Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 1 (694) Єпископська каплиця Резиденції

У єпископській резиденції, яка є імпозантною історико-архітектурною церковною пам’яткою Ужгорода XVIII століття, є каплиця - унікальний витвір сакрального мистецтва нашого краю. Вона була започаткована єпископом Андрієм Бачинським, з ім’ям якого пов’язаний золотий вік Мукачівської греко-католицької єпархії, розквіт просвітництва, освіти і науки.

Отримавши в 1775 році в дарунок від імператриці Австрії Марії Терезії Ужгородський замок, колишню церкву та колегію єзуїтів, Андрій Бачинський перевів осідок мукачівських єпископів з Мукачева до Ужгорода. Після зведення в Ужгороді греко-католицького кафедрального собору та будинку резиденції єпископів він вирішив облаштувати в резиденції єпископську каплицю з посвятою Успінню Пресвятої Богородиці - мабуть, у пам’ять про колишній успенський кафедральний собор у Мукачеві та з великої любові й шани до Божої Матері. Освячення новозбудованих кафедрального собору, єпископської резиденції та каплиці відбулося в 1780 році в день народження імператриці Марії Терезії - на знак вдячності за її благодійність та підтримку Мукачівської єпархії. Вперше єпископська каплиця Успіння Пресвятої Богородиці була влаштована єпископом Бачинським у великій консисторіальній залі резиденції - у ній проводилося богослужіння з нагоди будівництва осідку мукачівських єпископів та кафедрального собору.

У 1846 р. єпископ Василій Попович перебудував резиденцію єпископів, з’єднавши її з кафедральним собором - каплиця знайшла своє нове місце над секрестією кафедрального собору. При цьому єпископі був виготовлений новий престол каплиці з візантійським балдахином, який тримали чотири стовпи. Вівтар прикрашав образ Успіння Пресвятої Богородиці. На вівтарі було встановлено новий кіот-дарохранительницю. По обидва боки від вівтаря містилися два нові жертовники, а в його нижній частині був образ Таємної Вечері. На вівтарі було шість свічників, на жертовниках - образи Розп’яття та Воскресіння Христового. Цей престол перебував у єпископській каплиці до 1942 р., коли єпископ Олександр Стойка передав його в церкву Різдва Пресвятої Богородиці села Пузняківців Мукачівського району (перенесена зі с. Тур’ї Поляни Перечинського р-ну). Стара церва з тим вівтарем була тут до 1956 р., коли церкву розібрали. Очевидно, знищили і старий вівтар з Ужгородської каплиці Успіння Пресвятої Богородиці.

Єписькопська каплиця резиденції була прикрашена образами та фресками художника Георгія Ревеса. Хоч малював їх побожний художник, та вони не мали високої мистецької значимості. У 1858 р. єпископ Василій Попович доручив єпархіальному художнику Фердинандові Видрі (1815-1879 рр.) прикрасити фресками кафедральний собор, а також зробити нові фрески в єпископській каплиці Успіння Пресвятої Богородиці. Проте через хворобу художника фрески каплиці тоді не оновилися. Тут були образ “Весілля в Кані Галілейській”, образи св. Миколая, св. Івана Предтечі, св. першомученика диякона Стефана, св. великомучениці Варвари, Благовіщення Богородиці, а також два образи ще з часів єпископа Андрія Бачинського - Спаса і Богородиці. Оновлення зазнали вікна каплиці, а мале заднє вікно круглої форми переробили на велике. В такому вигляді єпископська каплиця перебувала до 1927 року.

Її оновлення відбулося в 1927 році з нагоди 150-річного ювілею заснування кафедрального собору - при єпископі Петрі Гебеї. Він доручив єпархіальному художникові Йосипу Бокшаю, академічному митцю, оновити фрески єпископської каплиці. На задній стіні біля сходів, які вели на хори, художник намалював образ апостольського послання - Ісус Христос передає ключі від Царства Небесного св. Петрові; на правій стіні - св. Миколай роздає милостиню людям у Мирі Лікійській; на лівій стіні - св. Іван Золотоустий відправляє святу Літургію. На стелі, поділеній на частини і прикрашеній візантійським орнаментом, Бокшай зобразив Ісуса Христа, який благословляє світ; далі в колі - єпископський герб і базиліка Св. Петра в Римі; нижче - старовинний символ християнства - кошик з хлібом на рибині. Над вівтарем був поміщений символ Отця Небесного з грецькими літерами - трисвятим “АГІОС”. Позаду, на синьому фоні - серафими оточують вівтар. Над входом до каплиці був образ круглої форми, який угорське військо принесло з Росії і передало в каплицю.

Настінні розписи Йосипа Бокшая були для нього першими і ще не досконалими. Саме тому новий єпископ Мукачівської єпархії владика Олександр Стойка дав йому можливість ще раз оновити єпископську каплицю. У 1942 р., з нагоди десятилітнього ювілею єпископства Олександра Стойки, за ескізами Йосипа Бокшая народний різбяр Іван Павлишинець зі села Чаповця Мукачівського району виготовив новий престол, жертовники з прекрасною різьбленою орнаментикою, єпископський герб владики Олександра Стойки. На задній частині престолу був вирізьблений напис щодо його посвяти 10-літтю владичества Олександра Кира. На престолі містився новий кіот-дарохранительниця з образами дванадцяти апостолів, за престолом - семисвічник. Над кіотом був ковчежець (засклений), у якому возносився срібний голуб з коронкою з Найсвятішою Євхаристією. Над усім цим висіла позолочена лампадка з “вічним світлом”. Підлогу встеляли килими з гуцульською орнаментикою, виготовлені монахинями Чину Святого Василія Великого. Йосипом Бокшаєм був розроблений ескіз мозаїчного вікна для каплиці. Вітраж, присвячений Успінню Пресвятої Богородиці, покровительки Мукачівської єпархії, зображував вірників краю в народному вбранні, що прямують до Божої Матері, яка предстоїть перед своїм Сином - Ісусом Христом. У 1942 р. цей вітраж був виготовлений у Будапешті і встановлений у вікні секрестії кафедрального собору.

На стелі Йосипом Бокшаєм були зображені серафими на золотому фоні, у центрі композиції - базиліка Св. Петра в Римі, а ближче до престолу - символічний образ Божества, з написом “АГІОС”. Намальовані були і дерев`яні храми таких сіл, як Ужок, Салдобош (Стеблівка), Плоске, а також Ясінянська Струківська церква. На задній стіні, навпроти вівтаря, був триптих із зображенням у центрі Ісуса Христа в оточенні апостолів, який передає св. Петрові ключі від Царства Небесного. Був там і образ найсвятішого Серця Ісуса на фоні кафедрального собору. На стіні з правого боку від вівтаря - зображення св. Миколая, який роздає милостиню. Зліва від вівтаря - образ св. Івана Золотоустого в оточенні ангелів, який відправляє святу Літургію. Обрамлювали образи прекрасні Бокшаєві орнаменти, підкреслюючи велич фресок.

З каплиці був вихід на бічну частину хорів. Справа від вівтаря було велике вікно з кафедрального собору. Вхід до каплиці був з боку єпископської резиденції, з великого консисторіального залу. Двері гармонійно вписувалися у фон стіни.

З ліквідацією Мукачівської греко-католицької єпархії і передачею резиденції єпископів Православній церкві єпископська каплиця була перетворена на одне з книгосховищ бібліотеки університету. Вона зазнала значних змін. Бічні двері, які вели до каплиці, були замуровані, а нові вели від сходів центрального входу (з правого боку) до примішень читального залу, абонементного відділу бібліотеки. У каплиці було проведено центральне опалення, однак це призвело до часткового знищення деяких розписів Бокшая; значного пошкодження зазнали фрески стелі каплиці зі встановленням протипожежної сигналізації - зрозуміло, що дирекція бібліотеки в основному дбала про умови зберігання книг у книгосховиші. Такий стан каплиці мені довелося побачити у 2003 році, після того як між Преосвященним владикою Міланом і ректором університету професором Володимиром Сливкою в секрестії кафедрального собору відбулися переговори щодо повернення єпископської резиденції, в тому числі й каплиці, греко-католицькій єпархії.

Вже у 2004 р. почалося вивільнення єпископської каплиці. Відбувалася поступова реставрація настінних фресок Йосипа Бокшая. Реставраційні роботи виконувалися силами спеціалістів Львівської академії мистецтв. Велике вікно каплиці позаду вівтаря прикрасив вітраж із зображенням Святого Апостола Петра, було встановлено новий вівтар. І каплиця ожила. Вона знову почала виконувати свої функції. У ній протягом довгого часу молились єпископи і священики Мукачівської єпархії, просячи Господнього благословення для своєї пастви, для рідного краю.

20 лютого 2011 року, в неділю блудного сина, Преосвященний владика Мілан у присутності чис-ленних вірників та священства єпархії освятив відновлену єпископську каплицю й відправив Архієрейську Літургію, щиро дякуючи за цю велику ласку Господу і благодійникам, які долучилися до відродження унікальної святині. У святковій Літургії взяв участь хор Ужгородського кафедрального собору імені Блаженного Теодора, прикрасивши своїм співом Службу Божу. По завершенні Літургії владика Мілан вручив архієрейські грамоти-подяки - за допомогу у відновленні єпископської каплиці і нагородив найактивніших благодійників і меценатів орденом Андрія Бачинського. Оновлена єпископська каплиця була освячена на честь Святого Апостола Христа. Вона буде не лише пам’яткою історії нашої церкви, а й місцем оновлення нашої духовності. Тут будуть хрестити немовлят, вінчати молоді подружжя, відправляти Служби Божі, тут щиро молитимуться до Господа за спасіння наших безсмертних душ, за вічне життя з ласки Божої в уготованому ним для нас Царстві Небесному.

Людвіг ФІЛІП, краєзнавець

(Стаття написана за матеріалами видань Мукачівської греко-католицької єпархії дорадянських часів, спогадами отця Андрія-Йосифа Васкова).


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS