Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 53 (519) Коритнянській сільській раді припинять централізоване водопостачання

Таке рішення депутати прийняли на четверговому засіданні сесії міської ради і доручили КП “Водоканал м. Ужгорода” відключити від водопостачання села Коритнянської сільської ради до вирішення питань погашення заборгованості за вже надані послуги, належного облаштування водомірних приладів та розмежування балансової належності мереж між підприємством і сільрадою.

Як пояснив директор Водоканалу Юрій Омельяненко, Коритнянська сільська рада винна за воду 1 млн. 379 тис. грн., а крім того, без погодження з КП та без дотримання проектно-будівельних і санітарних вимог видає дозволи на підключення до водогінних мереж. Сільський голова мотивує свою позицію тим, що свого часу через розширення Минайського водозабору в колодязях його земляків різко знизився рівень води. Але ж, стверджує Юрій Віталійович, для компенсації цього і було прийнято рішення про централізоване водопостачання прилеглих сіл.

Справа в тому, що первісно Минайський водозабір проектувався для обслуговування Часлівської газокомпресорної станції, а в 1977—1978 роках, коли Ужгород розрісся, виникла потреба в збільшенні його потужності до 33 куб. м на добу. Пробурили додатково 8 свердловин, які показали достатні запаси води. У селах Минай, Розівка, Холмок, Коритняни, Кінчеш і Часлівці, котрі згідно з висновками комісії потрапляли у так звану депресивну воронку, замість колодязьної води взялися подавати водогінну. Все це, до речі, вирішувалося через Кабмін Української РСР.

Довгий час — до 2002-го — сільські тарифи на воду збігалися з міськими, потім перші зробили значно нижчими (у 2002 р., наприклад, городяни платили 65 коп., а селяни — 45, у 2005-му, відповідно, 1,33 грн. і 85 копійок). Але навіть за такої цінової преференції сільська рада відмовлялася розраховуватися за надані Водоканалом послуги, а тепер, коли тарифи зрівнялися, — і поготів.

Борг в 1,379 млн. грн. зібрався попри те, що протягом останніх 7 років Водоканал виграв 5 судів у Коритнянської сільради і виконавча служба стягнула на його користь 230 тис. грн. Адже деякі сільські мешканці сплачують за воду, проте не безпосередньо КП, а на спецрахунки місцевого органу самоврядування, останній же ці кошти віддавати Водоканалу добровільно не хоче.

Облікувати кількість спожитої води, як і кількість абонентів, по селах неможливо, каже Юрій Омельяненко. Вони не хочуть встановлювати лічильники (не дивно, адже тим, хто поливає городи або ж наповнює басейни у чималеньких особняках, це невигідно), навіть загальний прилад обліку розбили і нового бачити категорично не бажають. (Борг вирахували, виходячи з останніх зафіксованих середніх показників споживання, а оскільки села постійно розбудовуються, реально він більший). До того ж тут, як і в місті, є споживачі трьох різних категорій — бюджетники, фізичні та юридичні особи, — для котрих тарифи суттєво різняться, а взяти їх на облік без сприяння місцевої влади — зась. Тим часом в Оноківцях, наприклад, “Закарпаттяобленерго” не дає дозвіл на підключення струму до нового будинку, якщо його власники не отримали і не виконали техумови Водоканалу. Проте з Коритнянською сільською радою співпраці не виходить, тому депутати прийняли вищевказане непопулярне рішення. Сергій Ратушняк, коментуючи його, сказав: розуміє, що це неприємний сюрприз для людей перед Новим роком, але вони цілком можуть вимагати від сільського голови, котрий якраз за мільйон з гаком домовився продати під черговий супер-маркет “Барва” 3 га землі біля базару на вул. Краснодонців, спрямувати ці гроші в бюджет, а не поза нього, і частину з них використати на погашення заборгованості перед Водоканалом. Інакше села Коритнянської сільради залишаться “на сухому пайку”. Ужгород не може їх дотувати: якщо Водоканал, з котрим не розраховуються спожи-вачі, не сплатить за електроенергію — його знеструмлять, і без води залишимося всі.

• • •

Були на четверговій сесії й приємніші питання. Депутати презентували екс-меру Ужгорода і голові ради старійшин міста Емілу Ландовському ключі від кабінету в міськраді, де зможе працювати ця ж рада старійшин. Еміл Федорович тим часом подарував свою книжку “Ужгород на зламі епох”.

Крім того, прийняли рішення про підтримку парку культури “Боздоський” (на 2009 для його фінансування виділено 680 тис. грн.), громадських організацій міста (родинного будинку “Нова сім’я”, “Союзу Чорнобиль України”, Товариства “Оптиміст”, ТЧХ тощо), виділили 420 тис. грн. МСРЦ “Дорога життя” та розглянули ряд інших робочих питань.


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS