Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за Жовтень 2014



№ 43 (786) Ужгород обрав музикантів на фінал «Червоної Рути – 2015»

На сцені Закарпатського музично-драматичного театру ім. братів Шерегіїв 11-го жовтня відбувся обласний відбірковий конкурс всеукраїнського фестивалю «Червона Рута». За участь у фіналі змагалися десятки учасників – представників різних районів нашого краю.

«Червона Рута» – фестиваль, який щороку виводить на український музичний ринок нові імена. Тут акцентують на патріотичному вихованні молоді та формуванні свідомості завдяки масовій музиці. Фестиваль україномовний і безплатний – «перепусткою» для учасників є три пісні українською. У час, коли багато заходів скасували чи відтермінували, «Червону Руту» внесено до плану роботи Міністерства культури. Цього року, за словами виконавчого директора «ЧР» Мирослава Мельника, фестиваль має «засвітити» ще більше хороших музикантів, адже український музичний простір нарешті звільнився від російської «попси», тепер ми маємо можливість заповнити його якісним вітчизняним продуктом.

В Ужгороді журі, у складі якого були, крім Мирослава Мельника, також в. о. директора Обласного організаційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук, художній керівник та головний диригент Заслуженого академічного Закарпатського народного хору Наталія Петій-Потапчук і викладач Ужгородського коледжу культури і мистецтв Олександр Ухач, визначало переможців у різних жанрах музики: популярна, рок, акустична, інша та український автентичний фольклор.

Лауреати відбіркового конкурсу представлятимуть Закарпаття у фіналі «Червоної Рути». Серед найкращих солістів та гуртів – Ірина Колесник, Маріанна Окс, Даніела Якобчук (популярна музика); Роман Кінев (акустична музика); Мирослава Копинець (інша музика); Ансамбль народної музики Ужгородського коледжу культури і мистецтв (український автентичний фольклор), гурти «Фан-Фан», «Схід Сонця» та «Комутація» (рок-музика).

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  31/10/14, 10:30


№ 43 (786) Шоколадний Кексик, Міксі та Піксі

Різнокольорові декоративні птахи, екзотичні рибки, невгамовні хом’ячки, морські свинки, овіяні легендами плазуни, чудернацькі комахи, різноманітні рослини… Таке різноманіття відкривається перед очима ужгородських школярів в еколого-натуралістичному центрі. На сьогодні це єдине місце в Ужгороді, де можна поспостерігати за живими тваринками.

У Закарпатському обласному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді працюють 84 гуртки різного профілю, які відвідують дошкільнята, діти середнього шкільного віку і старшокласники. Юннати мають можливість дбати про тварин, доглядати рослини, а також дізнаватися багато цікавої та пізнавальної інформації під час занять.

«Ми щороку проводимо День відчинених дверей, для того щоб відвідувачі змогли ознайомитися з екоцентром, облюбувати той чи інший натуралістичний напрям творчості, стати в подальшому активними дослідниками і природоохоронцями. Я сподіваюся, що ті, хто приходить до нас, обов’язково виростуть природолюбами і через ціле своє життя пронесуть усе те хороше, з чим познайомились у нас», – каже директор ЗОЕНЦ Олександр Геревич.

На території екоцентру є дендрарій, пташник вольєрного типу, крільчатник, віварій для розведення гризунів, юннатівська пасіка, водойма, басейн з фонтанчиком. Увагу допитливих школярів привертає куток живої природи, в якому розміщені демонстраційні акваріуми, тераріуми, акватераріуми, клітки з птахами і гризунами, інсектарні коробки. Тут ростуть водні й кімнатні рослини. Спостереження за мешканцями цього куточка дивосвіту проводяться протягом цілого року.

«Догляд тваринок і рослин пробуджує в учнів цікавість до глибшого пізнання біології тварин, виховує в них навички спілкування з живими істотами. Окрім занять, ходимо з юннатами на екскурсії, в лісові походи, граємо в ігри на свіжому повітрі», – розповідає завідувачка відділу біології та дослідницько-експериментальної роботи Ольга Величканич.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  29/10/14, 11:54


№ 43 (786) Перейшли на зимовий час…

Минулої неділі, 26 жовтня, ми перевели стрілки годинників на годину назад і таким чином перейшли на зимовий час.

Дискусії про доцільність щорічної зміни часу навесні й восени тривають уже давно. З одного боку такі часові зсуви призводять до зміни режиму сну й активності, що впливає на роботу організму, бо доводиться адаптовуватись і підлаштовуватися під новий режим. З другого боку це дозволяє наблизити розпорядок дня до сонячного часу, коли активність людського організму збігається зі світловим днем.

Трохи історії

Переведення годинників в Україні вперше відбулося ще за часів УНР, Законом якої передбачався перехід на годину назад і запроваджувався середньоєвропейський час. Із захопленням території України більшовиками став діяти московський час. Поясний час на території України, що входила до складу СРСР, запроваджено 1924 року. Від червня 1930 р. в СРСР було введено декретний час, тож і в підрадянській частині України – УРСР цілорічно став чинним час третього поясу. З приєднанням західних територій України до СРСР у воєнні роки в них також було запроваджено час третього поясу.

У період окупації території України нацистською Німеччиною тут офіційно, як і на всій окупованій частині Європи, запровадили берлінський, тобто середньоєвропейський час. Після закінчення окупації знову став діяти декретний час. У повоєнний період, аж до 80-х років, на території України ніяких переведень стрілок годинника не відбувалося – цілорічно декретний час на одну годину випереджав поясний. А в 1981 р. в СРСР було вперше введено літній час. На початку 90-х років декретний час було скасовано – стандартний час прирівнювався до поясного. На території Закарпаття в той період діяв середньоєвропейський час. Від 1996 року порядок обчислення часу регулювався відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Соціум, Країна)  -  28/10/14, 10:16


№ 43 (786) «Тут починають вірити у Бога»

Отцеві Івану – 44 роки. У мирному житті він мешкає в Ужгороді, є судовим вікарієм, очолює церковний трибунал Мукачівської греко-католицької єпархії. А нині – сидить в окопах під Дебальцевим, морально підтримуючи наших бійців і допомагаючи їм пережити всі жахіття війни. У зоні АТО він з перервами вже 3 місяці. Тепер служить в районі таких населених пунктів, як Дебальцеве, Чорнухине, Попасна, – там, де на цей час «найгарячіше». Тут поруч і наші закарпатські хлопці стоять, зі 128-ї гірськопіхотної бригади.

«Терористи особливо ціляться в капеланів та офіцерів»

– Отче Іване, як ви потрапили на передову?

– Свого часу я служив у війську, тому навіть не здивувався, що мені прийшла повістка. Коли у військкоматі дізналися, що я священик, навіть вибачилися, але я сказав, що готовий служити з однією умовою: зброю не застосовуватиму, буду капеланом. У зоні АТО я з перервами вже 3 місяці. Тепер служу в районі таких населених пунктів, як Дебальцеве, Чорнухине, Попасна, – там, де на цей час «найгарячіше». Тут поруч і наші закарпатські хлопці стоять, зі 128-ї гірськопіхотної бригади.

– З чим ідуть до вас солдати?

– Часто приходять по благословення, розраду та й просто поговорити. На війні геть усі стають віруючими. Навіть ті, хто до цього був затятим атеїстом, тут починають вірити у Бога, шукати в нього заступництва. Вони щодня бачать смерть, кров, постійно потрапляють під обстріли. У багатьох депресивні стани, особливо це стосується поранених, інвалідів у госпіталях. Найчастіше вони питають: «Господи, чому так сталося, чому саме ми?». А я їм кажу, що у всій цій ситуації винні люди: їхня байдужість, їхня жадібність, їхні злість, амбіції, бажання збагатитися.

– Тобто ви ще десь і психологом хорошим маєте бути…

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Соціум)  -  27/10/14, 10:26


№ 42 (785) Ужгородський пасічник – про своє медове господарство

Два тижні Ужгород ярмаркував: спочатку на Дні міста, потім – на осінньому ярмарку. Закарпатці звезли до Ужгорода все, чим самі багаті: і прикраси, і ковані вироби, і цейлонський чай, і шкарпетки, і мило… Та найбільше було яток – напевно, це помітив кожен відвідувач – із вином і медом.

Вина сьогодні чіпати не будемо – почнемо з десерту. Тим більше, що тепер, коли надходять осінні холоди і застуда хоч кого може звалити з ніг, медова тема особливо цікава. Про солодку «кухню» і про те, як обрати «правильний» мед, «Ужгороду» розповів пасічник Іван Марущак.

Бджоли вимагають від людини працьовитості

Пан Іван має 23 вулики, всі – біля його будинку за містом. Чоловік каже, що робота на пасіці зовсім не солодка:

«Бджоли – великі трудівниці. Хоч би коли ти підійшов до вулика – чи вдень, чи вночі – ці комахи постійно гудуть. Навіть якщо втомлюються, то завмирають усього на кілька хвилин, а потім знову беруться до справи. Такої ж працьовитості бджоли вимагають і від людини, яка ними опікується. Поратися на пасіці треба цілий рік. Найбільше роботи тоді, коли качаєш мед. Узимку бджоли гріються клубками – в холодний період вони стають цілісним організмом. Тоді комахи у стані спокою. Та як тільки тепліє – знову закипає робота. І для них, і для мене. Пасічник після зими має перевірити кожен вулик, почистити його, зробити рамки, з якими, до речі, теж немало клопоту».

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  23/10/14, 09:16


№ 42 (785) У місті планують збудувати об’їзну дорогу

Днями у міській раді відбулося засідання робочої групи з проектування частини об’їзної дороги в м. Ужгороді.

Транспортний потік через центральну частину міста досяг критичної межі, будівництво ж нового шляху допоможе розвантажити вулиці від транзитного транспорту, який спричиняє затори та руйнування асфальтового покриття.

Маршрут майбутньої ділянки об’їзної дороги пролягатиме від вул. Собранецької, в районі митного поста, до перехрестя вулиць Загорської – Баб’яка. Розробка проектно-кошторисної документації цієї ділянки дороги потребує закладення коштів у бюджет міста на наступний рік. У подальшому джерелами фінансування мають стати кошти з державного бюджету, а також допомога Міністерства фінансів Словаччини, яке може виділити на розвиток прикордонної інфраструктури від 10 до 30 млн. євро, з умовою взяття частини коштів у кредит.

«За статистикою в Ужгороді на тисячу людей припадає понад 400 автомобілів. Ця цифра є критичною для міста. Дотепер не було системного аналізу руху транспорту, і назріла потреба вивільнити важливі артерії дорожнього руху, щоб не виникало заторів», – наголосив голова робочої групи, заступник в. о. міського голови Ярослав Шафарь.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада)  -  21/10/14, 15:16


№ 42 (785) Під Ужгородом «горів» хлор

У середу, 15 жовтня, у мікрорайоні Доманинці внаслідок терористичного акту на хлораторній станції КП «Водоканал» стався вибух, яким було пошкоджено сім балонів з хлором. У повітря витекло 350 кг хімічної речовини. Співробітники, що перебували у приміщенні, травмовані.

Були задіяні всі служби цивільного захисту міста, Українська служба порятунку, медична служба, волонтерські групи Червоного Хреста, служба хімічної розвідки і спостереження. Аварія була локалізована відповідно до алгоритму дій, які відбувалися за схемою надзвичайної ситуації.

На щастя, надзвичайну ситуацію відпрацьовували на навчальних тренуваннях. Зважаючи на становище в країні, місцеві органи управління, сили цивільного захисту і медичні заклади провели спільні навчання, аби впевнитися в готовності спеціальних служб ліквідувати аварійну ситуацію.

«Були задіяні всі служби цивільного захисту міста, Українська служба порятунку, медична служба, волонтерські групи Червоного Хреста, служба хімічної розвідки і спостереження. Аварія була локалізована відповідно до алгоритму дій, які відбувалися за схемою надзвичайної ситуації», – розповів головний спеціаліст відділу оборонної та мобілізаційної роботи Ужгородської міської ради Сергій Дмитрієв.

Першочерговими завданнями рятувальних служб були: оперативне прибуття, проведення розвідки аварії, евакуація потерпілих, які перебували в приміщенні хлораторної підстанції, і надання їм першої медичної допомоги. Для нейтралізації хмари хлору застосовували так звану водяну завісу – будівлю хлораторної ззовні поливали водою, щоб якомога менше хлору вийшло назовні. «Як відомо, хлор є дуже їдким і погано впливає на організм. Вистачає одного-двох вдихів – і людина може померти», – пояснив старший пожежник ДРПЧ-14 Олександр Свида, який безпосередньо брав участь у ліквідації аварії.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  20/10/14, 09:24


№ 41 (784) Скільки коштують репетитори в Ужгороді?

Новий навчальний рік почався, і багато школярів та їхніх батьків уже задумуються над підготовкою до ЗНО. Одні учні самостійно готуються до зовнішнього оцінювання, інші для цього винаймають репетиторів. Рік (а то й більше) додаткового навчання коштує чималих грошей. Та навіть велика сума і репетитор із досвідом не гарантують вступу до вишу. Цього тижня «Ужгород» дізнавався, скільки доведеться витратити батькам одинадцятикласників на знання їхніх чад, які предмети найпопулярніші та чи є в Ужгороді розумники, котрі з підготовкою до ЗНО впораються самі.

Школярка Аня Самсонова наступного року планує вступати на медичний факультет. Для цього їй потрібно скласти ЗНО з біології, хімії або фізики та української мови. Дівчина надіється потрапити на держзамовлення, тому до тестів готується від початку 10 класу. «На медичному завжди великий конкурс, це престижний факультет, і треба мати високі бали, щоб учитися безплатно. Поки що до репетиторів не ходжу – почну з нового року. Готуюся сама: за тестами попередніх років, спеціальними посібниками. Сподіваюся, що за півроку з викладачем встигну наздогнати те, що упустила тепер. Більшість моїх однокласників уже знаходять собі репетиторів, але я не хочу обтяжувати батьків, адже за рік вийде велика сума», – розповідає Аня.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  15/10/14, 09:02


№ 41 (784) Ужгородський капітан. Дмитро Будинський вже 20 років підкорює моря й океани

Ужгородець Дмитро Будинський вважає себе щасливою людиною: він має чудову родину, друзів і понад 20 років віддав справі всього свого життя – підкоренню морів і океанів. Капітан дальнього плавання керує контейнеровозом завбільшки зі стадіон. Таке судно може взяти на борт 3500 контейнерів, а пального на добу «з’їдає» близько двох залізничних цистерн.

– Дмитре, ви корінний ужгородець?

– Тут народився мій батько, потім – у 1975 році – і я. Навчався у ЗОШ № 3 і творчій спеціалізованій школі. Я з дитинства планував вступати в «мореходку», тому спеціально обрав у творчій школі клас із фізико-математичним ухилом – намагався використати всі можливості, щоб наблизитися до мети – вступити до Одеської державної морської академії.

– А звідки з’явилося бажання стати моряком?

– У дитинстві я кожне літо проводив в Одесі у родичів. Там бачив справжніх моряків, кораблі, море, перечитав багато пригодницьких книжок, що і вплинуло на мій вибір.

– Батьки до такої мрії ставилися з розумінням?

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Соціум)  -  14/10/14, 09:04


№ 41 (784) Ужгородка Тетяна Дюрдь: «Я готова вмерти за Україну, але не за тих її громадян, хто тепер продає за 200 гривень свій голос»

За цей рік для 19-річної ужгородки Тетяна Дюрдь усе змінилося так кардинально, що нині вона вже не уявляє себе у спокійному ритмі життя. Вона мерзла на Євромайдані, втікала від тітушок у Маріїнському парку, бачила смерті й катування на війні на Сході, возила під обстрілами допомогу для своїх братів з «Айдару».

«Друзям почала писати прощальні «смс» – була впевнена, що ми всі зараз помремо»

– Таню, ви з грудня минулого року по липень теперішнього фактично прожили на майдані Незалежності. Як ви взагалі туди потрапили?

– До подій на Майдані я політикою не цікавилася зовсім. Та й на Майдан їхала не за Євросоюз, а лише тому, що там побили студентів – фактично моїх однолітків. До Києва мені запропонував поїхати Віктор Щадей. На той час ми були знайомі лише заочно, зі соцмереж. Він поїхав перший, а потім написав мені: «Приїжджай, тут все набагато цікавіше». Навіть від мами мене відпросив, бо вона не хотіла пускати. Переконав її, сказавши, що бере мене під свою відповідальність. Я приїхала до Києва 6 грудня, поселилася в нашому закарпатському наметі й зразу з головою поринула в революцію. Нині дуже сумую за тими часами, бо жили ми всі дуже дружно, можна сказати, їли з однієї тарілки, спали так тісно, як килька в банці. Такої єдності та дружби я ніколи до цього не відчувала! Досі ми всі підтримуємо тісні стосунки. Той-таки Віктор часто телефонує і каже: «Тримайся!». Це додає сил навіть у найскладнішій ситуації.

– Що належало до ваших обов’язків на Майдані, поки той ще був мирним?

– Спочатку – кухня в наметі, бо я була єдиною дівчиною з Закарпаття, котра там постійно проживала. З 11-ї до 3-ї ночі чергувала також на нашій польовій кухні біля стели. Потім, коли вже почалися бойові дії, я лізла наперед, допомагала хлопцям на барикадах. Хоч вони і не дуже пускали, я їх дурила. Так само без дозволу пішла 19 лютого на акцію в Маріїнський парк. Того жаху, мабуть, не зможу забути ніколи. Я стояла перед щільним кордоном солдатів внутрішніх військ, аж раптом один з них підняв балаклаву і тихенько сказав: «Тікай!». Я відійшла – аж тут кордон військ розступився, а з-за їхніх спин вибігли якісь люди! Майданівці почали тікати, а вони величезним натовпом бігли за нами. Не хочу казати, що вони робили з тими, кого наздоганяли. Ця картинка досі стоїть в мене перед очима. Я встигла добігти до Майдану. Наче якась сила мене охороняла, бо лише раз хтось мене битою по нозі вдарив – більше поранень не було.

– У той день згоріли ще й усі ваші речі…

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Соціум)  -  13/10/14, 09:39




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS