Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 7 (367) Перипетії площі Привокзальної: чи переможе здоровий глузд?

Про капітальну розбудову і благоустрій Привокзальної площі в Ужгороді йдеться вже давно. Певні засоби масової інформації висвітлюють хід подій занадто однобоко й упереджено, подаючи лише позицію деяких мешканців прилеглої до вокзалу території. Насправді ситуація, що склалася нині, вимагає чітких коментарів, бо деякі політичні (і не лише політичні) сили почали використовувати її у своїх інтересах. За роз’ясненнями ми звернулися до директора ТОВ “Конті Буд Ужгород” Володимира Теодоровського.

Левко ОЛЕКСІЄНКО, “Ужгород”

— Відомо, що конкурс на забудову Привокзальної площі ще в червні 2004 року виграла московська корпорація “Конті”, — розповідає пан Теодоровський. — Тоді москвичам, котрі планували інвестувати в Ужгород 108 млн. доларів, була запропонована земельна ділянка площею 1,6 га для будівництва сучасного торгово-офісного центру. У свою чергу до січня 2005 року “Конті” зобов’язалося підготувати проектну документацію та віднайти можливість переселення мешканців, територіальні інтереси котрих зачіпало це будівництво.

Так сталося, що нестабільна політична ситуація в Україні взимку 2004—2005 років притримала закордонного інвестора. Майже рік минув в очікуванні. Паралельно з цим президента “Конті” пана Тімербулатова було обрано сенатором російської думи від Алтайського краю. Він, природно, перемістив інтереси власної компанії в цей азійський регіон. Тоді ж було прийнято рішення передати всі повноваження, права і обов’язки ТОВ “Конті Буд Ужгород”.

Отже, справа вдруге рушила по колу. “Конті Буд Ужгород” практично з нуля розпочинає роботу із мешканцями Привокзальної-Станційної, будинки котрих знаходяться у зоні будівництва комплексу. Одночасно фірма займається пошуком нових житлових об’єктів для відселенців та веде переговори з будівельниками. Представники фірми неодноразово спілкувалися з кожною з 33 сімей і склали так звану зведену таблицю побажань. Станом на серпень 2005 року, виходячи з індивідуальних вимог жителів, було затверджено орієнтовний кошторис для проведення відселення — 1150 тис. доларів (приблизно 7000 дол. за сотку землі!). І це не враховуючи кош-тів та робіт зі знесення старих будинків, перенесення комунікацій та облаштування нового автошляху. Тоді здавалося, що процес іде логічно, розмірено і за планом. Але з часом виникли непередбачувані обставини.

Що ж відбувається зараз? Відомо, що серед будинків, які за проектом підлягають знесенню, є як приватні, так і ті, що перебувають у комунальній власності. Згідно з чинним законодавством, сім’ям відселенців було запропоновано житло, яке відповідає всім державним нормативам. Із комунальними будинками проблем не виникло — практично всі сім’ї дали згоду на відселення. А ось приватні… Їхні власники згодом чомусь передумали і вирішили скористатися своїм “правом на приватну власність”. Дехто із них запросив ціну, яка виходить за рамки здорового глузду. Наприклад, сім’я К., яка проживає в будинку на 69 кв.м житлової площі плюс має у власності лише десять соток землі, цього тижня назвала інвестору чергову нову ціну — 460 000 доларів! До того ж виявилося, що в цьому будинку на 69 метрах за останній час прописано… 22 людини, що є грубим порушенням законодавства і вимагає негайної уваги з боку правоохоронних органів.

Виходить, що деякі жителі цього району самі створюють нездоровий ажіотаж, спекулюючи на ситуації, що виникла. Гірше того, спілкуючись із журналістами, вони сверджують одне, а на переговорах з інвестором відмовляються від усіх своїх попередніх слів і починають вимагати неможливого. Справді, ціна за десяток соток майже у півмільйона доларів є абсурдною в будь-якому разі.

Другий негативний момент — це публікації в деяких ЗМІ, які друкують наперед неправдиву інформацію зі слів мешканців, що не має жодного підтвердження. По-перше, всі організаційні та фінансові питання щодо відселення мешканців Привокзальної взяла на себе “Конті Буд Ужгород”, а не міський бюджет. На сьогодні фірмою виділено вже 1,6 млн. гривень на закупівлю нового житла для відселенців (придбано 6 квар-тир), а до кінця місяця надійде ще 2 млн. Тобто з бюджету міста не витрачено (і не передбачено) на це жодної гривні. По-друге, “Конті Буд Ужгород” уклала генеральну угоду саме з агенцією “Ґазда” через те, що потребувала послуг кваліфікованих фахівців з нерухомості, а ця агенція погодилася з умовами інвестора стосовно вирішення організаційних питань з пошуку житла для відселенців. Крім того, “Конті Буд Ужгород” активно співпрацює і з іншими агенціями для чіткого аналізу реального стану речей на ринку нерухомості і закупівлі альтернативного житла.

Товариство “Конті Буд Ужгород” готове до конструктивного діалогу. Ми пропонуємо мешканцям безліч варіантів вирішення спірного питання і в багатьох випадках пішли на компроміс, але деякі жителі Привокзальної чомусь не бажають зробити так само. Їхні умови занадто категоричні та агресивні: “Якщо у вас нема коштів, то чому ви беретеся за будівництво? Але ми прекрасно знаємо, що гроші у вас таки є. Якщо ж ви нам не заплатите стільки, скільки ми просимо, то скоро власними силами ми тут збудуємо бізнес-центр і будемо ґаздувати на свій розсуд”. Коментарів ця заява не потребує.

Безглузда ультимативність гальмує відселення основної частини жителів цього району і перешкоджає початку будівництва. Із зрозумілих причин інвестор не може придбати лише частину території, як і не може погодитися на позахмарні умови деяких мешканців. Якщо справа не зрушить з місця, “Конті Буд Ужгород” відмовиться від подальших кроків. Землю, на якій знаходяться аварійні будинки, розпродадуть по шматках, і Привокзальна площа з часом забудується хаотично, без цілісного архітектурного плану. Невідомо, хто негативно налаштовує деяких жителів цього району, але зрозуміло, що жодна інша фірма або ж підприємець не заплатять півмільйона доларів за 10 “золотих” соток.

З іншого боку, громада Ужгорода в праві бачити поруч із сучасною Привокзальною площею гарний архітектурний ансамбль, а не нетрі. Відомо, що ці будинки було побудовано наприкінці ХІХ сторіччя, вони є аварійними і давно вже підлягають знесенню. І шкода, що деякі ужгородці, котрі там проживають, хочуть за рахунок інших вирішити власні проблеми, проблеми родичів, онуків та, здається, і правнуків.


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS