Газета ужгородської міської ради і виконкому

№ 38 (558) ВІДКРИТТЯ. КІЛОМЕТРОВА ПЕЧЕРА З’ЯВИЛАСЯ ЗАВДЯКИ СПЕЛЕОЛОГАМ - ГУРТКІВЦЯМ ПАДІЮНУ

Наприкінці серпня на Закарпатті з’явилася перша печерна система завдовжки понад кілометр. Своєю появою вона зобов’язана ужгородським спелеологам, що займаються в спелеосекції “Lynx” Ужгородського палацу дітей та юнацтва.

Як розповів Омелян Ваш, керівник падіюнівської спелеосекції, у 80-ті роки минулого століття рахівський спелеоклуб “Селеніт” в урочищі Черлений Камінь Тячівського району відкрив систему печер, закладених у конгломератах. Три з них - Сифон, Каньйон і Нова - знаходяться поруч одна з одною, і багато років можливість їх з’єднання в єдину систему спонукала дослідників на пошук нових ходів, проведення топографічної зйомки для отримання точніших карт печер, розбирання завалів… У 2005 році Олексій Жданович, керівник ужгородського спелеоклубу “Банзай-Ра”, знайшов прохід між печерами Нова та Каньйон. Їх загальна довжина становить 539 метрів, що вивело печерну систему Каньйон-Нова на друге місце серед найдовших печер Закарпаття. Перше місце зі своїми 980-ма метрами довжини впевнено посідала карстова печера Дружба, закладена у вапняках, яка знаходиться в тому ж Тячівському районі, на території Карпатського біосферного заповідника. Подальші пошуки проходів між системою Каньйон-Нова та печерою Сифон не принесли результатів, і на кілька років пошукова діяльність спелеологів в урочищі Черлений Камінь затихла.

Цього року ідеєю з’єднання всіх трьох печер запалилися гуртківці спелеосекції “Lynx”. За топографічними матеріалами вони побачили, що ходи верхніх ярусів Каньйону та Сифону в одному місці підходять близько один до одного. “Там і будемо шукати!” - вирішили. Цього літа юні спелеологи тричі побували на Тячівщині. У перший приїзд вони дослідили ходи Сифону та Каньйону в районах можливого з’єднання й зробили топографічну прив’язку найближчих точок цих двох печер. Удома після обробки інформації в комп’ютерній програмі “Walls” отримали обнадійливі результати. По-перше, найближчі між собою ходи Сифону та Каньйону закладені по одній тріщині, а це значить, що обидві печери утворювались як єдина система, і лише згодом ходи-з’єднання між ними заповнилися обвальним матеріалом та глиною. А по-друге, найближчі між собою точки цих печер віддалені одна від одної на відстань близько 4-х метрів. Це надало наснаги й упевненості в подальшому пошуку. Під час другої поїздки в обох печерах були досліджені ходи у районах можливого з’єднання. А в третій зайнялися безпосередньо розкопками. На розкопувальні роботи вийшли дві двійки, плануючи пробиватись назустріч одна одній з різних печер. “Щоправда, ближча точка Сифону виявилася зовсім не в тому місці, де ми розраховували, - каже пан Омелян. - Та через кілька годин роботи з’явився перший отвір у глині, і друга двійка побачила наше світло, а ще через хвилину в розширеному отворі відбулося символічне потискання рук, яке засвідчило народження печерної системи Черлений Камінь!” Як виявилося, печери були розділені лише метром глиняно-кам’яного завалу. Наступного дня був пройдений траверс усіх трьох печер: спелеологи зайшли в Нову, пройшли Каньйон і вийшли із Сифону, довівши єдність печерної системи. Після приїзду додому, перевіривши кадастрові дані, спелеологи з’ясували, що печерна система Черлений Камінь простягається на 1200 метрів, - вона перша і поки що єдина на Закарпатті, довжина якої перевищує кілометр.


Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS