Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 27 (850) ВІД ПЕНЗЛІВ – ДО КАРТИН. Будинок-музей розкриває всі таємниці митця

Меморіальний будинок-музей народного художника України Андрія Коцки міститься в затишному куточку Ужгорода, на вулиці Вінничній, 20.

Обвита дівочим виноградом будівля 30-их років стала храмом творчості художника. Роботи Андрія Коцки, учня знаменитого митця Адальберта Ерделі, демонструвались у Чехословаччині, Угорщині, на Кубі, в Німеччині, Мексиці, Китаї та інших країнах світу. Про неабияку суспільну значущість його творів свідчить їх представлення в музеях не лише України, а й за кордоном. Роботи нашого видатного краянина можна побачити в галереях сучасного мистецтва Падуї та Риму, в Калькутті, Торонто…

Заснування свого часу меморіального будинку-музею народного художника України Андрія Коцки збагатило не лише Закарпаття, а й усю країну ще однією визначною та важливою пам’яткою культури.

Рішення про створення будинку-музею ухвалено ще 1988 року. Дім був державним, а всі речі митця, що є в ньому нині, передала сестра художника – Ганна Андріївна Коцка. Відкрили меморіальний будинок-музей для відвідувачів 18 травня 1990 року. Спочатку він існував як відділ Закарпатського краєзнавчого музею, а з 2009-го є філіалом Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

Експозиційна площа – 3 кімнати. За роки існування музею в ньому було проведено багато різноманітних виставок. Нині в меморіальній кімнаті можна побачити роботи митця, написані у 30–40-х роках минулого століття. У майстерні містяться твори 1945–1980 років. Окремо існує біографічний розділ, одна з його родзинок – створений із дерева портрет Андрія Коцки, автором якого є скульптор Михайло Михайлюк.

«Людей цікавить, де жив художник, чим він жив, як він жив, – розповідає Олена М’ясищева, завідувачка меморіального будинку-музею народного художника України А. Коцки. – Проте, якщо раніше музеї відвідував кожен шкільний клас, причому і краєзнавчі, й історичні, й художні, то сьогодні такої практики немає. Є певна кількість ентузіастів, які працюють у школах та університетах, але їх можна перерахувати на пальцях».

Ще з часу відкриття музею існує книга відгуків. Є записи українською мовою, угорською, російською, польською, чеською, німецькою, івритом.

«Із великим захопленням передивився експозицію будинку-музею Андрія Коцки. В цьому затишному приміщенні створювалися шедеври художника, і дух великого творця, здається, витає в затишних кімнатах музею. Велика вдяка всім тим, хто зберіг твори, створив музей і дбає про життя спадщини художника по сьогодні!» – один із записів у книзі відгуків, котрий, як і всі інші, висвітлює позитивне враження про музей.

А хтось навіть поділився своїми спогадами: «Була тут, коли ще жив Коцка. Тоді ще працювала на телебаченні. Комуністичному. Хотіла зняти сюжет. Не дозволили. Тепер уперше в цьому домі. Гарно. Багато хороших людей. Щаслива. Дякую».

Цікавою гостею, яка теж залишила свій відгук про музей, була кронпринцеса Австрії Регіна фон Габсбург – вона відвідала музей у 2001 році.

Пані Олена запевняє, що не кожна людина мусить бути художником, не кожна має бути музикантом, але кожна повинна прикрашати своє життя. Ось і в цьому основне завдання музею та інших подібних просвітницьких центрів. Коли ви йдете містом і бачите цікаву архітектуру, вам це дає задоволення, красива картина на виставці – аналогічно, якісь незвичайні заходи чи вишукана музика, що зігріває душу, – усе це робить життя багатшим і різноманітнішим. «Я за те, щоб виховання дітей відбувалося саме в такому плані», – каже завідувачка музею.

Меморіальний будинок-музей Андрія Коцки допоможе відвідувачам скласти уявлення не лише про творчість митця, а й про його життя в цілому. Галерея яскравих образів, що розгорнулася на стінах кімнат будинку, духовно збагатить, а майстерня, можливо, надихне на нові досягнення.

Яна Тегза


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS