Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 44 (688) Сергій Тимко: “У НАШОМУ ЛІЦЕЇ - ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ”

Ужгородський машинобудівний ліцей уже більш ніж 40 років готує кваліфікованих спеціалістів робітничих професій. Про численні здобутки, життя та плани навчального закладу нам розповів його директор Сергій Тимко.

- Пане Сергію, розкажіть, будь ласка, трошки про історію вашого навчального закладу.

- Історія училища розпочалася в далекому 1966 році. Тоді воно називалося технічним училищем № 11. Багато що змінювалось у державі, нас теж не обминули зміни. Згодом заклад став називатися професійно-технічним училищем № 5, а з 2004 року ми маємо назву “Машинобудівний ліцей”. Сама назва навчального закладу свідчить про те, що ми готуємо людей, які спеціалізуються на роботі з металом. Це різка, зварювання, конструювання всіляких деталей тощо.

- У вас на сайті можна побачити вироби студентів, які цілком підходять для продажу. Чи пробували ви їх продавати?

- Так, наші учні роблять дуже багато чого самотужки. Це різноманітні підставки для квітів, мангали, дробарки для винограду; навіть самі робимо ліжка, на які потім закуповуємо ортопедичні матраци, й облаштовуємо ними наш гуртожиток. Звичайно, хотілось би, щоб наші вироби замовляли, адже вони нітрохи не поступаються за якістю тим, котрі виготовляють на великих підприємствах. Тому ми робимо певні кроки до того, щоб продавати свою продукцію. По-перше, вторговані гроші пішли б на благоустрій ліцею, а по-друге, учні набагато більше стараються, коли знають, що їхню працю оцінять. Тепер працюємо над виготовленням каталогу наших виробів.

- Чи змінилася матеріально-технічна база з часів Радянського Союзу?

- Думаю, що нашим великим здобутком є саме те, що попередня база збережена. У ліцеї є майстерні, де учні набувають навичок роботи. Це і токарна, і фрезерувальна майстерні, зварювальний цех. Звичайно, обійтися без сучасних верстатів теж не можна - в міру своїх можливостей намагаємося забезпечувати ліцей і такими, щоб для випускників не було несподіванок, коли вони підуть на роботу на якесь підприємство з сучасним обладнанням.

- А де учні проходять практику?

- Є багато підприємств, з якими ми давно співпрацюємо. Це і магазини “Сільпо” та “Барва”, меблева фабрика “Ено”, ужгородський “Турбогаз”, машинобудівний завод “Тиса”, заводи “Єврокар” та “Ядзакі”. Тобто це ті підприємства, які потребують великої кількості робітників, і коли там бачать, як працюють наші учні, то часто пропонують їм постійну роботу.

- Скільки тепер у вас учнів?

- На сьогодні в ліцеї вчаться 316 осіб, хоча реально наші можливості перевищують 700. На мою думку, це все через те, що в державі останнім часом суттєво знизився приріст населення, - тому маємо демографічну яму, яка ще буде 3-4 роки. Але ми інтегруємо спеціальності, що значно розширює можливості випускників при виборі роботи.

- А багато є таких випускників, котрі після машинобудівного вступають до вищих навчальних закладів?

- Із цього приводу можу похвалитися, що минулого року з групи, у якій було 28 осіб, до ВНЗ вступило 15. Цього року вже також маємо заявки на пробне ЗНО. Молодь починає усвідомлювати необхідність освіти, що не може не тішити.

- Більшість учнів вашого ліцею мешкають у гуртожитку. Розкажіть, будь ласка, про тамтешні умови.

- У нашому гуртожитку створені всі умови для комфортного проживання учнів. Тепер проводяться ремонтні роботи: облаштовуємо євроблоки. Це - нові двері, металопластикові вікна, меблі для кухні. У кожному блоці є бойлер для цілодобової подачі гарячої води. Крім того, облаштовуємо ізолятор, щоб учні, які захворіли, могли з комфортом лікуватися. У приміщенні гуртожитку буде кімната для відпочинку - такий собі куточок релаксу. До того ж учні мають можливість вільного доступу до мережі Інтернет, адже ми забезпечили приміщення покриттям wi-fi. Ми намагаємося виправдати ту відповідальність, яку на нас покладають батьки, оскільки вони довіряють нам своїх дітей і хочуть для них таких умов, як удома.

- Учням, які мешкають у гуртожитку, напевно, крім усіх умов навчання та проживання, треба забезпечити і якусь розважальну програму. У закладі є якісь позакласні заняття, гуртки, де учні можуть віддатися своїм хобі?

- Звичайно! Без відпочинку не можна. У нас є спеціальні гуртки, де вчать вишивати різноманітними техніками, роблять чудові картини з бісеру. Цим здебільшого займаються дівчата, але, як не дивно, є і хлопці, причому з величезним талантом. Велику увагу приділяємо й фізичній культурі - маємо просторий спортивний зал. До речі, кілька днів тому в нас пройшли змагання з настільного тенісу. Одним словом, постійно намагаємося дати дітям, окрім освіти, і хороше спортивне виховання та пропагувати здоровий спосіб життя. Наші учні часто посідають призові місця з кросу, футболу та інших спортивних регіональних змагань.

- А назва “машинобудівний ліцей” не відлякує дівчат від вступу сюди? Чи багато їх у вас вчиться?

- Звичайно, ми звикли думати, що слюсар, фрезерувальник чи маляр-штукатур - це суто чоловічі професії, але в нас є дівчинка-автослюсар, професію маляр-штукатур здобувають чотири представниці слабкої статі, є й дівчата-електрики. У нашому ліцеї - гендерна рівність.

Лілія ГОРВАТ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS