Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 15 (535) Пам’яті вченого

21 квітня виповниться 66 років від дня народження знаної в нашому краї та за його межами людини — доктора фізико-математичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка АН Вищої школи, двічі лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1989, 2001 рр.) Володимира Сливки.

Пригадується, задум написати про титулованого вченого і просто людину Володимира Сливку виник ще до його 60-ліття. Згодом справжнім шоком стала звістка про те, що 24 травня 2004 року Володимира Юлійовича не стало… Відтак вирішив, що публікація має з’явитися неодмінно до 66-ї річниці від дня народження, напередодні тої дати, коли 5 років тому трагічно пішла з життя ця шанована людина.

На жаль, про добрі справи Володимира Сливки доводиться говорити в минулому часі. Мене доля звела з ним ще тоді, коли він був проректором з наукової роботи (1986—1988), а я — проректором з адміністративно-господарської роботи. Нині, згадуючи тісну з ним співпрацю, зберігаю в душі лише позитивні, приємні спогади…

Мальовничий куточок Воловеччини. Річка Латориця, а поруч на висоті 839 м над рівнем моря с. Котельниця. Тут 21 квітня 1943 року народився Володимир Сливка. Закінчивши в с. Тишово 1957-го 7-річку, вступив до Виноградівського політехнічного технікуму, де в 1960 році здобув спеціальність техніка-електрика електричних станцій, підстанцій та мереж. Та потяг до знань приводить його до Ужгородського державного університету, де навчається протягом 1960—1965 років. Відтак молодий спеціаліст із фізики напівпровідників у 1965-му стає асистентом кафедри фізики напівпровідників, паралельно навчаючись в аспірантурі. Під керівництвом Д. Чепура досяг значних успіхів у дослідженнях оптичних властивостей кристалів SbSJ, що в подальшому і стало складовою успіху при захисті в Чернівецькому державному університеті в 1970 році дисертації на здобуття вченого ступеню кандидата фізико-математичних наук.

Володимир Сливка успішно піднімається службовими сходинками: старший викладач, доцент, завідувач кафедри фізики напівпровідників (1973—1983). Докторську дисертацію захистив у 1982 році на вченій раді Інституту напівпровідників АН України (м. Київ) і став наймолодшим у той час доктором фізико-математичних наук в УжДУ — на той час йому було 39 років. А через 3 роки Володимиру Юлійовичу присвоєно вчене звання професора.

Володимир Сливка практично ніколи не переставав займатися науковою роботою. Учений був автором ряду наукових праць, які стосуються фізики напівпровідників і діелектриків. Дослідження широкого класу нових сполук дозволило встановити взаємозв’язок між структурними особливостями та спектрами елементарних збуджень різної природи, що лягло в основу багатьох прикладних розробок.

Після смерті Д. Чепура Володимир Юлійович очолив численний університетський колектив спеціалістів, які займалися науковими дослідженнями з фізики напівпровідників, заснував при університеті науково-дослідний інститут фізики і хімії твердого тіла, очолив спеціалізовану вчену раду по захисту дисертацій. Будучи вже досвідченим ученим, у квітні 1988-го він стає ректором рідного вузу й обіймає цю посаду до трагічного травня 2004 року. Успішно займаючись науково-педагогічною роботою, водночас плідно працює над вирішенням загальноуніверситетських проблем.

Так, Володимир Юлійович був із кагорти тих, хто не зупиняється на переправі. Його постать асоціюється з розвитком і подальшим становленням університету. Саме він уперше в історії вузу відкрив док-торантуру, 5 нових факультетів: юридичний, інженерно-технічний, фізвиховання і спорту, післядипломної освіти та міжнародних відносин та 20 кафедр. Ще 18 — реорганізовано, започатковано підготовку фахівців із 18 спеціальностей. Створено 4 науково-дослідні інститути і Центр гунгарології. Не без сприяння ректора 5 науковців УжНУ здобули державні премії України в галузі науки і техніки, а університет у 2000 році отримав статус національного.

Сказав своє слово В. Сливка в науці. Він був одним із провідних спеціалістів України в галузі фізики напівпровідників і діелектриків. Його роботи з технології та фізики складних багатокомплексних сполук одержали світове визнання. Ним підготовлено 3 докторів та 17 кандидатів наук, опубліковано понад 200 наукових робіт. Володимир Юлійович був головою спеціальної ради по захисту кандидатських дисертацій, депутатом Закарпатської облради, де очолював комісію з питань освіти, науки, духовного розвитку і молодіжної політики.

У період ректорства В. Сливки продовжують розбудовуватися університетські об’єкти. Насамперед завершено будівництво підвісного мосту через Уж для переходу в спортивно-оздоровчий табір “Скалка” в с. Кам’яниця та гуртожитку № 5. Розпочато зведення нового навчально-лабораторного корпусу загальною площею 12 тис. кв. м. На поточний і капітальний ремонти нерухомого майна щорічно використовувалося приблизно 1,5 мільйона гривень.

Не менш плідно займався Володимир Юлійович громадською роботою. Його постійне піклування про самодіяльну народну хорову капелу “Боян” заслуговує на окрему теплу згадку. До речі, бути присутнім на університетських заходах мав за правило.

Декан юридичного факультету доктор економічних наук, професор Василь Ярема розповідає, що рейтинг В. Сливки як ректора був дуже високим. Він користувався великим авторитетом не лише у викладацького колективу, а й серед студентів. Про це красномовно свідчить той факт, що в 1999 буремному році (ішла президентська виборча кампанія) студенти, пригрозивши масовою акцією протесту, відвернули усунення Володимира Юлійовича з посади. А директор студмістечка Сергій Соловйов каже, що за 24 роки роботи в УжНУ при постійному спілкуванні з ректором не пригадує жодного випадку, щоб той відмовився від свого слова. Якщо пообіцяв — виконував.

Минали роки. Університет розвивався, зростали його науково-педагогічні здобутки. Безперечно, що в його становлені є значна заслуга ректора Володимира Сливки, котрий присвятив храму науки 44 роки свого життя… Та далі доля розпорядилася по-своєму. Не стало знаного вченого і просто людини з великої літери. Володимир Сливка трагічно помер 24 травня 2004 року. Поховали його на ужгородському кладовищі “Кальварія”. На знак увічнення пам’яті вченого з ініціативи деканату юридичного факультету з нагоди 62-ї річниці від дня народження В. Сливки на внутрішній стіні парадного входу на юрфак у 2005 р. встановлено меморіальну дошку.

Юрій ТУРЯНИЦЯ, колишній проректор


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS