Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за 13/12/17



№ 47 (920) ЕТАПИ ПОСТУПУ СУЧАСНОЇ МЕДИЦИНИ УЖГОРОДА. 35 років тому Ужгородська міська клінічна лікарня справила новосілля в новому корпусі

Ця подія 1982 року сприймалася як друге народження міської лікарні – її зведення тривало 12 років, тож цей об’єкт, попри його особливу важливість, уже потрапив тоді до списку довгобудів…

НОВА ЛІКАРНЯ – НОВІ МОЖЛИВОСТІ

Завдяки зусиллям одного з тодішніх керівників Ужгорода Івана Машкова, який славився ентузіазмом у державному будівництві, вдалося зосереди-ти матеріально-технічний потенціал та кадрові можливості промислових підприємств і профтехосвітніх закладів обласного центру на завершенні спорудження на околиці міста нового корпусу лікарні. Завершальні роботи тривали рік, і нарешті восьмиповерховий корпус завдовжки 170 метрів було введено в експлуатацію. Ужгородці отримали нову модерну на той час лікарню. Головний лікар Валерій Черничко доклав великих зусиль для організації роботи 17 профільних відділень, запрацювали нові лабораторії й сучасні діагностичні кабінети з ультразвуковою та ендоскопічною апаратурою.

Крім того, на базі міської лікарні розміщувалися відділення щелепно-лицевої, а також торакальної хірургії обласного підпорядкування, які згодом були переведені безпосередньо в обласну клінічну лікарню.

Наступний головний лікар медзакладу Іван Курах продовжив зміцнення матеріальної бази і клініко-діагностичних можливостей лікарні. Для цього було налагоджено контакти з гуманітарними службами Німеччини, Англії, Голландії, Данії, які періодично надавали Ужгородській клінічній лікарні допомогу медичним устаткуванням, діагностичною апаратурою (в тому числі лікарня отримала сучасний комп’ютерний томограф), апаратурою гемодіалізу, перев’язувальним матеріалом та іншим необхідним для щоденного обслуговування хворих. Ця благочинність триває і тепер.

Наявність у лікарні відповідної матеріальної бази та лікувально-діагностичного обладнання відкрила можливості тіснішої співпраці практичної медицини з науковцями. На базі Ужгородської клінічної лікарні знайшли свою прописку кафедри хірургічних та внутрішніх захворювань, кафедра акушерства і гінекології Ужгородського національного університету, на яких студенти-медики здобувають теоретичні знання та практичні навики для професії лікаря. А на кафедрі хірургічних дисциплін факультету післядипломної освіти і доуніверситетської підготовки під керівництвом професора Богдана Пацканя проводяться навіть курси передатестаційної підготовки хірургів Закарпаття.

Згодом клінічна лікарня стала базою міського онкологічного центру під керівництвом відомого вченого – доктора медичних наук, професора Євгенія Готька. Зокрема, питаннями сучасної хіміотерапії опікується доцент Святослав Жеро. Онкохірургічні операції на професійному рівні проводять разом з абдомінальними хірургами міської клініки кандидат медичних наук, доцент Дмитро Цигіка зі своїми колегами, асистентами кафедри Дмитром Пригарою і Віктором Ігнатком.

ОПТИМІЗАЦІЯ: ЩО ПІСЛЯ НЕЇ?

В українській медицині вже роками спостерігаються наміри проведення реформ, але зміни не були ефективними. Під виглядом так званої оптимізації закривалися медичні заклади у віддалених населених пунктах, відбувалося масове звільнення за скороченням штату багатьох досвідчених лікарів пенсійного віку.

У міській лікарні, що ось уже 35 років як перебралась у новий корпус, наполовину було скорочено ліжко-місця (з 720 до 359). Можна тільки здогадуватися, якими зусиллями головному лікарю Іванові Кураху в умовах величезного тиску вдалося зберегти основний кістяк старших за віком спеціалістів, які й тепер успішно працюють і передають свої знання та досвід молодим лікарям майже в усіх підрозділах закладу.

За фаховим навантаженням хірургічна клініка лікарні є одним із найважчих підрозділів закладу як у психологічно-моральному, так і у фізичному аспектах. Хірургам долею відведене величезне право – розпоряджатися здоров’ям, а часто і життям іншим людей. Але вони поставлені перед складнощами, залежними від наявних соціальних умов. Часто хворі, які звертаються для отримання термінової хірургічної допомоги, перебувають у занедбаному стані.

Останніми роками завдяки бюджетним асигнуванням і старанням міської влади для хірургічної клініки створені ідеальні умови праці. Вона забезпечувала ургентну допомогу населенню обласного центру та Ужгородського району в повному обсязі. З огляду на навчальні потреби хірургічних кафедр університету, ургентне навантаження трьох лікарень Ужгорода було розподілене так: 10 діб – обласна лікарня, 15 діб – міська і 5 діб – вузлова залізнична лікарня. Пізніше надання екстреної допомоги було порівну розподілене між обласною і міською лікарнями. А до недавнього часу всю ургентну і невідкладну хірургічну допомогу населенню Ужгорода і району надавала міська клінічна лікарня.

Адміністрація закладу створила відповідні умови – відкрито 4 операційні зали з досвідченим персоналом під керівництвом старшої операційної медсестри Марії Шпільки. Встановлено цілодобове чергування хірургічних бригад у складі трьох хірургів, а також старшого хірурга з чергуванням удома. Основне навантаження з ургентної хірургічної допомоги роками лягає на лікарів із чималим досвідом Ореста Гілецького, Ігоря Тєрьошкіна, Олександра Кочергана та працівників хірургічних кафедр, які безпосередньо надають як діагностичну, так і хірургічну допомогу. У стаціонарі організовано цілодобову роботу рентгенологічної служби, ультразвукової й ендоскопічної діагностики, лабораторні дослідження (в тому числі клінічні та біохімічні).

До мене може бути резонне запитання: чому така увага до ургентної хірургічної служби медичного закладу? Все тому, що від надання кваліфікованої екстреної хірургічної допомоги часто залежить подальша доля, а можливо – і життя хворого. Ургентна хірургічна служба є надто затратною. Незважаючи на це, з відкриттям на території міста Ужгородської районної лікарні надання термінової медичної допомоги населенню району відійшло в компетенцію райлікарні. На нашу думку, за наявності відповідної матеріальної бази і кадрового потенціалу, діагностично-лікувальних можливостей міська клінічна лікарня могла б загалом виконувати функції лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги. Для подальшого лікування у клініці ургентних хворих залучені професори і доценти хірургічних кафедр. Відділення хірургічної клініки без перебільшення можна назвати новаторським. Засновником лапароскопічної хірургії в міській лікарні є Іван Курах, який за останні роки вже виконав понад 1000 планових та ургентних лапароскопічних операцій. Ентузіастами органозбережних операцій є завідувач відділення – хірург вищої атестаційної категорії Василь Ганчин, доцент Людвіг Варга. А доцент Юрій Фатула – єдиний на Закарпатті, хто, крім операцій на жовчних шляхах, успішно проводить і лапароскопічні операції з приводу гриж. Не можу не згадати, що мій колега Юрій Михайлович ще добре знаний як автор історичних книжок про першу світову війну та інших публікацій. Важливу роботу з надання оперативної та консервативної допомоги ургентним хворим виконують досвідчені хірурги Павло Лавер, доцент Мирослав Росул – завідувач хірургії № 2, Михайло Тернущак, Сергій Прокопенко, урологи Олександр Кестнер і кандидат медичних наук Олег Черниченко. Необхідно зазначити, що основною рушійною ланкою роботи клініки є старша медична сестра Алла Сирохман, яка 35 років віддала непростій справі, вона практично є ровесницею нової лікарні.

ПРО «МЕДИЧНИЙ ТРИКУТНИК»

Яким бачиться подальший поступ Ужгородської міської клінічної лікарні в контексті медичної реформи, ухваленої Верховною Радою України у вересні, що має вступити в силу з 2020 року? Окремі аспекти надання медичної допомоги в цей перехідний період залишаються проблематичними. Основна причина наявних проблем – занадто низький відсоток коштів ВВП, спрямованих на потреби охорони здоров’я, забуті профілактичний напрямок медицини і тісно зв’язані з ним питання реабілітації та недостатня пропаганда здорового способу життя. Слід відзначити, що держава за останній період значно збільшила асигнування на лікування хворих, а міська влада Ужгорода сприяла проведенню капітальних ремонтів усіх відділень клінічної лікарні. Крім того, вперше за останні десятиріччя виділила для лікарні мільйони гривень на закупівлю сучасної рентген-установки, лапароскопічного обладнання, ультразвукової та ендоскопічної апаратури, котра замінить отримане в минулому як гуманітарну допомогу старе обладнання західних клінік. Немає сумніву, що департамент охорони здоров’я міськради та керівництво лікарні і далі будуть докладати зусилля на залучення позабюджетних коштів для зменшення фінансового навантаження хворих. Вважаємо, що нелегким буде період до введення загальнодержавного обов’язкового медичного страхування, яке докорінно змінить можливості надання медичних послуг. На моє переконання, успішна діяльність медицини як у минулому, так і тепер залежить від взаємовідносин її трьох складових – хворого, лікаря та аптеки. Учасники цього своєрідного трикутника настільки пов’язані між собою, що ні один із них не може існувати без інших двох. Ці взаємовідносини нагадують злощасний Бермудський трикутник, який міститься в районі однойменних островів океану. Хто в нього потрапляв, – той назавжди безслідно зникав. У нашому випадку хворий, що потрапив у цей «медичний трикутник», хоч фізично і не пропадає, але фінансово стає приреченим.

Кожен хворий має право звернутися в той медичний заклад, у якому отримає якіснішу допомогу за менших фінансових затрат. Адміністрація міської лікарні вважає, що, враховуючи наявні можливості клініки, може надати безкоштовну ургентну допомогу, включно з лабораторними та іншими необхідними дослідженнями, впродовж перших трьох діб перебування у стаціонарі всім хворим з інших населених пунктів після укладення страхового полісу на лікування і оплати подальшого перебування в медзакладі. Зі страхової суми 500 гривень автоматично переводиться клініці в лікувальний фонд. Для досягнення доступного й ефективного лікування в першу чергу необхідно нормалізувати взаємовідносини учасників так званого «медичного трикутника». Вважаю, що білий халат дає право лікарю на гідне життя в допустимих рамках. Але в той же час зобов’язує його проявляти гуманність, добросовісність, рахуватися з матеріальними можливостями хворого. Можливо, не призначати препаратів «зашкальної» ціни, якщо можна обійтися дешевшими ліками аналогічної дії. Нехтування цим фактором часто призводить до того, що хворі, завдяки географічному положенню Закарпаття і наявності безвізу, за нашими рецептами купують ліки за кордоном у рази дешевше і без можливих фальсифікатів. Наші аптеки, на жаль, – це бізнесова сфера з чималими зисками. Для зменшення фінансового навантаження хворих на медикаментозне лікування аптечні установи зі свого боку можуть без відчутних збитків переказати певний відсоток доходів у позабюджетний лікувальний фонд лікарні, кошти якого практично повертаються аптекам для закупівлі тих же медикаментів. Тісна і раціональна взаємодія лікаря, хворого і аптеки допоможе легше пройти етап до введення загальнодержавного обов’язкового медичного страхування.

Дезидерій ПЕТНЕГАЗІ, лікар-хірург, кандидат медичних наук, заслужений лікар України

(опубліковано в категорії: Загальна)  -  13/12/17, 14:58




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS