№ 7 (579) Держава не виконує своїх обіцянок стосовно фінансування перевезень пільговиків на автотранспорті
До редакції звернулися пенсіонери, учасники бойових дій, діти війни, котрих обурюють ситуації, що іноді трапляються у громадському автотранспорті, як міському, так і обласному. До цього їх змусила несправедливість стосовно перевезення вищезгаданих категорій людей, котра, на жаль, деколи має місце.
Олексій МЕГЕЛА, “Ужгород”
Не секрет, що повоєнні роки, відбудова державного госпо-дарства у 40-50-х лягли саме на їхні плечі. Але більшість нинішнього молодого покоління про це не знає, особливо водії транспортних засобів. Справді, часто в автобусах маршрутних таксі можна почути щось на кшталт: “Бабусю, чого лізеш, автобус уже повний”, “Можна й пішки пройти, довше житимете” тощо.
Представники пільгових категорій згадують, як раніше безплатно їздили по місту чи на дачні ділянки. Але зараз практично всі великогабаритні авто-буси типу “ПАЗ” перевели в розряд платних (окрім незначного відсотка безплатних) маршрутних таксі, в яких водії таки примушують платити пенсіонерів, учасників бойових дій чи дітей війни… Частішають випадки, коли автобус під’їжджає на зупинку, пригальмовує, але одразу відходить, якщо водій бачить, що на ній чекають самі лише люди похилого віку. На автобусах бачимо напис “Платний” (особливо на обласних маршрутах), зате практично ніде немає таблички з П.І.Б. водія чи перерахуванням категорій громадян, які можуть користуватися автобусом на пільгових умовах.
Щоправда, несумлінних водіїв стає все менше й менше. Гості редакції висловили велику подяку водію автобуса маршруту № 3 (номерний знак 00036) та № 10 (08739) за ввічливість до людей похилого віку. Хотілося б, аби таких водіїв ставало якомога більше.
Як повідомили пенсіонери та ветерани, начальник відділу промисловості, транспорту, зв’язку та з питань Державного технагляду Ужгородської міськради Володимир Талісман в Ужгороді постійно наводить порядок із водіями, особливо тими, хто грубіянить літнім людям. Він вчасно реагує на скарги, оперативно приймає відповідні рішення щодо вирішення конфліктних ситуацій, які виникають між водіями маршруток та пасажирами, котрі належать до пільгових категорій. Тому пільговики, які звернулися до “Ужгорода”, щиро дякують йому за високий професіоналізм та вміння організовувати роботу транспорту, чого не можна сказати про районний, де, за їхніми словами, неодноразово спостерігається грубість та неповага водіїв до дітей війни, зокрема на маршруті “Ужгород-Ярок”.
Особисто Володимир Талісман це прокоментував це так: “В Ужгороді близько 24 тисяч громадян, котрі користуються найрізноманітнішими пільгами. Якщо говорити лише про транспорт, то, наприклад, минулого року із Держбюджету для “транспортних” пільговиків міста було виділено лише по 6 грн. на місяць на людину (це не враховуючи транзитних пасажирів-пільговиків району, області тощо). Як підсумок, за 2009-й держава заборгувала Ужгороду за цією статтею 301 тис. грн., а цьогоріч жодної копійки місто ще не отримало. Утім на стратегічних маршрутах (№ № 7, 8, 14, 21, 20), де курсують великі автобуси, пенсіонери Ужгорода їздять безкоштовно і без обмежень. А на інших за домовленістю із владою міста підприємці-власники маршрутів та водії безплатно беруть кількох пільговиків, чого нема в жодному обласному центрі України (правда, там це питання не порушується завдяки комунальному чи електротранспорту). Хоча виникають і проблеми: не може так бути, щоб їх абсолютно не існувало. Проте хочу наголосити, що їх джерелом є не лише водії, а й часто-густо пасажири. Відомі непоодинокі випадки, коли останні поводяться по-хамськи, грубіянять водіям, часто перебувають у нетверезому стані. Можуть образити в автобусі людей, доводять свої права, махаючи посвідченням, а буває, що його ксерокопією (в такому разі справжність документа іноді викликає сумнів). Тому принагідно нагадаю пільговикам: потрібно пред’являти оригінал посвідчення, яке дає право на безкоштовний проїзд автобусом. Але з будь-якої ситуації можна знайти вихід, і ми це завжди робимо, виховуємо водіїв у дусі поваги до пасажирів, а в разі виникнення непорозумінь просимо звертатися до нашого відділу за тел.: 61-62-85″.
До слова, 18 лютого в Ужгороді відбулося засідання виїзної колегія Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, на якому начальник Головавтотрансінспекції України Юрій Майборода вручив начальнику відділу промисловості, транспорту, зв’язку та з питань Державного технагляду Ужгородської міськради Володимиру Та-лісману високу відзнаку - нагрудний знак Міністерства транспорту та зв’язку України “Почесний працівник Головавтотрансінспекції”.
• • •
Коментар департаменту Державного соціального захисту населення Міністерства праці та соціальної політики щодо того, яка категорія громадян належить до дітей війни і які пільги на транспорті вони мають, такий.
- Це ті люди, яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 р.) не виповнилося 18 років. Вони мають право на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області за місцем проживання.
До речі, безпідставна відмова від пільгового перевезення є порушенням чинного законодавства і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до законодавства про транспорт, до міського пасажирського належить транспорт загального користування (морський, річковий і автомобільний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен), маршрути якого не виходять за межі території населеного пункту.
До приміських автобусних маршрутів відносяться ті, які з’єднують населені пункти і протяжність яких не перевищує 50 км. При цьому автобусні маршрути, на котрих здійснюються регулярні пасажирські перевезення та перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті в режимі маршрутного таксі, належать до автобусних маршрутів загального користування.
• • •
Прокоментувати ситуацію, яка виникла на автомобільному транспорті щодо пільговиків, зокрема дітей війни, ми попросили фахівців. Нам відповіли так: “Питання складне і надзвичайно делікатне не лише для Закарпаття, а й для всієї держави. За Законом України про автомобільний транспорт, діти війни справді мають право на автобусний пільговий проїзд у приміському сполученні до 50 км незалежно від розташування населених пунктів. Однак проблемний бік справи полягає в тому, що держава повинна відшкодовувати перевізникам вартість перевезення пільгових пасажирів, але вона свого зобов’язання, на жаль, не виконує. Виходить, одна із ланок у складній структурі автомобільних перевезень “держава-перевізник” не спрацьовує. Простіше кажучи, Державний бюджет, який за законом узяв на себе відповідальність покривати витрати на обслуговування пільговиків, робить це не в повному обсязі, та ще й несвоєчасно. Ось звідси і виникають основні проблеми. По-друге, якщо в межах певного міста чи району Закарпаття державні кошти на покриття витрат перевізників надходять ще більш-менш задовільно, то, до прикладу, на маршруті “Ужгород-Мукачево” існує аж 4 розпорядники коштів: м. Ужгород, Ужгородський район, м. Мукачево, Мукачівський район… Хто із них повинен узяти на плечі великий фінансовий тягар, зважаючи на те, що в кожного не вистачає коштів навіть на першочергові видатки? Як наслідок, витрати перевізника вчасно не покриваються, а вже сьогодні машину треба заправити, відремонтувати, виплатити водієві заробітну плату тощо. Коли ж прийдуть “пільгові” гроші - ніхто сказати не може. Тим паче, що на цей рік бюджет ще не затверджено.
До слова, існує декілька категорій громадян, котрі мають право на пільговий проїзд навіть на міжміських сполученнях у межах України. Але й тут, на жаль, механізму відшкодування перевізнику коштів ніколи не існувало і, швидше за все, скоро не існуватиме. Іноді в законодавстві зустрічаються навіть казуси, коли вводиться нова норма, а стара не виключається. Як із цим згодом розбиратися на місцях - ніхто не знає.
Принагідно наголосимо, що, згідно з “Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту”, пільговик, який має право на безкоштовний проїзд, не звільняється від сплати послуг за станційний збір. Тобто він обов’язково повинен купувати на автостанції квиток за так би мовити “нульову” вартість. Комусь це як із боку перевізників, так і пасажирів подобається, а комусь - ні. До того ж вартість багажу пільговик має сплачувати в повному обсязі. Ось такі реалії”.