Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 24 (947) Згадуючи Івана Теплухіна – громадського діяча, підприємця і мецената

Рік тому, 5 червня 2017 року, відійшов у вічність Іван Миколайович Теплухін.

Народився він 26 березня 1951 року в Хусті. Там він навчався у школі-інтернаті, а вищу інженерну освіту здобув у Київському політехнічному інституті. Працював на різних посадах у комсомолі, обкомі партії, профспілках.

Після здобуття Україною незалежності, організував першу на Закарпатті акціонерну страхову компанію «Карпати», що стала піонером такого бізнесу у краї. У 2010 році створив в Ужгороді оздоровчий комплекс «Карпати», якому не було аналогів на всьому Закарпатті. Смерть забрала його раптово на 67 році життя.

З нагоди роковини рідні, близькі, колеги зібралися разом, аби ще раз його згадати.

Іван Іванчо, голова Закарпатської обласної ради (1998–2002):
– Івана Теплухіна знаю з 1973 року, коли він після закінчення Київського політехнічного інституту працював у фанерно-меблевому комбінаті імені Борканюка. Ми його примітили в обкомі комсомолу, запросили до нас. Він очолив сектор профтехосвіти. Опікувався робітничою і сільською молоддю, їхнім побутом, навчанням, дозвіллям. Організовував перші в Україні конкурси серед молодих перукарів, офіціантів, кухарів. Його відзначили як активного, діяльного працівника і запросили на роботу в обком партії, де він теж себе гарно проявив. Іван Миколайович був людиною, якій можна було доручити будь-яку справу. Я був його начальником довгі роки, тож хочу відзначити його неймовірну сумлінність і педантичність.

Коли почалися зміни в політичній системі, він пішов у профспілки, а відтак у бізнес, де проявив себе дуже яскраво. Його страхова компанія «Карпати» була однією з найкращих в Україні. Я йому пропонував перейти на роботу в облвиконком, в управління зовнішньоекономічних зв’язків, та він не захотів повертатися на державні посади. Пропонували йому балотуватися і в депутати, але Іван Миколайович не любив публічності, казав, що політика – це не його. Ми дружили родинами, навіть були кумами. Це був справжній друг.

Йосип Погоріляк, начальник обласного управління торгівлі (1992–1995):
– Ми познайомилися в 1980 році, коли Іван Миколайович працював інструктором обкому партії з питань торгівлі, громадського харчування і побуту, а я був заступником начальника управління торгівлі, тож по роботі доводилося контактувати. Подружилися і потоваришували на все життя. Це була порядна, чуйна, добра, приязна людина. Був неконфліктний і справедливий, з ним легко було працювати, хоча його посада була доволі непроста, виникало чимало складних ситуацій, які потрібно було залагоджувати.
На початку незалежності Іван Теплухін пішов у підприємці. Створив велику страхову компанію «Карпати», яка мала філії у дванадцятьох районах області. На Закарпатті працювало понад 400 осіб, хоч головний офіс був у Львові. Це свідчить про його чудові управлінські якості. Він умів працювати з людьми, завжди ввічливий, доброзичливий. До речі, він був і меценатом – допомагав дитячим закладам, церковним громадам.
Ще в 1985 році я його затягнув у гірськолижний спорт. Він «загорівся» лижами, і ми двадцять років постійно їздили на наші закарпатські бази. Дружили ми до його останнього дня.

Іван Сабадош, заступник голови Закарпатської організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів праці:
– Я знав Івана Теплухіна з 1970-их років, коли керував оптово-роздрібною торгівлею в облспоживспілці, а згодом – і ринками області. Це був чудовий організатор – точний, діяльний, порядний. Він не міг сидіти без діла. Не терпів обману. Міг в очі висловити все, що думав. Не любив самопіару і реклами. Тому часто перебував наче в тіні. Але гроші, як відомо, люблять тишу.
Він завжди мав цікаві ідеї. Разом із професором-медиком Іваном Горзовим висунули цікаву ідею фторування солі, бо йодування вже провадилося давно, а на Закарпатті ще бракує фтору. На жаль, влада не підтримала це нововведення. Зате через кілька років фторування солі стали впроваджувати за кордоном. Так само Іван Теплухін ще в 1990-их пропонував запровадити страхову медицину, зокрема у стоматології. Тоді цього не дозволили, а нині про це говорять уже з найвищих трибун.
Він був прогресивною людиною, освіченою, компетентною; якщо брався до справи, то завжди її доводив до кінця.

Хай згадка про Івана Теплухіна завжди живе в започаткованих ним справах і в людській пам’яті!


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS