Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 54 (520) Кумедні історії з життя ужгородських Дідів Морозів

Новий рік — свято небуденне, тому кожен намагається відзначати його так, аби із задоволенням згадувати увесь рік. Але поки одні відпочивають, інші, тобто Діди Морози, працюють. А оскільки працювати їм через людський чинник доводиться у надскладних умовах, з ними часто трапляються такі історії, що хоч у газетах друкуй. Що ми, власне, і робимо.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Переплутав зали…

Театральний актор Василь Шершун грає Діда Мороза вже не один десяток років, тож колекцію кумедних випадків зібрав чималеньку. Найсвіжіший трапився буквально минулого року, коли в період проведення передноворічних корпоративів переплутав ресторани. Згадує, запідозрив неладне вже коли побачив значно меншу, аніж прогнозувалося, кількість гостей. Але ще не втративши надію, Василь Васильович розкладав костюм, бороду, паралельно з’ясовуючи, чому корпоратив не сходиться із запланованим у часі, чому гостей менше і як так сталося, що святкує зовсім не та фірма, яка його запрошувала. Аж тут, остаточно всіх заплутавши, нагодився й інший Дід Мороз, котрий заявив, що саме він проводитиме тут корпоративну вечірку. Врешті, піднявши всіх на вуха, Василь Васильович заглянув у свій записник і з жахом зрозумів, що вже давно повинен бути зовсім в іншому ресторані. Згадує, що мчав на таксі через півміста, але встиг таки до своїх гостей. Серед інших веселих історій, пан Шершун пригадує, як одного разу під час веселощів у Діда Мороза зламався посох і гості почали передавати його частинки по колу. Так само сталося і з перукою Василя Васильовича, яка не витримала бурхливих веселощів публіки і спала з голови, а гості не розгубилися і почали по черзі приміряти її, весело витанцьовуючи з “облисілим” Дідом Морозом.

Хвороба Діда Мороза

Іван Колька — Дід Мороз непрофесійний, але його історія колись примусила посміхнутися відомого Льва Луцкера. Сталася вона в період розквіту застою, десь на початку 80-х років. Син Івана Кольки ходив до звичайного радянського дитсадочка, який до святкування Нового року готував, як звичайно, ялинку, Діда Мороза із Снігуронькою та подарунки, закуплені батьками. Та сталося так, що запланований Дід Мороз після проведеного в сусідньому садочку ранку впав у запій, а замінити його не було ким. Батьківський комітет згадав, що Іван Колька колись, ще у студентські роки, грав на любительській сцені, тож довелося погоджуватися на роль доброго дідуся. Ранок вдався на славу: дітки співали, Дід Мороз вручав подарунки, Снігуронька танцювала. Після його закінчення завідувачка запросила пана Кольку зі Снігуронькою до свого кабінету, де вручила Діду 25 рублів і пляшку коньяку, а його помічниці 10 рублів та шампанське. Наступного дня новоспеченого Діда Мороза вже запрошував інший дитсадок, і так лише за один передноворічний тиждень Іван Колька заробив 500 рублів та 20 пляшок коньяку або горілки. Такий заробіток припав йому до душі, тож наступного року він узяв відпустку і “дідморозив” із Дня Святого Миколая аж до Старого Нового року. За величезні на той час зароблені 2000 рублів пан Колька придбав собі наймодніші джинси від Левіса та краватку від Діора, але від здобутих чесною працею декількох ящиків спиртного почало неабияк псуватися здоров’я: печінка стала, як чоботи 44 розміру, нирки нили, а селезінка охала. Тож Дід Мороз зважив усі “за” та “проти” такого підробітку і вирішив, що здоров’я важливіше за гроші — так Мельпомена була закинута подалі, а Іван Колька повернувся до малоприбуткової, зате безпечної для здоров’я роботи інженера. Алкоголізм же відтоді він називає не інакше, як хворобою Діда Мороза.

Труднощі перекладу

Третя наша історія про відомого в місті клоуна, шоумена й тамаду Євгена Боброва, котрий “дідморозить” ще з часів свого навчання в Київському цирковому училищі. Колись, у перші роки існування незалежної України, Падіюн, в якому тоді працював молодий Бобров, запланував провести новорічний ранок українською мовою. Це тепер Євгену абсолютно не складно “переключатися” протягом свята з однієї мови на іншу, а тоді молодий Дід Мороз думав російською, а говорити мав українською. Отож уявіть: новорічний ранок, гарно вбрані дітки, їхні батьки, Дід Мороз проводить конкурс і там, де має сказати: “Поставьте ручки за спину”, видає: “Запхайте всі ручки в зад”. Цей “перл” потім довгі роки передавали в Падіюні з уст в уста, але варто сказати, що відтоді Євген завжди спочатку думав, а вже потім говорив. Траплялися з Євгеном Бобровим і не те, щоб дуже смішні, але доволі повчальні історії. Так, обпікшись декілька разів на тому, що на ранки батьки часто приводять дітей, на яких подарунки не заплановані, а дітки все одно стають у чергу, аби отримати бодай щось із рук Діда Мороза, Євген почав в обов’язковому порядку брати із собою в кишеню кілька дрібничок: машинок, цукерок, які діставалися діткам, котрі випадково заходили на ранок. Бувало, що малята з ясельних груп так лякалися Євгенового Діда Мороза, що одразу мочили чи навіть бруднили штанці. Але найважче йому працювалося на шкільних ранках із підлітками, котрі могли і Снігуроньку залапати, і Діда за бороду потягати. Таких Євген провчав своїм чарівним посохом, яким добряче стукав нахабних “діточок” по пальцях ніг, примовляючи, що ще кілька таких вибриків, і Дід Мороз їх просто “заморозить”.


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS