Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 6 (578) Україну врятує сміх

У столиці неньки-України за сприяння патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета світ побачила антологія українського сміху “З ким сміється Україна”. Автор проекту і видання - класик українського гумору письменник Валентин Чемерис.

Володимир ТОВТИН, Ужгород

“Чи знаєте ви, що таке гелотологія? Ай-ай! Це наука про сміх. Є й така. Тобто сміх - це ліки, що його ви у жодній аптеці не купите - ні в краплях, ні в пігулках…”. Чим цінний сміх? У першу чергу відповідь для студентів майбутнього факультету гелотології УжНУ: “Коли людина сміється, в неї підстрибує діафрагма, швидше б’ється серце, розщеплюються гормони страху і стресу, а це зміцнює імунну систему”. А ще сміх, за тлумачним словником, - це “… переривчасті характерні звуки, які утворюються видихальними рухами, як вияв радості, задоволення…”. І т. д., і т. д…

Антологія складається всього з 4-х книжок, або 660 сторінок, що на вагу - цілий кілограм. З літературно-духовного боку вона безцінна. Хоча антологія й наймолодша, та обігнала всіх своїх старших сестер, які вже віками мандрують від хати до хати. До видання ввійшли книжки “А все почалося з Івана Сміхована”, “Червоний Парнас”, “Курінним ти служиш отаманом у державі гетьмана Остапа” та “За столом ніхто у нас не вишня”. Складаються вони з усіх жанрів українських гумористів та сатириків, які трудилися й трудяться на веселій ниві впродовж останніх 300 років. А це сотні й сотні добре знаних у смішному світі імен.

Цілком слушно зауважується в антології, що “гумор є однією з визначальних рис українського народу”. І це дійсно так. Ця риса характерна не тільки для пана Чемериса, його побратимів та численної когорти читачів. Закарпатці давно помітили, що дитя, яке вчора народилося, ще розмовляти не вміє, а вже дарує матусі неповторну посмішку. Чого б це? А ви розповийте його і все зрозумієте. Не допомогли закарпатському ковбою навіть залізобетонні підгузники “Хакес”.

Та ближче до тіла. Це прізвище якого такого Івана Сміхована винесено в назву першої книжки? Це збірний образ веселуна, жартуна і пародиста. До книжки увійшли твори митців, прізвища котрих наша пані історія розгубила на своїх важких шляхах. Далі сяють діаманти Г. Сковороди, І. Котляревського, Л. Глібова, С. Руданського та інших знаменитостей. Як і сатира Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, М. Гоголя, А. Чехова та ін.

Цінність подання творів ще й у тому, що їм передує змістовна біографія митців, наводяться факти їхнього життя, про які вірні ленінці вперто замовчували, відверто нам брехали. Книжка охоплює період 1753-1917 рр.

Друга книжка - “Червоний Парнас”. А що таке “Парнас”? Це гірський масив до 2458 м заввишки у Центральній Греції, де бере початок священне Кастильське джерело, присвячене музам. А чому цей Парнас червоний? Автори антології зізнаються, що спочатку вони думали: то від кольору радянського прапора, а потім збагнули: від… пролитої крові безневинно убитих, закатованих у концтаборах більшовицької Росії письменників. До цієї книжки ввійшли твори фундаторів безсмертного українського гумору: В. Блакитного, Остапа Вишні, Ю. Вухналя, Ю. Ґедзя, Я. Галана, О. Ковіньки та ін. Закінчується вона творами, датованими 1965 р., тобто книжка відтворила гумористичну картину України за 50 років, що минули після їхньої Жовтневої революції.

За ті 50 років, як стверджують видавці, були створені не тільки шедеври українського гумору, а й… 1,5 тис. письменників знищено фізично. Коли знаєш, в яких умовах писалися твори, вони набувають зовсім іншої ваги… І не важливо - гумор це чи сатира.

Ми краще знаємо і пам’ятаємо твори сучасних митців, які мурують палаци гумору та сатири: С. Олійника, П. Глазового, Є. Дударя, М. Прудника, В. Чемериса, О. Чорногуза та ін. Твори цих письменників склали третю книжку альманаху (1965-1980 рр.). Ну а до четвертої, дай Боже, не останньої, увійшли перлини гумору наших сучасників: В. Баранова, А. Гарматюка, П. Ключини, П. Осадчука, І. Сварника, В. Чепіги, котрі вкладають свої цеглини в гумористичний палац України. Так, у цьому матеріалі багато прізвищ. І лише тому, що ми, українці, багаті на гумор, багаті на таланти. Що поробиш, коли такі вже ми є…

Цілі розділи альманаху займають поетичні мініатюри, крилаті вислови, афоризми. Останніх, до речі, як зауважує В. Чемерис, у нас стільки, що завтра можна видавати… альманах. Усі літературні жанри беруть початок у сивині XVIII ст. і біжать аж до наших днів.

Серед авторів перлин-афоризмів не тільки гумористи, а й П. Тичина, О. Довженко, П. Загребельний і навіть… вірні члени КПУ. Напередодні прийняття Декларації про незалежність України один із депутатів-комуністів видав на-гора: “… чому ми повинні бути незалежними? Ми ж не зробили нічого поганого”. Що не кажіть, а в цього пана точно освіта “висча”, а вчене звання “проффессор”.

Скільки в Україні людей, стільки в нас і байок. Що таке “байка”? На це питання сина, батько відповів так: “Та це коли звірі, осли, наприклад, розмовляють, як от ми з тобою”.

Чільне місце в альманасі займають тости, анекдоти і розповідь про нецензурну лексику (а куди подінешся?).

На жаль, до антології не потрапив жоден письменник-гуморист із нашого краю. Видавець В. Чемерис пояснив мені, що закарпатці в такому становищі не самотні. А причина одна - недостатнє фінансування книговидання. Слабенька втіха.

Тираж альманаху мізерний. Поки що у книгарнях Ужгорода його не знайти. За словами того ж пана Чемериса, він сподівається, що чудо трапиться й альманах буде в кожній області. Вірять у це чудо й закарпатці. Хоча нам інколи і не вистачає грошей на хліб, але гумористичну книжку ми купуємо в першу чергу. А що ця антологія прикрасила б не тільки бібліотеки краю, студентів чи викладачів вишів, а й усіх шанувальників української сміхології, тут уже сумнівів немає.


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS