Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 32 (445) Йолка: “Я хочу не дивувати, а радувати людей і себе. Бо для мене кожен виступ — це свято душі і тіла”

Сценічне ім’я Йолка приліпилося до неї так, що справжнього вже ніхто й не згадує. І воно повністю гармоніює з яскравою особистістю нині відомої на теренах усього СНД співачки, котра в 22 роки поїхала з рідного Ужгорода завойовувати Москву і таки завоювала її. А зараз повернулася, щоб порадувати земляків концертом на День Незалежності й показати: вона відбулася, реалізувавши свій талант.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Про концерт

Журналістам у Карпатському інформаційному агентстві Йолку представляв ре- дактор Закарпатської ліги КВН Сергій Денисенко. Колись вони грали в одній команді (співачка в нашому місті була учасницею кількох відомих колективів), і КВНівська “закваска” відчувається в Йолці досі: розкута, артистична, постійно піджартовує і посміхається. На закцентованій Сергієм некомерційності концерту (ініціатором якого стала сама виконавиця, а вже місцева ліга КВН і Ужгородське управління у справах культури, спорту, сім’ї та молоді активно підтримали задум) загострювати увагу не хотіла. Натомість зізналася: підштовхнула її до такого рішення неприємна історія зі зривом запланованого в Ужгороді платного виступу. Хоча каже, що своєї вини в тому не відчуває, і це не виправдання, а швидше, компенсація рідному містові.

На самому концерті будуть пісні з першого, другого і навіть третього альбому, який наразі не вийшов. А ще Йолка пообіцяла глядачам один милий сюрприз, розкрити який не схотіла. Втім, дивувати і тим більше епатувати людей не збирається, приїхала співати, а значить, радувати їх. І себе в першу чергу, бо для неї виступ — це завжди свято душі і тіла. “А там, кажуть, ще й салюти будуть”, — мрійливо протягнула.

Про патріотизм

— Я не можу назвати себе на сто відсотків патріотом України, — зізналася Йолка, — бо, на жаль, зараз надто мало фактів, якими ми могли б пишатися. Зате завжди залишатимуся патріотом Ужгорода. Не кажу, що не люблю Україну, я досі її громадянка і буду нею, доки якісь формальні речі не змусять мене змінити це, але… В Києві зараз божеволію від радості, бо це все своє, рідне. Колись він здавався мені величезним, страшним і трохи чужим, а зараз, повертаючись із Москви, розумію, який він маленький, затишний і рідний. Раніше ж могла заблукати в трьох гілках метро!

Вибрати, що їй рідніше — Москва чи Ужгород, — Йолка так і не змогла. Більше її тягне туди, де рідше буває (себто додому), але сказати, що столиця Росії — непривітна, не може, бо вона дала їй величезні можливості для самореалізації. Хоча визнала: “Москва — дуже красиве місто, але важке. Це місто сильних людей. Там не живуть, а виживають, проте не в поганому сенсі цього слова. Просто постійно треба контролювати ситуацію і себе в ній. Я розумію: Москва для кожного приїжджого різна, і радію, що для мене вона стала хорошим містом”.

Живучи за кордоном, співачка дуже сумує за рідними, котрі залишилися в Ужгороді, адже додому приїздить практично раз на рік. Утім, компенсується це тим, що близькі можуть нею гордитися. Так, для мами Йолки відомість доньки є стимулом завжди гарно виглядати.

До речі, розмовляє Йолка російською. І не тому, що переїхала до столиці Росії, а просто так було для неї зручніше завжди. Попри те, періодично намагалася вставити кілька слів дуже чистою українською.

Про благочинність і відповідальність

До благочинності апріорі Йолка ставиться трохи скептично. Вважає, це невдячне заняття: дуже хотілося б знати, куди спрямовуються кошти, але проконтролювати це практично неможливо. Тим більше, що олігархічною особою себе не відчуває і розкидатися великими сумами не може. “Чим я маю змогу допомогти реально, так це своїми виступами на телебаченні. Бо я стала медійним обличям, до мене, як і до всіх артистів, прислухається молодь, підростаюче покоління. Тому ми завжди беремо участь у різноманітних благодійний акціях. Це якісь паради, урочиста хода тощо. Скажімо, накупили іграшок і пішли в лікарню до онкохворих малюків. Їм, навіть коли вже практично одужають, ще рік треба ходити вулицями у масках. І щоб дітки не соромилися, ми набрали купу відомих людей, вирядили їх у маски і разом з маленькими пацієнтами ходили вулицями, щоб привернути до проблеми увагу громадськості. Це максимум, що я поки що можу зробити”.

“Загалом бути співачкою — це дуже відповідальна справа, у першу чергу перед підростаючим поколінням. Я відповідаю за кожне слово, сказане перед журналістами, бо хтось може взяти його за життєве кредо, — підсумовує Йолка. — Тому я стала трохи дисциплінованішою, внутрішньо організованою, десь жорсткішою, як коли жила в Ужгороді. Бо ж графіки, багато роботи. Хоча, власне, роботою це назвати важко — це моє улюблене заняття. І все ж, окрім того, що співаю, а це мрія, в яку я завжди вірила і яка втілилася в життя, є багато рутини. До того ж треба не тільки дарувати людям тепло, співаючи, а й дуже добре поводитися, що в мене дуже погано виходить” (сміється — авт.).

Про відпочинок і тусівки

Йолка ще раз підтвердила, що найкращий відпочинок для неї — це сон, він панацея від усіх бід. Якщо раніше, років у 16, могла пожертвувати сном заради дискотеки чи дня народження, то зараз спокійно відмовиться від гулянь, щоб виспатися і добре почуватися. “Сили треба акумулювати, неможливо їх постійно тратити. А я маленька, і сил у мене мало!” Раніше ще любила залягти з книжкою, тепер часу на це в неї практично немає. Хіба якщо попадеться до рук збірочка з коротенькими оповіданнями.

Запевняє, що не перепрацьовується так, щоб відпочивати на Мальдивах, отож якихось особливих способів зняти напругу не потребує. З Ужгорода обов’язково хотіла б вибратися в гори. А загалом ставить перед собою надзадачу: привчити людей до того, що вона ходить вулицями, відвідує улюблені кафе, користується громадським транспортом для уникнення пробок: “Я ходжу містом, не звертайте на мене ніякої уваги!” Хоча й не заперечує: приємно, коли її впізнають.

Про славу

До нинішніх здобутків, а це лише крупинка задуманого, Йолка йшла важко: “Як не крути, те, що ми робимо, що я співаю, — це не завжди формат, тому в Росії ми просуваємося повільно. Намагаємося пробитися на два музичні телеканали, і кожен кліп дається нам потом і кров’ю. Навіть якщо ми зняли його, це не означає, що глядач його побачить. Іде щоденна боротьба, і кожна радіостанція, яка погоджується поставити мій новий кліпик, — це маленька, але перемога. Кожна номінація — теж перемога, свідчення того, що хтось помітив нашу роботу”. Правда, часом ці номінації бувають просто забавні і ніяк не в’яжуться з її виконавською манерою, але й на тому спасибі, каже співачка. Самі ж церемонії нагородження для неї — болісна штука. Там дуже багато людей, і їй хочеться втекти додому. “Щоб поїхати на такий захід, внутрішньо готуюся 2 тижні. Там же обов’язково треба вдягти щось таке, щоб ніхто не шукав на мені цінник — від Готьє, чи ще щось, зараз же все на брендах тримається. А я дитя розпродажів — у цьому вся неув’язочка (Йолка зізналася, що не має потягу до трати великих сум і не любить купувати джинси за 800 тис. доларів, коли можна придбати їх набагато дешевше. Тому ходить на розпродажі в магазини — авт.) Добре, що в мене є товариші-друзі серед починаючих дизайнерів, котрі мені швиденько допомагають у таких випадках. Бо я все-таки надаю перевагу спортивному стилю — джинсики, маєчки тощо”.

Слава Йолки не була моментальною, і вона навіть рада цьому. Та все-таки її лякала перспектива стати невдахою в Ужгороді, тому й погодилася на пропозицію продюсера Влада Валова, котрий запримітив її на міжнародному фестивалі “Rep muzic” у складі групи “B&B”, приїхати в Москву: “Хоча мені було тоді вже не 16 і виникали сумніви типу “а чого це він мене запросив?”. Розуміла, що я не найдовгоногіша і не найсиньоокіша блондинка… Але рідні з дитинства вірили в мій талант, я й сама знала, що маю Божу іскру, тому ризикнула”. Про своє рішення Йолка не пошкодувала — з Владом Валовим у них повне взаєморозуміння і чудова творча співпраця.

P.S. На День Незалежності Йолка співатиме для ужгородців на площі біля драмтеатру, а вже 25-го вранці вилетить разом з колективом у Москву — ввечері там у неї концерт. Отож поспішайте побачити і почути!


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS