Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 30 (674) Валентин Матіюк: “Ми створюємо ту музику, яка нам подобається. Інакше ми б не були тими, ким є”

“Бумбокс” - відома українська група, яка за час свого існування встигла завоювати прихильність не лише вітчизняної, а й іноземної публіки. Хіп-хоп, поп-фанк, рок у виконанні цих хлопців лунає з динаміків мільйонів телефонів та плеєрів, ротується на радіо, музиканти знімають кліпи і їздять на концерти. Нещодавно гурт “Бумбокс” побував і в нашому місті. “Ужгороду” вдалося поспілкуватися з одним із його учасників - ді-джеєм Валентином.

- Валентине, ви приїхали виступати на байкерському фестивалі, тому цікаво, як ви ставитеся до цих людей і чи змогли б самі стати байкером.

- Ставлюся позитивно, бо в мене тато байкер. Швидкості я не боюсь, але байкером - не знаю, чи став би… Мотоцикл - занадто небезпечний транспорт. Тут на автомобілі їздити страшно, а що казати про мотоцикл! Катався кілька разів, але одного разу впав - і більше не хочу.

- З чим у вас асоціюється Ужгород?

- Асоціюється з річкою Ужем і з ді-джеєм Редком. Взагалі, я дуже люблю це місто - воно гарне. І боґрач тут “офіґенний”!

- У багатьох ваших піснях (”Рожеві сиропи”, “Cash-бабулєс”) порушено проблеми нинішнього суспільства. Що вам не подобається в людях настільки, що ви готові присвятити цьому пісню?

- Послухайте пісню “Крапка.Ком”… Але скажу: я не хочу бачити недоліки в людях. Вважаю, треба боротися зі своїми недоліками, а не помічати їх в оточення. Головне - я знаю, що у нас є добрим: в Україні багато гарних дівчат і ми дуже гостинні.

- Чим зумовлене написання ліричних пісень? Це власні переживання чи просто спостереження?

- Це запитання до Хливнюка - він у нас автор. Я у своєму житті написав лише одну пісню, але це було дуже давно, і не в “Бумбоксі”. До речі, у стилі “метал”…

- Як ставитеся до своїх фанатів? Чи є такі, що сильно надокучають?

- Мені взагалі не подобається слово “фанат”. Для мене воно асоціюється з чимось нездоровим. Краще звучить “прихильник”. Із такими, що сильно надокучають, я особисто не зустрічався. Є люди, яких просто періодично бачиш на концертах, і це дуже приємно.

- У ваших піснях чітко простежується тенденція до року. Якщо порівнювати їх із попередніми, - зміни дуже відчуваються. З чим це пов’язано? Не боїтеся втратити тих шанувальників, які любили вас за легкий хіп-хоп, фанк?

- Це пов’язано, насамперед, із розвитком гурту. Ми створюємо ту музику, яка нам подобається. Інакше ми б не були сьогодні тими, ким є. А за прихильників я не переживаю, адже пісні “Бумбоксу” не змінилися кардинально. Ті люди, які нас люблять і слухали раніше, будуть це робити і далі.

- Якби ви не стали музикантом, то ким би були тепер?

- Я не можу уявити себе тепер кимось іншим. Навіть не думав про це. З сімнадцяти років почав “гнути свою лінію”, тому нині я тут. А взагалі, я думаю, головне - стати людиною.

Крістіна ГУДАК, студентка відділення журналістики УжНУ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS