Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 10 (883) «ПЕРЕДБАЧЕННЯ, ЯКІ ВИДАЮТЬ ЗАКАРПАТСЬКІ СИНОПТИКИ, МАЮТЬ ДУЖЕ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ СПРАВДЖУВАНОСТІ» – ВАСИЛЬ МАНІВЧУК

Кожен із нас полюбляє стежити за прогнозами погоди. Однак ми рідко задумуємося над тим, якою кропіткою є робота синоптиків і всього колективу гідрометеоцентрів. Щодня працівники гідрометеослужб спостерігають за змінами погодних умов, сумлінно фіксуючи гідрометеорологічні явища та елементи. Наступного тижня, 23-го березня, відзначатиметься Всесвітній метеорологічний день, і з цієї нагоди ми вирішили поспілкуватися з Василем Манівчуком, начальником Закарпатського обласного центру з гідрометеорології.

– Василю Миколайовичу, якими напрацюваннями обласного гідрометцентру можете похвалитись?

– Перш за все відзначу, що Закарпатський обласний центр із гідрометеорології є структурним підрозділом Українського гідрометцентру і входить до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій. Нашими основними функціями є проведення спостережень як за гідрометеорологічними явищами, так і за забрудненням довкілля. Не менш важливим є прогнозування погодних умов і гідрологічного режиму, попередження й інформування населення, органів влади, колег зі суміжних країн про ризики виникнення надзвичайних чи стихійних гідрометеорологічних явищ. Загалом спектр наших спостережень за гідрометеорологічними елементами і забрудненням навколишнього природного середовища є дуже широким.

На цей час у нас один із найбільших центрів із гідрометеорології в Україні – за кількістю працівників ми поступаємося тільки Київській, Львівській, Дніпропетровській та Одеській областям. Гідрометслужба Закарпаття має одну з найбільших спостережних мереж на теренах держави – 50 гідрологічних постів, 9 метеопостів, 9 метеостанцій, з яких дві спеціалізовані, та лабораторію спостережень за забрудненням атмосферного повітря в м. Ужгороді.

Тепер штат працівників передбачений на 215 осіб, які забезпечують цілодобові спостереження у 68 відокремлених підрозділах. В основному це спостережники метеорологічних станцій та гідрологічних постів. Залежно від ступеня складності робіт у колективі станції здебільшого буває від п’яти до дев’яти осіб. У штаті авіаметеорологічної станції в Ужгороді 21 особа – для здійснення базових метеорологічних спостережень, спеціалізованого обслуговування авіації; у воднобалансової станції (смт. Міжгір’я) штат ще більший – понад 50 осіб, адже у її підпорядкуванні перебувають і стандартні, і спеціалізовані воднобалансові гідрологічні та метеорологічні пости. Тож підрозділи Закарпатського ЦГМ є абсолютно різними і розміщені по всій території нашого краю. Є побажання місцевих органів влади (та й самі ми бачимо необхідність) розширювати мережу метеорологічних станцій, адже інформація з гідрологічних постів є обмеженою як в обсягах, так і в частоті спостережень через роботу за спрощеною програмою спостережень. Проте ми розуміємо, що тепер не найкращий час для перспективного розвитку мережі, тому стараємося працювати над збереженням наявної гідрометеорологічної мережі та якісним виконанням плану робіт, покладеного на нас державою.

– Розкажіть трішки про себе, хто ви за фахом.

– У 1999 році закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка за напрямом «Гідрологія і гідроекологія». Від 2000 року працюю в Закарпатському обласному гідрометцентрі: до 2005 року – гідрологом, потім до 2010 року – заступником начальника, а від 2010-го – керівником установи.

– З історичного ракурсу – який період часу став найвдалішим для розвитку погодного прогнозування на Закарпатті?

– Найперші спостереження в нашому краї були в 1860-их роках у с. Вилоку – гідрологічний пост відкрили ще за часів Австро-Угорської імперії. Упродовж наступних 30 років було відкрито ще близько 20 пунктів. Найбільший розвиток гідрометеорологічної мережі на Закарпатті був у 1955–1960-му роках – це був «золотий» період, коли після війни відкрили найбільшу кількість пунктів спостереження. Однак через економічні негаразди в Радянському Союзі у 1988 році кількість пунктів спостереження в гідрометеорологічній мережі краю скоротили майже на 30%. За роки незалежної України нам вдалося відновити лише кілька пунктів спостереження, і це є нашою гордістю: пости в Кобилецькій Поляні, Діловому, Іршаві, Великому Березному, Чорноголові, Поляні, Тур’ї Поляні. Відновлення роботи гідрометеорологічного поста в Діловому відбулося 2010 року, а перші спостереження тут проводилися ще у 1913 році. Зауважу, що в кожному, найвіддаленішому гідрометеорологічному пункті спостереження виконується копітка робота, майже незамінна до певного часу, адже накопичені статистичні ряди спостережень дозволяють залучати серйозні інвестиції в досліджуваний гідрометеорологами регіон чи окремий населений пункт.

– Якими досягненнями за минулі роки найбільше пишаєтеся?

– Завдяки підтримці наших закордонних партнерів, Українського гідрометеорологічного інституту й Українського гідрометеорологічного центру нам вдалося впровадити в роботу оцінку сніголавинної небезпеки за ступенями. Це є надзвичайно цінною та корисною інформацією для туристів і рятувальників краю. Для розширення спостережень за сніголавинною ситуацією та обстеження зон затоплення чи прояву стихійних метеорологічних явищ минулого року ми закупили два безпілотні літальні апарати (дрони), які можуть здійснювати оперативну відео- і фотозйомку. Сподіваємося, що вони значно підвищать якість нашої роботи в оцінці наслідків стихійних гідрометеоявищ.

– Яким чином відбувається злиття ваших прогнозів погоди зі всеукраїнськими?

– Інформація з підпорядкованої нам гідрометеорологічної мережі потрапляє безпосередньо до нашого центру, тут вона опрацьовується і пересилається до бази погоди Українського гідрометцентру, а вже через їхній сервер потрапляє до оперативної бази даних Всесвітньої метеорологічної організації. Тому отриману гідрометеорологічну інформацію однаково використовують для прогнозування як наші прогностичні відділи, так і прогностичні підрозділи Українського гідрометеорологічного центру та інших держав, що є членами Всесвітньої метеорологічної організації.

– Чи бу­ли випадки, коли ваші прогнози допомагали передбачити певне стихійне лихо?

– Однозначно – були. Загалом усі прогнози погоди, які ми видаємо, мають дуже високий рівень справджуваності – 93-95%. Це досить добрий показник, навіть трішки вищий за середній по Україні, і це попри те, що ми є в оточенні гір, де погода змінюється значно частіше, ніж на рівнинних територіях України. Там панує здебільшого однотипна погода по всьому регіону, адже відсутній вплив орографії та висотної зональності. Якщо говорити про якість спостережень, то ми працюємо за стандартами Всесвітньої метеорологічної організації, а інформація з наших метеостанцій потрапляє до всесвітньої бази погоди. Звичайно, хочеться осучаснення наших методів прогнозування, бо сьогодення вимагає детального прогнозування по найвіддаленіших куточках краю. Але прогнозування здійснюється в ручному режимі, це забирає значну кількість часу у фахівців, тому від наших методичних центрів ми з надією очікуємо створення в осяжному майбутньому автоматизованої системи прогнозування для нашого регіону.

Якщо поглянути на гідрометеослужби наших найближчих сусідів, тих же словаків чи румунів, у яких є теж гірські масиви, то їхня гідрометеорологічна мережа нараховує майже в чотири рази більшу кількість пунктів спостереження, ніж є в нас на Закарпатті. Незважаючи на те, що це країни, які вміють добре заощаджувати, вони все ж утримують і далі розвивають свою гідрометеорологічну мережу. Це свідчить тільки про те, що ми маємо куди рухатися і бачимо перед собою орієнтир.

– У вас існує співпраця з закордонними колегами?

– Звісно – так. У нас є тісна співпраця з трьома країнами: Угорщиною, Словаччинною і Румунією. Ми щороку організовуємо зустрічі щодо співпраці з гідрометеорології, обмінюємося оперативними і режимними даними; при певних розбіжностях у прогнозах робимо критичний аналіз стихійних гідрометеорологічних явищ, за потреби обмінюємося оперативними повідомленнями про фактичні чи очікувані гідрометеорологічні явища. Іноді спостерігаються дуже локальні прояви стихійних чи небезпечних гідрометеорологічних явищ, адже не раз буває, що в одній місцевості – потужний градобій, а в іншій – світить сонечко. Звичайно, коли такі явища спостерігаються на території різних держав, то виникає низка питань, які ми спільно аналізуємо. Намагаємося проводити такий аналіз раз на рік – він допомагає фахівцям підвищувати свій кваліфікаційний рівень. Тобто існує глобальний обмін даними прогнозів погоди, зв’язок метеорологів та гідрологів на транскордонному рівні.

– Як можете оцінити стан техніки, котрою користуєтеся?

– Щодо технічного стану нашого обладнання, то на сьогодні, на жаль, користуємося в основному обладнанням, виготовленим ще у 80–90-их роках. Сучасне іноземне обладнання нам не завжди вдається закупити, і те, що нам вдалося оновити, мабуть, є більше винятком, ніж правилом. Пробуємо відновлювати ті прилади, що раніше були законсервовані й передані на зберігання. В Україні дуже мало виробників гідрометобладнання. На мою думку – нам необхідно все-таки орієнтуватися на фахове іноземне виробництво. Це дозволить Україні зекономити значні кошти в майбутньому, адже не буде витрачено коштів на неякісні чи недосконалі вітчизняні прилади. Хоча винятки є – деякі прилади, виготовлені в Україні, є однозначно добрими й зарекомендували себе достатньо надійними і якісними, та й дешевші від іноземних. Необхідно знаходити золоту середину між критеріями сертифікації якості гідрометеоприладів та їхньою вартістю.

– Мабуть, часом примхи погоди привносять деяке напруження в роботу?

– Напруження є щодня, особливо – коли явища є дуже локальними або складно прогнозованими. Останній паводок із льодоходом у лютому спричинив локальні підняття рівнів води в річках краю з підтопленням окремих територій чи населених пунктів. Об’єми води в руслах річок на той момент були недостатніми для підтоплення, але природні загати у вигляді льодових заторів спричиняли штучне підняття рівнів води. У тій ситуації ми мали дивну картину скресання льоду, хоча потенціалу для цього було замало. Такі випадки вимагають кризового моніторингу і подання, за потреби, короткострокового штормового попередження, яке може видаватися за три години, а то й за одну. Саме в такі періоди ситуація є більш напруженою і вимагає від оперативних прогностичних підрозділів великої відповідальності в роботі й ухвалення швидких та виважених рішень.

– Напередодні професійного свята метеоролога – з якими словами можете звернутися до колег?

– Хочеться, щоб держава звернула більшу увагу на працівників нашої галузі, бо через низькі заробітні плати до нас не наважується приходити працювати молодь. Середній вік працівників у службі – далеко за п’ятдесят, а 85% наших працівників – це жінки. Попри все ми пишаємося роботою своїх працівників, котрі цілодобово, за будь-якої погоди достойно виконують покладену на них роботу. Тому бажаю колегам гідної оплати праці й міцного здоров’я, адже більшості з них доводиться виходити на спостереження і під час штормового вітру чи зливи, інших проявів стихійних чи небезпечних гідрометеорологічних явищ – вони йдуть на метеомайданчик і виконують потрібну всім роботу. Мирного усім неба та затишку і добробуту в оселях!

Розмовляла Ольга ПАЛОШ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS