Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 42 (614) Кафедральний собор відзначив 230-річчя освячення та представив відреставровану єпископську каплицю

15 жовтня Мукачівська греко-католицька єпархія відзначила поважний ювілей. Саме цього дня 230 років тому єпископ Андрій Бачинський освятив Ужгородський кафедральний собор, незадовго до того подарований греко-католицькій громаді австрійською імператрицею Марією-Терезією.

На знак подяки освячення відбувалося саме в день іменин цісарівни, котра, за документальними згадками, всіляко сприяла розбудові греко-католицької церкви краю, багато чого зробила для Кафедрального собору, зокрема подарувала єпископу Бачинському дорогий церковний одяг та церковні предмети, серед яких було й обладнання для єпископського екіпажу. З того часу єпископ започаткував і традицію селитися в резиденції при соборі, котра перервалася після Другої світової війни у зв’язку з гонитвою греко-католицької церкви й передачею резиденції бібліотеці Ужгородського державного університету.

До того, як набути сучасного вигляду, Кафедральний собор оновлювався безліч разів. Так, уже після освячення (а саме 1858 року) єпископ Василь Попович ініціював ґрунтовне оновлення інтер’єру, яке здійснював єпархіальний художник Фердінанд Відра. Радикальні зовнішні зміни були здійснені за часів єпископа Івана Пастелія. Архітектурне вирішення в новокласичному стилі з добудовою перед входом чудового портика з чотирма корінфськими колонами розробив архітектор Ласло Фабрі. Роботи були завершені 1877 року, а наступного на одній із веж установили годинник.

Працював над оздобленням собору і корифей закарпатської школи живопису Йосип Бокшай. У 1939 році він прикрасив плафон монументальним розписом Воздвиження Чесного Хреста, 1942 року виготовив кольорові вітражі на вікні в секрестії та двічі (в 1927 та 1941 роках) розписував єпископську каплицю в резиденції.

Саме ця каплиця після повернення собору греко-католицькій громаді краю дуже непокоїла духовенство єпархії, адже за роки перебування у стінах наукової бібліотеки УжНУ вона чи не найбільше постраждала від неналежного хазяйнування. Мистецтвознавець Михайло Приймич зазначає, що її розписи можна вважати унікальними, адже на Закарпатті майже не збереглися зразки інших подібних робіт Бокшая, до того ж вони, ймовірніше за все, були першою спробою легендарного митця в монументальному живописі. Втім у радянські часи унікальністю каплиці, схоже, ніхто не переймався. З неї зробили книгосховище, яке десятиліттями не знало ремонту: по розписах провели пожежну сигналізацію, встановили кріплення для освітлення тощо. Та найбільшої шкоди завдала комунальна аварія, коли гаряча вода із труби, що прорвалася, лилася по розписах близько доби, внаслідок чого частину унікальних робіт було змито, інші почали осипатися. Коли каплицю разом із приміщенням резиденції повернули Мукачівській греко-католицькій єпархії, постало питання про те, що з нею робити далі. Мабуть, слід подякувати духовенству, бо воно не пішло простішим шляхом і не зробило звичайний сучасний ремонт, а все ж таки вирішило на кваліфікованому рівні відреставрувати розписи Йосипа Бокшая. До того, як каплиця набула теперішнього вигляду, над її вивченням і відновленням 1,5 року працювали викладачі та студенти Львівської національної академії мистецтв. На прес-конференції, присвяченій презентації каплиці, проректор цього навчального закладу Ігор Голода зізнався, що вони прийняли пропозицію відреставрувати роботи Бокшая з честю та відповідальністю, адже сам митець колись був викладачем Львівської академії та розробив канони, яких і нині дотримуються під час професійної підготовки студентів. Для втілення проекту кафедра реставрації відібрала кращих студентів 4-6 курсів. Безпосередній керівник робіт Лариса Разінкова розповіла, що першим етапом відновлення розписів стало фундаментальне дослідження каплиці із застосуванням сучасної техніки, мікрохімічних аналізів тощо. З’ясувалося, що Бокшай розписував каплицю двічі: спершу як недосвічений, але дуже обдарований молодий митець, а потім лише доповнював та підправляв деякі свої огріхи. Наступним етапом стало планування робіт, і лише потім студенти під пильним оком керівника приступили безпосередньо до реставрації. Лариса Разінкова зізнається, що спочатку робота просувалася важко, адже працювати весь час доводилося в респіраторах і хмарах пилу, який утворювався в процесі того, як зі стін знімали забруднення та пізні нашарування. Загалом каплиця перебувала в жахливому стані: стіни “з’їдав” грибок, усюди виднілися дірки від цвяхів, одну стіну чи не повністю зіпсував абияк накладений цементний розчин тощо. Тож першочерговим завданням було максимально обережно очистити стіни, укріпити живопис та провести тонування. Роботи тривали близько 50 днів, і тепер, увійшовши до оновленого приміщення, навряд чи хтось зможе собі уявити, з яким складним завданням упоралися реставратори. Каплиця й справді вражає красою, яку підкреслюють нові вітражі на вікнах та відреставрований паркет на підлозі. А ще дисонує з іншими кімнатами резиденції, котрі, після того, як звідти вивезли книжки, залишися порожніми й занедбаними. Владика Мілан Шашік каже, що згодом єпархія планує привести до ладу й ці приміщення і, можливо, ще не раз проситиме допомоги реставраторів, адже нещодавно під штукатуркою на стінах колишньої єпископської спальні також знайшли розписи. Загалом, попри певне полегшення через те, що рези-денція поволі знову починає виконувати свою першочергову функцію, в духовенства Мукачівської греко-католицької єпархії залишається гіркий осад від того, як багато втрачено за роки панування Радянського Союзу. Так, за описом передачі майна, бібліотеці дісталися унікальні старовинні книжки, картини, меблі, інші цінні речі, котрі згодом безслідно зникли, тож тепер не можуть бути повернуті. Розкішний французький парк позаду собору перетворився на смітник, де тепер знаходяться складські приміщення та установка з виготовлення рідкого азоту, вібрація від якого негативно діє на старовинну будівлю. Одним словом, на єпархію чекає ще чимало роботи з відновлення колишньої краси й величі Кафедрального собору та єпископської резиденції, про котру ми неодмінно розповідатимемо нашим читачам.


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS