№ 7 (579) Пиво офіційно стало алкогольним напоєм. Чи відчує зміни від прийняття скандального закону Ужгород?
Мабуть, багато хто вже чув про те, що 21 січня тодішній Президент України Віктор Ющенко підписав давно очікуваний Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива і слабоалкогольных напоїв”, який законодавчо вносить до категорії алкогольних слабоалкогольні напої та пиво, а також розширює обмеження щодо їхнього продажу і споживання.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”
Так, відтепер особам до 18 років заборонено споживати пиво та слабоалкогольні напої - це, на думку одного з авторів закону Миколи Томенка, мусить сприяти поступовому зменшенню серед підлітків моди проводити вечори з пляшкою пива чи “слабоалкогольної” горілки, змішаної з соком. Власне, скандальність нововведення полягає не стільки в забороні продавати дітлахам пиво, скільки в тому, що споживати цей алкогольний продукт, як і палити, тепер не дозволяється у громадських місцях. Ця проблема, може, не настільки актуальна для Ужгорода, як для інших великих українських міст, де молодь і дорослі люди масово з самого ранку ходять вулицями з початою пляшкою чи банкою пива, слабоалкоголки або енергетичного напою й активно “димлять” цигарками. У нас культура споживання пінного напою розвинена більше, ужгородці віддають перевагу проведенню часу в кафе, барах, ресторанах або на відкритих терасах. Та все ж і для нас актуальні випадки, коли здебільшого молоді люди п’ють, розбиваючи потім порожні пляшки, у скверах, на дитячих майданчиках, набережних і біля власних під’їздів.
Закон забороняє
Отже, споживання пива (крім безалкогольного зі складом спирту не більше 0,5%), алкогольних, слабоалкогольних (містять 1,2%-8,5% спирту) напоїв та куріння заборонені на територіях закладів культури, охорони здоров’я, навчальних й освітньо-виховних закладів, у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення), на зупинках, у підземних переходах, закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі), у ліфтах і таксофонах (невже хтось примудрявся пити в таких місцях?), на дитячих та спортивних майданчиках, у приміщеннях органів державної влади та місцевого самоврядування, інших державних установ. Щодо паління, то його у згаданих закладах дозволили лише у спеціально призначених для цього місцях, які повинні бути обладнані надписом “Місце для куріння” й обов’язково застережним підписом “Куріння шкодить вашому здоров’ю!”. У місцях і закладах, де не можна курити, також обов’язково має бути розміщена наочна інформація, що складатиметься з графічного значка та надпису “Куріння заборонено!”.
Відтепер під ще пильнішим наглядом правоохороних органів та управлінь із захисту прав споживачів перебуватимуть заклади громадського харчування. За законом, усі вони обов’язково мусять мати 50-відсотковий поділ на зони для курців і некурців (останні повинні бути не просто відокремлені перегородкою, а обладнані потужною витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму). Якщо людина прийшла до кафе і не знайшла там місце, призначене для тих, хто не палить, то вона має повне право викликати міліцію або поскаржитися в управління з питань захисту прав споживачів. І якщо перевірка й справді виявить порушення, власник чи орендар закладу понесуть адміністративне пока-рання.
Окремо прописано також, що продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів має право попросити документ, що підтверджує вік покупця у разі, якщо в нього виникли сумніви стосовно його повноліття. Так, якщо покупець відмовляється пред’явити такий документ, продавець повинен відмовити йому в продажу заборонених для неповнолітніх продуктів. Тих, хто свідомо продаватиме дітлахам алкоголь, чекають серйозні штрафи, а в подальшому і відкликання ліцензії.
Як примусити людей поважати закон?
Органам місцевого самоврядування закон дозволив вводити ще більш жорсткі дії стосовно продажу та споживання алкогольних і тютюнових виробів під час проведення масових заходів. Отже, під час великих концертів під відкритим небом, відзначень державних свят тощо не дозволено буде продавати алкогольні напої (крім пива у пластиковій тарі) або споживати їх серед великого скупчення людей. Та чи означає це, що проведення в Ужгороді всіляких винних ярмарків і гастрономічних фестивалів (де неодмінно продають вино й більш міцні медовухи) відтепер також виявиться поза законом? Адже в ході таких народних гулянь люди неодмінно споживають спиртне, палять і часто поводяться неадекватно у громадських місцях, тож можуть бути покараними патрульною службою штрафами від 17 до 85 гривень.
А як примусити людей відмовитися від традиційної пострадянської звички вживати алкогольні напої в поїздах дальнього сполучення, електричках, а в столиці - у метро, де люди з пивом давно стали більш ніж звичним явищем? Або що робити з традицією шумно відкорковувати шампанське під час весіль просто в центрі міста, на набережній біля приміщення РАГСу, в Ужгородському замку чи дерев’яних хатках Музею народної архітектури й побуту, де більшість ужгородських молодят відзначають добенкетний етап переходу до сімейного життя? Таких “а як?” на думку спадає чимало, та ще більше питань ставлять у зв’язку з цим фахові юристи. Цей закон вони вважають недосконалим і таким, що не буде втілений у життя протягом багатьох років. Зокрема кажуть: для того, аби мати змогу дотримуватися норм цього документа, громадяни мають право отримати умови для його реалізації. До прикладу, якщо державі конче необхідно позбавити людину звички палити на автобусній зупинці, потрібно перш за все подбати про достатнє інформування курців стосовно заборон і штрафів, розклеїти на видних місцях відповідні попередження тощо.
У будь-якому законі є шпаринка
Деякі українські юристи вважають прийнятий закон недосконалим, а покарання за його недотримання несправедливим. На їхню думку, вулиця або площа аж ніяк не підлягає під визначення “громадське місце”, тож працівники правоохоронних органів фактично не мають права штрафувати за споживання пива чи паління цигарок на вулицях або площах міст. Зокрема закон визначає поняття громадського місця так: “Це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під’їзди, а також підземні переходи, стадіони”. Як бачимо, тут і слова немає про те, що громадськими місцями в Україні слід вважати вулиці, площі, автобусні зупинки тощо.
Але самі правоохоронці послуговуються іншим тлумаченням визначення “громадське місце”, надрукованим у Наказі МВС України від 21 червня 1996 р. № 438. Цей документ для службового використання, зорема, зазначає, що громадськими слід вважати місця, які використовуються громадянами для спільної роботи, відпочинку, пересування, проведення масових заходів та інших потреб. Так, громадськими місцями постійного використання вважаються вулиці, площі, під’їзди, вокзали, аеропорти тощо, періодичного - магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби та ін. у період їхньої роботи, а також транспортні засоби громадського користування під час перебування в них пасажирів. Місцями одноразового використання необхідно вважати ті, де проводяться одноразові громадські заходи (будівлі під час зборів, дільниці лісу, поля під час організованих масових зібрань тощо).
Так само недосконалою в цьому законі є система покарань. Законодавці рекомендують правоохоронцям починати з попереджень, а не штрафів. Якщо людина буде впіймана за розпиванням алкоголю в непризначеному для цього місці вдруге, на неї вже точно накладуть штраф - спочатку від 17 до 85 гривень, якщо ж і перший штраф не подіє й порушника впіймають утретє, то відберуть вже близько 350 гривень. Виходить, що нашим правоохоронцям слід пам’ятати в обличчя всіх, кого вони попереджали?
Результати все ж є
Як розповів заступник начальника Ужгородського міського управління ГУМВС України в Закарпатській області В’ячеслав Григор’єв, ужгородські правоохоронці працюють зі злісними курцями ще з 2006 року, щойно вийшов перший закон про заборону паління у громадських місцях. Любителі привселюдно споживати алкоголь постійно знаходяться в полі зору правоохоронців (лише минулого року на тих, хто зловживав спиртним в Ужгороді, склали 500 протоколів). Курців упіймали менше - всього 24, але патрульна служба весь час тримає на контролі автобусні зупинки, вулиці й площі міста, попереджаючи тих, хто палить, про нововведення. Проводитимуть відповідні служби й рейди щодо виявлення неповнолітніх, котрі розпивають у громадських місцях алкогольні напої. Минулоріч унаслідок таких заходів до відділків потрапило чимало підлітків напідпитку. Їхніх батьків викликали до міліції, попереджали, що за неналежне виховання їм “світить” адміністративне покарання - цього, як правило, було досить, щоб дитина більше не потрапляла в поле зору міліціонерів.
Отже, без сумніву, нашу країну у зв’язку з прийняттям цього наразі не дуже популярного закону чекають зміни. Можливо, вони не будуть разючими, але поступово мусять змінити суспільство на краще, наблизити державу до Європи, де не побачиш дітей, котрі вільно п’ють на вулицях пиво й палять, викидаючи недопалки під ноги перехожим. Зокрема законотворці очікують, що результатом цього нововведення стане здоровіша нація, чистіші вулиці й загалом більш цивілізований спосіб життя громадян.
Громадський барометр
Як ви ставитеся до закону, який забороняє паління і споживання алкогольних напоїв, зокрема пива, у громадських місцях?
Із таким запитанням наші кореспонденти звернулися до ужгородців.
Милослав Гошовський, інженер:
- Нормально, вважаю його правильним. Хоч я й сам міг іноді попити з друзями пиво десь у скверику, думаю, ці обмеження цілком доречні. От у Білорусі за таке вже давно штрафують, а в нас люди розпивають алкоголь, де їм заманеться. З цим, безумовно, треба боротися.
Лідія Іванівна, пенсіонерка:
- Добре ставлюся. Раніше, пам’ятаю, нам не те що пиво, а навіть пиріжок з’їсти на вулиці було соромно, бо це вважалося некультурним. Нині ж на культуру мало хто зважає, тож привселюдне паління та споживання алкоголю стало справжньою проблемою. Може, хоч тепер ситуація покращиться і підлітки поступово почнуть відмовлятися від шкідливих звичок.
Володимир, бляхар:
- Вважаю його абсолютно неправильним і таким, що ніколи не працюватиме. Не розумію, чому це я, доросла свідома людина, не можу випити з друзями пива десь на лавичці у скверику? Щодо підлітків, то для них і справді потрібно було ввести обмеження - я й сам роблю їм зауваження, коли бачу, що вони п’ють міцний алкоголь. Але в моєму віці, думаю, людина сама здатна розібратися, що їй варто або не варто робити. Тому я пив, п’ю й питиму пиво у громадських місцях.
Олександр, електронщик:
- Я чув про цей закон і ставлюся до такої ініціативи лише позитивно, хоч, чесно кажучи, мало вірю в те, що найближчим часом нам удасться змінити ситуацію на краще. Особисто мене це нововведення не торкнеться, адже вік та особисті переконання давно не дозволяють мені споживати пиво на вулиці (якщо вже дуже хочеться, то йдемо з друзями в кафе). Сигарети я також не палю, тож штрафів не боюся.
Геннадій Ведерніков, стоматолог:
- Знаєте, я часто повторюю: “Шкідливі звички - програма на самознищення”, тож, зрозуміло, чудово ставлюся до рішень, які дадуть людям змогу більше дбати про своє здоров’я. Пам’ятаю, як у дитинстві хлопчаки піднімали недопалок, кинутий дорослим дядьком, і докурювали його, бо хотіли відчути себе “великими”. Так і нинішні діти, дивлячись на чоловіків і жінок, котрі палять або п’ють пиво, роблять висновок, що пити/палити - це круто. Особисто я в житті перепробував усе, але обрав для себе шлях здоров’я. Тепер мені 60, я активна, здорова людина, беру участь у змаганнях із плавання і цілком щасливий у житті.