Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 45 (868) «ЗАВЖДИ ПРАГНУ ВИКОНУВАТИ СВОЇ ОБОВ’ЯЗКИ ЯКІСНО…» – Ганна Галайчук, яка працює в Ужгородській міській раді вже майже 38 років

У минулих номерах «Ужгород» розпочав серію публікацій про «старожилів» Ужгородської міської ради. Без перебільшення, чималий стаж роботи в одній структурі є показником успішної діяльності. Сьогодні ми спілкуємося зі спеціалістом 1 категорії відділу охорони культурної спадщини та дизайну міського середовища управління містобудування та архітектури Ганною Галайчук.

– Ганно Михайлівно, розкажіть трішки свою біографію…

– Народилася я в сім’ї колгоспника в селі Оріховиці Ужгородського району. Початкову школу відвідувала у своєму селі, далі навчалася в селі Ярку, а вже у старших класах – у Великолазівській середній школі. Після цього вирішила влаштуватися на роботу на взуттєву фабрику, де пробула півроку ученицею.

– Яким чином потрапили на роботу до Ужгородської міської ради?

– Мій старший брат Михайло працював у міській раді електриком. Одного разу керівник архітектурно-планувального бюро управління архітектури та містобудування Валентин Миколайович Михайленко спитав у брата, чи не має він якоїсь знайомої дівчини для роботи у штаті бюро. Брат відповів, що має сестру. Ось так я наступного дня прийшла на співбесіду – і, на щастя, підійшла під усі вимоги на посаду секретаря-друкарки. Це був 1979 рік, а я мала лише 18 років.

– Які обов’язки виконували на той час? Мабуть, із роками відбувалися певні зміни?

– Зміни, звичайно відбулися, адже на початку реєстрація справ здійснювалася через журнальну систему, згодом – за допомогою комп’ютерної техніки. Пригадую, як у 98-му році мені встановили перший комп’ютер, – я вдома аж плакала, що не зможу працювати через незнання нової техніки (усміхається – авт.). Та завдяки колегам, їхнім порадам змогла досить швидко опанувати все необхідне для роботи.

Ще в 97-му році, за сприяння колишнього головного архітектора Олександри Іванівни Вдовіної, мене було переведено на посаду держслужбовця. Я їй за це дуже вдячна, оскільки мала тоді непрості сімейні обставини. З теплотою в серці згадую інспектора Марію Михайлівну Улбріх, яка дуже мені допомогла на початку моєї трудової діяльності.

У 90-их в управлінні збі­льшився штат, створювали нові відділи. Мене перевели в один із таких – виконувати обов’язки секретаря головного архітектора. Відтоді й донині виконую обов’язки діловода управління. Серед іншого, скликаю членів архітектурно-містобудівної ради на чергові засідання, відповідаю на телефонні дзвінки, а також спілкуюся з відвідувачами. Додам, що у червні 2013 року відбулись кардинальні зміни – було ліквідовано управління архітектури та містобудування і створено управління містобудівного комплексу та земельних ресурсів, тобто об’єднали управління архітектури та містобудування з відділом землекористування. А в березні 2014 року було ліквідовано управління містобудівного комплексу та земельних ресурсів і створено управління містобудування та архітектури і відділ землекористування.

– Багато у вас буває відвідувачів?

– Так, до нас дуже багато містян приходить, звертаються з найрізноманітнішими питаннями. Ми всім намагаємося надати необхідну консультацію, всіх вислухати і направити до потрібного спеціаліста.

Також до нас надходить чимало кореспонденції від міської ради чи безпосередньо управління, постійно взаємодіємо з відділами міської ради – загальним і звернень громадян. Щодня забираю від них пошту, інформаційні запити, реєструю, а далі вже оформлюю відповіді, які готують фахівці: трішки підправляю, за необхідності раджу чимось доповнити, аби було зрозуміло для кожної людини.

Відвідувачі, звісно, бувають різні, і з роками вже навчилася бачити, хто як налаштований. З усіма стараюся бути ввічливою, стриманою і мати до кожного без винятку повагу.

– Ганно Михайлівно, зізнайтеся: ви задоволені своїм місцем роботи?

– Однозначно – так! Найголовніше – що здобула величезний досвід. Працювала за цей період з 11-ма головними архітекторами міста, і з кожним із них по-своєму було приємно співпрацювати. Завжди прагну, аби ті обов’язки, які на мене покладено, якісно виконувалися. Тому робота мені – в задоволення, сподіваюся успішно допрацювати тут до пенсії (усміхається – авт.). Хочу побажати всім міцного здоров’я, великого терпіння і наснаги.

Спілкувалася Ольга ПАЛОШ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS