Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 2 (415) Трибуна депутата. Ярослава Гасинець: “Ми маємо принципову позицію, але завжди готові до компромісу, якщо він — на благо Ужгорода”

Продовжуємо знайомити читачів із представницькою гілкою влади Ужгорода. Нині в “Трибуні депутата” слово має керівник фракції “нашоукраїнців” у міській раді
Ярослава Гасинець.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

— Ярославо Степанівно, кілька слів про вашу фракцію, будь ласка.

— У нас друга за чисельністю фракція в міськраді. До неї входить 12 чоловік, а саме — сім членів партії “Народний Союз Наша Україна”, двоє представників Партії промисловців і підприємців України, один — Конгресу українських націоналістів, двоє позапартійних. Наразі семеро депутатів входять до постійної комісії з питань землекористування, оренди та приватизації землі, архітектури і містобудування, п’ятеро – до комісії з питань освіти, науки, культури, молодіжної політики й спорту, туризму та міжнародного співробітництва, міжнаціональних і міжконфесійних відносин. Оскільки троє представників нашої фракції мають безпосередній стосунок до УжНУ (помічник ректора УжНУ Володимир Басараб, доцент історичного факультету Юрій Остапець і я), отож, знаючи проблеми освітянської галузі, вважаємо, що можемо допомогти в її розвитку.

— Останні злагоджені голосування на сесії свідчать, що “нашоукраїнці” знайшли спільну мову з мером?

— Із самого початку роботи ради цього скликання ми погоджувалися з конструктивними та позитивними для міста пропозиціями Сергія Ратушняка. Скажу відверто: через те, що до керівництва містом прийшла нова команда і більша частина депутатського корпусу вперше стали депутатами, спочатку на сесіях нерідко виникали непорозуміння. Наприклад, деякі проекти рішень видавалися депутатам безпосередньо перед сесією і, оскільки вони не пройшли процедуру обговорення в постійних комісіях, ми не були ознайомлені з ними. В таких випадках від голосування ми утримувались або навіть — наголошуючи на принципах — виймали свої картки. Тепер ці проблеми зняті, тому що проекти рішень, перш ніж потрапити в сесійний зал, обов’язково розглядаються на комісіях і ретельно вивчаються там. У цьому, на мою думку, значна заслуга “нашоукраїнців”. Таким чином сама сесія проходить продуктивно і в рамках закону.

— Тобто тертя як такого між різними політичними силами у депутатському корпусі немає?

— У деяких питаннях, наприклад, щодо перенесення пам’ятника
Тарасові Шевченку для будівництва Нацбанку на площі Народній, ми маємо принципову позицію, але навіть у таких випадках завжди можна знайти якісь спільні точки дотику й, відповідно, порозуміння. Зрештою, деякі з ужгородських депутатів-”народників” — це ті люди, які стояли з нами пліч-о-пліч у 2004 році, дехто з нинішніх колег-депутатів був в опозиції до колишньої влади у раді попереднього скликання, тому ми завжди можемо виробити спільний підхід до тієї чи іншої проблеми.

— Якщо не секрет, члени вашої фракції голосують кому як хочеться, чи існує партійна дисципліна?

— Безперечно, є фракційна дисципліна. Мало того, важливі для міста проекти рішень, перш ніж вони потраплять у сесійну залу, обговорюємо на раді партії та на засіданнях фракції. Кожен із нас може висловити свою думку, долучитися до процесу формування рішення, але коли воно вже прийняте — голосування проходить одностайно. До речі, якщо, скажімо, серед депутатів-”нашоукраїнців” нема медиків, то сформувати власну думку з відповідних питань нам допомагають однопартійці з медичною освітою.

— Які завдання ви ставили перед собою, йдучи в депутати, і що вже вдалося зробити?

— Завдань ставилося багато, і чимало вже зроблено. Наприклад, за участю і міських, і обласних депутатів-”нашоукраїнців” у рамках акції “З любов’ю і турботою до дітей” протягом року всім школам Ужгорода було подаровано телевізори, а школярі 1—5-х класів та дошкільнята отримали подарунки до дня Святого Миколая. Всього в Ужгороді таких подарунків було роздано понад 11 тисяч. Безпосередньо перед Новим роком малозабезпеченим дітям Ужгорода ми вручили 500 комплектів дитячого фірмового одягу та взуття. Багатодітні сім’ї отримали побутову техніку. Крім того, через депутатські прийоми ми тримаємо контакт із людьми, реагуємо на їхні прохання й пропозиції. В межах своєї компетенції намагаємося допомогти або хоча б спрямувати в потрібне русло. У більшості випадків це вдається.

— А які завдання ставите перед собою на перспективу?

— На наш погляд, найважливіше зараз — вироблення енергетичної стратегії Ужгорода. Наразі не закладено коштів і не розроблено технологію ремонту й модернізації котелень та тепломереж. На думку членів освітянської комісії, навчальні та медичні заклади необхідно убезпечити від відключення теплопостачання. Для цього потрібно повністю автономізувати систему опалення в цих закладах і тим самим знизити навантаження на міський бюджет. Друга проблема, над якою працюватимемо, — реформування галузі освіти. Як на мене, позитивний досвід у цьому плані накопичено в наших навчально-виховних комплексах, які забезпечують дітям м’який перехід від садка до школи. До слова, оскільки місто досить суттєво розростається, шляхом продажу землі та майна треба б відшукати кошти для будівництва ще однієї школи та двох дитсадків в районі вулиці Володимирської. Третє. Якщо ми говоримо про Ужгород як європейське місто, то хотілося б, щоб більше грошей закладалося на ремонт доріг, фасадів будівель, реставрацію пам’яток архітектури, об’єктів культури. Це приваблювало б до нас туристів, і міська казна мала б гарні доходи.

Як біолог я б звернула увагу й на озеленення міста. Треба облагородити парки, ретельніше контролювати процеси вирубування дерев у межах Ужгорода. Щодо створення управління муніципальної поліції, то це дуже хороша, давно назріла ініціатива. Але, на мою думку, штати управління необхідно розширити, бо 10 працівників на все місто — це мізер. Тобто добра ідея може просто знівелюватися. Має бути і чітка кадрова політика: до штату слід брати фахівців, котрі мають досвід та розуміють специфіку роботи. Ми говорили про це на громадських слуханнях і, думаю, ця програма ще зазнає коригування.

— Ви — наймолодша жінка-депутат у міській раді, та ще й очолюєте фракцію. Керувати старшими за себе людьми не важко?

— Молодість — це позитивна риса. Не вважаю, що молодість — це недолік, навпаки, до влади слід приводити нову генерацію. Молоді люди мають більше енергії, наснаги, прагнуть реалізувати себе і при цьому не забувають про тих, хто їх обрав. А щодо мого керівництва, то ми у фракції всі друзі, вільно спілкуємося, разом приймаємо зважені рішення. І колеги по фракції готові завжди підставити мені плече у відповідальний момент.

— Ви, напевно, жінка західного типу: спершу — кар’єра, потім — сім’я. Та й гендерні утиски, схоже, — це не про вас…

— У принципі, як кар’єра, так і особисте життя мають для мене однакове значення. А що висувати на перший план — залежить від конкретного життєвого періоду. Оскільки я навчалася в аспірантурі, то попередні три роки на перше місце ставила захист кандидатської дисертації…

А гендерне питання, напевно, і справді не до мене. Бо у нашій фракції з 12 чоловік троє жінок, та ще й жінка очолює фракцію. Вважаю, якщо жінка дійсно хоче брати участь у політичному, науковому, громадському житті чи бізнесі, то чоловіки навряд чи можуть стати їй на заваді. Звісно, якщо вона — фахівець своєї справи. А ужгородські чоловіки досить толерантні в цьому плані: 18% жінок у міській раді — хороше цьому свідчення.


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS