Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 20 (694) “Рідна мова - дар Божий”. Вийшла у світ нова праця Івана Хланти

Релігія була і залишається важливим чинником у розвитку будь-якої цивілізації. Вона впливає на рівень розвитку суспільства, суспільну свідомість, літературу і мистецтво. В Україні Церква завжди була структурним елементом суспільства. Її вплив на суспільство в ті чи інші епохи був різним. Нині в Україні вона зберігає найвищий рівень довіри українських громадян, відіграє важливу роль в інтеграції українського суспільства, об’єднує його. Церква як інституція бере безпосередню участь у вихованні молодого покоління, формуванні суспільної моралі, світогляду мирян. Безперечно, важливе значення має те, якою мовою проводяться богослужіння в церквах України та Закарпаття зокрема. Тільки проповіді рідною українською мовою можуть знайти відгук у душах і серцях вірників.

Нині це розуміє багато представ-ників вдумливої інтелігенції нашого краю. Серед них і фольклорист, кандидат філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта. Він добре відомий як в Україні, так і за кордоном. Його чергова книжка “Рідна мова - дар Божий”, яка нещодавно побачила світ в Ужгородському видавництві “Патент”, висвітлює культуру мовлення священнослужителів Закарпаття, говорить про зросійщення віруючих, порушує питання, якою мовою здійснювати богослужіння у православних храмах та монастирях України. Висновки вченого ґрунтуються на Святому Письмі та висловлюваннях відомих письменників, діячів культури і мистецтва, що поглиблює і ширше розкриває тему.

Іван Хланта проявляє глибокі знання Святого Письма, відшуковує влучні вислови, що стосуються слова, рідної мови, її ролі в житті нації. Учений крок за кроком логічно й аргументовано доводить і переконує нас у тому, що слово - це основа нашого буття. Недарма в Євангелії від Матвія сказано: “На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог”. У цих рядках закладено дуже глибокий зміст, Слово і Бог ставляться на один і той же рівень, вони рівнозначні.

Науковець відстоює необхідність здійснення богослужіння в Україні зрозумілою мовою, якою для нас є українська. Він справедливо відводить церкві важливу роль у вихованні дітей та у формуванні суспільної думки, національного християнського світогляду. Іван Хланта вважає, що культура мовлення - це духовне обличчя людини, вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову. Обов’язок духовних пастирів, на його думку, - вести свої проповіді не суржиком, а правильною мовою і не зводити вірників на хибний шлях. Щоб Святе Письмо торкнулося душ, щоб кожний вірник у церкві був зачарований магією слова, співу. Тільки тоді можна вважати, що свою справу церковнослужителі зробили добре. Не без підстав науковець звертає нашу увагу на русифікацію українських вірників, вказує на її небезпеку. Адже таким чином поступово українська мова витісняється з однієї з найважливіших сфер її вжитку, втрачається вплив мови на громадян. Відомо: щоб підкорити собі якийсь народ, не потрібно ні зброї, ні армії, а треба не шкодувати грошей, щоб знищити його мову. І в цьому напрямку активно працює російська церква, що ховається за вивіскою Української православної церкви. Вона не тільки нав’язує богослужіння російською мовою, а й розпалює міжконфесійні чвари. Визначний релігійний діяч і просвітитель Закарпаття Андрій Бачинський ще на початку ХІХ століття писав, що для збереження єдності будь-якого народу нема міцнішого союзу, ніж збережена природна батьківська-материнська мова, письмо, релігія.

Знаємо, що представники москвофільського табору на Закарпатті ще понад 150 років тому сприймали церковнослов’янську мову як найпевніший місток до запровадження в краї російської мови. А нині це вже здійснюється конкретно й відкрито через публікацію церковних книжок російською абеткою і відправлення богослужінь російською мовою.

У книжці Івана Хланти наводяться цікаві наукові факти про те, як мова впливає на здоров’я нації. Наука біолінгвістика стверджує, що, відмовляючись від рідної мови, людина прирікає себе на хвороби. Нав’язування російської мови в Україні штучне й шкідливе. Складається враження, що нас, українців, хочуть виморити духовним етноцидом, який переходить у фізичний. Автор прослідковує і наводить красномовні й беззаперечні історичні факти зросійщення церкви в Україні й на Закарпатті зокрема, глибоко аналізує ситуацію, робить переконливі висновки.

Українці мають природне право на повернення до своїх національних традицій, на відновлення рідної мови на своїй Богом даній землі, інакше у нас ніколи не буде порядку і стабільності. Іван Хланта застерігає: втративши рідну українську мову, втратимо і державність, а там недалеко вже й до повної асиміляції та зникнення етносу з лиця землі. Він справедливо зауважує, що духовна і моральна деградація українського суспільства стократ страшніша за економічну кризу, котра є наслідком, а не причиною. А тому закликає громадян встати на захист наших споконвічних традицій. Русифікація поступово убиває творця і носія української мови і культури - український народ. Ученого щиро хвилює доля України, її громадян. Ми хочемо бачити нашу країну демократичною і сильною християнською державою, такою, що позбулася іноземного московського гніту. Автор книжки закликає всіх, “хто має почуття власної гідності, виявити рішучість і послідовність у захисті наших звичаїв і традицій, очистити церкву Закарпаття від русифікації, від поширення комуністичної скверни, яка причаїлася в багатьох церквах і монастирях і сіє ворожнечу між вірниками однієї і тієї ж конфесії”.

Науково-публіцистична праця Івана Хланти “Рідна мова - дар Божий” нині є вкрай актуальною. Надзвичайно важливі проблеми, що порушує їх у книжці автор, не вирішені. В Україні триває цілеспрямована русифікація, духовна і моральна деградація суспільства невпинно веде до втрати економічної незалежності, а там і державності…

Володимир МИШАНИЧ


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS