Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 10 (933) Футбол, дайвінг, полювання і… надзвичайні ситуації в Ужгороді. Робота і хобі ювіляра Сергія Дмитрієва

Для колективу Ужгородської міської ради весна – пора, багата на ювілеї. Зокрема 11 березня своє 60-річчя відзначив заступник начальника відділу оборонної, мобілізаційної роботи і цивільного захисту населення Сергій Дмитрієв.

Для Сергія Вікторовича Закарпаття стало рідним домом із раннього віку. Народився у російському місті Саратові, а коли хлопчикові було сім, його батька направили на роботу в Закарпатську область. Пізнанню цього краю згодом сприяв і спортивний інтерес – та про це трохи згодом.

Сергій Дмитрієв за освітою економіст. Проте значним етапом його біографії є армія: служив радіотелеграфістом першого класу у групі радянських військ у Німеччині, а ще – грав за збірну цього військового контингенту у футбол. Азбуку Морзе, каже, пам’ятає дотепер. Згодом був секретарем комсомольської організації машинобудівного заводу в Ужгороді, а 1987 року відкрив тренажерний зал в Ужгородському спортивному комплексі «Юність».

«Ми знаємо, що і де відбувається»

Згодом Сергієві Дмитрієву запропонували роботу в міській раді Ужгорода, де він і працює вже 14 років. Спочатку – у відділі кадрів відповідав за захист інформації, далі був переведений у відділ оборонної, мобілізаційної роботи і цивільного захисту населення.

Про свою нинішню роботу й обов’язки розповідає:

– Інформація про всі надзвичайні події, які трапляються в Ужгороді, надходить до нас – від патрульних та інших підрозділів поліції, служби «швидких», піротехнічних груп і, звичайно, Державної служби з надзвичайних ситуацій. Реагувати маємо моментально: зібрати всі дані, спланувати дії, координувати сили і засоби. Якщо, не дай Боже, щось із людьми стається, повинні їх, за необхідності, евакуювати, забезпечити і тимчасовим житлом, і харчуванням.

Одним із таких випадків, який класифікували як надзвичайну ситуацію, було розпилення газу в Ужгородській ЗОШ № 9, що сталося торік. 14 осіб тоді госпіталізували. Пригадує також підтоплення на вулицях Учительській, Гранітній, Канальній… Підкреслює: «Ми працюємо з людьми, маємо контролювати все. Хоча на загал, коли все спокійно, нашу роботу не видно. Наприклад, для евакуації людей усі готелі в нас на обліку, гуртожитки, спортзали в школах. А ще ж не лише відселити треба, а й забезпечити харчуванням. Ми є координаторами, скеровуємо роботу до профільних служб цивільного захисту і простежуємо їхні дії. Головне – оперативність. Чим швидше ми і відповідні служби зреагуємо, тим менше буде жертв і витрат».

Родина і друзі – великий скарб

Дружина, ділиться Сергій Вікторович, працює лікарем, дочка наступного року закінчує гімназію. Живуть дружно, і це – великий скарб. Особлива також роль друзів. Саме з ними пов’язане, насамперед, спортивне дозвілля.

Розповідає, що любов до спорту – з раннього віку: «Пригадую 1970-і роки. Ми були дітьми вулиці, десь футбол грали, десь – ще щось… Любов до спорту з часом лише зростала. Вирушили з товаришем якось пішки з Ужгорода через Говерлу, йшли 7 днів. А спустившись із найвищої гори України, дісталися пішки до річки Дністра. Нам підвезли надувний пліт, і ми Дністром спустилися до Чорного моря – пливли 27 діб. Це було у 83-му чи 84-му році».

Пригадує й офіцерське багатоборство під час служби в армії – був у команді, постійно їздили на змагання: стрільба, плавання, біг та інше.

«Тепер із друзями для себе займаємося боксом, тренуємося тричі на тиждень, типу кросфіт, у залі Ужгородської федерації боксу, яку очолює Степан Молнар», – каже Сергій Вікторович.

Життя під водою

Плавання для Сергія Дмитрієва – теж частина життя. Тренувався з 8 років, свого часу йшов на кандидата в майстри спорту. А 18 років тому захопився дайвінгом – і досі пірнає. Розповідає:

«Маю спеціальне обладнання: плаваємо з компасом, відповідний комп’ютер показує температуру води, глибину. Побував на Закарпатті під водою всюди, де лиш можна. Зокрема, років тринадцять тому пірнув на дно Синевиру. Для цього переймали дозвіл у начальника міліції Міжгірщини. Ями на дні обстежували з ліхтарями, бо глибина 6-7 метрів – уже нічого не видно. Чого тільки у водоймах на дні нема! Особливо в ужгородському кар’єрі: колеса, пляшки – стільки люди понакидали!».

Разом із друзями Сергій Вікторович їздить і на Світязь, Шацькі озера. Каже, пірнати люблять уночі з ліхтарями. Полюбляє й полювання – і підводне, і в лісах.

Сергій Дмитрієв – справжній профі у пірнанні, до нього навіть звертаються з робочими питаннями водолази. Пояснює: «Бували випадки, коли не могли знайти потопельника на кар’єрі біля Геївців. А я там свого часу пірнав, тому порадив: шукайте не на глибині, а під берегом. Під водою є так звані карнизи, коли пісок береги підмиває. Очевидно, хлопчина стрибнув у воду, хотів друзів налякати, випірнувши тихенько біля берега, але попав під цей карниз. Його знайшли наполовину засипаним піском. Там глибина до 16 метрів…».

До своїх шістдесяти Сергій Дмитрієв випробував себе в багатьох видах спорту, однак обрав для себе трійку найкращих – футбол, дайвінг і багатоборство, з якого навіть здобував призові місця на змаганнях в Україні.

«Великі досягнення в одному виді спорту – це професіоналізм. Але я вважаю, що корисно займатися всім потроху. Всюди треба застосовувати свої вміння», – додає Сергій Дмитрієв. І радить іншим: «Спорт – найкращий рецепт для хорошого самопочуття, міцного здоров’я і збереження молодості».

Юлія МЕДЮХ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS