Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 40 (612) Сергій Ратушняк: “Погорєлов у 2006-му передав нам місто у борговій ямі, а зараз обіцяє світле майбутнє”

Чергова традиційна вівторкова прес-конференція Сергія Ратушняка вийшла більш політизованою, ніж попередні. На ужгородців вилилися величезні тиражі безкоштовних газет, у котрих команда кандидата в мери Віктора Погорєлова звинувачує чинного міського голову у всіх можливих і неможливих муніципальних проблемах, тож Сергій Миколайович нагадав, у якому стані передав йому Ужгород у 2006 році сам Віктор Володимирович.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

ЗАБОРГОВАНІСТЬ КІЛЬКОХ КП СЯГАЛА РІЧНОГО БЮДЖЕТУ УЖГОРОДА

Нещодавно секретар Ужгородської міськради Юліанна Бедь розповідала журналістам, що попередня владна команда залишила нинішній 5 млн. грн. заборгованості по загальному фонду, 2,5 млн. - по спеціальному, та ще й 9 млн. грн. неповернутої позички на зарплати бюджетникам. Сергій Ратушняк продовжив перелік “спадку”, отриманого від мера-Погорєлова у ще не кризовому 2006-му. Так, борг “Ужгородтеплокомуненерго” становив 58 млн. грн., його довели до банкрутства. (Ліквідаційна комісія досі працює, збираючи старі борги, у тому числі з населення). Суд у будь-який момент міг почати реалізовувати майно цього комунального підприємства, тож, каже мер, щоб місто враз не залишилося без центрального опалення, він був вимушений піти на авантюрний крок і створити на базі “заліза” “Ужгородтеплокомуненерго” нове КП - “Ужтепло”. Водоканал навесні 2006 року теж мав солідні “хвости” у сумі 29 млн. грн. Нині уряд як компенсацію за різницю тарифів винен підприємству 19 мільйонів, саме ж воно за електроенергію та реагенти - 17 млн. А от як виглядала ситуація з виконаними роботами в оцінці Сергія Миколайовича: “На 12 мільйонів - це те, що ще можна було якимось чином перевірити, а на 6,7 млн. грн. були підписані цікаві акти виконаних робіт. Зокрема за стрижку трави заплачено у грудні, а на прибирання снігу в … серпні витрачено понад мільйон гривень. І оскільки акти за керівництва попередника підписали управління ЖКГ та фінуправління, я мусив виплатити ці їхні борги. Отже, бюджет міста тоді становив трохи більше 100 млн. грн., і кілька наведених цифр у сумі вже дають такий же борг. Місто знаходилося не просто в колапсі, воно мало бути проголошене банкрутом на рівні уряду! Півтора року, фактично, ми працювали тільки на те, щоб вилізти з цих боргів. Тому коли нам сьогодні обіцяють “світле майбутнє”, то виникає закономірне питання: чому ж ви довели Ужгород до такого страхіття тоді? Я вже не кажу про сміття, техніку й таке інше. Коментарі зайві”.

- Зараз ця команда отримує від Балоги гроші, купує електорат і йде на вибори, - продовжив Сергій Ратушняк. - Хай ідуть, нема питань. Я виграю у будь-якому разі: або як кандидат на посаду міського голови - і тоді матиму можливість реалізовувати цікаві проекти, бо люблю Ужгород і мені приємно щось для нього робити, або в іншому випадку, якщо аргументацією для виборців стануть 150 гривень, - як журналіст матиму вільний плацдарм для критики й очікування. За півроку всі хапатимуться за голови, мовляв, кого ж ми обрали. Чи можливий такий варіант? Так. З 1998 року Мукачево й Мукачівський район знаходяться під конвертами й кульками з гречкою. Зараз ця чума розповзається. Але я, повторюю, не буду в програші в жодному разі. Як Жванецький: або він популярний сатирик у недосконалому суспільстві, або помре як сатирик, зате житиме в демократичній благополучній країні.

Також Сергій Миколайович повідомив присутніх, що надійшла заява постійного кандидата в мери пана Борисова з проханням зняти Ратушняка з виборчих перегонів за те, що він ображає честь і гідність В. Погорєлова. Хоча, на його думку, такі питання треба вирішувати не у форматі територіально-виборчої комісії, а виключно через суд. Та й то після того, як Віктор Володимирович поверне місту 21 мільйон і вибачиться за непобудований аквапарк у місті та інші “добрі” справи.

“ХТО ЙДЕ У ВЛАДУ ЗА РЕСУРСОМ, МУСИТЬ ЗНАТИ: ЙОГО ВЖЕ НЕМА”

На запитання, представники яких із численних партій мають шанс потрапити у депутати (власне, про це ми вже писали, тож повторювати не будемо - авт.), Сергій Ратушняк спершу пояснив, чому туди всі рвуться:

- Чому ідуть у владу? Ділити ресурси: майно і землю. Але хочу всіх розчарувати: майна нема - ті невеликі залишки, що були, я дуже вдало продав. Наприклад, аварійне приміщення СЕС - за півтори тисячі доларів за квадратний метр. Нині у гривнях за таку суму б ніхто не купив. Балога ж зруйнував би той будинок і придбав землю по 50 грн. Фактично, у нас із комунального майна залишилися віддана у кредитну заставу під будівництво 12 автономних котелень для освітянських закладів “Корона”, та ще управління лісового господарства, заставлене фірмі, яка доробляє першу чергу проспекту на вул. Легоцького за 3 млн. грн. Ось і все. По землі ситуація подібна. На жаль чи на щастя, я тим, хто стояв на земельному обліку з 1990-1992 і частково 1993 років, масово роздав ділянки. Безумовно, місто мало від цього зиск, бо ми ввели еквівалентну оплату - 25 грн./м2 на розвиток інфраструктури. За ці гроші багато вдалося зробити, в тому числі й збудувати автономні котельні для бюджетної сфери, замінити вікна тощо. До речі, щоб роздати людям ці 350 га на полі на Загорській, ділянки коло кордону на Запорізькій та в районі ДОСААФ, теж довелося поборотися з Балогою, котрий хотів нам завадити в цьому. У нього були свої плани на ужгородську землю. Безумовно, 90 - 95 % тих, хто отримав ділянки, - люди небагаті, й вони кинулися продавати їх, навіть іще не маючи актів. 2 роки тому отримали б за ті сотки по 10-15 тис. дол., а зараз через кризу й масову пропозицію збувають по 3-5 тисяч. Хотів би їх заспокоїти: не поспішайте! Оскільки на первинному ринку землі вже практично нема, буквально через рік ці ділянки коштуватимуть 20-25 тис. дол., а через 5 - і вдвічі дорожче не купиш. Земля продаватиметься тільки на вторинному ринку. І це добре. Так треба було зробити по всій державі, і щодо комунальної власності теж, аби нарешті будувати далі Україну, а не йти до влади вирішувати біржові питання. Тому ще раз хочу застерегти тих, хто вкладає в депутатство гроші від останньої машини чи квартири: не робіть цього, не варто. Це може собі дозволити хіба Балога, для нього 2-3 мільйони, вкладені в те, щоб виграти облраду, погоди не роблять. А він із розкрученими політичними брендами йде в раду, щоб ставити в стійло весь Ужгород і збирати “данину”, де тільки можна. Хочете таку світлу перспективу - голосуйте за В. Погорєлова. Якщо 5 років такого життя коштують 150 грн. - беріть, це право вибору кожного.

НА АВТОНОМНЕ ОПАЛЕННЯ З 82 БЮДЖЕТНИХ ІНСТИТУЦІЙ ЗАЛИШИЛОСЯ ПЕРЕВЕСТИ 20

Журналісти цікавилися й долею рішення виконкому про заборону торгівлі спиртними напоями в нічні години - мовляв, підприємці незадоволені, бо це завдає їм збитків. На що мер відповів: “Давайте відокремимо котлети від мух. Ми говоримо про безпеку ужгородців чи про виручку тих, хто споює націю? Я вважаю, що як міський голова відповідаю за перше. Так само як маю стояти на боці покусаних дорослих і дітей, а не на боці безпритульних собак. А щодо втрат бізнесменів - не так багато у нас генделиків, які вночі продають алкоголь. Якщо комусь щось не подобається - звертайтеся до суду”.

На прес-конференції не обійшлося без актуального нині питання про опалювальний сезон та курс на повну автономізацію обігріву помешкань. Свою позицію мер пояснив так:

- Бюджетна сфера міста - це 82 інституції. І якщо вони всі перейдуть на автономки, зникне поняття “опалювальний сезон”. Це анахронізм, є опалення за потреби - просто поверніть краник. Нам залишилося побудувати котельні для 8 шкіл, 8 садочків і 4 НВК - всього 20. Наразі лише ці заклади зав’язані на централізований обігрів і тільки вони через багатокілометрову мережу труб не були прогріті. А де є автономки - діти сиділи у футболках. Там у понеділок за 2 години до початку роботи включили котли - і повний комфорт. Правда, економити треба й тут: коли учні починають розходитися додому - систему виключають, а наступного дня о 6-й ранку знов запускають. До речі, в питанні автономізації я заручився підтримкою Президента. Можливо, на рівні держави нам допоможуть 20-ма млн. грн. для будівництва міні-котелень, яких не вистачає, і в плані енергозбереження ми будемо першим містом в Україні, яке живе за законами Женеви й Мілана. Щодо централізованого обслуговування автономного газового обладнання, у тому числі й у квартирах ужгородців (питання було поставлене саме в такій площині - авт.), то цим, по ідеї, мав би займатися “Закарпатгаз”. Наразі ж він - структура, яка має тільки печатку: ні центральних газопроводів, ні місцевої газорозподільчої мережі. Я давно казав, що на базі існуючої газової мережі треба створити міськгаз, який у разі потреби обслуговував би “автономки”.

У розрізі повної автономізації обігріву квартир ужгородців проблемним залишається питання облаштування індивідуального опалення для малозабезпечених. Його Сергій Ратушняк планує вирішити через продаж недіючих радянських котелень, кожна з яких має до півгектара землі та всі комунікації. Частина виручених грошей пішла б на будівництво автономок для освітніх закладів та допомогу з опаленням малозабезпеченим, решта - на розвиток інфраструктури міста й зокрема будівництво доріг. Однак ми бачили, які перепони чиняться з боку тих, хто підтримує В. Погорєлова, при продажу приміщення КАТП, кошти від якого хотіли спрямувати на погашення боргів підприємства та будівництво нового проспекту…

“Я максимально використав усі можливості, знайшов сотні мільйонів і вклав їх у розвиток Ужгорода, - підсумовує Сергій Ратушняк. - Я не списував кошти за одну ніч, визначивши крайнього, котрий би поставив під цим свій підпис. Чи ви думаєте, що я не знаю, як це робиться? Зате замінив за цю каденцію 6 тисяч вікон - стільки по всій області не осилено, побудував автономні котельні, 20 км нових шляхів (от і зараз на Тельмана через нелегальний ромський табір дорога прорізається) при бюджетних можливостях робити 1 км на рік. Хтось же обіцяє на півмільярда. Покажіть джерела фінансування, і я віддаю вам ключі від кабінету!”

Насамкінець Сергій Миколайович відповів на запитання щодо зелених зон: “Погорєлов продав зятю Ф. Ващука “Спартак”, а тепер іде з лозунгом: “Повернемо басейн місту!” Так само по зелених зонах. Хто продав скверик навпроти “Білочки”? Погорєлов зі Слободянюком. Віктор Володимирович допустив будівництво церкви в ямі цегельного заводу, де планувався парк та торговельно-спортивно-розважальний комплекс. Аналогічно навпроти центрального входу на стадіон “Авангард” побудували котедж для священика й храм на місці зеленої зони. Я там жодного метра не віддавав. Треба просто совість мати, щоб після цього говорити: “Повернемо місту зелені зони!”.


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS