Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за Червень 2013



№ 23 (716) Ужгородці вшанували пам’ять тих, хто 72 роки тому вирушив на фронт

Від того страшного дня минуло вже понад сім десятків років. Але ветерани донині пам’ятають його так, ніби це сталося лише вчора. У їхніх спогадах 22 червня закарбувалося назавжди як початок однієї з найбільших катастроф в історії українського народу.

В Ужгороді пам’ять про тих, хто поклав своє життя заради світлого майбутнього нащадків, ушанували традиційним покладанням квітів до меморіалу на Пагорбі Слави. До меморіалу прийшли, зокрема, голова Закарпатської ОДА Олександр Ледида, міський голова Ужгорода Віктор Погорєлов, а також його заступники.

(опубліковано в категорії: Загальна)  -  25/06/13, 13:55


№ 23 (716) Обговорення генплану нового кладовища у розпалі

Вчора, 21 червня, у малому залі Ужгородської міської ради відбулася нарада щодо продовження розробки генерального плану розширення нового кладовища, розміщеного неподалік об’їзної дороги.

В обговоренні взяли участь міський голова Ужгорода Віктор Погорєлов, начальник відділу технагляду за капітальним ремонтом об’єктів благоустрою та житлового фонду Департаменту міського господарства Михайло Івегеш, депутат Ужгородської міської ради і голова земельної комісії Олександр Доктор, директор ТОВ “Закарпатреконструкція” Михайло Несух, а також розробник генеральних планів міст Михайло Біган.

“Сьогодні ми повинні подбати про те, щоб уже найближчим часом розробка генерального плану в цілому була завершена, - наголосив Віктор Погорєлов. - Питання нагальне, і в довгу шухляду відкладати його ми не можемо”.

Іннеса МАНЗУЛИЧ

(опубліковано в категорії: Загальна)  -  25/06/13, 13:53


№ 23 (716) Ужгородці забувають про померлих. На цвинтарях Усе більше занедбаних могил, а самотужки місто подбати про них не може

Могили на міських кладовищах мають доглядати родичі померлих. За кошти з міського бюджету фінансується вивезення сміття з кладовищ і скошування трави на дитячих секторах та секторах, де поховані самотні громадяни. Доглядати ж за рештою могил місто не має ані коштів, ані прав.

За словами директора КП “Ужгородський комбінат комунальних підприємств” Анатолія Сухолова, тепер, через буденну заклопотаність, мешканці не так часто можуть виділити час, аби прийти на могилу близької людини і прибрати там: “Кажу про елементарне висаджування квітів чи прополювання бур’яну, яким обросла могила за час відсутності того, хто її доглядає. Звичайно ж, сьогодення спонукає думати перш за все про те, як прогодувати дітей, як поставити їх на ноги, та це не дає нам права забувати тих, на чиїх очах ми виростали, хто піклувався про наше майбутнє”.

На жаль, значна кількість могил на ужгородських цвинтарях перебуває у досить занедбаному стані. Пан Анатолій бачить вихід у привчанні молодого покоління до традицій: “Пам’ятаю, коли я був маленький і приїздив до бабусі в село, вона завжди наголошувала, що ми повинні пам’ятати померлих. Ми не раз ходили на могилу діда, прибирали там і замінювали квіти. А наше підприємство пропонує допомогу в цій справі. Та зробити це за кошти тільки з міського бюджету ми не маємо змоги. Беручи до уваги досвід країн Європейського Союзу, міська влада згодна укладати угоди на разове чи тривале утримування надгробків у належному стані за символічну плату”.

Проблемними залишаються також питання з вирубуванням аварійних дерев на міських цвинтарях. Анатолій Сухолов каже: “Люди висаджують дерева для краси, а потім, через 10-20 років, забувають, що ці саджанці стають аварійними і можуть завдати шкоди чи надгробку, чи навіть їм самим, коли вони прийдуть на кладовище. Ми ж не можемо самовільно вирубувати дерева. Для того, щоб зрубати одне аварійне дерево, комунальному підприємству потрібна купа дозволів від різних інстанцій міста. Тому прошу: якщо вже ви наважилися посадити саджанець біля могили, дбайте про нього”.

Іннеса МАНЗУЛИЧ

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  25/06/13, 13:52


№ 23 (716) Чи виконують мешканці приватних секторів свої обов’язки?

Муніципальна поліція м. Ужгорода регулярно об’їжджає місто, аби перевірити виконання правил благоустрою мешканцями міста. Особливу увагу тепер звертають на належне утримання прилеглих територій у приватних секторах, зокрема на те, чи скошують там вчасно траву. Як повідомляє начальник відділу муніципальної поліції Олександр Шушка, за минулий тиждень на фізичних осіб, а також голів ОСББ, кооперативних будинків, керівників установ та організацій складено 12 протоколів про адмінпорушення, зроблено 28 попереджень.

Начальник відділу муніципальної поліції Ужгорода нагадує, що мешканці міста, власники індивідуальних забудов, зобов’язані підтримувати у належному стані водовідвідні канали, зелені зони, тротуари, прибордюрні лінії. Штрафи за порушення - від 340 до 1360 гривень для фізичних осіб та 850-1700 гривень для юридичних, посадових осіб, установ, організацій.

Лілія Горват

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  25/06/13, 13:52


№ 23 (716) Після переформатування міськради робота депутатського корпусу стала ще чіткішою. Ужгородські обранці на черговій сесії попрацювали плідно і злагоджено

У вівторок відбулося чергове засідання сесії Ужгородської міської ради. Розпочалося воно з гарячої новини: міський голова оголосив про рішення 6 депутатів вийти зі своїх колишніх фракцій. Так “Батьківщину” покинув Михайло Станкович, а “Єдиний центр” - одразу п’ятеро депутатів: Михайло Рошко, Тетяна Козак, Вікторія Тарахонич, Ольга Травіна і Ярослава Гасинець. Привітавши депутатів, котрі в перерві між засіданнями сесії відсвяткували дні народження, перейшли до розгляду порядку денного.

Відзначимо, що депутати попра-цювали злагоджено і плідно. За годину розглянули всі питання. Вже традиційно для останніх засідань сесії міськради дестабілізувати роботу ради намагалися депутати від опозиції. Використовуючи депутатське місце як трибуну для піару і голої самореклами, представники “Батьківщини” настільки загралися в захисників інтересів ужгородців, що мали вже не просто смішний, а жалюгідний вигляд. Доходило до того, що їхні критичні зауваження абсолютно не стосувалися суті проектів рішень, які розглядала рада. Наразі очевидно, що бодай якогось мінімального конструктиву від представників “Батьківщини” чекати не варто. Їхнє завдання, схоже, - щоразу кричати: “Баба-яга - проти!”. От тільки результату від такої поведінки - нуль. Показово, що жодне з внесених критичних зауважень більшість не підтримала.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  25/06/13, 13:52


№ 23 (716) Не батьки - то місто. Ужгородська влада з правоохоронцями взялася за права дітей з неблагополучних родин

На 20% більше злочинів, зокрема на 52% - тяжких, 37 крадіжок і 10 грабежів cкоїли торік в Ужгороді діти. Уже цього року - майже десяток кримінальних проваджень, де фігурують неповнолітні. Тому запобігання злочинності серед них, захист прав дітей - питання, які на постійному контролі міської влади і прокуратури Ужгорода.

Нещодавно відбулася міжвідомча нарада за участю всіх служб, відомств, правоохоронних органів, котрі причетні до питань, пов’язаних з дітьми. Про які проблеми йшлося і як їх планують розв’язувати, “Ужгороду” детальніше розповіла заступник міського голови, керуюча справами міськвиконкому Данієлла Геворкян.

- Одна з причин, чому діти йдуть на злочин, - важке матеріальне становище в родині. Зокрема й через те, що багато сімей неповні - батьки розлучилися, діти, зазвичай, залишаються з мамою, а тато не сплачує аліменти. Відсоток тих, хто ухиляється від обов’язку утримувати дітей, досить значний - близько 70%.

Хтось не платить справді з об’єктивних причин - не мають постійного місця роботи, постійного джерела доходів; але багато й випадків, коли спосіб життя батька, його видатки свідчать, що він приховує свої надходження і просто не хоче турбу-ватися про дитину.

Прокуратура звернула увагу, що виконавча служба недостатньо працює щодо примусового виконання рішень по сплаті аліментів. Так, у них на виконанні близько 1600 рішень судів, з яких майже у півсотні борги перевищують 2 тисячі гривень або аліменти не сплачуються понад рік. Є і випадки, коли йдеться про більш ніж 20 тисяч боргу. При цьому, скажімо, торік вносилося 18 подань про притягнення до кримінальної відповідальності, але жодна справа не порушена.

На нараді йшлося, що треба ширше використовувати можливості накладення арештів на майно, виявляти реальні прибутки; встановлювати факти, коли чоловік продає житло чи, наприклад, машину; користуватися нормою про обмеження боржникам виїзду за кордон. Зазвичай через неналежну підготовку документів вимоги про такі заходи відхиляються судами. А, наприклад, 6 машин, які перебували в розшуку по виконавчих провадженнях про стягнення аліментів, працівники ДАІ шукали понад півроку, а то й більше ніж рік.

- Але ж держава допомагає мамам, які не отримують аліментів?

- Так. Проте, на жаль, далеко не всі про це знають. Про це також ішлося на нараді. Як я вже згадувала, у виконавчій службі близько 1600 проваджень з примусового стягнення аліментів, а допомогу отримують лише близько двох сотень мам. Ми взялися змінювати ситуацію: будемо ширше інформувати мам про їхнє право, зокрема й через засоби масової інформації; працівники Центру соціальних служб для сім’ї та молоді надаватимуть практичну допомогу в оформленні цієї допомоги; в управлінні соціального захисту всім, хто приходить на прийом, буде надаватися спеціально розроблена чітка і коротенька пам’ятка з цього питання.

- А неблагополучних родин у місті багато?

- Навіть якби лише одна - це вже чиєсь маленьке життя, доля, а тому це важливо. Торік, за інформацією прокуратури, на облік служб у справах дітей взяли 24 дитини, які зазнали жорстокого поводження. Ще свіжа й згадка про надзвичайну подію наприкінці жовтня минулого року, коли на площі Кирила і Мефодія міліція затримала жінку, яка пропонувала перехожим купити (!) двох із її п’яти маленьких діток. Їх вилучили від горе-мами, а потім за рішенням суду передали на виховання батькові.

На нараді йшлося, що треба поліпшити координацію різних служб - медиків, міліції, у справах дітей, соціальних працівників тощо, аби запобігати випадкам насильства в сім’ях. У цьому зв’язку, а також для запобігання дитячій злочинності міські служби, прокуратура обстежують, аналізують і умови життя неповнолітніх, батьки яких відбувають покарання.

- Доводилося чути, як несолодко і дітям в родинах, де є хворі на туберкульоз…

- Виявлення й обстеження сімей, де батьки хворіють на туберкульоз, - дуже важлива проблема, адже головне, щоб вони не інфікувалися. Прокуратура відзначала, що на початок цього року було 53 родини, звідки хтось перебував на обліку у протитуберкульозному диспансері як хворий на відкриту - особливо небезпечну - форму сухот. У лютому завдяки медикам і небайдужим сусідам, за розпорядженням міського голови, ми тимчасово вилучили п’ятьох дітей у мами, яка хворіла на відкриту форму туберкульозу. На щастя, дітки здорові, пройшли профілактику в реабілітаційних закладах, наприклад, санаторії “Човник”. Жінка пролікувалася стаціонарно, тепер вона не є небезпечною, виконала вимоги поліпшити умови вдома, відтак діти повернулися до мами.

- В Ужгороді немає свого інтернатного закладу, тому діти-сироти, ті, що під опікою, вилучені з родин - перебувають в інших районах. Чи стежите, аби вони мали куди повернутися, коли виростуть, якщо за ними рахується якесь житло?

- До речі, ми працюємо, аби створити такий заклад чи дитячі будинки сімейного типу в Ужгороді, щоб діти і виростали у своєму місті. А щодо житла, то як орган опіки такі питання відстежуємо дуже жорстко. На цьому постійно наголошують також і правоохоронці, й обласна влада.

Саме зараз працює комісія, до якої входять представники різних відомств, виходить на місце, і за встановленою формою робиться акт огляду майна, аби не відбулося його відчуження, поки дитина не досягла повноліття, щоб не було вчинено шахрайських дій.

- Роботи для міської влади, різних її служб, лише в цьому одному напрямку - захисті прав дітей - справді багато…

- Тому і нарада була міжвідомчою, актуалізували всі аспекти. Відтак створили комісію з представників усіх причетних служб, залучено кілька заступників, а очолив її міський голова Віктор Погорєлов, що свідчить про увагу, яку надаємо цій проблемі. На найближчому засіданні виконкому розглянемо конкретний календарний план - що будемо робити і коли. Зокрема, крім того, про що вже йшлося, думаю, проведемо активні рейди-перевірки - щодо вживання алкогольних напоїв, продажу неповнолітнім цигарок; щодо терас, яких тепер особливо багато, - чи там пиво підліткам не відпускають. Відвідаємо і кілька дискотек - чи немає там після 22 години неповнолітніх, що заборонено недавнім Указом Президента. Відповідати за порушення будуть і підприємці, які заради прибутку закривають очі на підлітків, і батьки, які не переймаються дітьми.

Сергій РОШКО

(опубліковано в категорії: Загальна)  -  25/06/13, 13:51


№ 23 (716) Юрій Мандич: “У мене прийом виборців відбувається щодня”. Депутат Ужгородської міськради - про те, що вдалося зробити за депутатської каденції, та плани на майбутнє

У своєму мікрорайоні “Радванка” депутат міськради Юрій Васильович Мандич - просто Юра. “Юро, треба траву покосити у дворі! Юро, глянь, що у нас у під’їзді, допоможи!” - лунає звідусіль, коли депутат з’являється в мікрорайоні. Він з цього не дивується: від самого народження проживає на Радванці, тому знає його тут майже кожен.

У 2010 році Юрій Васильович уперше задумав спробувати свої сили на виборах - і впевнено переміг, обійшовши найближчого конкурента на півтисячі голосів.

Нині Юрій Мандич на “екваторі” своєї депутатської каденції, тож “Ужгород” вирішив поцікавитися в нього, що за цей період вдалося зробити в одному з найпроблемніших ужгородських мікрорайонів.

“Дороги - найголовніше”

- Я пішов у депутати лише тому, що мав хорошу команду зі своїх друзів, колег, знайомих, сусідів. Я живу поміж своїми виборцями. Хтось говорить про щомісячні депутатські прийоми громадян, а в мене такі прийоми щодня, - розказує Юрій Васильович. - Неважко здогадатися, що найболючішим питанням для мешканців Радванки є дороги. Вони в жахливому стані, особливо поперечні вулиці Нова, Дружня, Глінки, Сидоряка, Чайковського, Львівська, Богатирська, Козацька, Радванська, Донська, Терека, Спортивна. Їм уже понад 20 років ніхто не приділяв уваги.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  25/06/13, 13:50


№ 23 (716) Батогом і пряником. Виманюють гроші через електронні засоби, яких нині у кожного кілька

Через екран мобільного телефону, різні сучасні модифікації комп’ютера - з віртуального простору численні шахраї залазять у простір реальний і витягують гроші з кишень, банківських карток і рахунків фірм. “Ужгород” з’ясовував, як це буває і що робити “для профілактики” та в разі, якщо ви стали жертвою.

Начальник сектору боротьби з кіберзлочинністю УМВС у Закарпатській області Любомир Цьока розповів, що підрозділ, який він очолює, тепер розслідує дві справи про заволодіння коштами підприємств. Вірус запустили у систему електронних переказів “Клієнт - банк” і в одному випадку “нагріли руки” на 93 тисячі гривень, в іншому - аж на мільйон шістсот вісімдесят тисяч гривень. Торік підрозділу вдалося повернути 650 тисяч гривень, теж вилучених через онлайн.

Віруси, точніше вірусні програми, запускаються в систему і або самостійно обирають фірму, або ж - під цілеспрямованим управлінням.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  25/06/13, 13:49


№ 23 (716) Євген Готько: “Рак серед молоді не настільки поширений, як про це говорять”

У минулому номері ми писали про те, що на початку червня виповнилося 4 роки з дня створення Ужгородського міського онкологічного центру. І про те, що потребу в цьому продиктувало життя: в місті на рак хворіє значно більше людей, ніж загалом по області. Сьогодні ж публікуємо інтерв’ю з керівником Центру, завідувачем кафедри променевих методів діагностики та клінічної онкології УжНУ, доктором медичних наук Євгеном Готьком.

В Ужгороді жінки найчастіше хворіють на рак грудей, а чоловіки - легенів

- Євгене Степановичу, чим пояснюється той факт, що в обласному центрі більше хворих на рак, ніж в інших регіонах Закарпаття?

- Загальновідомо, що урбанізоване населення страждає на онкохвороби частіше, ніж сільське. Ця тенденція характерна не лише для нашого міста, а й загалом для України і світу. Ужгород, на превеликий жаль, не виняток. Найперша причина, мабуть, у гірших (порівняно зі сільською місцевістю - Ред.) екологічних умовах.

Але це, повторюся, типово. Цікаво інше. Є такий показник, як дорічна летальність. Він дає нам інформацію про те, скільки людей прожило менше ніж рік від моменту встановлення діагнозу “рак”. Це надзвичайно об’єктивний показник, який демонструє всі проблеми в діагностиці й лікуванні хвороби. Так-от, дивно те, що дорічна смертність в Ужгороді вища, ніж у середньому по регіонах області. І це при тому, що в місті й концентрація лікувальних закладів більша, й населення вважається прогресивнішим. Зрештою, поруч кордони - можна поїхати у Словаччину, Угорщину чи Румунію і проконсультуватися в місцевих центрах.

- Тобто проблема саме з виявленням хвороби на ранній стадії?

- Так, і вчасним лікуванням. Коли ми створювали центр - а фактично працівники кафедри УжНУ почали забезпечувати всю його роботу, - ми ставили собі за мету також і навчання лікарів. І тепер це робимо.

В медицині існує термін “онконастороженість” - лікар має завжди пам’ятати, що причиною проблем, з якими людина до нього звертається, може бути і рак. І повинен так провести обстеження пацієнтів, щоб виключити цю ймовірність. Тільки тоді ми будемо мати результат у ранньому виявленні хвороби. А відомо ж: чим раніше виявити рак, тим дешевше, як би це меркантильно не звучало, обходиться і його лікування. І звісно ж, на першому місці користь для пацієнта: якщо виявити рак на ранній стадії, людина має стовідсоткові шанси на одужання.

- До речі, які найпоширеніші захворювання в Ужгороді?

- Як і в інших регіонах України, в Ужгороді жінки найчастіше хворіють на рак молочної залози, а чоловіки - легенів.

- Зауважив, що під вашим кабінетом завжди людно. Це стільки нових пацієнтів приходить?

- Не обов’язково. Люди й справді про нас уже знають і звертаються навіть з інших областей (свідком чого став і кореспондент “Ужгорода” - пану Євгенові телефонувала і просилася на прийом жінка з Івано-Франківська). А під дверима ви могли бачити пацієнтів, яких ми лікуємо амбулаторно.

Річ у тім, що ми застосовуємо доволі передові європейські й американські технології, завдяки чому вдається інтенсифікувати роботу. Близько 80% наших пацієнтів отримують допомогу амбулаторно. Як би це дивно не звучало, але в онкології це можливо. Такий підхід вигідний і медзакладу, бо менше витрачає грошей, і хворому, бо не залежується в лікарні. Є налагоджена комунікативна система, постійний зв’язок із пацієнтом. Якщо виникають якісь ускладнення, одразу реагуємо і можемо при необхідності його госпіталізувати.

Не хочу лякати, але хворих з кожним роком більше

- Коли заходить мова про рак, обов’язково хтось скаже, що він вражає людей значно частіше, ніж раніше. Наскільки таке твердження правильне?

- Не хотів би лякати ваших читачів, але онкологічної патології тепер і справді дуже багато. І проблема потребує набагато більшої уваги, ніж ми їй приділяємо на цей час. Не можна казати, що число онкохворих росте катастрофічно швидко або різкими стрибками. Але доводиться фіксувати щорічний приріст захворюваності на рівні 1-3%.

Окрім того, треба ще зважати і на прихованість перебігу хвороби на ранніх етапах. Складно одразу розпізнати, що це саме онкопатологія, бо вона маскується під що завгодно. Якщо узагальнити, то можна сміливо казати, що 25 років тому на рак хворіло вдвічі менше людей. І прогнозувати, що через 25 років їх буде вдвічі більше.

- А чи можна казати, що рак молодшає? І наскільки?

- Однозначно я б такого не стверджував. Я вже казав, що хвороба частішає, в тому числі і в молоді. Але насправді таких випадків не надто багато. Річ у тому, що нас вражають і шокують історії, коли хворіють молоді люди. І це завжди на слуху. З особистого досвіду: я оперував 15-річну дівчинку з раком молочної залози. А наймолодшій пацієнтці з тим самим діагнозом, яку оглядав, було 9 років. Я розумію, що це звучить страшно. Але повторюся, таких випадків не так уже й багато.

Стосовно того, наскільки частіше проявляється хвороба… Настільки, наскільки погіршилася екологічна ситуація. Просте пояснення: тільки 10% випадків захворювання на рак - це генетичний спадок від батьків, а 90% - ми набуваємо собі самі протягом життя. Візьмемо той же часовий проміжок: 25 років тому була одна кількість автотранспорту в Ужгороді, а тепер - зовсім інша. Викиди в повітря - в рази більші. Звідси й прогресування хвороби.

- Ця залежність настільки пряма?

- Ви знаєте, що в Європі продукти згорання дизпального зарахували до канцерогенів першого порядку? Більше того, зразу помінялася політика. Якщо раніше європейців агітували купувати автомобілі на дизельних двигунах, то тепер вони зовсім не популярні. Повірте, через 10 років Європа перелаштується так, що там взагалі не буде дизельних двигунів - їх заборонять, бо вже доведено, що вони призводять до проблем. І тоді весь той дизель впаде в ціні, прийде до нас і ми будемо споживати те, що Західній Європі не потрібне. І будемо хворіти й дивуватися - чому?..

Суперсучасні препарати є і в Україні, але вони страшенно дорогі

- Щоб додати нашій розмові оптимізму, хочу наголосити, що медицина не стоїть на місці і сучасна онкологія надзвичайно розвинена, - продовжує розмову Євген Степанович. - Я маю право про це судити, бо працюю в цій сфері з 1988 року, тому можу оцінити 25-річний період. Це просто небо і земля!

Наведу приклад: у 1983 році, після першого курсу університету, я проходив практику у приймальному покої міської лікарні - реєстрував пацієнтів, які зверталися по допомогу. Першим, якого пам’ятаю як нині, бо справив на мене колосальне враження, був молодий 26-річний хлопець, весь жовтий, котрого попід руки вели мама з татом. Він через два чи три дні помер у лікарні. Так-от, діагноз, пам’ятаю, був семінома (пухлина - Ред.) яєчка. Тоді, якщо ця пухлина виникала, це був стовідсотковий вирок. Зараз навіть на 4-й стадії більш ніж у 50% випадків досягається цілковите одужання. А про ранні стадії навіть не говорю - їх можна стовідсотково вилікувати. Яскравий приклад - скандально відомий (у зв’язку з вживанням допінгу) велосипедист Ленс Армстронг. Він вилікувався від злоякісного новотвору яєчка, після чого став неодноразовим чемпіоном у різних спортивних змаганнях із велосипедного спорту. Це просто колосальний прогрес у лікуванні цього виду злоякісних новоутворень.

Коли я прийшов працювати, був дуже обмежений арсенал засобів боротьби з раком, ми мали 20, може, 25 препаратів. Тепер одна людина не осилить перерахувати всі препарати, які використовуються медициною для боротьби з онкопатологією.

- Але чи доступні вони для закарпатців?

- Всі ці препарати можна придбати в Україні, але вони страшенно дорогі. На жаль, ми не маємо технології, а тільки кінцевий продукт. Бо мудрі люди не продають технології - вони в себе організовують виробництво, а нам продають готову продукцію. Оскільки в розробку препаратів вкладено сотні мільйонів доларів, ці ліки дуже дорогі.

На жаль, у нас немає страхової медицини, а на Заході вона є. Тому там ці витрати покриває страховка, тож пацієнт не стикається з проблемою, де взяти такі шалені гроші. У нього взагалі голова тим не болить…

Але це так, до слова. На завершення розмови я хотів би наголосити, що треба дуже обережно, зважено підходити до висвітлення теми онкозахворювань і адекватно сприймати проблему. Істерія лише шкодить, бо розвивається загальна канцерофобія і здорові люди починають шукати в себе рак. Особливо це стосується жінок - не вірять ні лікарям, ні родичам, випадають із життя, не цікавляться сім’єю, перестають нормально спілкуватися з чоловіком; діти бачать, що з мамою щось не так…

Наголошую: сучасна онкологія - надзвичайно розвинена. І якщо виявити хворобу на ранній стадії, є всі шанси її побороти. Повторюся: багато хвороб, які раніше вважалися невиліковними, тепер виліковуються на 100 %. Головне - вчасно проходити обстеження і слухати лікарів.

Розмовляв Ярослав СВІТЛИК

(опубліковано в категорії: Загальна)  -  25/06/13, 13:49


№ 23 (716) Перший ужгородський інтернат. Випускники спецшколи й через 55 років з теплотою згадують роки навчання

Ішов 1958 рік, настала хрущовська “відлига”. До 1980 року в СРСР мали побудувати комунізм, для чого потрібні були гідні будівники. У країні відкривалися школи-інтернати. На Закарпатті вже було 2 школи, третю відкрили в Ужгороді, у приміщенні колишнього монастиря на вулиці Жовтневій, 35.

Директором школи був призначений молодий учитель історії, колишній форвард київського “Динамо” Георгій Михайлович Лавер. Вольовий, цілеспрямований, енергійний, працьовитий, справедливий, що любить дисципліну і дітей - таким мав бути керівник школи, в яку зібрали 210 дітей з усієї області. Діти були різні: сироти, напівсироти, з багатодітних сімей, а також із віддалених сіл області, де рівень навчання був недостатнім, а батьки хотіли, щоб їхні діти були освіченими (за їхнє перебування у школі батьки доплачували).

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  25/06/13, 13:47




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS