Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 24 (698) Пам’ятки Радванки

Закінчення. Початок у попередньому номері

НА ЧЕСТЬ ГЕРОЇВ

Спустившись кам’яними сходами від храму Св. Іоанна Хрестителя, підходимо до своєрідного меморіалу, влаштованого на терасі з правого боку сходів. Майданчик-тераса (напевно, штучно створений), що завершується овальною кам’яною скелястою стіною, в якій влаштована невелика капличка зі статуєю Лурдинської Божої Матері, - це місце, де молилися римо-католики, греко-католики, а пізніше і православні.

Посередині майданчика стоїть викладений із тесаних каменів обеліск, пірамідальної форми, зрізаний у верхній частині. За формою він нагадує пам’ятник загиблим воїнам першої світової війни 1914-1918 рр., установлений на Ужоцькому перевалі. Правда, той у верхній частині увінчаний хрестом, а радванський пам’ятник воїнам-односільчанам. загиблим у тій же першій світовій війні, без хреста - мабуть, тому, що серед загиблих солдатів з Радванки були не тільки християни. У передній частині пам’ятника - меморіальна плита “Memento” з прізвищами загиблих. У верхній частині - символічні зображення багнета, каски й гілки на фоні хреста і напис, який повідомляє, що пам’ятник встановлено на честь героїчно загиблих у світовій війні 1914-1918 рр.: піхотинців Яноша Архія, Якоба Блюма, єфрейтора Яноша Білака, десятника Яноша Клейснера, гонведів Ференца Балінта, Михайла Гутича, Дєрдя Горняка, Яноша Сташка, гонведського єфрейтора Домонкоша Грушовського, гусара Дєрдя Бучка, лейтенанта Дюли Шварца. З двох боків у верхній частині теж встановлені невеликі таблички, написи на яких знищені “варварами”. Очевидно, ці написи (угорською мовою) сповіщали про дату спорудження пам’ятника. З обох боків від входу до меморіалу були встановлені 12 бетонних стовпчиків, увінчаних маленькими хрестиками, з табличками, де були вказані прізвища загиблих воїнів. Це були своєрідні могили, які теж уже знищені.

Зліва від меморіалу стоїть бетонний хрест із розп’яттям (1913 р.). Цей хрест раніше стояв у центрі Радванки (відомий серед старожилів як “Криж”. Тепер неподалік від його колишнього місця - стоянка маршрутки, що їде з Горян. У 50-х роках ХХ століття тоталітарна влада Ужгорода хотіла знищити хрест, але жителі Радванки його розібрали і встановили поруч із меморіалом. На початку 90-х років тут проводила свої богослужіння відроджена греко-католицька громада Радванки. Згодом греко-католики встановили новий хрест Господній у центрі меморіалу. Тепер ця громада з парохом отцем Юрієм Семйоном будує новий греко-католицький храм біля бази МНС.

На розі вул. Стефаника був розташований колишній будинок греко-католицького пароха, з парафіяльною школою. Прямуючи до центру по вул. Стефаника, бачимо будівлю колишнього радванського дитячого садочка, котрий діяв як у дорадянський час, так і в 50-ті роки ХХ століття. Пізніше тут був розташований суд. У наш час це приватний будинок.

ДВОРЯНСЬКИЙ БУДИНОК ДЄНДЄШІ

До старовинних пам’яток Радванки належить і колишній дворянський будинок - садиба сім’ї Дєндєші. Будівля ХVІІ ст., в якій у 1620 р. народився угорський поет Іштван Дєндєші, пізніше була оновлена і дещо реконструйована. У 1908 р. ужгородським літературним товариством ім. Іштвана Дєндєші на фасаді будинку була встановлена меморіальна дошка. Сьогодні на будівлі все ще є охоронна дошка УРСР, яка повідомляє, що це пам’ятка архітектури - будинок лісництва ХVIII ст., що вона охороняється державою і її пошкодження карається законом. Така інформація не відповідає дійсності, а охороняти її аж ніяк не може неіснуюча держава. Будинок потребує капітального ремонту.

Навпроти садиби Дєндєші розташована колишня початкова школа села, збудована десь на початку ХХ ст.

РАДВАНСЬКА “ПРОСВІТА”

У своєрідному центрі Радванки зберігся давній культурний осередок села - колишня хата-читальня Радванки, збудована на пожертви громади села у 1927 р. Про це свідчить табличка, вмонтована у верхній частині будівлі, з лівого боку. Текст руською та угорською мовами гласить, що відкрито цей культурний центр радванської “Просвіти” 25 листопада 1927 р. Колись тут були бібліотека, клуб зі сценою, де у 20-30-і роки місцевими аматорами ставилися театральні спектаклі для мешканців Радванки; також тут проводилися збори жителів, на яких вирішувалися проблеми цього приміського села. У радянські часи цей осередок культури спочатку був перетворений на шкільне приміщення, а після спорудження нової радванської школи (1955 р., вул. Дворжака, СШ № 22, згодом - СШ № 7) тут був філіал Ужгородської міської бібліотеки. У 90-х роках бібліотеку ліквідували, відтоді будинок закритий і потроху руйнується. Активним учасником радванської “Просвіти” був уродженець села Йосип Архій (1920-1996) - український поет і педагог. У 2006 році на будинку № 36 по вул. Дєндєші, де проживав з 1947-го по 1996-ий роки Йосип Архій, була встановлена меморіальна дошка.

У 40-х роках ХХ століття на початку Радванки, на сучасній вулиці Українській, був відкритий магазин кооперативного товариства “Гондьо”, який нині перетворений на торговий комплекс “Кантрі”.

На початку 20-х років ХХ ст. Радванка була відома ще тим, що тут розташовувалася залізнична станція Ужгород (Радванка) - Анталовці. Залізниця була побудована у 1919 році російськими військовополоненими, функціонувала до 90-х років. Тепер будівля радванської станції служить житловим будинком.

Коли проходиш Радванкою, звертають на себе увагу невеличкі будинки ХІХ - початку ХХ ст. на вулицях Українській, Дєндєші та ін., а також своєрідні за своєю архітектурою будинки Васовчиків, Легезів, Лендраничів, Ковшів, Рояків, М. Лелекача, Вукстичів, Светловичів, Поганів, Клайнів, Вайдафі, Хоми, будівля колишнього дитсадка та греко-католицької фари.

За останні десятиліття змінилась і Радванка, один з мікрорайонів Ужгорода. Час робить своє - будівлі перебудовуються, а пам’ятки без догляду руйнуються, залишаючи по собі лише писемні спогади та легенди. Якщо не дбати про їх збереження, то що ж тоді залишимо прийдешнім поколінням?

Недарма народна мудрість гласить, що без минулого немає майбутнього.

Людвіг ФІЛІП, краєзнавець


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS