Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 53 (519) Сергій Ратушняк: “Аквапарк, сміття і дороги — ось головні об’єкти для роботи наступного року. Але реалізувати плани буде дуже важко”

Коли, як не перед Новим роком, підбивати підсумки зробленого та будувати плани на майбутнє? Зробити це у масштабах міста журналісти попросили мера Ужгорода Сергія Ратушняка. І якщо підсумками 2008-го він у принципі задоволений, то намітки на 2009-й дещо підкоригувала криза. Але не настільки, щоб впадати у песимізм та, як у тому анекдоті, не тратячи сил, спускатися на дно.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

“Поставлене завдання блокувати всі наші починання”

— Сергію Миколайовичу, референдум відбувся, ужгородці підтримали ідею спорудження аквапарку. А в інвесторів ще не перегоріло бажання будувати?

— Як не дивно, ні. Принаймні не зовсім. Вони по телефону привітали нас із результатами референдуму, і після цієї розмови Юрій Бережник, мій колега по партії в облраді, котрий якраз привів сюди фірму “SAAF”, поїхав до Німеччини обговорювати подальшу співпрацю. Якщо ж із цим інвестором усе-таки не складеться, маючи підтримку ужгородців, легше буде залучати інших. У тих ямах з болотом на Слов’янській набережній з’явиться аквапарк, як би цьому не перешкоджали Балоги з Погорєловими. І дуже добре, що люди прийшли висловити свою позицію, незважаючи на шалену кампанію протидії: це і псевдожурналісти-спостерігачі, і замовні статті в пресі, і спецвипуски із величезними тиражами, на які в опонентів пішло більше грошей, ніж у нас на референдум.

Чому ж вони його так боялися? Річ у тім, що цей клан, перебуваючи при владі з 1998 року, брутально грабував регіон: не видавали людям зарплати, пропонуючи натомість прострочену продукцію “Барви” за завищеними цінами, завозили радіаційний шифер, премікс, туберкульозне м’ясо. Нині вони є монополістами по постачанню “лівого” тютюну й алкоголю, за безцінь прибирають до рук землі й санаторії. Три останні роки Віктор Балога з потурання Президента взагалі знущається з області, тут підконтрольне все, окрім Ужгорода. А Ратушняк перший раз прийшов до влади — залишив по собі найкращий на Закарпатті пологовий будинок, гімназію, перший муніципальний вуз, радіотаксі, завод алкогольної й безалкогольної продукції, Боздоського мосту всього один проліт недобудував. Зараз Ратушняк знайшов інвесторів, хоче зводити ще один міст, аквапарк, буде перерізати стрічки, і все це приноситиме дохід місту, як гіпермаркети “Епіцентр” та “Нова лінія”. Це їх просто бісить. Їхнє завдання — через вибори поставити тут свою людину, а тому треба блокувати роботу і намагатися погіршувати ситуацію в місті.

— А ви будете оскаржувати в суді уточнене рішення облради, яке тепер уже не “розширяє”, а “визначає” всі 73 га Боздоського парку природоохоронною зоною, що, знов-таки, ускладнює будівництво аквапарку?

— Такі рішення взагалі є юридичним нонсенсом. Це не компетенція обласних депутатів або чиновників, котрі не мають права дозволяти чи забороняти нам будувати на міській землі, йдеться тільки про погодження, що зазвичай — майже формальність. З таким же успіхом завтра вони надаватимуть вам дозвіл дихати. ОДА й облрада просто отримали чітку вказівку блокувати всі наші починання, ось у чому суть! Адже Андрій Погорєлов цілий рік не підписував погодження, а потім, щоб це виправдати, придумав рішення облради, на яке можна б посилатися. Його, до речі, після того, як я вручив відповідні документи Генпрокурору, опротестував прокурор області, але протест досі не розглянуто, хоча закон відводить на це 10 днів. Якби таке дозволив собі я, наступного ж дня була б порушена кримінальна справа. А тут — повна зневага до прокурора, і з його боку ніякої реакції.

Теплопостачання має стати повністю автономним

— Інша гаряча тема в місті — централізоване опалення. Комісія Міністерства ЖКГ, котра нещодавно працювала в області загалом та в Ужгороді зокрема, звинувачує вас у відсутності стратегії щодо теплозабезпечення та вимагає підвищення тарифів на ЦО…

— У нас є чітка стратегія: наступного року всі бюджетні заклади мають бути переведені на автономне опалення, квартири ужгородців — так само. Тоді зникне проблема колективної відповідальності за чиїсь борги, як і взагалі поняття “початок опалювального сезону”. Є потреба — самі собі включили тепло, нема — вимкнули. Нашим шляхом, до речі, пішли чимало міст в Україні, видаючи це за якесь ноу-хау, коли я вже три роки волаю, що це єдиний порятунок. По державі в середньому 7% осель обладнані “автономками”, а в Ужгороді — за 70. У багатоповерхівках, де левова частка мешканців установили власні котли, ми за бюджетні кошти допомагаємо зробити це малозабезпеченим і відрізаємо будинок від ЦО. А щодо підвищення тарифів на централізоване теплопостачання для населення — таку пропозицію на виконкомі розглядали, але відхилили. Вирішили дотягнути сезон за рахунок здорожчання послуги для бюджетної сфери. Адже ті, хто залишилися на ЦО, і так неплатоспроможні.

— Які досягнення минулого року вважаєте найважливішими для міста?

— Їх чимало. Усе, що ми зробили, фактично, зроблено за рік, оскільки перші півтора виходили з боргів, залишених попередниками. Це були штучні, кримінальні борги на зразок величезних мільйонів, “освоєних за одну ніч”. Роботи — лише на папері, але постфактум цього не доведеш, оскільки акти виконаних робіт підписані, залишалося тільки платити. Віктор Погорєлов передав нам “у спадок” збанкрутілі “Ужгородтеплокомуненерго” та Водоканал із боргами відповідно 58 та 29 мільйонів гривень, загнаний у глухий кут “Ужгородхліб”, при ньому ж украли 21 млн. грн., що підтверджено судом. Із цим усім довелося розгрібатися. А вже за цей рік маємо конкретні результати, котрі тішать. Зростала економіка, для ужгородців, які дійсно хочуть працювати, відсутнє поняття “безробіття”, адже на наші підприємства щодня доводиться завозити 6 тисяч працівників із найближчих районів. Маємо чудові результати по автономізації бюджетної сфери і в житловому секторі, щодо заміни в школах та дитсадках вікон і дверей на енергозберігаючі. Ми реконструювали проспект Свободи, відновили Боздоський парк. Ужгород — місто вільного розвитку, де нема поборів і здирництва. Тут зареєстровано більше підприємців, ніж у всій решті області, разом узятій, ми збираємо майже 40% податків на Закарпатті, хоча маємо лише 9% населення краю. Наш підприємець платить удвічі більше податків, ніж мукачівський, бо там або не дають працювати, або заганяють усе “в тінь”. У нас не “відстібують” ні головні лікарі, ні бізнесмени, ні директори шкіл, тоді як решту населених пунктів ретельно “пилососить” відома сімейка. Тому тут хочуть жити і працювати, робити бізнес. Хоч, слід зазначити, нам активно заважають. Адже всі ці досягнення стали можливими всупереч “допомозі” Президента, Балоги з братами та підконтрольними посадовцями, незважаючи на порушувані на голому місці кримінальні справи тощо.

Плани дещо відкоригує криза

— Якось ви казали, що наступний рік в Ужгороді буде роком доріг. Криза не внесе корективи в плани?

— Безумовно, внесе. Але хотілося б після завершення програми автономізації опалення бюджетної сфери та заміни вікон дати ужгородцям нову якість доріг. Бо нині держава забезпечує нам можливість фінансувати їх ремонт в обсязі трьох відсотків від потреби. Є намір узяти кредит на 50 млн. грн., щоб зробити 20—30 км нових доріг та для початку цивілізувати зо 100 внутрібудинкових територій зі 450 наявних. Проте криза дійсно все ускладнює: якщо недавно це ще було 10 мільйонів доларів, то нині — 6.

Основні ж заплановані інвестиційні проекти — аквапарк та вирішення проблеми сміття. З приводу останнього хочу затягнути сюди найбільшу в світі компанію цього профілю, котра може впорядкувати полігон, завезти 30 одиниць техніки і 3 тисячі контейнерів відразу. Адже ми за рік змогли купити лише 400, хоча і це великий плюс, бо прийняли місто з менш ніж 300. Тоді контейнери стоятимуть на кожному розі, вивозити сміття буде достатньо раз на тиждень, а Ужгород стане чистим. До слова, у нас уже потроху пішла програма роздільного сортування сміття. Спецконтейнери розмістили по школах, з дітьми ведуть роз’яснювальну роботу. Молоде покоління легше виховати у дусі цивілізованого ставлення до відходів, важче міняти усталені звички дорослих. Словом, аквапарк, проблема сміття та дороги — основні об’єкти для роботи наступного року. Але реалізувати плани буде дуже важко. Як і зберегти робочі місця для людей навіть тут, у міській раді. Реально ж надходження вже падуть, бюджет по області й країні недовиконають. Ми свій ще якось витягнемо за рахунок перевиконання на 108 % два місяці тому, проте доведеться затягати паски. Щоб уникнути скорочень, зрізатимемо виплати. Це не зачепить основну масу працівників, котрі отримують по 1200—1500 грн., але середній ланці зменшимо премію, а тим, хто дістає понад 3 тисячі, — ще й зарплату. Тільки таким чином можемо зберегти в міськраді штат у 250 чоловік.

Нашумілі проблеми

— А що буде з групами продовженого дня?

— Працівники митниці й прокуратури, котрі привозять своїх дітей до школи на джипах, здійняли навколо цього питання ґвалт. Пояснюю. Конституція і закон зобов’язують мене забезпечити безкоштовну середню освіту. Група продовженого дня — це вже додаткова послуга. Але ми пішли назустріч малозабезпеченим, сиротам і напівсиротам: 861 дитина, незалежно від того, в якому класі вони вчаться, повністю захищені, отримують безоплатне харчування і необхідну допомогу. Чому ГПД не можуть бути безкоштовними? У бюджеті не вистачає коштів. У мене теж є діти, котрі відвідують садок, школу, але я забезпечений і можу за них сплатити. Якщо ні — маю це довести до-відками, і за потреби кількість безкоштовних груп збільшуватиметься. А то возять нащадків із особняків на 500 м2 на “крутих” машинах, при цьому зчиняючи бучу за кілька гривень на день для харчування.

— Ще одне питання, яке зараз на слуху, — звільнення головного лікаря пологового будинку.

— Так, навколо цього теж шум-гам, колективні звернення. Але, по-перше, юридично він написав заяву за власним бажанням, яку я задовольнив. А по-друге, наш перинатальний центр перетворився на прохідний двір з антисанітарними умовами, куди ледь не в кирзових чоботах ходять усі, кому не лінь. Чому про стафілокок у нас мають кричати на всю державу, якщо я фінансую всі необхідні програми? Тут процвітає здирництво, починаючи із санітарки на вході, а тінь лягає на мене. Часто-густо вже зранку головний лікар був підшофе. Може, він чудова людина і прекрасний медик, але пологовий будинок під його керівництвом дійшов до ручки. В інтересах міста поставити там людину, яка поміняла б систему, навела порядок, зробила заклад закритим, відповідала за тепло, світло і тому подібні речі, а не за інкасацію вдячності, як досі. При цьому метр труби поміняти нікому, включити 2 нові імпортні електростанції, куплені за бюджетні кошти, — теж нікому. У підсумку хоч фінансування альтернативних джерел було забезпечено, зникає світло — і в реанімації помирає немовля. Нехай навіть лікарі зробили все можливе для його порятунку, за службову недбалість хтось має відповідати. Люди по 20—30 років сидять у керівних кріслах, звиклися з ними, а робота пущена на самоплив. Для мене священних корів нема, я буду наводити порядок!

В української кризи є ім’я

— У нас у всій державі треба б наводити порядок.

— В Україні треба перезавантажити матрицю. Криза має своє ім’я, і у нас це Віктор Ющенко. Основна біда в тому, що під керівництвом Гаранта пограбовано, люмпенізовано середній клас, на відродження якого за найоптимальніших умов потрібно як мінімум п’ять років. Це якраз його заощадження знецінилися, його бізнес зруйновано. Нацбанк, на який має безпосередній вплив Президент, то укріпляє гривню до 4,50, то дозволяє їй обвалитися до 10,50, а при цьому хтось, знаючи, коли і як мінятиметься курс, на вдалих обмінних операціях заробляє мільярди. Друкують 42 мільярди гривень, але замість роздати їх 150 банкам, щоб ті повернули людям депозити, викидають протягом тижня на ринок, і це зруйнувало всю фінансову систему. Ті 1000 гривень, які Юлія Тимошенко роздала вкладникам Ощадбанку і які звинуватили у розкручуванні інфляції, — ніщо в порівнянні з цим, хоча я й не адвокат Юлії Володимирівни. За це повинен хтось відповідати. І керівництво Нацбанку, і Ющенко мають піти у відставку, інакше можлива громадянська війна, кровопролиття та розкол держави на 5-6 частин. У нас уже відбувається повзучий геноцид нації: з 52 мільйонів залишилося менше 46, і всі, хто може, намагаються виїхати з країни.

Перспективи-2009

— Виходячи з нинішньої ситуації, якими ви бачите прогнози для міста на наступний рік?

— Перші 3-4 місяці, думаю, буде зменшення надходжень до бюджету, далі піде стабілізація і згодом — зростання. Якщо вийдемо на нулі за результатами року, це буде чудово. Але треба бити по руках тих, хто хоче перетворити гривні на туалетний папір. Автономки, дороги й вікна спробуємо потягнути за рахунок приватизації — з переліку пам’яток архітектури виведено такі великі об’єкти, як “Корона” і “Червена ружа” — та продажу земель, у тому числі й з аукціону. Землю, правда, нам намагаються заборонити продавати. Наприклад, по тій же Загорській. З цього приводу до мене двічі приходив Петьовка. Спершу казав: “Не чіпайте це, віддайте нам”, потім уже вимагав тільки 40% із тих 200 га. Але я роздав ділянки людям, незважаючи на порушені кримінальні справи. До речі, хочу повідомити ““барвівців”: в ОДА акти на землю не підписували, прострочивши усі можливі терміни, і все ж зараз більшість із них завізовано іншим шляхом. Я маю рішення суду, що радгосп-завод “Ужгородський” позбавлений свого земельного акту, відповідне давнє рішення виконкому анульовано, адже йшлося про землі запасу Ужгорода, які просто були в користуванні радгоспу. Цей вердикт набув сили, його ніхто не оскаржив. Так що люди ще до Нового року отримають свої ділянки.

— Ми вийшли на цілком оптимістичні нотки.

— Нам взагалі не варто бути песимістами. Усупереч кризі, Президентові та його представникам на місцях, в Ужгороді буде найкраща ситуація в області і по економічних показниках, і по зарплатах, і по зайнятості населення. А все пізнається в порівнянні. Так що щасливих усім свят!


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS