Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 33 (446) МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ УЖГОРОДА

Про мінеральні води Закарпаття писали та переписували чимало. І недаремно, адже в нашому краї розташовані основні запаси вуглекислих гідрокарбонатних натрієвих та вод інших типів усієї Центральної Європи! А ось про ужгородську “мінералку” наші мас-медіа нечасто згадували. А якщо і згадували, то більше негативно, аніж у позитивному ключі. Тому зараз ми спробуємо заповнити цю прогалину, поспілкувавшись на тему мінеральних вод обласного центру із завідувачем кафедри туризму УжНУ Федором Шандором. Сподіваємося, що наша розповідь вийде науково-популярною і, як мінімум, об’єктивною.

Олексій МЕГЕЛА, “Ужгород”

ІСТОРІЯ “УНГВАРЪСКОЇ МІНЕРАЛЬНОЇ”

Серед усіх розроблених джерел мінеральних вод Закарпаття у нас існує 11 вод міжнародних типів та, як мінімум, 4 — суто закарпатського походження. З-поміж них — крем’янисті води Ужгорода, які містять багато кремнієвої кислоти, залізо та вуглекислий газ. Перші відомості про використання мінеральних вод в Ужгороді належать до ХVІІ століття, коли у 1631 році в “Ужгородській інвентарній книзі” було зроблено запис про наявність у місті мінеральних джерел та водолікарень. Тоді це були примітивні купелі та вириті в землі ями, які обкладалися камінням, неподалік від джерел. Мінеральна вода в Ужгороді згадується і в урбарії Ужгородської домінії 1793 року. На одному з таких джерел у центрі міста під Замковою горою (сьогодні вулиця Підградська) на правому березі річки Малий Уж було зведено водолікарню “Квасна вода”, будівля котрої проіснувала до початку Другої світової війни. У цьому ж районі (вулиця Електрозаводська) на одному з джерел ще з XIX сторіччя існував бювет мінеральної води та “Унгваръська купель”, яку широко використовувало тодішнє населення (на фото). Пізніше на цьому місці збудували пансіонат, де лікувальні води приймали гості та мешканці Ужгорода. У 1796 році хімічний склад наших мінеральних вод вивчав відомий учений, почесний член Московського фізико-хімічного товариства й Петербурзького товариства лікарів та природознавців, професор хімії й ботаніки медичного факультету єдиного на той час Угорського університету Пауль Китайбел. А в 1887 році купелі та мінеральні води Ужгорода були описані в книжці І. Болемана. Цікаво, що вже в ХІХ столітті місцеві ресторатори возили “унгваръську мінералку” в скляних пляшках на продаж до Львова, Будапешта, Дебрецена, Кошице та Відня. Завдяки вченим нині відомо, що “Ужгородська мінеральна” за основним складом належить до групи нарзанів Дарасунського й Кукінського типів, для яких характерні високий вміст вуглекислоти, мікроелементів і чудові смакові якості. Через це вони й сьогодні широко відомі та розливаються для всього світу.

У 1932 році французькі лікарі активно пропагували використання крем’янистих вод для виведення сечового піску, коли спостерігали так званий “тиждень відходження піску” у хворих після прийому вуглекислих крем’янистих вод на курорті Мон-Дор у Франції. За чехословацького періоду, у 1935 році, хімічний склад та лікувальні властивості мінвод Ужгорода були скрупульозно описані в монографії Ф. Візнера. За радянських часів, у 60—70-х роках минулого століття, почався промисловий розлив цих мінеральних вод із пробурених на той час численних свердловин ужгородського родовища мінеральних вод під назвою “Ужгородська”, а в 1990 роках — “Радванка” та “Настуся”. Зважаючи на значний потенціал нашої місцевої ку-рортної зони, 1 січня 1965 року за нака-зом МОЗ УРСР було створено Ужгородський філіал Одеського НДІ курортології, який у 1988 році реорганізувався у відділ Одеського НДІ курортології та медичної реабілітації, а в 1992-му — в Науково-практичне об’єднання “Реабілітація” МОЗ України.

Власне, ужгородське родовище вуглекислих вод розміщене на заході Чоп-Мукачівської западини, яка на південному заході межує з Середньоєвропейською низиною (Панонський серединний масив). Геологічна структура району була розшифрована буріннями глибоких пошукових свердловин у 1959—1973 роках, і таким чином розкрито вуглекислі залізисті крем’янисті мінеральні води регіону. Присутність заліза та кремнієвої кислоти виділила вуглекислі мінеральні води Ужгородського родовища в окремий ужгородський тип нарзанів. Сьогодні під назвою Ужгородського родовища вуглекислих вод виділяється ряд ділянок розповсюдження вуглекислих залізистих крем’янистих маломінералізованих вод у межах обласного центру, які близькі між собою територіально та вміщують води одного типу. Це родовище в цілому та його західна ділянка (Боздоський парк, мікрорайон Дравці) просторово й генетично пов’язані з Ужгородським палеозойським виступом фундаменту Закарпатського прогину. На цій ділянці можна видобувати вуглекислі залізисті висококрем’янисті гідрокарбонатні кальцієво-натрієві води з мінералізацією 2,1—2,3 г/дм3 та температурою на гирлі свердловини 24—29,5°С. Встановлено, що ці води залягають на глибині 376 — 430 м у пласті тріщинуватих андезитів левантина гутинської свити. На іншій ділянці (на правому березі річки Уж, що отримала назву “Східної спортивної” ділянки Ужгородського родовища в районі вулиці Електрозаводської, Підзамкового парку, площі Шандора Петефі) із свердловин завглибшки 71—101 м теж було отримано вуглекислі мінеральні води. У 1972—73 рр. на “Спортивній” ділянці в мікрорайоні Радванка пошуковими свердловинами був визначений контур ділянки розповсюдження вуглекислих залізистих крем’янистих хлоридно-гідрокарбонатних кальцієво-натрієвих вод з мінералізацією 1,3—1,7 г/дм3, вмістом вуглекислого газу — до 1,5 г/дм3 та двовалентного заліза — до 12—28 мг/дм3, які подібні до Малкінсько-Кобилецько-полянського типу. Спорідненість вуглекисло-гідрокарбонатної буферної системи нарзанів та систем організму людини сприяє їх тісній взаємодії при питному застосуванні. Лікарям відомо, що мала мінералізація нарзанів і високий вміст кальцію зумовлює їх виразну діуретичну та холеретичну дію.

Ужгородська мінеральна вода не тільки насичує організм необхідними цінними мікроелементами — кальцієм, магнієм, залізом, але й допомагає йому звільнитися від накопичених шлаків та сечового піску. Виведенню токсичних продуктів сприяють і колоїдні сполуки кремнію в мінеральній воді, які мають сорбційні властивості. Кремній допомагає й біосинтезу колагену та утворенню кісткової тканини, бере участь у метаболізмі ліпідів, сповільнює розвиток процесів, що лежать в основі старіння людини. До речі, при низькому вмісті в сечі органічних сполук кремнію відбувається випадіння солей в осад з подальшим каменеутворенням. Тому мінеральна вода “Унгваръська” може вживатися при хронічних ендогенних інтоксикаціях, при важких захворюваннях шкіри, туберкульозі, анеміях, панкреатитах, нефропатіях, хронічних професійних отруєннях важкими металами, захворюваннях шлунка з різним рівнем кислотоутворення, жовчо- та сечовивідних шляхів, зокрема літогенних діатезах, хворобах крові, що супроводжуються залізодефіцитними станами, і особливо тоді, коли необхідно зменшити рівень медикаментозного лікування. До того ж ця вода завдяки високому вмісту природної вуглекислоти прекрасно втамовує спрагу.

ДЕ ЇЇ МОЖНА СКУШТУВАТИ?

Справжню ужгородську мінеральну воду можна взяти в Боздоському парку, де на одній зі свердловин є давно проіржавіла труба, звідки самовитоком ллється руда “мінералка”, яку активно споживає населення “нового” мікрорайону. Друга точка — у лісі на “Шахті”, де знаходиться маловідома слабомінералізована криниця. Нарешті, майже через півстоліття забуття, відновив свою роботу і бювет “Унгварський” на вул. Електрозаводській. Так сталося, що популярні свого часу два облаштовані бювети у дворі дитячої лікарні та в парку біля управління СБУ нині недіючі. Для повноти картини можна згадати і про незначні витоки на Радванці та Горянах (до речі, тут у кількох приватних домогосподарствах криниці наповнені саме мінеральною водою).

Завершимо нашу розповідь на оптимістичній ноті. Попри загальний плачевний стан мінеральних свердловин та рівня видобутку води в місті, на щастя, в ужгородської “мінералки” розпочався період ренесансу. Незабаром в обласному центрі відкриється перший в Україні комплекс із повним набором велнес-програм та бальнеологічним центром. (Для довідки: слово “велнес” похідне від слів “fitness” та “well-being”, що перекладається як “добре самопочуття”. Велнес — це своєрідна система оздоровлення, яка дозволяє досягти емоційної і фізичної рівноваги в умовах сучасного урбанізованого життя. Помірне та комфортне фізичне навантаження, здорове харчування, комплексний догляд за шкірою, хороший відпочинок, оптимізм і позитивне мислення — це все велнес).

Отже, скоро у гостей міста та ужгородців з’явиться можливість оздоровитися за стародавньою методикою і рецептами нетрадиційної медицини. У велнес-комплексі пропонуватиметься кілька варіантів харчування з використанням мінеральної води і, звичайно ж, повний комплекс послуг з догляду за тілом за допомогою саме нашої, ужгородської, мінералки.

За показниками кількості сонячних днів Ужгород серед інших регіонів України поступається лише Криму й Таврії. Сприятливі кліматичні умови дозволяють у нас забезпечити відпочинок протягом майже цілого року. З усіх місцевих рекреаційних зон ужгородська, за висновками українських учених, отримала найбільшу кількість сумарних балів – 127,3.

Отже, в нашому місті завдяки підземному багатству незабаром з’явиться непогана альтернатива дорогим і не завжди хорошим заморським курортам, до яких у пошуках екзотичної панацеї від усіх хвороб та з надією на чудодійне зцілення, керуючись модою, вирушають наші довірливі громадяни.

Громадський барометр

Чи вживаєте ви мінеральну воду? Якщо так, то яку і чому саме її?

Із таким запитанням ми звернулися до респондентів-ужгородців.

Олександр, журналіст

— Звичайно, п’ю мінеральну воду, особливо влітку. По-перше, це добре для здоров’я, а по-друге, вона мені подобається на смак. В основному вживаю “Шаянську”, а якщо її нема в продажу, “Поляну квасову”. Принципово не п’ю і не розумію тих, хто це робить, проживаючи на Закарпатті, всілякі бонакви і доочищені води. Це абсурд, зважаючи на те, що маємо “рідке золото” закарпатських надр — багато різних природних мінеральних вод. Правда, у відрядженнях змушений пити “Оболонь” чи “Софію Київську”. Морщуся, кривлюся, але п’ю. Це через безвихідь, бо, на жаль, в інших регіонах країни неможливо дістати закарпатської мінералки.

Володимир, комп’ютерник

— П’ю досить рідко і виключно “маргітівську” “Лужанську-7”. Мені вона подобається на смак, особливо коли холодна і сильногазована. Вона ані солона, ані кисла, ані солодка. Іноді вживаю якусь альтернативну, але обов’язково закарпатську. До інших, незакарпатських вод, маю відразу. Одного разу, подорожуючи Україною, із групою колег в Александрії придбали мінералку під назвою “Кедина гора”. Назва себе виправдала. На смак це була настоянка на старих кедах, яка до того ж відверто неприємно смерділа. Так ось, 12 хлопців із півторалітрової пляшки, незважаючи на спрагу, “подужали” від сили грамів 300. Тоді ми сказали продавщиці: “Ми у себе на Закарпатті такою водою навіть ноги не миємо…”. Коментарі зайві.

Світлана, бухгалтер

— Найчастіше вживаю “Лужанську”, бо вона найбільше мені подобається за смаком. Інші, правда, теж непогані, але одна — занадто солона, як на мене, друга — попахує содою. Нещодавно куштувала грузинську “Боржомі”, але такі води на любителя, і до них потрібно звикати. До слова, у багатьох ужгородських ресторанах, коли замовляєш мінералку, приносять пляшку води, яка до мінералки не має жодного стосунку: проста сильногазована джерельна вода, яку офіціанти чомусь видають за мінеральну.

Ярослав, держслужбовець

— Зараз п’ю лише “Шаянську”. Раніше, правда, вживав “Лужанську-7”, але, як розповіли мені знаючі люди, джерело під номером 7 відомої лужанської досить давно вичерпало свій ресурс, і зараз звичайну лужанську продають під виглядом “Лужанської-7”. А “Шаянська”, як на мене, смачна та корисна.

Петро, продавець мінеральної води

— П’ю, але це швидше виняток, аніж правило. Я нею торгую і добре обізнаний на технології видобування та фасування місцевої мінералки. Розкрию вам один секрет. Безпосередньо на закарпатських свердловинах підприємці отримують якісну воду з високим показником мінералізації, тобто вмістом мінеральних солей та інших корисних елементів. Для столово-лікувальної води мінералка мусить мати певну мінералізацію в стандартних межах. Не буду приховувати, деякі підприємці досягають цього, розбавляючи високомінералізовану воду звичайною водопровідною. А в багатьох випадках рівень мінералізації не відповідає навіть цим цифрам.

Віктор, політик

— П’ю лише “Поляну”. Не памятаю, “квасову” чи “купіль”. Вона із синьою етикеткою. І роблю це не лише з патріотичних поглядів. Незакарпатські мінералки, наскільки мені відомо, взагалі не є природними мінеральними водами у прямому розумінні слова. Це звичайна вода, в яку додаються солі та вуглекислота. Навіщо таке пити?

Любов, службовець

— П’ю лише “Плосківську”. Бо вона досить солона і цим мені подобається. А всі інші для мене, як звичайна содова вода із сифона.

Маргарита, пенсіонерка

— Віддаю перевагу лише домашнім компотам і ніколи не купую мінералку. По-перше, вважаю, що нерозумно віддавати такі великі гроші за газовану воду, а по-друге не вірю виробникам цих вод, бо знаю: зараз на ринку багато підробок.


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS