Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 23 (896) ІГОР РОШКО: «КОЛИ БАЧИШ, ЯК ДИТИНА ОДУЖУЄ, ЯК ВИПРОМІНЮЄ ПОЗИТИВНІ ЕМОЦІЇ, – ЦЕ БЕЗЦІННО»

Діти – майбутнє нації. А здорові діти – квітуче майбуття народу. Принаймні за охорону здоров’я маленьких ужгородців можна не тривожитися, адже в дитячій клінічній лікарні міста створені всі умови для того, щоб юні пацієнти швидко ставали на ноги.

Напередодні свята медичних працівників, яке відзначаємо 18 червня, ми поспілкувалися з головним лікарем Ужгородської міської дитячої клінічної лікарні Ігорем Рошком – про педіатрію в обласному центрі Закарпаття і медицину в цілому.

Ігор Гаврилович у цій галузі працює вже 31 рік, вісім з яких – очолює її в Ужгороді. Медик переконаний: для того, щоб головний лікар знав, як треба обстежувати й лікувати, найперше він має бути фахівцем своєї справи.

– Пане Ігорю, чим для вас є медицина?

– Медицина – це взагалі покликання. Думаю, навряд можна бути лікарем, який повністю віддає себе роботі, якщо не любити цю справу і тих пацієнтів, що до тебе звертаються. Тому добре, коли професія приносить задоволення і є улюбленою. Це наповнює особливим змістом не тільки робочу діяльність, а й життя загалом.

– Навіть в улюбленій роботі трапляються труднощі. Що є найскладнішим у професії лікаря?

– Взагалі професія лікаря є надзвичайно складною. Практично ніхто не приходить у лікарню з радісними новинами (хіба що перед випискою, коли вже одужали). Як правило, звертаються з проблемами, поганим настроєм, у стані депресії. Пацієнти завжди сподіваються на те, що після зустрічі з лікарем вони підуть додому, як мінімум, окрилені надією, якоюсь позитивною енергетикою. Дуже часто лікар – чи то сімейний, чи вузький фахівець у клініці (той же хірург, наприклад) – стикається з болем пацієнтів, їхніми стражданнями, з їхніми величезними проблемами. Нерідко доводиться частково перебирати ці проблеми на себе, щоби передати хоч якусь упевненість. Відповідно – під кінець дня лікар іде додому повністю виснажений тією роботою. А якщо додати до цього шкідливі умови – безпосередній контакт з інфекційними, вірусними хворими, носіями небезпечних хвороб, то лікар, на відміну від представників інших професій, наражається на небезпеку стосовно власного здоров’я.

– Маленькі пацієнти потребують особливого підходу. Чому обрали педіатрію?

– Я розпочинав роботу як дитячий реаніматолог. Майже 15 років пропрацював в Ужгородській міській клінічній лікарні, мав відповідні чергування і працював там як анестезіолог-реаніматолог. Але з часом трохи змінив свою кваліфікацію і став дитячим пульмонологом, а потім уже продовжував роботу як педіатр. Діти хворіють частіше від дорослих людей, їх потрібно постійно тримати під контрольним наглядом, особливо в перші дні хвороби. Якщо говорити про переваги педіатрії, то насправді багато позитиву дає саме ця спеціальність. Коли бачиш, як дитина одужує, як вона випромінює позитивні емоції, коли і батьки задоволені, – це безцінно. Тоді педіатр спостерігає значно більше радості в очах, ніж, наприклад, ті лікарі, які працюють зі старшим поколінням, коли захворювання часто прогресують, зокрема і через вік.

– Все ж, коли діагноз надзвичайно складний, як обнадіюєте?

– Річ у тому, що тепер ми маємо хороший позитив – у нашій країні впроваджені протоколи обстеження й лікування хворих. Це так звані клінічні протоколи, котрі побудовані на відповідних стандартах і передбачають, що кожний діагноз, який ми визначаємо, вже має зафіксований обсяг обстеження та лікування. Це зроблено для того, аби стандартизувати і підняти на найвищий рівень повноту обстеження й лікування кожного хворого з будь-яким діагнозом у будь-якій точці України і, відповідно, будь-яким лікарем. Якщо медик запідозрює якийсь діагноз і користується тими методами обстеження, що необхідні, то, в принципі, не повинно бути великих проблем. Якщо в нас є визначений план лікування і ми разом із батьками хворої дитини працюємо над його реалізацією, то, звичайно, ця ситуаціє вже є оптимістичною. Адже коли ми лікуємося, то видужуємо.

– Що думаєте про медичну реформу, яку впроваджують в Україні? Які зміни вважаєте доцільними в цій галузі?

– Я думаю, всі медики вже давно за те, щоби змінити залишки старої радянської системи охорони здоров’я. Взагалі престижність професії лікаря різко знизилася. Сьогодні маємо певні вакансії, на які вже роками не можемо знайти охочих працювати, – це і дитячий реаніматолог, лікар лікувальної фізкультури, який необхідний, аби формувати індивідуальні плани реабілітації дітей-інвалідів і проводити її. Тобто є ціла низка таких професій, в тому числі рентген-лаборанти, деякі медсестри, які працюють щодня в поліклініці. Спостерігаємо відтік навіть санітарок, котрі завжди хотіли працювати, а тепер – за такі зарплати не хочуть. Для того, щоби професію медичного працівника зробити привабливішою, найперше однозначно має бути підвищення заробітних плат. По-друге, відповідно до тих протоколів, які затверджуються, мусить бути наповнення медзакладів відповідним технологічним медичним обладнанням. Необхідною є повна комп’ютеризація лікарень, щоб були електронні історії хвороб і картки пацієнтів, аби можна було віддалено записуватися на прийом до лікаря, щоб та інформація зберігалася в електронному варіанті. Далі – потребує узгодження законодавча база, щоб одні законодавчі акти не заперечували інших. Відповідно – потрібна реформа й навчання у вищій школі, тому що наразі підготовка молодих лікарів не є достатньою, вони не ознайомлені з протоколами, недопрацьовуються програми підготовки студентів, інтернів і т. д. Напевно, потрібна і реформа, що стосувалася б усієї фармакологічної галузі: і забезпечення ліками, і можливий вибір пацієнтами кращих аналогів медикаментів, а не лише тих, які за тендером дешевші, але можуть бути гіршої якості. Тобто реформа назріла вже давно, і всі ми за ці зміни.

– А що стосується педіатрії?

– Лікування маленьких пацієнтів завжди прописувалося всіма документами: починаючи від постанов Кабінету Міністрів – і закінчуючи наказами профільного Міністерства охорони здоров’я про безкоштовне лікування дітей. Часто наші пацієнти, особливо раннього віку, мають молодих батьків, що не надто забезпечені фінансово. Нерідко ми спостерігаємо, що навіть у благополучних сім’ях лікувати дітей амбулаторно є досить складно. Тому, якщо нова реформа передбачає пакет послуг, що будуть абсолютно безкоштовні, – мається на увазі первинна ланка: обслуговування сімейним лікарем, невідкладна швидка допомога та ургентна допомога у стаціонарах, – ми, педіатри, хотіли б, аби консультативна допомога у спеціалізованих дитячих поліклініках теж була безкоштовною (а не спільного фінансування з боку батьків та держави). Це саме має стосуватися і хронічних хворих – на туберкульоз, онкологічні захворювання, яких є достатньо, зокрема в Ужгороді. У нашій лікарні є реабілітаційне відділення, яке тепер почало активне літнє оздоровлення з використанням гідрокінезотерапії, підводного та звичайного масажів, ЛФК, лікування в кімнатах штучного мікроклімату (спелеотерапії). І якщо воно сьогодні проводиться цим всім диспансерним діткам, зокрема й інвалідам, безкоштовно, то ми би хотіли, щоб ця медична реформа передбачала таке безоплатне лікування і надалі.

– Нещодавно в Ужгородській дитячій клінічній лікарні було здійснено чимало ремонтних робіт. Розкажіть про них.

– Упродовж попередніх років, до

2016-го, ми спостерігали поступове зниження фінансування охорони здоров’я: іноді навіть не вистачало коштів на заробітну плату. Те, що мало стосуватися матеріально-технічної бази, обладнання, ремонтів відділення, вже роками не проводилося не лише в нашій лікарні. Важка фінансова ситуація в районах області залишається. Проте за минулі два роки ми отримали значну допомогу від міської ради. В Ужгороді лише торік були здійснені серйозні ремонти в нашій лікарні, зокрема у відділенні захворювання органів дихання, – це і реконструкція внутрішньої системи опалення, і ремонти вхідних дверей, було закуплене деяке медичне обладнання – за міські кошти, долучалися і спонсори, благодійники. Завдяки цьому ми серйозно поліпшили матеріально-технічну базу лікарні. Були розроблені заходи з економії споживання енергоносіїв. Внаслідок проведених капремонтів систем опалення було досягнуто суттєвої економії коштів на оплату водопостачання, електропостачання і природного газу. Міська влада лицем повернулася до медицини і дофінансовує. Місто виконує свої бюджетні плани та зобов’язання, має певні кошти, які може використати не лише для ремонту доріг, але й доповнення медицини і приведення закладів у той вигляд і стан, який би був приємний для пацієнтів.

– І цього року планується ремонт у медзакладі?

– Так, зокрема плануємо провести капітальний ремонт приміщень відділення молодшого дитинства стаціонару і заплановані роботи в поліклініці із заміни внутрішньої системи опалення, яка би дала значну економію. Ми вже зекономили чимало грошей тільки на енергоносіях, використовуючи різні підходи до енергоощадності: у 2015 році це було 111 тисяч, торік – 323 тисячі, а цього року за 5 місяців ми вже маємо 319 тисяч економії. І все через заміну батарей, зменшення об’єму води, яка нагрівається, грамотне регулювання тепла – це при тому, що в нас не було холодно у стаціонарі зовсім. Ну, і відповідно – заміна електрообладнання на світлодіодні лампи, які використовують значно менше електроенергії. Тобто ми якраз працюємо у всіх цих напрямках.

– Економно та ефективно.

– Так. Крім того, у нас за останні роки спостерігається значне збільшення фінансування закупівлі медикаментів (якщо у 2015 році на ліки було виділено 803 тисячі гривень, то у 2016 році – вже понад 1 мільйон 100 тисяч, а цьогоріч передбачено 1 мільйон 600 тисяч гривень). Бачимо істотне поліпшення – наша лікарня практично забезпечена ліками, окрім тих, які не потрапили у відповідні списки до закупівлі.

Ще маємо гарний майданчик для дітей, який дуже люблять і куди приходять відпочивати мами з дітьми – не лише з тими, що лежать у нашій лікарні, а й просто зі сусідніх будинків. І я, чесно кажучи, таких прикладів мало бачу. Заклади охорони здоров’я сприймаються з якимсь нальотом важкості й негативу, а в нас усе якось по-іншому. Тому люди із задоволенням приїжджають і відпочити, і набрати мінеральної води, що є в нас на території і яку ми даємо змогу набирати ужгородцям безкоштовно. Тому, я думаю, ми на правильному шляху.

– Що можете побажати колегам-медикам напередодні професійного свята?

– Найперше хочеться побажати лікарям здоров’я, щоб вони стежили за ним і берегли себе. На особистому досвіді ми маємо показувати приклад пацієнтам, зокрема й правильного способу життя: не курити, не зловживати алкоголем, бути фізично активними. Тому що особистий приклад є найкращою пропагандою здорового способу життя. Хотів би ще побажати своїм колегам терпіння, витримки, а також співчуття до хворих, милосердя і любові – саме в такій послідовності. Тому що пацієнти або батьки хворих дітей сподіваються на те, що вони підуть від лікаря уже з якимсь позитивом, хочуть почути якусь оптимістичну новину і налаштуватися на боротьбу з тією хворобою чи станом. Відповідно до цього дуже важливим є милосердя, позитивне ставлення до хворого. Оскільки пацієнти бувають різними, іноді потрібно мати багато терпіння, адже лікар мусить бути на висоті завжди.

Юлія МЕДЮХ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS