Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 28 (951) День шахів: як в Ужгороді навчають «гімнастики розуму»

Навіть у час комп’ютерних технологій шахи залишаються тим видом спорту, який ніколи не старіє. Гравці кажуть, що вдалі комбінації завжди викликають неабиякий азарт, тому зацікавлення і не зникає. До того ж ця гра є ще й надзвичайно корисною.

Чим саме, газета «Ужгород» запитала у Василя Юлійовича Прокопишина – віце-президента федерації шахів нашого міста, майстра ФІДЕ, відомого тренера, який навчив «гімнастики розуму» вже не одне покоління закарпатців, і чимало з них досягли в цій справі значних висот. Перед Днем шахів, який відзначаємо 20 липня, ми поспілкувалися про це, і не тільки.

Народився Василь Прокопишин 1959 року в Ужгороді. Ази гри в шахи засвоїв ще дитиною. Розповідає: «Я практично все життя в шахах. Ще школярем грав за свою школу (Ужгородська ЗОШ № 8 – прим. авт.). Першими були змагання «Біла тура», де непогано зіграв, отримав нагороду. Тренер, який там працював, ветеран спорту Аркадій Токарев, прийшов до мене додому з пропозицією, щоб я ходив на шахи. А вчився грати в шахи у дворі. Мені було років п’ять-шість, коли постійно у дворі грали в цю гру (жив на вулиці Мукачівській). Спочатку просто дивився – так і навчався».

Ще у школі пан Василь став кандидатом у майстри спорту. Від сьомого класу відвідував гурток. У восьмому класі здобув другий розряд, у дев’ятому – перший. У свої п’ятнадцять став чемпіоном України з блискавичних шахів по ДСТ «Спартак». Згодом закінчив історичний факультет УжДУ, однак себе називає радше філософом, аніж істориком.

Далі призвали в армію. Пригадує: «Я потрапив на Північний флот, згодом за команду якого теж грав у шахи. То були 77–79-ий роки. Якось начальник із фізпідготовки розповідав про спортивні здобутки, то я й сказав, що є кандидатом у майстри і не грав іще ніде. Він собі щось там записав, а потім через місяць-два мене покликали. Виявилося, що був чемпіонат Північного флоту, тож за нього і грав. Маю ще вирізки з газет, де про це йдеться».

У 1979 році в Ужгороді відкривався шахово-шашковий клуб товариства «Спартак». У створенні брав участь і Василь Прокопишин, вів там групу дітей. Він є наставником і тепер – має понад півсотні учнів.

Ще з біографічних акцентів варто згадати: пан Василь – чемпіон України у складі Закарпаття у профспілковій першості (1983 рік), виконав норматив майстра ФІДЕ на командному чемпіонаті в Угорщині. «Я 24 роки грав за угорські шахові клуби, став кілька разів чемпіоном Угорщини у складі збірних (друга, перша ліга)… Ось кубки: це мої, а це – сина, він кандидат у майстри спорту, – показує нагороди, виставлені на почесному місці. – Крім того, недавно на шахових змаганнях я посів призові місця в Австрії, Чехії».

А ще у своїй оселі Василь Прокопишин має величезну домашню бібліотеку, в якій половина книжок – про шахи. Деякими він обмінюється із закордонними колегами, деякі одержав від знаних видавців-друзів. Такі книжки потрібні передовсім і для навчання дітей, адже теоретичні засади теж важливі. Вони допомагають виконувати розумову «гімнастику» правильно, наштовхуючи на власне світобачення: на дошці – ціле життя.

На запитання про зміст таких книжок пан Василь відповідає також запитанням: «А ви знали, що шахи мають своїх композиторів? Існує шахова композиція! Є тут і поети – ті, що складають шахові етюди. Є навіть окремі чемпіонати світу з розв’язання цих задач».

Головними досягненнями він вважає успіхи своїх учнів. Одним із таких є відомий шахіст, заслужений майстер спорту, гросмейстер Захар Єфименко – чемпіон України 2006 року, переможець шахової олімпіади 2010 року у складі збірної України, чемпіон світу 2011 року.

А цьогоріч учень Василя Прокопишина Микола Доманський став чемпіоном Європи (у категорії до 12 років) – посів 3 місце у швидких шахах і перше – у блискавичних.

Пан Василь не приховує проблем шахів на Закарпатті – основними вважає брак кадрів і недостатнє фінансування. Але попри це актуальність гри не спадає. Серед понад півсотні його учнів – діти різних вікових категорій, від 5 років (молодшим є хіба його трирічний онук). «У нас був найстарший член федерації – шахіст на прізвище Тен, кореєць за походженням. Ми його називали просто – пан Тен. Йому було сто років, недавно помер. Навіть уже коли не міг ходити, його син привозив на заняття», – каже Василь Прокопишин.

Навчитися грати в шахи, можна менше ніж за півгодини, а щоб удосконалити свої навички, потрібне терпіння, тренування мислення і постійна робота над собою, зауважує тренер: «Колись на семінарі вчителів за 15 хвилин навчив цієї гри – узяв у клубі демонстраційні дошки з магнітними шахами. Є і своя методика навчання, яка передбачає зв’язок однієї фігури з іншою. Для досягнення ж успіху насамперед треба це полюбити. Як стверджував ще Ейнштейн, усе те, що школа дає через зубріння, шахи дають через гру – світле мислення, розуміння математичних законів, формування і відстоювання своїх позицій. Коли дитина знаходить стимули, тренується багато, то й досягає успіху. Такий шаховий світ».

Часто на Закарпатті відбуваються змагання за участі федерації шахів міста Ужгорода (як-от у шаховому відділенні Закарпатської ОДЮСШ проводився турнір до Дня Святого Миколая). Пан Василь частенько їздить з учнями на змагання за кордон – наприклад на традиційний турнір зі швидких шахів «Третя субота» в місті Брно (Чехія) тощо.

Зазначає, що шахи справді вчать жити – мислити, швидко знаходити рішення, аналізувати: «Бо коли зіграєш партію, то обов’язково вдома маєш її осмислити. Ця гра дає і вміння програвати, вчить переносити й перемогу (тому що ейфорія минає, а завтра – наступна партія). Шахи навчають логіки, математики, розвивають здатність зіставляти різні події на шаховій дошці – там постійно все змінюється, зокрема сила фігур. Шахіст має вміти оцінювати цей світ».

Шахове відділення Закарпатської ОДЮСШ пишається своїми талантами, адже серед вихованців школи – міжнародні майстри, гросмейстери, чемпіони області, України і, як уже згадувалося, чемпіон світу у складі збірної України.

Дітей, охочих навчатися гри в шахи, запрошують до спортивного комплексу «Юність» (2 поверх).

Досвідчений тренер Василь Прокопишин мріє видати книжку про шахи в місті й області. Уже назбирав чимало матеріалів, має що додати і проаналізувати. Крім шахів, він любить ловити рибу, ходити на полювання, по гриби. Наголошує, що шахові навички можна застосовувати не тільки на гральній дошці…

Юлія МЕДЮХ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS