Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 37 (780) Репортаж брехливого журналіста)

Ужгородці вичавлюють з росіян сльози на продаж, а в школах навчають робити коктейлі Молотова…

Українські і російські засоби масової інформації вже не перший місяць у стані інформаційної війни. Телеканали і газети сусідньої країни вдаються до брехні й перекручень, а то й зовсім верзуть нісенітниці. А ми вирішили трохи пожартувати – уявили, що могли б написати «киселівські» репортери про наш Ужгород. Дуже вас просимо: не сприймайте це серйозно. Хай цей насичений гіперболами та вигадками текст стане приводом усміхнутися!

За російську підвішують на мості

«Влада в Україні захоплена озвірілими бандерівськими угрупуваннями, на чолі яких стоїть шоколадний Петро. У Києві люди досі бояться виходити на вулиці – на Майдані на них чатують накачані наркотиками розбійники, котрі живуть там ще з зими. Загалом, що відбувається в українській столиці, ви знаєте, адже наші кореспонденти часто висвітлюють тамтешнє життя. Ми вирішили податися далі, на Захід країни, і подивитися, що робиться в інших містах.

Ось приїхали до Ужгорода – обласного центру Закарпатської області, яка вже давним-давно мріє відділитися від території України, але поки що всі спроби придушуються.

Перше, що нас вразило, – це неподобство, яке відбувається в місцевому парку. Боздоський (так він називається) роками засаджували різними деревами, облаштовували алеї, аби людям було де відпочити. Те, що роблять у парку тепер, не вкладається в рамки здорового глузду! На території працює з десяток лісорубів-націоналістів. Вони приїхали з Міжгірського, Рахівського і Воловецького районів. Ці «гуцули» виконують чорну вказівку вирубувати всі берези і «рябіни», а натомість садять калину і вербу. Дійшло до того, що знищувати почали ясени, бо про них співають у російській пісні «Я спросіл у ясєня, гдє моя любімая», і черемху, адже її згадує відома російська співачка Тетяна Буланова («Бєлая чєрьомуха вєсни, пачєму он нє со мной?»).

Тут усюди національна символіка. Міст у парку теж розмальовано в жовто-сині кольори. До того ж сюди приставили охорону. Вона підслуховує розмови перехожих і, коли почує, що комусь не подобаються кольори мосту або хтось говорить російською, – відразу прив’язує зловмисника на спорядження для альпіністів і залишає висіти над річкою до того часу, доки людина «не одумається».

У «закарпатських снікерсах» – психотропи

Якщо пройтися до центру міста, то можна побачити ще багато цікавого. На набережній Незалежності – ятка з волонтерами, котрі допомагають армії. Як повідомляють наші надійні джерела, за одержані гроші вони закуповують зброю в мексиканських торговців. Автори фільмів «Супермен», «Бетмен» і «Людина-павук» постачають їм спеціальні костюми. Ми в небезпеці… А якщо творці «Армагеддону» віддадуть українцям Брюса Вілліса з його бурильною установкою, яка розколола астероїд, – нам не вижити…

Волонтери продають «закарпатські снікерси», які за таємним рецептом готує місцевий кондитер Штефаньо. У цих батончиках – психотропи. Вони зав’язують язики всім, хто говорить російською, а також посилюють дух патріотизму в україномовного населення. Назва – «Смак перемоги». Ці нелюди, подібно до Дракули, що пив кров тих, кого вбивав, п’ють сльози своїх ворогів. Півлітра «Сліз сепаратиста» продають по 5 гривень. Маємо підстави вважати, що кожен волонтер вдома тримає росіянина, з якого вичавлює сльози на продаж.

Дітей до школи без вишиванок не пропускають

У супермаркетах наші товари продають, але тільки як «наживку». На касах – спеціально навчені продавці, котрі, побачивши клієнта з російським батончиком, кричать: «Охорона!». Що з цим клієнтом далі – ніхто не знає…

У соціальних мережах всіх змушують ставити аватарки на фоні прапора. Вони називають це «Фото Патріота». Роблять знімки відомі ужгородські фотографи. Працюють на набережній разом з іншими волонтерами і знають в обличчя всіх, хто вже зробив світлини. У кого немає – змушують фотографуватися, і, повірте: краще не відмовляти…

На відміну від інших міст, де в меню ресторанів тільки борщ і вареники, Ужгороду в цьому плані пощастило. Тут можна замовити ще боґрач і боб-гуляш. Це завдяки угорцям, які становлять чималу частку населення Закарпаття. Вони не піддаються ставленикам київської хунти і роблять усе, щоб визволити область з-під нестерпного гніту.

Дітей до школи без вишиванок не пропускають. Щоранку їх перевіряють на знання історії УПА, а на уроках вчать робити коктейлі Молотова.

Америка дісталася і сюди!

Важко тут живеться маршрутникам. Відкриємо таємницю: майже всі вони – працівники російських спецслужб. Відправлені в Україну для того, щоб свідомість зазомбованих людей очищувати російською попсою і «шансоном». Та ужгородці це пронюхали і тепер майже щодня по маршрутках проводяться рейди. Є ще одна наша секретна розробка: громадський транспорт тут облаштований таким чином, щоб на кожній вибоїні пасажирів підкидувало ледь не до стелі, а на поворотах їх розносило по всьому салоні. Так ми сподіваємося вибити патріотичну дурню з їхніх голів.

В університеті на філологічному факультеті щороку набирають курс, який 5 років вивчає російську. За цей час студенти так вдосконалюють мову, що потім стають спецагентами, виїжджають до нас, щоб дестабілізувати настрої в суспільстві.

Зі свободою слова тут теж не легко. Всі ЗМІ належать ставленикам різних угрупувань хунти, журналісти відстежують наших репортерів і здають їх до рук СБУ.

Найгірше те, що Америка дісталася і сюди! На пішохідному мості – міні-статуя Свободи. Цю скульптурку називають одним із символів Ужгорода. Робіть висновки, наші любі читачі…

Крістіна Гудак


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS