Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 16 (690) Старовинна школа на Цегольні досі береже свою історію

Школи, як стверджують історичні джерела та праці окремих дослідників, спочатку виникали при монастирях. Так наприкінці ХІV ст. в Ужгороді, у володінні графа Другета, діяла школа при монастирі Св. Павла. Згадується школа і при Грушівському Свято-Михайлівському монастирі - у ХV ст.

У ХV-ХVІІ століттях на території нашого краю виникають і діють перші парафіяльні школи при церквах. Наприклад, у 1401 р. в Ужгороді діяла така початкова парафіяльна школа. В історичних джерелах згадується нова парафіяльна школа в Ужгороді у 80-их роках ХVІ ст. Одна з таких шкіл діяла при Ужгородському Преображенському храмі на Цегольні в середині ХVІІ ст. - у ній навчав дітей грамоти “руський вчитель” М. Мамойдович . Саме про цю, одну з перших парафіяльних шкіл нашого міста над Ужем, і хочеться розповісти детальніше.

Ужгородський Преображенський храм східного обряду на Цегольні в історичних джерелах згадується вже у 1678 р. У відомостях Ужгорода за 1723 р. цей храм східного обряду записаний як “Руська церква”.

У 1788 р. при настоятелі Ужгородського Преображенського храму отці Яноші Шустаю діяла однокласна парафіяльна школа.

У “Шематизмі” - Переліку парафій Мукачівської греко-католицької єпархії за 1845 рік значиться, що при парохові Цегольнянського храму отці Іванові Ляховичу півцевчителем був Георгій Ріпа, який навчав 52 школярів. У 1859 р. вчителем Цегольнянської парафіяльної школи був Йосиф Макарович і школу відвідувало вже 108 учнів.

З 1861-го по 1870 р. учителем школи був відомий викладач Ужгородської півцевчительської семінарії Василь Країло. У роках 1874-1881 навчав дітей грамоти у Цегольнянській школі Андрій Репай, відомий педагог, журналіст, публіцист і просвітитель. Він народився на Словаччині в Улич-Кривій Шаріського комітату. Педагогічну освіту здобув у Кошицькій вчительській семінарії (1858) та Віденському вищому педагогічному училищі (1859). Йому належить і видана в 1864 р. книга “Народное господарство в пользу и употребление земледільцев Русских”. Він був редактором і видавцем першої русинської педагогічної газети “Учитель” з 1867 р., а з 1868 р. - “Газети для народних учителей”. Тривалий час був головою Спілки Ужанських учителів. Помер у 1914 р. і похований у Врутках на Словаччині.

61 рік вихованню дітей Цегольнянської парафіяльної школи в Ужгороді віддав Андрій Пентек (1840-1932). З 1872-го по 1932-ий рік він був півцевчителем цього храму та школи. Керував хором Ужгородського Преображенського храму і був викладачем Ужгородської півцевчительської семінарії. Помер у віці 92 роки, був шанований не тільки серед вихованців, інтелігенції, а й духовенства Мукачівської єпархії. Про це свідчить і те, що 1 березня 1932 р. Заупокійну Службу по ньому відправив сам єпископ Мукачівської єпархії Преосв. владика Олександр Стойка. Поховали цю шановану людину - Андрія Пентека на Ужгородській Кальварії.

Що ж до самої будівлі школи, то на початку ХХ ст. вона вже була замалою, аби в ній навчався солідніший контингент учнів. Бо вже в кінці ХІХ ст. школа нараховувала до 160 школярів. Саме тому в 1910 р. настоятель Ужгородського Преображенського храму і директор Цегольнянської школи отець др. Василь Гаджега сприяв зведенню нової школи. Її будівля збереглася й донині, в ній тривалий час містилася Ужгородська бібліотека для дітей та юнацтва. Згодом будівлю колишньої Цегольнянської школи приватизували. Напроти школи був побудований невеликий спортивний зал (тепер приватний будинок).

На початку 30-х років ХХ ст. при отці Августині Куштані, настоятелі Ужгородського Преображенського храму й Ужанському наміснику, при сприянні церковної ради храму, була зведена нова модерна будівля парохії та культурного центру парафії (вартістю понад 500 тис. чехословацьких корун), який відкрив і освятив єпископ Олександр Стойка 24 листопада 1935 р.

З 1934-го по 1944-ий рік півцевчителем і регентом хору Цегольнянського храму та школи був Павло Бунда. Народився він 6 січня 1899 р. в Радванці. У 1917 р. був призваний до австро-угорської армії, але вже у 1918 р. потрапив у полон в Італії. Тільки у 1919 р. повернувся в Ужгород. У 1922 р. здобув педагогічну освіту і почав учителювати в Руській Грабовці, а згодом - у Клокочові на Словаччині. У 1934 р. - вчитель Цегольнянської парафіяльної школи, регент хору і голова культурного центру при Преображенському храмі. У 1944 р. був заарештований органами КДБ під час уроку в школі, депортований у Сваляву і після вироку відправлений на примусову роботу в шахти Донбасу. Повернувся до Ужгорода в 1948 р. З учительського помешкання сім’ю виселили, а йому заборонили проводити педагогічну діяльність.

Слід згадати й інших учителів Цегольнянської парафіяльної школи: Олександра Злоцького, Кирила Левицького, Антонія Бистрая, Василя Богута, Йожефа Ревеса, Василя Кучірку. У різні часи ХІХ ст. і середини ХХ ст. цю школу відвідувало від 40 до 180 учнів. Спочатку це була початкова трикласна, а згодом, з початку ХХ ст. - шестикласна школа. Із загального розпису уроків і розкладу занять з понеділка до неділі, затвердженого Управлінням Мукачівської греко-католицької єпархії для парафіяльних шкіл 1 вересня 1907 р., дізнаємося про предмети, які тут викладалися. Серед них особливе місце посідав Катехизм, русинська, угорська і церковно-слов’янська мови, історія і географія у ІV-VІ класах. Значну увагу приділяли церковному та світському співу, малюванню, ручній праці й фізкультурі.

У 1932 р., при єпископі Олександрові Стойці, професорами Ужгородської півцевчительської семінарії отцем др. Августином Волошином та Ужгородської гімназії отцем др. Еміліяном Бокшаєм був розроблений новий навчальний план по релігії для середніх шкіл, у якому наголошувалося, що головним предметом науки релігії в нижчих середніх школах є Катехизм для 1-3 класів, з повторенням у 4-му класі. У 1-му класі вивчалася Біблія - Старий Заповіт, а в 2-му - Новий Заповіт. У старших класах вивчалася історія Церкви, літургіка та інші предмети.

Отже, навчання Закону Божого у школах, і не тільки парафіяльних Мукачівської греко-католицької єпархії, було обов’язковим. У навчальних закладах великого значення надавали духовно-релігійному вихованню. Тому в тогочасному суспільстві, у нашому краю Карпатському не процвітала злочинність і були часи, коли над Ужгородською в’язницею майорів білий прапор, бо ж у ній в’язнів не було. Такого зниження до мінімуму злочинності, кількості розлучень, рівня наркоманії й алкоголізму та інших негативних суспільних явищ, мабуть, можливо домогтися, ввівши в наші сучасні навчальні заклади духовно-релігійне виховання.

Стосовно історії колишньої парафіяльної Цегольнянської школи в Ужгороді, то вона потребує детальнішого вивчення, бо ж належить до старовинних навчальних закладів нашого краю.

Людвіг ФІЛІП, краєзнавець


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS