Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 39 (683) Як не застудитись?

Яким передбачається осінньо-зимовий період в обласному центрі у плані вірусів? Як до нього готуватися мешканцям нашого міста? Про це і багато іншого - у розмові з лікарем-епідеміологом епідеміологічного відділу Ужгородської міської СЕС Ларисою Зарембо.

- Як відбувається визначення епідемічного порогу?

- Сам процес визначення імовірності ураження населення ГРВІ, тобто моніторинг захворюваності, проводиться працівниками епідеміологічного відділу міської СЕС щотижнево протягом року. Моніторинг охоплює як доросле, так і дитяче населення міста. Наприкінці тижня зібрані показники аналізуються, підсумовуються, узагальнюються і виводяться у цифри, після чого їх порівнюють із показником епідемічного порогу. Якщо рівень захворюваності на гострі респіраторні інфекції досягає показника епідемічного порогу або перевищує його, - розпочинається епідемічний період. Тоді проводяться оперативні заходи і вводиться щоденний моніторинг захворюваності. У цей період кожен навчальний і виховний заклад розглядається окремо. При виявленні великої кількості відсутніх дітей у закладі (понад 20%) рішенням надзвичайної протиепідемічної комісії при Ужгородській міській раді маємо право ввести в цих закладах обмежувальні заходи. За рахунок карантину розривається ланцюг передачі інфекційних захворювань, оскільки діти перебувають вдома, тобто є ізольованими. Також у період карантину забороняється проведення масових заходів у закладах культури.

- Коли починається кампанія щеплень і як проходить цей процес?

- Взагалі щеплення мають проводитися у передепідемічний період, тобто у вересні-жовтні, - тоді, коли населення ще здорове. Ми рекомендуємо робити щеплення, оскільки ця процедура є єдиним ефективним масовим профілактичним заходом від грипу. Не варто забувати, що таке захворювання, як грип, є досить складним у лікуванні, а тим паче, коли хвороба вже запущена. Наслідки ускладнень, які може спричинити грип, бувають досить критичними. Летальні наслідки цього захворювання настають не через сам грип - причиною є якраз ускладнення, викликані хворобою. Згідно з новим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.09.11 № 595 “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”, щеплення від грипу прово-дяться тільки здоровим дітям, після огляду лікарем і з дозволу матері. Якщо мама знає, що дитина протягом попередніх кількох днів була здоровою, ніяких симптомів захворювання у неї не помічалося, на момент огляду лікар констатує цілковите здоров’я, у неї нормальна температура і об’єктивний статус у нормі, - тоді проводиться щеплення.

- Якою вакциною проти грипу користуємось ми?

- Всі вакцинні препарати, які на сьогодні дозволені до використання, є імпортними. Серед них “Ваксігрип” (Франція), “Інфлувак” (Нідерланди), “Інтанза” (Франція), “Флюарикс” (Німеччина). Також до застосування сьогодні готується “Гриппол” (Росія). Всі вони є дозволеними до використання на території України, їх можна придбати як в аптечній мережі, так і замовити через проміжні транші просто зі складу підприємств, котрі постачають імунобіологічні препарати в Україну. Та знову ж таки варто наголосити на тому, що проводити щеплення треба тільки під наглядом лікаря і в медичному закладі. Ні в якому разі не дозволяється самостійно вводити ці препарати вдома. Після щеплення дитина повинна пробути під наглядом лікаря близько тридцяти хвилин, аби уникнути будь-яких післявакцинальних реакцій.

- Які віруси, на кшталт H1N1, чекаємо сьогодні?

- Тут варто сказати, що масштабів епідемії ГРВІ та грип досягають не в нашій країні. Починаються вони часто далеко від нас, десь на Сході, і до того часу, як їхні прояви виникають у нас, учені вже знають про їх характер і наслідки. Вакцина ж виготовляється кожного року інша. Попередньо її визначають за прогнозами, які штами циркулюватимуть цього епідемічного сезону. Враховуючи ситуацію минулого епідемічного сезону, ВООЗ прогнозує в сезон 2012-2013 рр. в Україні сумісну циркуляцію вірусів грипу А(H3N2), а саме: його нового штаму A(H3N2)/Victoria/361/2011, який поки що не проявив свої епідемічні властивості в нашій країні, а також нового для України штаму вірусу грипу B/Wisconsin/1/2010 (лінії Ямагата). Не виключена і можливість циркуляції вірусу грипу А(Н1N1) - його штаму А(California/7/2009), але його роль в епідемічному процесі буде другорядною.

- Наскільки регулярно ужгородці отримують щеплення?

- Щеплення проти грипу належать до категорії рекомендованих, тобто необов’язкових. Вакцинація проводиться за кошти місцевого бюджету і кошти підприємств, керівники яких зацікавлені у збереженні здоров’я працівників, та за власні кошти. Щеплення проти сезонного грипу необхідно проводити щорічно.

- Як вірус потрапляє в наше місто?

- Джерелом вірусу є хвора на гостру вірусну інфекцію людина. З’являються віруси грипу в місті з приїздом сюди іноземців і осіб, що перебували в країнах, де ця інфекція вже набрала обертів. Для вірусів у нас, на жаль, кордонів немає, і вони не стоять у черзі на проходження митного контролю. Для створення захисного бар’єру від грипу ВООЗ пропонує проводити щеплення щонайменше 20% громадян. Але мешканці міста вдаються до щеплень не надто активно, результати є майже непомітними, тому в епідемічний період ми входимо щорічно.

- Де в Ужгороді можна зробити щеплення проти грипу і що ви можете порадити мешканцям міста?

- Зробити щеплення проти грипу мешканці Ужгорода можуть у кількох міських пунктах щеплень. Такі послуги надають міські поліклініки, що розташовані за адресами: вул. Грибоєдова, 20 в; вул. Паризької Комуни, 2. Проводять щеплення й у сімейній амбулаторії на вул. Капушанській, 161, а також у педіатричних відділеннях міської дитячої поліклініки: № 1, що на вул. Боженка 2; № 2 - філіали на вул. Челюскінців, 10 і вул. Гранітній, 8; № 3 на вул. Сечені, 50. Що ж до порад, то мешканцям міста варто запам’ятати кілька простих правил: вам треба обов’язково дотримуватись особистої гігієни, що суттєво підвищує шанси уникнути небезпечного захворювання та його наслідків. Якомога частіше мийте руки з милом, прибирайте і дезінфікуйте робочі поверхні столів, ручок дверей, поручнів, використовуючи побутові мийні засоби. Уникайте близького контакту з хворими людьми, витримуйте відстань не менш ніж 1 метр від хворих. Використовуйте маску в людних місцях, аби зменшити ризик захворіти. Також слід пам’ятати, що важливими для здоров’я є повноцінний сон, прогулянки на свіжому повітрі, вживання харчових продуктів, багатих на білок, вітаміни й мінеральні речовини, серед яких відвари калини, смородини, цибуля, часник та ін., котрі підвищують опір вашого організму до інфекцій. Не нехтуйте цими порадами і будьте здорові. При виявленні ж перших симптомів захворювання на гострі респіраторні інфекції обов’язково звертайтеся до лікарів. Не вдавайтеся до самолікування, оскільки воно може призвести до непоправних наслідків!

Які методи профілактики захворювань є популярними серед мешканців міста, “Ужгород” дізнавався з перших вуст.

Марія, 27 років: “Під час спалаху епідемії або ж коли хворію, приймаю ліки. Народними методами лікування не користуюся, оскільки невідомо, до чого може призвести самолікування. Собі ж дорожче!”.

Тамара, 71 рік: “Для того, щоб швидко вилікуватися, приймаю “Афлубін”, який, на мою думку, найкраще і найефективніше допомагає при застуді й загалом для профілактики. Крім того, п’ю різні чаї: заварені на травах, зелений чай і чорний - з лимоном. Вранці приймаю натщесерце тепленьку водичку з лимончиком. У принципі, хворіємо ми нечасто.

Андрій, 44 роки: “На хвороби просто нема часу. Тому намагаюся й не хворіти. А для запобігання грипу я щоденно вживаю овочі і фрукти, насичені вітамінами, і часник з цибулею. Щеплення не роблю принципово і протигрипозні препарати теж намагаюся не вживати”.

Наталя, 31 рік: “Із грипом боремося народними методами - такими, як чай з малини, паримо ноги, вигріваємо організм. Намагаємося взагалі уникати будь-яких хвороб. Що ж стосується щеплень нашому малюкові, то на сьогодні він отримав уже весь потрібний для його віку обсяг вакцинації”.

Іннеса МАНЗУЛИЧ

№ 39 (683) Клара Балог: “Ужгород і сьогодні тримає мене на ногах, ба більше - він надихає мене й далі танцювати і створювати постановки”

Закарпаття повниться талантами в різних сферах. Одним із напрямків, котрі розвиваються у краї, є мистецтво танцю. Про свій життєвий шлях і кроки танцювальним паркетом нашому виданню розповідає кавалер ордена Ярослава Мудрого, почесний громадянин Ужгорода, народна артистка України, балетмейстер-постановник заслуженого академічного Закарпатського народного хору Клара Балог.

- Сьогодні балет переживає чи не найкращі часи свого існування, - починає розмову пані Клара. - На відміну від нас, у сучасних танцюристів є майже все необхідне для того, щоб розвивати свої танцювальні таланти.

- Якими були Ваші перші кроки у мистецтво?

- Моє захоплення балетом бере свій початок ще з 1932 року. Тоді, будучи чотирирічною дівчинкою, я й зробила свої перші танцювальні кроки. З-поміж інших дітей я завжди вирізнялася вмінням плавно і граціозно рухатися, що є цінним у хореографії. Саме тому, думаю, мене відразу й помітили. Першим наставником була Аврелія Кремницька, солістка Празької опери, котра тоді керувала дитячою хореографічною студією в Ужгороді. Саме там я й засвоїла ази балетного мистецтва, вивчила так звану танцювальну азбуку, без якої балет - не балет і танець - не танець. Ці заняття, мабуть, і стали вирішальними для всього мого життя. Щоправда, набувати професійного вміння танцювати я почала не одразу. Незважаючи на те, що наша родина була непогано забезпечена, зайвих грошей на різні забаганки ми не мали. Мій батько був упорядником у школі й утримував нас як тільки міг. У нашій родині, крім мене, було ще шестеро дітей, і кожному з нас потрібно було одягатися і їсти. Тому спочатку думки про велику сцену для мене залишалися тільки мріями, про які важко було сказати, що вони колись збудуться. Оскільки батько був тісно зв’язаний з освітньою сферою, вони з мамою вирішили, що династію освітян продовжу і я. Навчалась я в угорській учительській семінарії, котра ще носила назву пансіону. Там я перейняла європейські манери поведінки, завдяки цьому закладу стала вихованою й інтелігентною дівчиною. Та все ж про балет забувати мені не хотілося. Коли Закарпаття ще входило до складу Угорщини, сюди частенько приїжджав з гастролями Будапештський театр оперети ім. Гомокої, балетмейстер якого продовжив навчати мене всіх тонкощів цього вишуканого танцю. Він викладав мені уроки хореографічної грамоти вже на професійному рівні.

- Ваше навчання тривало і в повоєнний час?

- Так! У 1945 році був створений Закарпатський народний ансамбль пісні і танцю, куди я потрапила в числі вихованців учительської семінарії. Заняття проводив балетмейстер-постановник Валентин Ангаров, який потрапив сюди, на Закарпаття, за велінням долі - під час війни його театр у Запоріжжі згорів. Він, як майстер своєї справи, одразу ж запримітив мене і почав давати мені уроки танцю. Ангаров запросив мене до Ленінграда, де пропонував навчатись у тамтешньому хореографічному училищі. Та порадившись із батьками і почувши їхнє категоричне “ні!” та переконливі аргументи, я вирішила не залишати рідного дому й Ужгорода А тим паче, зраджувати своїм релігійним і моральним переконанням заради кар’єри я ні в якому разі не хотіла, навіть беручи до уваги досить сильне бажання побачити світ поза Ужгородом. Тому, мабуть, я тоді залишилася тут і продовжила своє навчання в Ужгороді.

- Чи погодилися б Ви поїхати з Ужгорода, якби Вам запропонували більш престижну і високооплачувану роботу балетмейстера?

- Мабуть, ні! Я вважаю себе патріотом своєї держави, нашої Неньки України і свого рідного міста Ужгорода. Тому й не уявляю свого життя без наших набережних, вузеньких вуличок і привітних городян. Це місто, в якому я народилася, здобула освіту, тут розпочався мій творчий шлях. Ужгород і сьогодні тримає мене на ногах, ба більше - він надихає мене й далі танцювати і створювати постановки.

- А де Ви навчилися поєднувати музику з танцем і зливати їх воєдино?

- Постановник у мені зародився під час навчання в музичному училищі. Мені поталанило - викладачем була людина, іменем котрої згодом назвали це училище. Саме Дезидерій Задор і заохотив мене до оволодіння тонкощами музичного мистецтва. Тоді, мандруючи за завданням викладача мальовничими закарпатськими селами в пошуках пісень, котрих ще не чув загал, я й почала відчувати музику по-особливому. Слухаючи мелодію, я уявляла собі рухи, які накладатимуться на неї, вбрання, яке ідеально передасть її суть, і в цілому окреслювала ідею і задум танцю. Тепер мої постановки вже користуються популярністю не тільки серед українських балетмейстерів, а й за кордоном. Нещодавно, здається у серпні, сюди приїздили гості з Америки. Метою їхнього візиту була зустріч зі мною. Вони, як виявилося згодом, є учнями і вихованцями вже моїх учнів. Один з них навіть попросив мене сфотографуватися разом, бо пообіцяв привезти фото своєму батькові, котрий не забуває наших з ним уроків.

- З якими ще відомими людьми Ви були знайомі?

- Я перебувала в товариських стосунках із Адальбертом Ерделі, котрий згодом увіковічнив мене на картині “Юна танцівниця Клара Балог”. Сьогодні цей портрет перебуває у Третьяковській галереї. Завдяки цьому твору я познайомилася і з Тетяною Яблонською, коли вона приїхала відбирати картини для виставки, що проходила в рамках Декади української культури і мистецтва в Москві. Також я знайома з легендою балету Майєю Плісецькою. Наша з нею перша зустріч була досить цікавою. Ми з ансамблем гастролювали в Москві. Вже після виступу я йшла коридором Большого театру, а назустріч мені вийшов якийсь молодий хлопець, з гарною поставою й усмішкою на обличчі. Виявилося, що це був один із моїх учнів. Він запросив мене до залу, аби я познайомилася з його партнеркою по танцю. Коли ми ввійшли, я очам не повірила: переді мною стояла Майя, котра якраз розминалася перед виходом на сцену. Вона підійшла до мене, усміхнулася і привіталася. З тих пір ми з нею підтримуємо зв’язок, листуємося і ділимося новинами. Знала я й покійного Теодора Ромжу. Він був одним із моїх учителів у перші п’ять років мого навчання в початковій церковній греко-католицькій школі. Знайомств було багато, всіх уже й не згадаю. Чимало з них не припиняються і сьогодні.

- Як Ви оцінюєте здібності до балетного мистецтва сучасної молоді?

- Сучасні початківці, можна сказати, мають уже все необхідне для повноцінного осмислення танцю. Варто тільки мати бажання, прагнення досягти вершин у цьому мистецтві - тоді, завдяки копіткій праці, самовдосконаленню, як фізичному, так і моральному, духовному, їм вдасться все. Молоді люди сьогодні вже забезпечені усім, що потрібно, - на відміну від нас у їхньому віці. Сучасний балет творило саме наше покоління, ми були майже першопрохідцями на цьому тернистому шляху до балетного Олімпу. Молодим же тепер потрібно тільки психологічно дорости до цього - і все в них вийде.

Іннеса МАНЗУЛИЧ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS