Не секрет, що час від часу вранці цілі вулиці або ж навіть квартали міста зяють небезпечними каналізаційними отворами, які вночі позбулися своїх люків і тим самим створюють пряму небезпеку не тільки для автотранспорту, а насамперед для перехожих, зокрема дітей. Так, кришки з люків по Київській набережній (поблизу дитячого майданчика від “Рошену”) лише за останній тиждень крали два дні поспіль. Упродовж місяця поцупили покришки з 22 люків, що належать лише Водоканалу, в тому числі біля дитячого садочка по Слов’янській набережній. Загалом же за останні роки злодії викрали в місті 240 покришок із люків, через які КШЕП, Водоканал, Укртелеком здійснюють доступ до своїх підземних мереж.

На вищезгаданому засіданні було наголошено на необхідності негайного припинення таких дій зловмисників за допомогою правоохоронців. Як повідомив прес-секретар Ужгородськоъ мыськоъ ради Олег Подебрій, за пряму інформацію про розкрадачів чи скупників металобрухту, які приймають кришки від люків, міська влада обіцяє винагороду в розмірі 1 тис. гривень. Небайдужих городян просять повідомляти про кожен із таких фактів за телефоном: 61-32-20 черговому міської ради.

Від себе нагадаємо: діє рішення виконкому Ужгородської міськради, згідно з яким заборонено в’їзд гужового транспорту до міста. Тому просимо звертати на ці факти особливу увагу, оскільки власники таких возів часто-густо використовують їх для перевезення саме поцуплених каналізаційних люків.

Управління у справах культури, спорту, сім’ї та молоді з метою організації відзначення в місті Дня Державного прапора та 19-ї річниці Незалежності України підготувало розпорядження з відзначення знаменних дат, розробило ряд культурно-мистецьких та спортивних заходів, провело засідання оргкомітету з відзначення Дня Державного прапора та Дня Незалежності України.

Відділ культури брав участь у двох робочих нарадах, що проходили в облдержадміністрації, з підготовки до відзначення Дня Державного прапора та 19-ї річниці Незалежності України. Були організовані та проведені святкові заходи, серед яких книжкова виставка “Незалежній Україні жити у віках” у ЦМБ, “круглий стіл” “Тернистий шлях боротьби і визнання”, у бібліотеці - філіалі № 2, турніри з шахів, городошного спорту, настільного тенісу, Кубок Ужгорода з важкої атлетики, “блискавичні шахи” тощо. Спільно з ТзОВ “Автоцентр Ужгород” Мітсубісі Моторс” організовано й проведено святковий автопробіг вулицями міста, за що управління висловлює подяку генеральному директору ТзОВ “Автоцентр Ужгород” Мітсубісі Моторс” С. Ремезу. Надано допомогу в організації та проведенні ювілейної ретроспективної виставки голові ТО “Барви Карпат” м. Ужгорода Єві Асталош.

За сприяння відділу фізичної культури та спорту проведено Кубок із міні-футболу пам’яті О. Йовнаша та відкритий турнір силачів “Карпатський ведмідь”. Спільно з управліннями облдержадміністрації взято участь в організації та проведенні урочистостей з нагоди відзначення Дня Державного прапора України та святковому концерті до Дня Незалежності України, який відбувся в амфітеатрі.

Протягом тижня управління підготувало 12 наказів, розглянуло та надало відповіді на 13 листів. Відділом у справах сім’ї та молоді виписано та видано 28 посвідчень батьків багатодітної сім’ї та 58 посвідчень дитини з багатодітної сім’ї, підготовлено інформацію на засідання виконкому про хід виконання рішення виконавчого комітету від 26.05.2010 р. № 136 “Про організацію відпочинку та оздоровлення дітей і підлітків влітку 2010 року”.

Відділ реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності протягом тижня розглянув 125 звернень суб’єктів господарювання щодо державної реєстрації 2 юридичних осіб та 7 фізичних осіб-підприємців, внесення змін до 6 пакетів установчих документів юридичних осіб та 4 зміни до відомостей про фізичну особу-підприємця, припинення державної реєстрації 3 фізичних осіб - підприємців. Підтверджено 10 відомостей про юридичну особу, внесено 1 рішення фізичної особи про відміну власного рішення щодо припинення підприємницької діяльності, 5 рішень фізичних осіб - підприємців про припинення підприємницької діяльності та 2 рішення юридичної особи. З Державного реєстру видано 10 виписок, 42 витяги, 33 довідки.

Відділ з видачі документів дозвільного характеру з 18 серпня надав 21 консультацію, прийняв 16 пакетів вхідних документів, видав 19 документів дозвільного характеру.

„Асфальт усе-таки добре поклали, і він справді весь просочений людською працею й потом”, - промайнула думка перед тим, як двигун автівки звично легко й тихо загудів у дорогу.

У салоні працював кондиціонер. Від полуденної задухи швидко посвіжішало. Утім по приїзду в рідний „Будавтодор” знову стало гаряче. Але вже не від погодної, а „виробничої” спеки. Справи накочувалися, наче гігантські валуни. „Так, підписати накладні, зайти в бухгалтерію, переговорити з головним інженером, провести переговори з черговим замовником, і на об’єкт”, - розум працював зі швидкістю комп’ютера. Останнього, до речі, у кабінеті немає. Навіщо? Він потрібен у бухгалтерії, то там і працює. А для себе голова - комп’ютер. Зрештою, коли за ним сидіти?! Ось на стіні календар. Уже два тижні не доходять руки, щоб потрібну дату виставити. Благо, на столі є маленький. Без календаря не можна. Тут не те, що день, кожна година, кожна хвилина дорогі.

Доба „розмальована”, мов петриківські розписи. Вставати потрібно вдосвіта. Зазвичай о пів на четверту. Спершу годину-півтори поплавати в невеликому домашньому басейні, потім п’ять-сім хвилин побути в холодній воді або прийняти такої ж температури душ. Раніше, як був молодшим і жив на Шахті, то ще й бігав по п’ять кілометрів. Від коньячного заводу й за Уж, а потім у зворотному напрямку. Але в будь-якому разі о сьомій ранку вже на роботі. Оперативна нарада. Дві-три години на фінансові, договірні, юридичні питання. Загалом щодня потрібно вирішувати по п’ятнадцять - двадцять справ: переговори, поїздки, зустрічі… Додому доводиться вертатися о 19-й, а іноді й о 21-й. І практично одразу ж спати, адже нова доба знову розпочинається вдосвіта. Загальновідомо ж: година вранці варта двох увечері. Лише в неділю можна трохи розслабитися - зняти втому завдяки змайстрованій у дворі сауні…

Не можна сказати, що всі дні - близнюки, однак саме так приблизно й виглядає тиждень у життєвому круговороті голови правління Закритого акціонерного товариства „Будавтодор” Василя Кураха. Навряд чи він, виходець із високогірного закарпатського села Нижні Ворота, думав-гадав у дитинстві, що так складеться доля. Проте вважає, що все „епохальне” в житті здійснюється за вказівкою з неба. То на перший погляд, можливо, випадковість, що автомобільний міжнародний шлях E50 Брест (Франція) - Київ - Махачкала проліг через село, а в підсумку освітні пошуки привели саме до спеціальності „Автомобільні дороги”. Так само, можливо, є випадковістю, що в далекому 1969 році фах подався здобувати аж до Архангельського лісотехнічного інституту за порадою старшого брата, який у буквальному розумінні слова ткнув пальцем на карту й потрапив на… місто Михайлово-Архангельського монастиря. Курах-старший пішов у медичний, а Василь Федорович, тоді 18-річний юнак, обрав лісотехнічний, де найбільше сподобалася зазначена вище спеціальність. Каже: „То Бог до Архангельська спрямував”. Звісно, автомобілі любив, але водночас бачив, що доріг немає. Хоч пізніше романтичні бажання змінити їх на краще перетворилися на більш прагматичний висновок: „Один у полі не воїн. Уся система повинна працювати. Потрібні матеріали, техніка, нові технології. При соціалізмі автошляхи будували під полуторки, за принципом „на два, на три роки, потім доробимо”, але не думали на перспективу”.

Така вже була система. Проте й у її жорстких лещатах В.Курах жив і працював із вірою в краще. У тому числі мріяв, що зробить багато для вдосконалення доріг за допомогою асфальту. Причому не десь, у далеких далях, а в рідному Закарпатті, у звичайних колгоспах і селах. Тому, коли офіцером два роки відслужив в інженерних військах, 1971-го повернувся додому. Хоч „сватали” першим заступником голови райвиконкому, відмовився. Приваблювала господарська діяльність, тому й розпочав її інженером в ужгородському „Райміжколгоспшляхбуді”. Потім, у 1989 році, був кооператив „Дорожник”, а нині Закрите акціонерне товариство „Будавтодор”, де з 1998 року є головою правління.

Що таке бути керівником-господарником, найкраще може розповісти тільки той, хто побував у його шкурі. Але принаймні виконроб названого ЗАТ Василь Дрозд наголошує: „Знаю Василя Кураха з 1982-го, тобто майже 20 років. За цей час ще жодного разу не було такого, щоб він не підготувався до планірки. Завжди знає виробничу ситуацію, має чітку систему дій. При сьогоднішніх роках в енергійності та організації роботи дасть фору будь-якому молодому керівникові. За колгоспів майже всі суботи були робочими. Адже коли „горить” об’єкт, його потрібно вчасно здати. Тож працювали і до 8-ї, і до 9-ї, і навіть до 11-ї вечора. Ось площу довкола супермаркету „Нова лінія” за півроку здали. Там по 12-14 годин працювали щодня. На заводі „Ядзакі” чотири місяці кипіла робота… Василь Федорович увесь цей час обходився без вихідних. Шість днів проводив на виробництві, а на сьомий, у неділю, розбирався з паперами”.

Такої ж думки про В.Кураха й головний інженер ЗАТ „Будавтодор” Володимир Федак: „Василя Федоровича знаю з 1974 року. Раціоналізатор. Із нічого може зробити все. А виробничі ситуації виникали різні. Особливо по асфальтовому заводу. Бувало, людей потрібно викликати з домівок, а погода змінюється. Весь час перебував на зв’язку. Цікавився: що, як, куди. Чи, скажімо, замовники не платили. Доводилося в кредит працювати, приймати несподівані рішення. Аби справа не стояла на місці, використовували всі, так би мовити, підручні матеріали. Невипадково нашого керівника неодноразово нагороджували за досягнуті результати в області. Він - справжній господарник. У людей вихідний, а Курах працює! Прорабом, майстром і робітником в одній особі. Де б не господарювали - на великих об’єктах, внутріквартальних роботах чи ямкових ремонтах, - Василь Федорович завжди піклувався й піклується про добре ім’я підприємства”.

Справді, за натурою голова правління ЗАТ „Будавтодор” - трудоголік. І все таким був. Майже чотири десятки літ розширяє, розбудовує… А в умілого долото рибу ловить.

Розпочинали з дерев’яного будиночка адмінбудівлі, аж поки власними коштами зміцнили базу, розгорнули виробництво. Тепер ще й освоїли виробництво піску, кар’єри з видобутку керамічної глини та щебневого каменю. Та головне, що вдалося, - створити колектив, здатний працювати на результат. Ось колгоспів і радгоспів уже немає, але саме для них виконували значний обсяг робіт у „союзні” часи. Облаштували ферми в колективних господарствах „Перемога” (Добронь), імені М.Горького (Тарнівці), Паладь-Комарівцях, комбікормовий завод у Струмківці, комбікормовий завод та млин у Розівці… Скільки тоді одних внутрігосподарських робіт виконували!

Працювали комбінованим способом. За рік освоювали 1-1,5 млн. грн. Тоді то були великі кошти. Їх отримували з фондів, на всіх не вистачало, тож доводилося їздити до Києва, Москви вибивати. Загалом із різноманітними майданчиками збудували зі сто кілометрів доріг. Зведення останніх - цікава робота. Хоч, можливо, і не престижна, бо без „білих комірців”. Дійсно, які там „білі комірці”? Будівництво доріг - ґрунтовна й відповідальна робота, яка потребує тривалої підготовки з урахуванням інженерно-геодезичних характеристик, особливостей місцевості й оточення об’єкта. А закладання покриття? Одна справа - тротуар або майданчик, а інша - під вантажівки чи трактори проїзд… Кожен з етапів - земляні то роботи, підготовка основи чи асфальтування - по-своєму важливий. Завжди доводиться ламати голову над тим, як зменшити собівартість доріг та збільшити їх зносостійкість. Борода ж, як відомо, мудрим чоловіка не робить. Зрештою, у народі ще й кажуть, що без труда нема плода. Отож добре працюєш - видно результат. Варто, приміром, побувати на терміналі в Чопі, подивитися облагородження території супермаркетів „Нова лінія”, „Епіцентр”. На „Єврокарі” працювали. Усе робили. Так би мовити, від землі й до асфальту. 34 млн. грн. на рік освоюють. А в місті займаються ремонтом доріг! Тут, правда, душа у В.Кураха особливо стискається. Іще б пак! Ох, це й уже ямковий ремонт… В уяві побували, мабуть, усі скептики обласного центру й не тільки. А що вдієш? Старі зношені штани зашивати важко. Вони весь час розлізаються, їх нормально не полатаєш. Ось так і з міськими дорогами. В Ужгорода на все не вистачає коштів. Асфальтове ж покриття дороге. 1 км якісних доріг з’їдає добрий 1 млн. грн. Причому „проковтне й не оглянеться”. Мініатюрний яковий ремонт щонайменше в 200 гривень обійдеться. А найкраще, як відомо, усе з нуля починати й до кінця доводити. В основному асфальт кладуть. Шашка, наприклад, слизька, що позначається на безпеці руху. До того ж це ручна робота, потребує гарної основи. І шашки такої якісної немає, як раніше. Асфальт же за десятиліття використання виправдав себе. Його вкладання - дійсно ціла технологія. Дренажні роботи, 50-60 см щебеню, шар асфальту. В перерізі виглядає таким собі гігантським бутербродом, який не можна їсти, але на якому можна їздити.

Порівняння, звичайно, не вдале. Асфальт - то асфальт. У хорошу сонячну погоду він віддає справжнім глянцем і своєю гладенькою поверхнею наче заманює кудись, у невідому далечінь. Та це - романтика. При виході ж із автівки вкотре ловиш себе на тому, наскільки важко цілий день під палючим промінням прокладати шляхове полотно й наскільки легко сидіти десь у прохолодному офісі. Ні, кожна професія почесна. Без сумніву. Однак спробуйте цілий день попрацювати з асфальтом. А ще ж потрібно вміти керувати виробничим колективом, виживати в умовах глобальної економіки, правових колізій. Хоч нелегко працювалося в усі часи. Скажімо, в однопартійний період свої проблеми існували. Адже тоді намагалися „догнати й перегнати Америку”: все й усюди з розмахом щось будували. Гроші, правда, наче були, але не вистачало людей, техніки, матеріалів. Бракувало й валюти, щоб за кордоном нові технології закупити. Тепер хоч більше можливостей самостійно приймати рішення, менше вказівок, але є свої замороки. Ринок, ініціатива, конкурентоспроможність…

У системі тресту „Закарпатоблагрошляхбуд” функціонувало 12 підрозділів. Сьогодні з них вижив практично тільки „Будавтодор”. І найголовніше - В.Курахові вдалося зібрати й зберегти колектив. А це 150 чоловік. Керувати таким виробничим ядром непросто. На одну зарплату потрібно до 3 млн. грн. на рік. Майже стільки ж податків державі доводиться сплачувати. Життя ж стрімко розвивається, змінюються погляди людей. Потрібно підхід до них мати, зрозуміти, чого вони хочуть, прагнуть. Як зазначає Василь Федорович, кожного співрозмовника видають очі, поведінка. Завжди поважає в людях працелюбність, чесність, відданість справі. А ось терпіти не може дволикість та обман. При цьому зазначає: „Справу доводиться мати з різними партнерами. Буває, підводять, намагаються обдурити, кажуть одне, а роблять інше. Але ні на кого не тримаю зла. Якщо й ображаюся, то рівно на п’ятнадцять хвилин. Швидко заводжусь, та швидко відходжу. Адже як і в сім’ї, на роботі буває всяко. Хтось живе в депресії, хтось ні, проте всі в повсякденні мають проблеми. Життя - складна штука. Не все залежить від однієї людини. Суспільство має бути скероване на результат так само, як і окремо взятий невеликий колектив. Коли ж лебідь, рак та щука тягнуть воза в різні боки, рухатися вперед важко”.

Відтак В.Курах і власне колектив згуртовує в єдиний кулак. Іноді використовує для цього „пряник” („потрібно вести роз’яснювальну роботу серед людей, підказувати їм, морально й матеріально допомагати, якщо є можливість”), іноді „кнут” („без дисципліни роботи не буде”). І, схоже, в „Будавтодорі” сприймають такий метод керування. Зокрема кілька підлеглих Василя Федоровича, з якими довелося поспілкуватися, зазначили й таке: „Робочий день у нас розпочинається о 8.00, але майстри, прораби тощо збираються на 7.15. Якщо за тиждень раз прийдеш на 7.16, Курах просто подивиться. Другий раз запізнишся на хвилину - зробить зауваження. А на третій випише й прочухана. І це правильний підхід, бо дає результат: у колективі завжди справжня виробнича дисципліна”. На жаль, не всім до вподоби спрямованість і одержимість у роботі цього керівника-господарника. Тому не раз у житті доводилося, що називається, по лезу ножа ходити. Було, у „горбачовський” період доноси писали, з органами мав справу, підступали до виробничих площ, мітинги влаштовували, навіть намагалися давати хабарі. Так два роки з усіх боків підступали. Але на провокації не піддався, й ошукати не змогли. За подібних обставин виручала твереза оцінка ситуації, витримка: „Я розумів, що довго так не може тривати, оскільки люди діяли незаконно. Хто ж яму комусь копає, сам у неї потрапляє. Одна особа, яка прагнула мого звільнення, сама чотири роки умовно отримала”.

Як мовиться, усього буває на віку - і по спині, і по боку. Воднораз: біда помучить та мудрості научить. Ось і В.Курах, від природи веселий та енергійний, на життя дивиться оптимістично. Він вважає, що за будь-яких обставин потрібно зберігати бадьорий тонус, не піддаватися депресивним настроям: „Повсякденні проблеми - не проблеми. Принаймні вони не екстремальні. Ось в аварію кілька років тому потрапив - у моє авто врізався „Мерседес”. Я мав гематоми, десять хвилин узагалі перебував без свідомості, а потім три місяці в лікарні відлежувався. Оце проблема, а життєві негаразди - то пусте. На них потрібно дивитися філософськи, з почуттям гумору. Ще допомагає праця. Потрібно довго жити й… працювати. А також думати. Вибрав собі напрям - іди ним, нікуди не звертаючи”.

Ось так і йде життям В.Курах. Жартома-серйозно каже, що програму-мінімум виконав: дерево посадив, хату збудував. Правда, сина не виростив, але поставив на ноги двох дочок. Онучка зростає. Здавалося б, іще що потрібно? Лише „дещицю”: працювати й надалі. Благо, сили ще в собі відчуває. Хоче побільше зробити: побудувати, заасфальтувати, звести… Особливо радіє, коли робота з’являється десь у районі. Адже сам у селі народився, та й у трудовому переліку здані сільські об’єкти все в лідерах ходили. Невипадково колишній перший заступник голови облвиконкому й екс-голова Закарпатоблагропрому Павло Федикович зазначає: „Агропромисловий комплекс може завдячувати Василю Кураху новими дорогами, впорядкуванням територій тракторних парків, тваринницьких приміщень, сільськогосподарських шляхів. Ця людина сама себе створила. Її вирізняє конкретність. Усі міжголгоспшляхбуди розпалися, а виробниче підприємство „Будавтодор” вижило. До того ж освоєно додаткові види робіт, є постійні замовлення в обласному центрі. Істина Василя Федоровича - конкретність”.

Із цією істиною керівник-господарник В.Курах не розлучається ніколи. Він усе в думках, клопотах, праці. І коли з якихось причин ви схочете застати Василя Федоровича в його кабінеті, то вам це вдасться наполовину. Тому що тут же задзвенить телефон, головний будавтодорівець уважно вислухає й голосно скаже: „Почекай, я під’їду” і, на ходу підписуючи накладні, швидко попрямує до свого авто. А потім буде поїздка на новий об’єкт, перевірка якості укладання асфальту. Останній знову пашітиме вогнем і знову не від пекучого червневого сонця, а від однієї лише думки, що „весь просочений людською працею і потом”.

Володимир ТАРАСЮК

Марія РОМАНЧЕНКО, Ужгород

Після тривалого літнього відпочинку Ужгородський палац дітей та юнацтва розпочинає новий навчальний рік великим феєричним дійством - показовими виступами вихованців, виставками робіт творчих студій та святковим концертом.

Педагоги Падіюну намагаються спрямувати свою діяльність на те, щоб створити в закладі кращу якість дитячого життя, розкрити й розвинути таланти своїх підопічних.

Виявити здібності юні артисти можуть у різних центрах, серед них Народний художній колектив Студія сучасного танцю “Бліц”. Тут діток навчатимуть сучасної хореографії, хіп-хопу, брейк-денсу, модерну. Зайнятися народною, сучасною, дитячою хореографією та бальними танцями охочі зможуть у Народному художньому колективі ансамблю танцю “Танцювальна корпорація друзів”. Зразковий художній колектив “Продюсерський центр” запрошує вокалістів у студію естрадної пісні “Браво”, де їх навчатимуть співу, акторської майстерності, декоративного дизайну, та арт-студію “Стиліст”, в якій познайомлять із мистецтвом макіяжу, моделювання зачісок та аксесуарів, необхідних для артистів. Також тут діє студія звукозапису. Займатися в рок-клубі, джазовій або ж театральній студіях дітки можуть, записавшись у Центр театрального мистецтва та творчого дозвілля.

Педагоги центру духовного та творчого розвитку “Джерела” працюють над тим, аби розвинути в діток любов до культури не лише рідного краю, а й зарубіжжя. Тут у музичній студії “Гармонія” їх навчають гри на фортепіано, гітарі та інших музичних інструментах. А у фольклорно-етнографічному клубі “Світлиця” - вишивки, бісероплетіння, рукотворного мистецтва. Діти можуть відвідувати й гуртки народознавства, екскурсоводів, краєзнавців. При центрі діє етнографічний музей та щороку проводяться конкурсні ігри “Закарпаття моє”, “Моє рідне місто” та ін.

Якщо ж дитина в майбутньому прагне стати відомим дизайнером одягу, то їй неодмінно потрібно прийти в центр моди “Твій стиль”. Тут педагоги навчать конструювати та моделювати одяг, засвоїти основи крою та шиття, а ще долучать до мистецтва фотомоделі й дефіле.

Образотворчим мистецтвом, графікою, живописом, керамікою та скульптурою ваша дитина може займатися в Зразковому художньому колективі студії образотворчого мистецтва ім. З.С. Баконія. Акваріумістикою, фітодизайном, квітникарством та аранжуванням, екологією, екотуризмом та спелеотуризмом - в екологічному центрі.

Центр міжнародних зв’язків та зв’язків з громадськістю запрошує діток вивчати сучасну українську мову та культуру мовлення, угорську, німецьку, англійську, словацьку мови. А також навчитися основ журналістської майстерності та фотографії. Розкривають лідерські якості педагоги школи молодого лідера.

Юні науковці зможуть поглибити свої знання з хімії, математики, комп’ютерної грамотності в науково-технічному центрі. Тут вихователі готують також фахівців авіа-, судно- та технічного моделювання. Діють при центрі й клуб “Майстер-хобі”, астрономічний гурток “Сузір’я” та музей досліджень космосу ім. М. Братійчук.

Гурток спортивної та художньої гімнастики й шаховий клуб працюють при спортивно- оздоровчому центрі.

Школа раннього розвитку “Радість” запрошує ще зовсім маленьких діток відвідувати гуртки з англійської, угорської мов, “Цариця математика”, “Країна логіка”, “Розвиток інтелекту”, “Чарівний пензлик”, “Фея граматика”, “Музична скарбничка”, групу “Я сам”.

Придивіться пильніше: можливо, ваша дитина мріє стати зіркою естради, олімпійським чемпіоном або ж законодавцем модних тенденцій. Спробувати знайти себе вона зможе саме в Падіюні. Отож не зволікайте, приведіть свою дитину, і нехай саме ваше чадо поповнить команду лідерів!

Так, усіх охочих до свіжих жартів Закарпатська ліга КВН запрошує на фінал 13-го сезону, в якому братимуть участь команди “Молодости нашей” і “Не пара” з Ужгорода, “Наслідки політехніки” зі Львова та “Об’єднана команда Прикарпатського краю” з Івано-Франківська. Цікавинкою фіналу стане розіграш так званого “Нічного кубка Закарпатської ліги КВН” в одному з нічних клубів Ужгорода. Керівник ліги Сергій Денисенко пояснив, що чимало жартів команди змушені залишати поза програмою виступу, оскільки вони вважаються неформатними і підходять більше для озвучення на вечірках. Тому й вирішено було в рамках фіналу влаштувати ще одну, таку собі неофіційну гру, в якій команди покажуть “інші” жарти.

Традиційно наприкінці сезону Закарпатська ліга КВН розігрує ще й другий трофей - Кубок ліги, за котрий 21 вересня в драмтеатрі боротимуться 8 закарпатських команд. Найбільшим же досягенням цього сезону кавеенівці справедливо вважають упевнену перемогу університетської збірної команди “Тяп-ляп” на Всеукраїнському кубку Студентської республіки КВН.

Серед гумористичних проектів, які “засвітилися” цьогоріч завдяки Закарпатській лізі КВН, Сергій Денисенко відзначив скетч-шоу “Но позерай”, котре транслюється на одному з кабельних каналів Ужгорода. Співавторами проекту виступили відомі ужгородські кавеенівці Борис Шатров та Олександр Мерявчик, які розповіли, що ідея скетч-шоу виникла, коли вони задумалися над тим, як шкода буває вдалих жартів, котрі “живуть” на сцені всього кілька хвилин, а потім забуваються. Зібравши доробки ліги та невеличку технічну команду на чолі з режисером Володимиром Ладижцем, кавеенівці зняли 50 сюжетів й об’єднали їх у 8 випусків. Як розповіли хлопці, зйомки проходять власним коштом частіше за все у власних помешканнях, на городі тощо. Зараз зізнаються: хоч шоу й може бачити обмежене коло користувачів кабельного каналу, їхніх героїв добре знають у місті, зупиняють, цитують за спиною - словом, усіляко виявляються ознаки популярності.

Таке визнання одного з учасників скетч-шоу Бориса Шатрова збіглося з давньою мрією про вихід авторської книжки з напрацьованими оповіданнями, п’єсами та віршами. Видання “Техогляд… або маршрут 666″, презентований журналістам, виявилося такою собі “чоловічою” книжкою, написаною багатою мовою. Як каже сам автор, у ній він зібрав усе, що оточує в повсякденному житті звичайну людину, додавши до цього свої роздуми. Перший тираж книжки становить 300 примірників, придбати її та DVD-диск із кращими сюжетами “Но позерай” можна буде на вересневих іграх КВН.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Не раз говорив про потребу завершення ансамблю, розробленого Антоніном Крупкою ще за чехословацьких часів, і міський голова Ужгорода Сергій Ратушняк, котрого категорично не влаштовує вигляд “футбольного поля” посеред площі. Зрештою, після призначення губернатором Олександра Ледиди питання зрушило з місця, й очільник Закарпатської ОДА видав розпорядження про проведення відкритого архітектурного конкурсу на кращий ескізний проект благоустрою та забудови площі Народної. Із 3 липня кожен архітектор чи майстерня могли подавати свої бачення оновленої території перед будівлею облдержадміністрації, а розглядати проекти запросили відомих крайових архітекторів, скульпторів, митців (Єву Асталош, Степана Багрія, Владислава Ганзела, Степана Шолтеса, Бориса Кузьму) та спеціалістів обласних і міських управлінь. У підсумку до 15 серпня до обласного управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури було подано 5 пропозицій від творчих майстерень Бровдія, Павлея, Ляха (Ужгород) та Толстоусова (Мукачево).

Так, перший варіант з доробку Тиберія Ляха передбачає зведення гігантської будівлі у формі півмісяця впритул до приміщення економічного факультету УжНУ. Пам’ятник Шевченку, за задумом автора проекту, залишається на тому ж місці, а посеред центральної клумби розташується відпочинкова зона з фонтаном, лавицями та скульптурами.

Другий варіант також пропонує завершити задум Антоніна Крупки зведенням будівлі в рові нинішнього розарію, от тільки Тиберій Лях бачить цю будівлю скляно-бетонною, так, аби в її стінах відображалося приміщення облпрофспілки. Центральну клумбу цей проект ділить на 3 секції: ближче до будівлі ОДА ростиме ялинка (таким чином відпадає потреба щозими купувати головну ялинку області), всередині розташується флагшток, ближче до проїжджої частини встановлять фонтан, а між ними лавиці для відпочинку городян і гостей міста. Пам’ятник Шевченку, за ескізом, переноситься у сквер навпроти економічного факультету УжНУ.

Проект творчої майстерні Павлея передбачає реконструкцію не лише Народної площі, а й прилеглих скверів: невеличкого парку на розі набережної Незалежності й площі Дружби Народів, де розташоване погруддя Масарика, та зелену зону перед медичним факультетом УжНУ, яку архітектор пропонує перетворити на місце відпочинку студентів. Щодо власне центральної клумби, то її майстерня Павлея бачить із фонтаном посередині та кінною статуєю Богдана Хмельницького, який “дивитиметься” на набережну. По периметру мощеної зони проектом передбачається розмістити лавиці, а ближче до будівлі ОДА знову ж таки повторюється ідея стаціонарної ялинки.

Архітектурна майстерня Толстоусова запропонувала проект, за яким дорога між центральною клумбою та розарієм забирається, об’єднуючи ці об’єкти в одну величезну зелену зону з кількома штучними водоймами, лавочками та просторим паркінгом поруч. Будівлю Нацбанку у формі олівця архітектор пропонує звести на частині скверу навпроти економічного факультету УжНУ.

Цікавий з практичної точки зору ескіз запропонувала творча майстерня Бровді. Проект передбачає будівництво підземного паркінгу під центральною клумбою, яка, у свою чергу, має перетворитися на декоративний басейн. Ближче до будівлі ОДА розміститься флагшток, пам’ятник Шевченкові займе місце біля проїжджої частини, на місці розарію розміститься приміщення (умовно Нацбанку), збоку від якого знаходитиметься в’їзд до підземної парковки.

Наразі члени комісії працюють над вивченням цих проектів, кращий з-поміж яких оберуть 2 вересня. В управлінні регіонального розвитку, містобудування та архітектури кажуть: цілком можливо, що в підсумку будуть скомпоновані найкращі ідеї кількох проектів, але старання архітекторів у будь-якому разі не пропадуть дарма, адже всім учасникам конкурсу передбачається грошова премія. Переможця нагородять премією в 5 тис. гривень та укладуть договір на авторство робочого проекту; проектант, котрий посяде друге місце, отримає премію в розмірі 3 тис. гривень, інші - по 1 тис. гривень заохочувального призу. Ознайомитися з трійкою проектів-переможців можна буде в холі будівлі ОДА - там уже з 3 вересня демонструватимуть майбутній вигляд Народної площі.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Художній керівник колективу Олена Камінська зізнається: у всіх неприємностях прагне бачити позитив, тож наразі заспокоює себе тим, що нарешті матимуть просторий зал для тренувань, який зможе вмістити усіх охочих приєднатися до великої родини “бліцівців”. А показати педагоги студії мають що, адже за літо відвідали чимало майстер-класів іменитих танцюристів. Так, Анжеліка Клайзнер узяла участь у Джаз-модерн-конгресі, який проходив у червні в м. Євпаторія в рамках Міжнародного фестивалю “Бегущая по волнам”, - там вона мала змогу відвідати майстер-класи хореографів зі світовим ім’ям Жеральдін Армстронг, Ігоря Сурміна та Антона Овчіннікова, котрі, так само, як Ліка, працюють у напрямах афро-джазу, джаз-модерну, бродвейського джазу та контемпорарі. Якщо хтось думає, що ці напрями непідвладні далеким від танців людям, то глибоко помиляється. Педагог “Бліцу” зізналася, що афро-джаз користується великою популярністю серед ужгородців, заняття під її керівництвом відвідують навіть лікарі, котрі стверджують, що цей надзвичайно енергійний танець чудово діє на суглоби, стимулює всі групи м’язів, заряджає силами і знімає стрес. Удосконаленими знаннями про джазово-модернові напрями Анжеліка вже зараз починає ділитися на заняттях із дітьми та дорослими. А от досягнення іншого майстер-класу з контактної імпровізації, який відвідала в Будапешті, залишить виключно для танцюристів - надто вже чутливою має бути людина, котра вибудовує танець із власних відчуттів до всього, чого торкається.

Інші педагоги та учасники “Бліцу” - Елеонора Кос, Мирослав Гондорчин, Антон Валюк - цього літа брали участь у майстер-класах для танцюристів та педагогів “Street dance camp”, які також проходили в Криму. Стилі hip-hop, house, hype для ужгородців викладали американські хореографи Link, Bobby Mileage, учасники легендарної команди “Elite Forse”, бразилець Washin-

gton Salles та італієць Carlos. Свої враження “бліцівцям” важко передати словами, зате отримані знання вони обіцяють показати глядачам у нових танцювальних номерах, які вже починають готувати. Приємно, що під час численних майстер-класів ужгородські танцюристи завжди виділялися з натовпу підготовкою та наполегливістю. Олена Камінська зазначає: чи не всі імениті хореографи одразу виділяли її вихованців і ставили їх у перший ряд - аби інші тягнулися, а після занять завжди підходили до “бліцівців” знайомитися, розпитували про колектив та наше місто, обмінювалися контактами.

Тим часом молодший склад та хіп-хоп-група студії відвідали угорське місто Кечкемет, де проходив Міжнародний фестиваль творчої молоді “Майбутнє Європи”. 43 ужгородці не лише показали свої номери, а й були удостоєні честі поставити танець-супровід до гімну фестивалю. Педагог колективу Іштван Федьо розповів, що у святкові дні Кечкемет перетворюється на дитяче місто - навіть його мер віддає символічні ключі дітлахам, аби вони “правили” під час фестивалю. Для того, щоб “бліцівці” не лише працювали, а й розважилися, Олена Камінська вирішила розширити закордонну мандрівку відвідинами австрійської столиці. Відень, як і загалом бурхливі канікули, так сподобався ужгородським танцюристам, що з нового навчального року вони готові знову стати до роботи.

А її у “Бліцу” й справді буде багато. Так, з 15 вересня колектив разом із відомими українськими хореографами Тетяною Островерх та Юрієм Пристаєцьким закриваються в тренувальній залі, аби продовжити роботу над постановкою музичної вистави. Розкривати завісу таємниці стосовно її назви й сюжету художній керівник колективу Олена Камінська не поспішає, але зізнається: прем’єра відбудеться наприкінці жовтня й обов’язково сподобається ужгородцям, котрі люблять танцювальне мистецтво.

Зокрема було вирішено звільнити від оплати за соціальне обслуговування тих літніх громадян із вищезазначеної категорії, котрі нездатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги. Реалізовуватиме це рішення Ужгородський територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, а контролюватиме його виконання заступник міського голови Федір Апшай. Загалом до списку про звільнення від сплати за соцдопомогу внесено 23 ужгородців, які проживають у різних мікрорайонах міста. Незважаючи на вже похилий вік і те, що майже кожен із них - інвалід, ці люди не можуть достукатися до сердець своїх дітей, котрі живуть в основному за кордоном і, за інформацією міського територіального центру, на батьків ані часу, ані коштів знайти не можуть або не хочуть.

До речі, за такі діяння в Україні передбачена кримінальна відповідальність. На цьому під час виконкому наголосив прокурор Ужгорода Іван Штефанюк. Він підтримав пропозицію міського голови Сергія Ратушняка про те, аби знайти контакти дітей-недбальців і через посольства певних країн притягнути їх до відповідальності за бездіяльність щодо своїх батьків. Схоже, в Ужгороді чи не вперше в державі реанімують пункт Кримінального кодексу щодо недбальства стосовно своїх батьків.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

Досягнення учнів вражають

Підставою для такої високої оцінки ужго-родської освіти слугують її досягнення, й насамперед школярів, котрі щороку демонструють ґрунтовні знання на предметних олімпіадах, конкурсах, турнірах. Наше видання регулярно розповідало городянам про їхні успіхи, втім незайве буде ще раз нагадати про них.

Отже, серед тих, хто творить славу Ужгороду, призери олімпіад різних рівнів. На ІІ (міському) етапі відзначилися рекордами двоє учнів ЗОШ № 6

ім. Ґренджі-Донського Павло Соколов та Микита Ларіонов і Віталій Трачук із ЗОШ № 15 - вони стали переможцями з 7 предметів; ще двоє - Михайло Туряниця та Марина Костик із лінгвістичної гімназії ім. Т.Г. Шевченка - з 5-ти. Високі показники з усіх базових дисциплін традиційно виявили посланці Ужгорода на ІІІ (обласному) етапі Всеукраїнських предметних олімпіад, в якому взяли участь 226 учнів і майже кожен другий став призером олімпіади. До першої десятки за числом призерів цього етапу серед загальноосвітніх шкіл Закарпаття увійшли гімназія із 28 призовими місцями, лінгвістична гімназія із 18-ма, ЗОШ №№ 3 (12 призерів), 6 ім. В. С. Ґренджі-Донського (11 призових місць), 15 (7), БПЛ “Інтелект” та угороськомовна гімназія (по 6). Така результативність, за словами начальника управління освіти Ужгородської міської ради Володимира Огара, дала можливість здобути на IV етапі Всеукраїнських предметних олімпіад 12 із 27 дипломів, які привезла команда Закарпаття. Усі призери, а також педагоги, котрі їх підготували, отримали стипендії від обласної влади (про це докладніше на стор. 2). Водночас усіх вчителів, які підготували переможців ІІ, ІІІ та IV етапів предметних олімпіад, наказами управління освіти Ужгородської міської ради було представлено до грошових винагород за рахунок фонду економії заробітної плати, яку мали неухильно забезпечити всі керівники загальноосвітніх навчальних закладів, зазначив Володимир Іванович. А міський голова, у свою чергу, зауважив: “Досягнення учнів вражають. Ми маємо подякувати вчителям за такі результати і водночас повинні бути об’єктивними до них. Тому, гадається, положення про їхнє відзначення варто провести через сесію, щоб це відбувалося поза емоційним і суб’єктивним оцінюванням директорів закладів”.

Кілька років поспіль радують своїми знаннями й учасники міських предметних олімпіад з української та англійської мов і математики серед учнів 4-х класів, які проводяться з метою виявлення обдарованих дітей та цілеспрямованої допрофільної орієнтації учнів початкових класів. Зокрема цьогоріч ґрунтовну підготовку показали учні НВК “Веселка”, які здобули 5 призових місць, “Престиж” (4), “Первоцвіт” (2), “Пролісок” (1) і ЗОШ №№ 3 (2 переможці), 10, 15, 19 (по 1). Керівникам гімназій та ліцеїв міста управління освіти рекомендувало зарахувати їх на навчання.

Предметом гордості є й молоді науковці, які працюють у 10 осередках Ужгородської філії Закарпатської МАН при ЗОШ №№ 3, 5, 6, 7, 8, 19, ліцеях “Інтелект” та “Лідер”. лінгвістичній гімназії й гімназії. На це на 2009/2010 навчальний рік у міському бюджеті було передбачено й профінансовано 120 навчальних годин на тиждень, що на 10 більше ніж попереднього. Таким чином 1800 учнів мали змогу працювати по 36 напрямах. А в підсумку на І (міський) етап до захисту було подано 205 робіт, із них 37 отримали перші місця, 48 другі та 35 треті. На ІІ (обласному) етапі із поданих до захисту 40 робіт 8 здобули перші місця, 13 - другі, 8 - треті, що на 6 призових місць більше, ніж минулого року. Результативним виявився і ІІІ (Всеукраїнський) етап: троє учнів Ужгорода з 8-ми стали його призерами.

Крім того, команда нашого міста привезла перемогу зі Всеукраїнського турніру юних географів. Збільшилася кількість учнів, які брали участь у міжнародних та всеукраїнських турнірах і конкурсах. Так, учасниками міжнародного математичного конкурсу “Кенгуру” стали 162 учні з лінгвістичної гімназії, 86 - НВК “Престиж”, 36 - ЗОШ № 12, 34 - гімназії, 58 - ЗОШ № 6, 62 - ЗОШ № 19 та 6 - ЗОШ № 21. 21 із них отримав відмінний сертифікат.

Вагомим показником якості знань наших випускників виступає зовнішнє незалежне оцінювання абітурієнтів, яке, на переконання Ганни Сопкової, є чи не найпотужнішим кроком у реформуванні освітньої галузі. “Це той крок, який без втручання людського фактора дає можливість розумній дитині стати студентом вищого навчального закладу”. 95% цьогорічних випускників успішно пройшли ЗНО. 12 із них отримали найвищий бал, причому 2-є - двічі по 200. І за цим показником Ужгород теж веде перед. Крім того, на високому рівні виявилася й організація самого процесу оцінювання з усіх предметів, окрім німецької та французької мов, які абітурієнти проходили в Мукачеві, у 4 пунктах тестування, що працювали при ЗОШ №№ 6, 19, лінгвістичній гімназії та гімназії. Жодного зауваження або претензії від уповноважених осіб та Івано-Франківського регіонального центру щодо регламенту й процедури тестування не було зафіксовано, каже головний освітянин міста.

Підсумки державної підсумкової атестації теж дозволяють говорити про гідний рівень знань ужгородських випускників, які 2010 року взяли участь в оцінюванні з 19 предметів. З 1015 11-класників підтвердили високий рівень знань з української мови 40,6% учнів, з історії України - 57,9%, з математики - 40,3%, з англійської мови - 55% та з фізики - 59%. А за результатами семестрового річного оцінювання та державної підсумкової атестації 90 випускників нагороджено золотими медалями (підтвердили статус золотих медалістів і восьмеро 200-бальників на ЗНО) та 36 срібними медалями. Серед 9-класників, котрі складали ДПА з 11 предметів, 70% продемонстрували високий і достатній рівні навчальних досягнень. 94 учні отримали свідоцтва з відзнакою.

Рівний доступ до якісної освіти

Його, на думку В. Огара, забезпечує гнучка мережа ступеневої загальної середньої освіти Ужгорода, робота над формуванням якої тривала і протягом минулого навчального року й яка має таку структуру. З 30 загальноосвітніх навчальних закладів у місті працювало 8 шкіл І ступеня (спеціалізована ЗОШ № 1 із поглибленим вивченням англійської мови, 7 НВК (”Веселка”, “Дзвіночок”, “Дивосвіт”, “Первоцвіт”, “Престиж”, “Пролісок”, “Ялинка”); 3 школи І-ІІ ступенів (НВК “Горяни” з дошкільним відділенням, ЗОШ №№ 13 та 14); 7 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів (№№ 5 із поглибленим вивченням англійської і французької мов, 6, 7, 8, 15, 16, 19) з українською мовою навчання та 3 (ЗОШ №№ 3, 10, 21) з мовами навчання національних меншин, відповідно російською, угорською та словацькою. Успішно працюють, надаючи якісні освітні послуги, 7 загальноосвітніх шкіл нового типу, серед яких 3 гімназії (Ужгородська, лінгвістична та угорськомовна), 2 багатопрофільні ліцеї (”Лідер - ЗОШ № 20 та “Інтелект”) і 3 НВК (АНВК, НВК “Гармонія”, НВК “Економічний ліцей, ЗОШ І-ІІ ступенів”). “Слід зазначити, що не було допущено необґрунтованої ліквідації та закриття навчальних закладів, формування мережі класів здійснювалося за умови забезпечення їх середньої наповнюваності не менше 25-26 учнів”, - додає Володимир Іванович.

Крім того, за індивідуальною формою у 2009/2010 н. р. навчалося в І семестрі 33 учнів, у ІІ - 35; при БПЛ “Лідер” з метою соціалізації дітей-інвалідів у суспільство та на прохання батьків проходили групові заняття за індивідуальною формою для 1, 6, та 9 класів.

“Незважаючи на значні економічні труднощі, в Ужгороді масово запроваджено профільне навчання в ІІІ ступені школи, - сказав В. Огар. - Утім через надмірне захоплення старшокласників та їхніх батьків маємо недостатньо збалансовані гуманітарну і природничо-наукову складові профілів навчання. Так, 784 старшокласники надають перевагу гуманітарній освіті в 21 закладі. Традиційно 2069 учнів 1-11 класів поглиблено вивчають англійську мову в 4 спеціалізованих школах і гімназіях Ужгорода. Українську мову та літературу як профіль обрав 221 учень у 6 закладах, історико-філологічний профіль - 57 старшокласників, ще 40 - історичний і тільки 53 - економічний. Художньо-естетичний профіль у 2 закладах обрало 35 учнів. Тільки в 13 загальноосвітніх навчальних закладах створено матеріально-технічну базу та рівень природничо-математичної освіти в І і ІІ ступенях школи для здобуття 720 старшокласниками освіти за природничо-математичним напрямом”. Щодо планів на новий навчальний рік, то за результатами співбесід із керівниками шкіл І-ІІІ ступенів за підсумками 2009/2010 н. р. та аналізу проектів робочих навчальних планів на новий навчальний рік спрогнозовано навчання за 12 профілями в 38 профільних 10-11 класах.

Важливою у системі освіти міста є позашкільна ланка. І роль Ужгородського палацу дітей та юнацтва в цьому сенсі важко переоцінити. Тут у 2009/2010 н. р. працювало 84 гуртки та секції й 195 навчальних груп, в яких займалося 3,5 тисячі дітей. 1628 із них віддали перевагу художньо-естетичному напряму, й 6 цьогорічних випускників здобуватимуть вищу освіту: в інституті імені Карпенка-Карого (1), в Національному університеті культури і мистецтв (2) та Академії мистецтв і Художньому інституті (3).

В Ужгороді найкращий відсоток охоплення дошкільною освітою

Дошкільну освіту, яка у світі стоїть на першому місці, у 20 дошкільних навчальних закладах та 10 навчально-виховних комплексах здобувало в минулому навчальному році 5025 малюків, що складає 66% дітей віком від 1 до 6 років. Із 197 дошкільних груп у 40 виховувалося 884 дітей ясельного віку, в решті 157 - 4141 дитина “садківського”. Крім того, працюють 11 груп спеціального призначення, які відвідують 235 дітей. Із них: 5 логопедичних на 116 дітей (при ДНЗ №№ 2, 20, 39); 3 - для 60 дітей із порушенням опорно-рухового апарату (при ДНЗ № 19); 3 для 53 дітей із порушенням зору (ДНЗ № 20). У режимі цілодобового перебування працюють ДНЗ № 40 і “санаторний” 18-й.

З урахуванням запитів батьків на освітні послуги в 4 групах ДНЗ № 6 навчально-виховний процес для 62 дітей здійснюється російською та для 58-ми угорською мовами, а в ДНЗ № 26 та НВК “Дзвіночок” - угорською. Всі дошкільні заклади міста забезпечують дошкільну освіту за одним із обраних напрямів: 8 - за художньо-естетичним, 3 - фізкультурно-оздоровчим, 6 - гуманітарним; по 1-му - музично-хореографічним та природничо-математичним.

Продовжується вивільнення приміщень дошкільних закладів, в яких розміщувалися НВК, й облаштування в них дошкільних груп, що забезпечить виконання постанови Верховної Ради України щодо запровадження обов’язкової дошкільної освіти всіх дітей 5-річного віку. Нею, до речі, в нашому місті охоплено 94% малят, і цей показник залишається кращим в області. Наразі ж з метою якісної підготовки п’ятирічок, що не відвідують дошкільні заклади, в НВК “Престиж”, ЗОШ № 19 та позашкільному закладі Падіюн діють центри підготовки дитини до школи, де з майбутніми школяриками по суботах і неділях займаються вчителі початкових класів, практичні психологи та за потреби залучаються вчителі-логопеди. “Заслуговує на увагу досвід роботи групи “Я - сам” короткотривалого перебування для п’ятирічок, які не відвідують дошкільні заклади, в Падіюні, - зауважив начальник управління освіти. - Вона працює третій рік за кошти батьків”.

А загалом проблем з улаштуванням у садок у батьків не має бути, оскільки цьогоріч управління освіти упорядкувало списки черговиків та створило електронний банк черговості, і виявилося, що в дошкільних закладах Ужгорода наразі є 140 вільних місць. Тож за нагальної потреби будь-яка дитинка може бути влаштована в один із ДНЗ, де є вакансії.

Запорука успіху і в зміцненні навчально-матеріальної бази

У минулому навчальному році вживалися системні заходи зі зміцнення навчально-матеріальної бази освітніх закладів, які фінансувалися Ужгородським міськвиконкомом із фонду розвитку міста. Планом соціального розвитку навчальних закладів заплановано фінансування реконструкції фасадів будівель освітніх установ на суму понад 3 млн. грн., ремонту потребують 30% дахів і покрівель, 30% системи водопостачання та водовідведення. За рахунок міського бюджету виконано капітальні ремонти в ЗОШ № 6, ДНЗ №№ 1, 28, 39, 40. Заплановано ремонт дахів і стель у ДНЗ №№ 6, 15, 20, 39, 42, НВК “Пролісок”, “Первоцвіт”, “Веселка”. В ЗОШ №№ 6, 7, 8, 12, 15, 21, НВК “Ужгородський економічний ліцей”, ліцеї “Лідер” замінено вікна на енергозберігаючі; в ЗОШ №№ 8, 12, НВК “Веселка”, “Первоцвіт”, ДНЗ № 18 здійснено капітальний ремонт покрівель, у ЗОШ №№ 1, 10, АНВК, НВК “Гармонія”, “Веселка”, “Дивосвіт”, “Пролісок”, угорськомовній гімназії, ДНЗ №№ 2, 6, 7, 12, 16, 18, 19, 20 - котелень, у ЗОШ №№ 6, 8, НВК “Ужгородський економічний ліцей”, лінгвістичній гімназії, НВК “Престиж”, ДНЗ №№ 18, 31 - системи опалення, а в ЗОШ № 12, ДНЗ №№ 1, 28, 40 - системи водопостачання та водовідведення.

Поряд з освоєнням бюджетних коштів керівники закладів освіти залучають благодійні внески для проведення поточних ремонтів приміщень.

Бюджетом розвитку передбачені призначення на реконструкцію фасадів будівель (заміна вікон) загальноосвітніх шкіл та дошкільних навчальних закладів.

Здійснено повну заміну системи опалення за спонсорські кошти в НВК “Дивосвіт”. У 12 із 20-ти ДНЗ наявне автономне опалення. А в 2010/2011 н. р. планується побудувати автономні котельні для Падіюну, економічного ліцею, ЗОШ №№ 6, 12, 15 та ДНЗ № 26, корпусу початкових класів ЗОШ № 6, ЗОШ № 19 та ДНЗ № 42, гімназії, ЗОШ № 8 та НВК “Первоцвіт”, НВК “Престиж”, ДНЗ № 1 та корпусу початкових класів ЗОШ № 7 (на твердому паливі), ДНЗ №№ 21, 28, 30, 31, НВК “Дзвіночок”. І все це робиться за складної фінансової ситуації в місті.

“Майже 90% коштів міського бюджету йде на утримання освітянської й медичної галузі, - закцентував міський голова Сергій Ратушняк. - Лише на зарплату щомісяця треба 12 мільйонів, а для цього кожного робочого дня до бюджету має надходити понад півмільйона. З усією відповідальністю звітую, що такі кошти не надходять… А ще місто треба підмітати, продувати каналізацію, ставити вікна, будувати автономні котельні. І для цього в бюджеті немає жодної копійки. При цьому нині більшість освітніх і медичних закладів з енергоощадними вікнами й новими котельнями. Опалювання, комп’ютери, спортивні майданчики, вікна - все це зроблено поза тою можливістю, що дає бюджет, за підтримки моєї позиції депутатським корпусом та виконкому й усупереч протидії попередньої обласної влади. Так, я хотів цього року закрити питання по вікнах, завершити програму автономізації котелень. Бо вже нині маємо економії на опаленні щомісяця від 20 до 40 тисяч. Минулого опалювального сезону вона становила понад 2,2 млн. А це нова, з нуля котельня. Я переконаний: ми маємо перейти на повне автономне опалення, і школи не повинні залежати від заборгованості за енергоносії несумлінних платників. Бо через їхні хронічні неплатежі місту не подавали тепло, доки не розрахується за чужі борги. Так не має бути. Влада несе відповідальність за бюджетні установи”.

У загальноосвітніх навчальних закладах міста обладнано 129 предметних кабінетів. Сучасним обладнанням торік поповнилися кабінети фізики, біології та хімії в ЗОШ № 10 ім. Дойко Габора, за літній період нове обладнання для кабінету фізики отримала ЗОШ № 21 і біології ЗОШ № 6, всі ці кабінети оснащені мультимедійними центрами, ще два таких центри отримають лінгвістична гімназія та БПЛ “Лідер”. І в цьому зв’язку заступник міського голови Федір Апшай висловив задоволення з приводу плідної співпраці з управлінням освіти і науки ОДА і належну увагу до проблем освіти Ужгорода, “за співфінансування реконструкції приміщення, в якому розміститься 21-ша школа, за обладнання для кабінетів фізики і біології, мультимедійні, комп’ютерні центри, спортінвентар і багато інших речей, які місто самотужки “не потягнуло б”. А ще Федір Васильович подякував керівникам-освітянам за їхні зусилля в утриманні на належному рівні підпорядкованих їм закладів. Школи й дитсадки, як засвідчив проведений огляд, готові до зустрічі 1 вересня своїх учнів та вихованців. А найкраще з цим упоралися колективи ЗОШ №№ 6, 12, 20, ДНЗ №№ 2, 16, 31, НВК “Престиж” та “Первоцвіт”, за що їхні керівники отримали з рук міського голови грамоти міської ради. Водночас Сергій Миколайович окремо подякував колективам Падіюну, музичної школи та школи мистецтв, які займаються духовним і естетичним вихованням наших дітей. А на завершення, звертаючись до численного загону ужгородських освітян, додав: “Я вважаю, що ваші досягнення є беззаперечними, і вони викладені в цифрах. Слава Богу, що цифри йдуть не від нас і не від наших емоцій, а є відображенням реальних фактів. Вірю: Ужгород і надалі буде попереду, і цим ми заражатимемо всю область, ба навіть державу”.

Управлінням освіти Ужгородської міської ради із 16 по 18 серпня проведено огляд стану готовності навчально-виховних закладів освіти до нового 2010-2011 навчального року (комісію очолив заступник міського голови Федір Апшай), підписано акти готовності закладів освіти до нового навчального року. Делегація педагогів закладів освіти м. Ужгорода у складі Б. Кіштулинця, Л. Рубіш, Н. Гриценко, Х. Мещерякової, В. Поліщука, М. Цанько 19 серпня брала участь у роботі секцій підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України в м. Києві, а начальник управління Володимир Огар - у роботі пленарного засідання підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України 20 серпня. Складено аналітичну довідку з удосконалення освіти ромської молоді в м. Ужгороді та розроблено заходи з виконання Програми правової освіти населення на 2010/2011 н. р. Проведено розрахунок на суму 148 тис. грн. із фонду розвитку міста за капітальні ремонти шкіл. Профінансовано комунальні послуги, заробітну плату та послуги зв’язку. Проведено ряд консультативно-методичних та організаційних заходів з питань підготовки до 2010/2011 н. р., зокрема засідання міського методоб’єднання шкільних бібліотекарів, консультації для батьків першокласників та підготовку роздаткового матеріалу до тренінгу класних керівників 5 класів “Емоційна адаптація та вікові особливості учнів молодшого віку”. Здійснюється контроль за виконанням ремонтних робіт у навчальних закладах м. Ужгорода у зв’язку з підготовкою їх до нового навчального року.

Управління економіки та підприємництва цього тижня підготувало й подало матеріали по м. Ужгороду в рейтингове агентство „Кредит-Рейтинг” журналу „Топ-100. Найкращі міста та регіони України” для участі в рейтингу 100 кращих міст України. Підготовлені списки кандидатур суб’єктів господарської діяльності для нагородження грамотами міського голови до Дня підприємця. Зареєстровано та розглянуто 40 заяв суб’єктів господарювання щодо видачі дозволів на розміщення будівель торговельного, побутового та іншого призначення.

Управління з питань інноваційних впроваджень, інвестицій та сталого розвитку міста цього тижня працювало над розробкою Програми будівництва та реконструкції автономних котелень закладів освіти в м. Ужгороді на 2010-2013 роки. Крім того, був підготовлений проект рішення „Про Реєстр сумлінних платників податків” та організована зустріч керівництва міської ради Ужгорода та м. Ніредьгаза (Угорщина) щодо підготовки спільного транскордонного проекту з розвитку туризму. Працівники управління підготували також аналітичну записку про шляхи покращення якості надання комунальних послуг у місті через державно-приватне партнерство для юридичної фірми „Арцінгер” (м. Київ) та додатковий пакет документів на запит співпартнера з підготовки спільного транскордонного проекту - мерії м. Кросно (Польща). Надали 4 консультації ініціативним групам з питань створення ОСББ та будинкових комітетів.

Відділ реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності протягом тижня розглянув 299 звернень суб’єктів господарювання щодо державної реєстрації 7 юридичних осіб та 18 фізичних осіб - підприємців, внесення змін до 13 пакетів установчих документів юридичних осіб та 14 змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, припинення державної реєстрації 12 фізичних осіб-підприємців, підтвердження відомостей 28 юридичних осіб. Внесено 7 відміток про подання фінансової звітності юридичних осіб, 1-ну про втрату оригіналу установчих документів юридичної особи, 2 рішення фізичної особи про відміну власного рішення щодо припинення підприємницької діяльності, 18 рішень фізичних осіб - підприємців про припинення підприємницької діяльності та 2 рішення юридичних осіб. З Єдиного державного реєстру видано 14 виписок, 102 витяги, 61 довідку.

Офіс видачі документів надав 30 консультацій, прийняв 22 пакети документів та видав 13 документів дозвільного характеру.