Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 6 (578) Правобережний греко-католицький Ужгород очима журналістів

Мукачівська греко-католицька єпархія влаштувала для журналістів чергову екскурсію місцями, пов’язаними з її діяльністю. Цього разу на них чекало 4-годинне знайомство з правобережним Ужгородом.

Стартувало воно з відвідин однієї з наймолодших парафій Ужгорода, заснованої в березні 2002 року з благословення єпископа Івана Семедія, - Святого Священномученика Йосафата і Всіх Святих на Шахті. Доки тривало будівництво храму, для якого обране чудове з точки зору духовності місце, бо, як зауважив владика Мілан, “поруч є цвинтар, отже, молимося за наших померлих; з іншого боку - страждущі, котрим так потрібна молитва”, її прихожани попервах молилися на території дитсадка, у приміщенні розташованого поруч кардіологічного центру, згодом - біля хреста на цвинтарі, а з кінця 2004-го служби відправляються у підвальній церкві, освяченій 1 січня 2005 року на честь Всіх Святих. За 3 роки, 4 липня, на празник Серця Ісусового був освячений і горішній храм на честь Св. Священномученика Йосафата архієпископа Полоцького; тоді урочистість очолив один із благодійників його високопреосвященство кардинал Йоахим Майснер із Кельна. По завершенні будівельних робіт тут зберігатимуться мощі св. свщмч Йосафата і земля, на яку пролив свою кров святий, передані храму архімандритом Сергієм із білоруського Полоцька. Наразі вони знаходяться в нижній церкві Всіх Святих, як і мощі блаженного свщмч Теодора. В парафії триває активне духовне життя. Тут щодня відправляються богослужіння, діють молодіжний католицький центр “Діти світла”, молодіжний хор “Усіх святих”, яким керує Світлана Глеба. Парафіяни стають учасниками молитовних зустрічей, благодійних акцій. Так, нещодавно вони зібрали і передали речі ув’язненим СІЗО.

З наймолодшої парафії екскурсанти перемістилися до найстарішої, перші відомості про яку датуються 1691 роком, - Свято-Преображенської, що на Цегольні. Спочатку відвідали місце на Кальварії, де біля однієї з каплиць Хресної Дороги Ісуса Христа за 8 місяців до легалізації Греко-католицької церкви 28 квітня 1989 року, у Велику п’ятницю, отець Юрій Федака з групою вірників відправили вечірню. А вже з Томиної неділі тут щотижня й по святах відбувалися богослужіння аж до кінця 1990 року. “Це дуже пам’ятне місце, і тому ми його обрали для встановлення монумента на згадку про ту знаменну подію”, - сказав Мілан Шашік. Меморіальний знак до 20-річчя виходу ГКЦ з підпілля роботи Василя Романа був освячений 14 травня минулого року. “Це місце особливе ще й тим, що тут знаходиться статуя Ісуса Христа, яка до 1949 року стояла в скверику нижче будинку фари, - веде далі владика. - Потім статую хтось переніс на Кальварію і таким чином урятував її від знищення. Тут вона простояла 40 років, і саме звідси почалося відродження Церкви. Сподіваюся, вона з часом повернеться на своє місце”.

Потроху і Преображенська громада повертається на своє місце. Майже 18 років її вірники молилися на подвір’ї під відкритим небом, бо Преображенський храм 1991 року став власністю православних Московського патріархату. 2008-го рішенням міської влади парафія отримала частину приміщення колишньої фари в оренду з подальшою передачею у власність. Нині тут облаштована тимчасова капличка, а з часом розміститься центр духовної опіки для людей з особливими потребами “Віра і світло”, який діє при парафії 4 роки. Інша частина приміщення, де знаходився обласний лікувально-фізкультурний диспансер, передана обласною владою торік. Наразі там триває ремонт, після якого сюди перенесуть тимчасову каплицю і відкриють музей історії церкви. А в щойно відремонтованій кімнаті, де вдалося зберегти фрагмент най-першої побілки і паркет, що був тут до 1949 року, запрацював катехитичний клас. Здійснюється і мрія про храм - його будівництво почалося 2008-го. Минулого року перекрили фундамент, почали зводити мури, тож за допомогою благодійників будівництво йде, каже парох громади Василь Бушко. “З Божою поміччю сподіваємося до кінця року витягнути стіни”. Про єдине жалкує Мілан Шашік, що чудовий вид на єпископську резиденцію, який відкривається з Цегольні, закриє новобудова в районі “зеленого” ринку (див. фото).

Наступним пунктом зупинки стала Святомихайлівська парафія в мікрорайоні Веселка, ровесниця “шахтинської”. Щоправда, її вірники, котрі так само починали молитися на подвір’ї ближнього дитсадка, вже з 2005 року, завдяки благодійнику італійцю Сальваторе Кондо, мають свій храм, який освятили на честь Святого Михайла. 2006-го тут уперше освячували паски, і якщо тоді до церкви прийшло 300 сімей, то минулого Великодня свої кошики принесли вже 425 родин.

Її “сусідці” - червеницькій Свято-Юріївській парафії цієї весни виповниться 10 років. З осені 2008-го нею опікуються монахи Чину Найсвятішого Ізбавителя. З часом на її території має з’явитися монастир, і його ченці здійснюватимуть місію по всій єпархії. Наразі ж тут триває будівництво церкви, а богослужіння проходять у тимчасовій каплиці.

Усього півтора року діє церква парафії Божого Милосердя на вулиці Осипенка. Спроектований Арнольдом Медвецьким і зведений на кошти німецьких і місцевих благодійників та вірників, цей храм захоплює не лише просторістю, а й дивовижним світлом та атмосферою, що панують у ньому. Недарма парох Василь Хваста каже: “Нині ми маємо прекрасну церковну споруду, яка є великою прикрасою людських душ”. Оздоблювальні роботи тут ще тривають. Торік розпочали встановлення іконостасу і розпис ікон для нього, які планують завершити до храмового свята Божого Милосердя, що цього року відбудеться 11 квітня.

Активну участь у житті парафії Божого Милосердя беруть Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії з монастиря по вулиці Малиновій, що неподалік храму. Зокрема займаються катехизацією з дітьми. А загалом сестри цього чину, заснованого наприкінці ХІХ століття на Львівщині сестрою Йосафатою Гордашевською (на її честь освячена монастирська капличка), працюють там, де є найбільша потреба: опікуються недужими, засновують дитячі садочки, навчають молодь і старших основ християнського життя, дбають про охайність храмів, розповіла сестра Вероніка, настоятелька тутешньої спільноти. Нині вони здійснюють апостольську працю в 14 країнах світу. В Ужгороді черниці служебниці працюють з 2001 року. А першою з’явилася спільнота в Мукачеві, згодом - в Усть-Чорній Тячівського району, де, крім проведення катехизації, сестри доглядають літніх людей. “Ми покликані до праці на Христовій ниві”, - каже монашка.

Попереду на журналістів чекає подорож лівобережним греко-католицьким Ужгородом. А правобережжям із задоволенням здійснила екскурсію

Олена МАКАРА


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS