Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 3 (696) Патріоти краю і країни

Наше Закарпаття - край дивовижний та унікальний. І не тільки завдяки високим полонинам, стрімким потічкам та своєрідному діалекту… Унікальне воно ще й тому, що на цьому маленькому клаптику землі разом існують такі контрастні і водночас чимось схожі культури. І мало того, що вони існують! Вони живуть, розвиваються, плекають традиції, виховують нащадків. Як не дивно, але ці люди мають виняткову здатність: поєднувати в собі любов одразу до двох народів, двох країн.

На цьому тижні Уж-город став центром святкування великих свят двох національних меншин. У четвер, 24 січня, в Ужгороді відбулися урочисті заходи з нагоди відзначення 20-ї річниці незалежності Словацької Республіки. А в п’ятницю в обласному центрі відзначили День угорської культури.

Урочистості до 20-річчя незалежності Словацької Республіки організовані Посольством Словацької Республіки в Україні та Генеральним консульством Словацької Республіки в Ужгороді. У святкових заходах взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол Словацької Республіки в Україні Павол Гамжік, заступники голови облдержадміністрації Іван Качур і Володимир Приходько, заступник голови обласної ради Андрій Сербайло, ужгородський міський голова Віктор Погорелов, представники наукових та мистецьких кіл краю, словацької національної меншини області та української діаспори у Словаччині.

Урочистості розпочалися у греко-католицькому кафедральному соборі зі святкового концерту класичної музики за участі гурту зі словацького міста Кошице. Також цього дня в Ужгородському замку пройшов урочистий прийом. Зі словами вітань до гостей звернулися Надзвичайний і Повноважний Посол Словацької Республіки в Україні Павол Гамжік, заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Іван Качур, який передав вітання від керівника краю Олександра Ледиди:

- За час незалежності Словаччині вдалося досягнути колосальних змін, реалізувати плани щодо вступу до Європейського Союзу, запровадити європейські стандарти життя. Тому сьогодні хочеться побажати нашим сусідам подальшого руху вперед, процвітання і миру.

Промовці відзначили динаміку у відносинах двох країн та підтвердили прагнення й надалі поглиблювати співробітництво між Україною і Словаччиною, повідомляє прес-центр ОДА.

• • •

Вчора ж угорська інтелігенція краю зібралася в Ужгороді, щоб відсвяткувати День угорської культури. З нагоди свята у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відкрито виставку Об’єднання митців ім. Михая Мункачі Товариства угорської інтелігенції Закарпаття й інших закарпатських митців. Щоб дізнатися, як живеться угорцям у місті та краї, “Ужгород” спілкувався з заступником голови Товариства угорської інтелігенції Закарпаття Андріаною Фукст, а також відвідав угорськомовну гімназію ім. Другетів.

Ужгород святкує дні угорської культури

Наше Закарпаття - край дивовижний та унікальний. І не тільки завдяки високим полонинам, стрімким потічкам та своєрідному діалекту… Унікальне воно ще й тому, що на цьому маленькому клаптику землі разом існують такі контрастні і водночас чимось схожі культури. І мало того, що вони існують! Вони живуть, розвиваються, плекають традиції, виховують нащадків. Як не дивно, але ці люди мають виняткову здатність: поєднувати в собі любов одразу до двох народів, двох країн.

Угорці Закарпаття - це досить велика за чисельністю національна меншина нашого краю. Ми чуємо їхню мову на вулиці, у транспорті, і для нас це є звичним. Але що пересічний ужгородець знає про життя угорської спільноти?

Насправді представники цієї національної меншини є активною верствою суспільства, яка бере участь і в культурному, і в громадському житті краю та міста. Осередками їх об’єднання є громадські організації, яких, до речі, доволі багато.

ЧЛЕНАМИ ОБ’ЄДНАННЯ ІМ. М. МУНКАЧІ Є БІЛЬШ НІЖ 20 МИТЦІВ

Однією з найбільших громадських організацій угорців на Закарпатті є Товариство угорської інтелігенції, засноване ще в 1993 році. З того часу об’єднання взяло собі за мету підтримувати культурну, наукову та економічну діяльність угорців Закарпаття. Це конфедерація різних асоціацій, що проводять науково-просвітницьку, літературно-освітню, економічну діяльність. Ми зустрілися з заступником голови Товариства Андріаною Фукс, щоб дізнатися, чим живе ця організація, та розпитати про особливості цьогорічних Днів угорської культури.

- Пані Андріано, розкажіть про об’єднання художників ім. М. Мункачі, адже виставка саме їхніх полотен була представлена в Ужгороді під час святкування Днів угорської культури.

- Так, відкриття виставки групи митців ім. Михая Мункачі “IV Carpathica Art Expo” відбулося вчора. Серед членів цього творчого об’єднання - такі ужгородці, як Ангела Турак, Петро Шолтес, Габріелла Шолтес, Андрій Шолтес, Микола Шете. Об’єднання митців ім. М. Мункачі з’явилося ще у 2008 році. Це художники, кераміки, фотографи. Група була створена з ініціативи Павла Балли. Тоді виникла ідея об’єднати угорських митців, котрі лише починають кар’єру, ще не мають визнання, не можуть організувати власних виставок. У 2008 році в Мукачівському замку було влаштовано виставку картин Михая Мункачі. Оскільки ці дві події майже збіглися в часі, то новостворене товариство вирішили назвати на честь Мункачі. Першими членами цього художнього об’єднання стали Янош Рейті, Янош Кліса, Петро та Габріелла Шолтеси. Інші митці приєдналися згодом. Тоді ми поставили собі за мету не лише відвідувати пленери, виставляти свої твори, а ще й поповнити фонд картинної галереї у селі Петрові Виноградівського району. Ця галерея була створена ще в часи Радянського Союзу, коли тамтешній колгосп мав змогу запрошувати художників. Тепер там близько 200 полотен, тобто за чисельністю картин закарпатських художників вона є другою після музею ім. Й. Бокшая. У 2009 році за фінансової підтримки з боку Угорщини галерею на Виноградівщині відремонтували. Нині членами об’єднання ім. М. Мункачі є більш ніж 20 митців. Це і досвідчені художники, які є вже відомими, і молоді - ті, що лише здобули художню освіту.

МАЄМО ПІДТРИМКУ З БОКУ ВЛАДИ ЗАКАРПАТТЯ ТА УГОРЩИНИ

- Товариство угорської інтелігенції видає літературно-мистецький журнал. Розкажіть про нього.

- Журнал “Разом” виходить раз на 2-3 місяці і публікує різні твори. Тут є новели, вірші, романи, інформація про села Закарпаття, давні традиції.

- А як щодо молоді? ЇЇ багато в лавах вашого Товариства?

- Скажу вам чесно: молоді люди тепер не надто активні у плані якихось громадських заходів. Вони проводять багато часу у вищих навчальних закладах - на даному етапі це їхнє життя, тому там вони активніші. Ті люди, які організовували всілякі заходи у 90-х, тепер уже старші. З більшістю з них ми підтримуємо зв’язки, але багато просто роз’їхалося по світу.

- З якими громадськими організаціями співпрацюєте?

- Здебільшого це різні організації, створені закарпатськими угорцями. Ми співпрацюємо з об’єднаннями і бібліотекарів, і журналістів, і музейників, різних культурних діячів. Разом організовуємо багато заходів, обмінюємося книгами. Також спільно працюємо з громадськими організаціями інших національних меншин Закарпаття. В облдержадміністрації є відділ, що опікується цим. Наприкінці минулого року наше Товариство та інші організації мали зустріч з головою ОДА Олександром Ледидою - підбивали підсумки за рік.

- Тобто з боку влади ви маєте підтримку?

- Так, звісно. Наприклад, організації національних меншин Закарпаття мають у своєму розпорядженні приміщення на Православній набережній, де ми можемо проводити різноманітні заходи. Там уже неодноразово були конференції, засідання. Нашій національній меншині допомагає і влада Угорщини. Ця підтримка здійснюється у трьох основних напрямках: культура, освіта і медіа.

- Розкажіть про Дні угорської культури. З якого часу вони проводяться на Закарпатті?

- Дні угорської культури активно почали відзначати з 1989-1990 року. Вони завжди проводяться у 20-х числах січня. Традиційна дата пов’язана з народженням угорського національного гімну, адже приблизно наприкінці січня він був написаний. Тобто об’єднані два свята. Кожного року в Ужгородській школі № 10 проводиться конкурс на найкраще декламування угорського гімну, а потім відбувається відкриття виставки. Крім нашого міста, проводяться різні заходи в Берегові та Мукачеві. Це міжнародна конференція, урочистості біля пам’ятників видатним угорцям, зустрічі зі студентами Мукачівського педагогічного університету. Цього року до нас приїхали гості з Угорщини: делегація з Берегуйфолу (це курортне селище в Угорщині), а також голова Товариства угорської мови та культури Бейло Помогач.

ЗБЕРЕГТИ СВОЄ КОРІННЯ

Товариство угорської інтелігенції - це своєрідний осередок, де зберігають національні традиції меншини. Але є в Ужгороді і такі заклади, котрі навчають дітей берегти своє коріння і водночас бути гідними громадянами країни, у якій вони живуть. Одним з таких закладів є угорськомовна гімназія ім. Другетів. Історія цього навчального закладу розпочалася 400 років тому, коли родина Другетів заснувала в Ужгороді гімназію. Після довгої перерви, що настала у 1940-х роках, 1 вересня 2004 року на подвір’ї знову залунали голоси малечі, забіліли бантики - гімназію відновили. Заступник директора Єва Борисова розповіла нам про будні гімназистів, про те, які прагнення в учнів цього навчального закладу.

- Пані Єво, розкажіть, чим відрізняється навчальна програма вашої гімназії від програм звичайних шкіл Ужгорода.

- У нас є вимоги Міністерства освіти, тому наша програма не надто відрізняється від інших. Але ми маємо можливість коригувати до 15% навчального матеріалу і намагаємося використати це в бік підсилення основних предметів. У нашій гімназії додатково вивчається риторика, технічний переклад, історія угорського народу. Багато в чому нас обмежує кількість виділених годин. Деколи хотілося б викласти учням більше цікавого матеріалу, але на це немає часу. Багато годин у нас відводиться на угорську мову і літературу.

МИ ПИШАЄМОСЯ ВСІМА СВОЇМИ УЧНЯМИ

- Назва “гімназія” говорить про високий рівень освіти у навчальному закладі. Напевно, ваші учні привозять багато перемог з різних олімпіад та конкурсів, чи не так?

- Цього року ми маємо 35 призових місць на міських олімпіадах. І це не лише угорська та українська мови, а й інші предмети. Це хороші результати. Крім того, цього року Закарпатське угорське педагогічне товариство організовує олімпіади, в яких ми теж візьмемо участь. Це обласні змагання серед дітей з угорськомовних навчальних закладів усього Закарпаття. Минулого року ми здобули там більш ніж 20 призових місць. На ці олімпіади їдуть ті учні, які хочуть випробувати себе. Інколи результати приємно вражають - коли дитина, яка вчиться на 8 балів, здобуває призове місце.

- А щодо позакласних занять?

- Можу похвалитися: цього року ми нарешті знайшли вчителя і запрацював танцювальний гурток. Тепер вивчаємо угорський народний танець, чого нам дуже не вистачало. Багато гімназистів гарно співає. Маємо власний конкурс талантів “У-фактор”. Талантів у нас повно. Багато дає й те, що учні відвідують гуртки в ПАДІЮНі, у школі мистецтв. Ми маємо хорошу традицію святкування Різдва. Тоді проходить і посвячення у гімназисти. На це свято ми запрошуємо колишніх гімназистів, тих, хто вчився тут ще до закриття гімназії у 1940-х. Усе відбувається в теплій, родинній атмосфері, бо збираються разом першокласники, їхні батьки, вже старенькі колишні учні, вчителі, також теперішні гімназисти. Оскільки в гімназії всього 132 учні, то свято виходить і справді дуже “сімейне”.

- З боку Угорщини є підтримка?

- Звісно! Можемо похвалитися навіть тим, що представники Угорського консульства допомагали нам прибирати, адже коли ми тільки відновилися, то територія навколо будівлі була дуже захаращена. Тоді довелося влаштовувати “суботники”, до яких ми залучали і дітей, і батьків, і консульство. Також вони допомагали нам з оформленням документів, коли наші учні їздили в Угорщину. Тож підтримка у нас хороша.

- Ким із ваших випускників ви пишаєтеся?

- Випускників у нас поки що небагато. Перший випуск був у 2009 році. Але незважаючи на це, вже є люди, якими гімназія пишається. Наприклад, Карина Бешені - тепер студентка престижного університету в Будапешті, вивчає економіку англійською мовою. Ще одна випускниця, Дарина Тесленко, вчиться на медика в Дебрецені - до речі, це дівчина з родини, де ніхто не говорив угорською, тобто вона сама вивчила мову. Наші є і в Києві. Томаш Сабов вивчає нанотехнології у Київській політехніці, ще один колишній гімназист студіює у столиці економіку. Кілька наших випускників - уже майже колеги, адже тепер проходять у гімназії практику. Але скажу вам, що не тільки випускниками ми гордимося. У гімназії тепер вчиться Віктор Папп, який став учасником телепроекту “Голос країни. Діти”. Ми пишаємося всіма своїми учнями, адже кожен із них чогось прагне, кожен багато працює.

Лілія ГОРВАТ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS