Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 32 (498) Нам загрожує формальдегід у повітрі

Ми — те, що ми їмо, казали древні ескулапи. Але за нинішніх умов варто б додати: і те, чим дихаємо. Уцьому плані ужгородцям не позаздриш: з одного боку, географічне положення міста таке, що 65—70 % днів у році у нас повний штиль, себто швидкість вітру до 3 м/с ( у Львові, для порівняння, з точністю до навпаки), і повітряні маси крутяться тут, як у котлі, не маючи виходу, а з другого — скупчення автомобілів найбільше в області. Відтак лабораторія спостереження за забрудненням атмосферного повітря Закарпатського центру гідрометеорології фіксує невтішні показники: концентрація формальдегіду часом перевищує гранично допустиму в 5 разів, диоксиду азоту — у півтора раза.

При цьому начальник лабораторії Василь Лобко (він же очолює Закарпатську обласну організацію Всеукраїнської екологічної ліги) зауважує: згідно з затвердженою методикою, заміри проводять у віддалених від дороги місцях, а якби робили це безпосередньо на тротуарах, де ходять люди, забруднення виявилося б у 2—3 рази вищим, адже основне його джерело — автотранспорт. Наразі в Ужгороді є два стаціонарні базові пости для спостережень, визначені ще в 1990 році: на проспекті Свободи в районі 16-поверхівки, який контролює адміністративно-житлову зону, та на вулиці Паризької Комуни — нині вже з натяжкою промислову. Заміри проводять 4 рази на день за 16 показниками, визначаючи вміст пилу, диоксиду сірки, сірчаної кислоти та розчинних сульфатів, оксиду вуглецю, оксиду й диоксиду азоту, формальдегіду. Крім того, іде відбір проб для аналізів на радіоактивне забруднення, бензапірен та 8 важких металів, які проводяться в спеціалізованих лабораторіях Києва та Донецька.

Узагальнюючи картину за І півріччя цього року, Василь Юрійович каже: концентрація пилу протягом усього часу було нижчою за гранично допустиму, зате комплексний індекс (мається на увазі співвідношення між реальною концентрацією речовини та гранично допустимою і класом її небезпечності) забруднення повітря по семи забруднюючих речовинах склав 8,62, по п’яти пріоритетних (за винятком диоксиду сірки, сірчаної кислоти й розчинних сульфатів) — 8,48, по формальдегіду — 5,42. Останній показник є дуже тривожним, бо формальдегід — сильний карценоген, і там, де повітря забруднене ним, рак горла та верхніх дихальних шляхів виходить на перше місце. Тут слід зауважити, що це проблема не тільки ужгородська, а й обласних центрів усієї правобережної України: всюди формальдегід входить до першої трійки забруднювачів повітря, причому спостерігається стійка тенденція до погіршення показників.

“У чому ж причина, звідки береться той формальдегід,” — запитую Василя Юрійовича. “Основний його постачальник — автомобілі, котрі їздять на метані, — розповідає начальник лабораторії. — Доки бензин був дешевим, нікому і в голову не приходило переобладнувати машини й обтяжувати їх газовими балонами. Але зараз подивіться: усі таксі, маршрутки, чимало вантажівок і великогабаритних автобусів перейшли на метан. Я розмовляв із цього приводу з водіями — кажуть, так значно дешевше, і заради збереження екології вони не можуть удвічі збільшити вартість проїзду. Але ж навіть на “газових” автомобілях є можливість зменшити викиди формальдегіду — варто тільки встановити на двигуни каталізатори, котрі доспалюють цю речовину. У Польщі, наприклад, навіть не виникає питання, чи є каталізатор, — він обов’язковий, і під час техогляду його справність перевіряють у першу чергу. Якщо є проблеми — до їх усунення транспортний засіб просто не допустять ло роботи. Час би й нам переорієнтуватися на перевірку найпроблемніших показників під час ТО, а то виходить, що на кількість у вихлопних газах СО, концентрація якого в повітрі є нижчою за норму, звертають увагу, а на формальдегід, диоксид азоту — ні”. У зв’язку з цим Василь Лобко пригадав анекдотичну ситуацію: коли був у румунському Сату-Маре, ділився нашими проблемами щодо чистоти повітря, цікавився їхніми. А господарі кажуть: “У нас усе нормально”. Згодом виявилося, що найбільш проблемні у нас показники румуни … просто не вимірювали.

Втім ховатися від проблеми не варто, бо вона — визнана чи не визнана — може боляче вдарити по здоров’ю людей. Зараз завдання-мінімум — хоча б не допустити погіршення якості повітря, адже кількість автівок і надалі збільшується, а значить, передумови для негативних прогнозів є. З цього приводу Василь Юрійович виступав на громадських слуханнях зі Стратегії розвитку м. Ужгорода до 2015 року, а міський голова С. Ратушняк у відповідь на офіційне звернення лабораторії рекомендував розглянути це питання на сесії Ужгородської міськради. Пан Лобко пропонував шукати виходу, залучивши групу фахівців — науковців, екологів, працівників санепідемстанції. Адже Ужгороду, з огляду на особливості його географічного положення, про які йшлося вище, стандартні заходи не підходять (у нас, наприклад, максимальне забруднення пилом фіксується о 7—8 ранку, а не вдень, бо все, що осіло на дорогах за тиху безвітряну ніч, піднімається турбулентним потоком з початком активного руху транспорту і додається до “свіжих” викидів автівок, зависаючи в повітрі на рівні органів дихання людей). Спеціалісти у тісній співпраці з виконкомом мають розробити план термінових заходів, спрямованих на покращення ситуації А поки такої групи нема, пан Василь пропонує своє бачення вирішення проблеми, не претендуючи, втім, на істину в останній інстанції. Отже, на його думку, в Ужгороді потрібно:

1. Провести додаткові дослідження щодо обґрунтованого лімітування в’їзду транспорту до центральної частини міста, стежити за дотриманням графіку підвозу товарів в історичному центрі, по можливості розширити пішохідну зону;

2. Максимально озеленити місто найбільш ефективними з точки зору очищення повітря породами дерев;

3. Ввести односторонній рух у центрі. Це пришвидшило б просування транспорту і відповідно зменшило б кількість викидів (адже “повзучі” автомобілі продукують їх у 2—3 рази більше).

4. Забезпечити високу якість доріг;

5. Розробити та запровадити систему “зеленої хвилі” світлофорів, яка дозволила б водіям зі сталою швидкість рухатися від одного перехрестя до іншого, не зупиняючись;

6. Взятися до будівництва підземних пішохідних переходів. Це оптимальний варіант і для пішоходів, і для екології міста;

7. Ввести обов’язковий контроль за якістю каталізаторів на двигунах внутрішнього згоряння, що працюють на метані. Це зменшило б викиди формальдегіду на 50 %;

8. Регулярно проводити вологе прибирання вулиць.

Щось із цього уже робиться, на деякі пункти навряд чи вистачить коштів міського бюджету, але можна мати їх на увазі на перспективу. Втім свій внесок у зменшення забрудненості ужгородського повітря можуть зробити і самі городяни. Наприклад, пройшовшись пішки на роботу або до найближчого магазину за хлібом…


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS