Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за 05/11/12



№ 41 (685) Виконком продовжує роботу

У середу відбулось чергове засідання виконавчого комітету Ужгородської міської ради. На розгляд членів виконкому було винесено близько 20 проектів рішень, що стосуються усіх сфер життєдіяльності міста.

На початку засідання ужгородським міським головою Вікто-ром Погорєловим були вручені почесні відзнаки “Мати-героїня” двом ужгородкам - Марії Дідик і Єлизаветі Терпак. Опісля учасники засідання перейшли до розгляду порядку денного.

Першим було прийнято рішення про початок опалювального сезону в Ужгороді. Заступник міського голови, начальник фінансового управління Світлана Король доповіла про підсумки виконання бюджету міста за 9 місяців 2012 року. Начальник відділу оборонної та мобілізаційної роботи міської ради Віктор Панасенко розповів про заходи щодо запобігання загибелі людей на водних об’єктах міста в зимовий період.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  05/11/12, 13:54


№ 41 (685) 1-го листопада в Ужгороді вшанували пам’ять померлих

“Згадувати померлих 1 листопада - це, певним чином, закарпатський звичай, оскільки в Європі День пам’яті відзначається 2 листопада, - розповідає владика Мілан Шашік, єпископ Мукачівський. - У Римо-Католицькій церкві 1 листопада є Днем усіх святих, та закарпатці, за давніми звичаями, саме цього дня йдуть на кладовище, де поминають тих, хто сьогодні вже не з нами. Тому молитовні служби - парастаси, панахиди і Божі служіння - всіх єпархій на Закарпатті проходять 1 листопада. День пам’яті є загальним спомином, молитвою в церкві за душі усопших, яким ми бажаємо якнайшвидше побачити обличчя Господа, аби вони були в його царстві на небі. Про ставлення сучасної молоді до святкування цього важливого дня сказати в загальному я не можу, оскільки багато хто йде з батьками на могилу до родичів, а є й такі, котрі не вважають це за потрібне. Та все ж, сподіваюся, колись усі вони збагнуть, що пошана до предків є надзвичайно важливою. Якщо людина відкидатиме цей зв’язок, то невідомо, що в неї залишиться. Щоправда, сьогодні існують певні тенденції до запровадження тут у нас святкування такого дня, як Геловін (так би мовити, замість Дня вшанування пам’яті померлих), котрий, у свою чергу, передбачає згадування якихось незрозумілих духів і є язичницьким звичаєм. Я сподіваюся, що така інтерпретація Дня всіх святих не матиме успіху серед християн. Не варто робити карнавал там, де більшість виявляє пошану до наших померлих краян”.

Наскільки важливим є це свято для закарпатців, “Ужгород” з’ясовував у тих, хто 1 листопада прийшов на цвинтар, аби вшанувати пам’ять рідних і близьких людей.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  05/11/12, 13:54


№ 41 (685) За благоустрій міста відповідає кожен

Деякі мешканці Ужгорода не дотримуються норм адміністративного порядку. Такого висновку минулого тижня дійшли члени адміністративної комісії під головуванням міського голови Віктора Погорєлова, розглянувши протоколи адміністративних порушень, складені муніципальною міліцією міста за поточний місяць.

Загалом члени комісії ознайо-милися з більш ніж 40 протоколами. Основна маса порушень, за які громадяни отримують адміністративні штрафи, стосувалася викидання будівельного і негабаритного сміття в контейнери для побутових відходів. Велика кількість протоколів була складена й у зв’язку з розклеюванням мешканцями рекламних оголошень у неналежних місцях, а саме: на міських парканах, фасадах історичних пам’яток, а також просто на деревах. Віктор Володимирович закликав громадськість не порушувати норм законодавства і не пошкоджувати міське майно: “Всі ми є мешканцями одного міста, і я не думаю, що комусь дуже приємно, йдучи вулицями зі своїми рідними, бачити паркани, обклеєні папірцями, подекуди навіть уже й із незрозумілим змістом, а тим паче - коли цими рекламними матеріалами обклеєні дерева. Прошу вас, дбайте про чистоту й естетичний вигляд міста, адже тут ви народились і виросли, тут житимуть і виростатимуть ваші діти й онуки, котрим, до речі, сьогодні ви подаєте приклад для наслідування”.

Іннеса МАНЗУЛИЧ

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  05/11/12, 13:54


№ 41 (685) Опалювальний сезон розпочато!

Рішення про початок опалювального сезону в обласному центрі Закарпаття було прийняте на засіданні виконавчого комітету Ужгородської міської ради в останній день жовтня. Чи готові заклади освіти й охорони здоров’я до зими, дізнавався “Ужгород”.

“Сьогодні ми можемо з упевненістю сказати, що до зими готові, - відзначив ужгородський міський голова Віктор Погорєлов. - На момент прийняття рішення про початок опалювального сезону в місті вже триває подача опалення в заклади, температура в яких виявилася нижчою від норми, тобто нижчою ніж +18° С. Уже кілька тижнів опалюються Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня, перинатальний центр, центральна міська лікарня. Що стосується Лінгвістичної гімназії м. Ужгорода, то там сьогодні підходить до завершення встановлення радіаторів. Роботи проводяться, і вже після канікул, заклад опалюватиметься. Щоправда, варто сказати, що ідея встановлення там електричного опалення не буде втілена в життя, заклад опалюватиметься так, як і всі інші. Це рішення було прийняте у зв’язку зі скаргами батьків учнів Лінгвістичної гімназії, котрі вважають, що електричне опалення негативно вплине на здоров’я дітей через, так би мовити, якесь випромінювання. Хто їм це сказав - невідомо, та тепер питання вже вирішене і заклад опалюватиметься газовою котельнею”.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  05/11/12, 13:53


№ 41 (685) Ужгородська лікарня і Андрій Новак

Ужгородська лікарня вперше згадується в одній із грамот за 1451 рік. Під назвою ispotбly відзначається вона в міських протоколах у 1620-му, 1627-му, 1686-му роках. Уже в XVII ст. графом Іоанном Другетом була заснована невелика богадільня неподалік від католицького костелу, по вул. Казінці, 6 (можливо, там, де тепер торговий дім “Серж і Марі”. У своїй “Історії Ужгорода” Карл Мейсарош пише, що на земельній ділянці Дюлаїв Другетами була заснована невелика міська лікарня, яка, на жаль, у 1747 році згоріла. Тільки наприкінці XVIII ст. вона була заново відбудована, на 5 ліжок. Але вже в 40-их роках XІХ ст. ця лікарня не існувала. Тоді перед міською радою постало питання про відновлення діяльності цього лікувального закладу. У 1845 році радою було організовано кілька благодійних заходів для відновлення лікарні. За кошти від пожертвувань був придбаний будинок на колишній Млинарській вулиці (згодом вул. Еде Самовольського, нині - вул. Ференца Ракоці), в якому була влаштована невелика лікарня. Та ця лікарня була розрахована тільки на чотирьох хворих. У 1852 році на вул. Другетів місто розпочало будівництво нової лікарні. Проте невдовзі цю будівлю передали військовим - вона і тепер перебуває в розпорядженні ужгородської військової частини.

Аби відшкодувати місту втрату цієї лікарні, у 1854 році австрійський імператор Франц Йосиф І подарував для влаштування нової лікарні маєток Франца Баної на площі Орлиній (нині площа Шандора Петефі), будівлі під номером 724-725. Ужгородська міська рада в 1855 році продала з аукціону будівлю лікарні на Млинарській вулиці, а одержані від продажу гроші були внесені у фонд лікарні. Сума становила 1000 флоренів. Нова лікарня була розрахована на 30 ліжко-місць. Ця лікарня була вже громадською, де лікувалися хворі не лише з Ужгорода. Лікування здійснювалося за рахунок державної скарбниці. У 1863 році фонд лікарні вже становив 14 тисяч флоренів. Однак і ця будівля лікарні на площі Орлиній була продана (за 3000 флоренів). У 1866 році місто за 7000 флоренів закупило два будинки на вул. Капушанській, де були військові казарми. Незабаром ці будівлі облаштували для нової міської лікарні.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  05/11/12, 13:53


№ 41 (685) Пам’ять ужгородських кладовищ

Першого листопада кожного року Ужгород стає особливо багатолюдним - на його кладовища приїздять люди з усього краю, аби віддати шану своїм родичам, близьким, покласти вінки і квіти на їхні могили, помолитися за упокій душ. Поминальний день відзначається не лише на Кальварії, а й на інших цвинтарях міста - на “Шахті”, Капушанській вулиці, Радванці, в Горянах, Дравцях, на території сучасного етнографічного музею.

Важко відповісти на запитання, коли в місті Ужгороді виникло перше кладовище і де воно було розташоване. Досліджуючи історію Ужгорода від найдавніших часів і до 1861 року, Кароль Мейсарош виявив, що уже в ХVІ столітті одне з кладовищ містилося на правому березі Малого Ужа, на північ від Ужгородського замку (в районі автостанції), де мала бути церква східного обряду і приходський будинок, значилася парохія вже в 1575 р. Згадується і церква 1678 року. Біля неї також був цвинтар. Проте Малий Уж часто розливався, завдаючи шкоди церкві та кладовищу, тому у XVIII ст. про них залишилися тільки спогади. Нова церква східного обряду, згодом греко-католицька, на вулиці Цегольнянській в Ужгороді, настоятелем якої був Іван Долинай-Козма (1730-1739 та 1749-1760 рр.), згадується у протоколах візитації парохій Ужанського комітату в 1750 році єпископом Михайлом Ольшавським. На території цього храму, який мав уже три вежі з чотирма дзвонами, було кладовище, загороджене з трьох боків.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  05/11/12, 13:53


№ 41 (685) ЕММА ЛЕВАДСЬКА: “Найбільше задоволення від роботи я мала, працюючи з дітьми”

Емма Романівна Левадська - відома на Закарпатті художниця, педагог та громадський діяч, яка зробила відчутний вклад у розвиток мистецтва Закарпаття, виховала не одне покоління митців. Нещодавно вона відзначила своє 75-річчя. З цієї нагоди - наше інтерв’ю з ювіляркою.

- Еммо Романівно, Ваше дитинство минуло в буремні воєнні роки. Яким воно було?

- Я народилась у сім’ї вчителів. Батько був директором школи-інтернату, а мама працювала там учителькою. Вона викладала російську мову та літературу. Мій батько з молодих років був комуністом. Востаннє я його бачила у 1941 році, коли його призвали в армію і відправили на фронт. Він загинув у Естонії в 1944 році. Рідна Луганщина, де ми жили тоді, дуже постраждала від авіаційних нальотів нацистів, адже там проходила лінія фронту. У нас у селі дислокувалася військова частина італійців. Вони добре ставилися до дітей, жаліли нас, нерідко ділилися з нами продуктами зі своєї військової продуктової пайки, пригощали солодощами. Донині пам’ятаю смак галет з медом.

- Потім Ви продовжили навчання у Кам’янець-Каширську…

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  05/11/12, 13:53


№ 41 (685) “Раніше культура водіїв була значно вищого рівня”, - стверджує Михайло Петрище, який майже все життя працює на котку

Минулої неділі своє професійне свято відзначили працівники автомобільного транспорту і дорожнього господарства України. Про тонкощі роботи дорожника нам розповів водій котка ПрАТ “Будавтодор” Михайло Петрище.

- Пане Михайле, розкажіть про себе. Коли вирішили обрати саме цю професію?

- Народився я в селі Ворочеві Перечинського району. Коли був малим хлопчиком, навіть і не думав, що колись працюватиму дорожником. Спочатку закінчив школу; під час навчання у Велико-березнянському СПТУ № 3 отримав стартові навики роботи у сфері механізації. Та потім доля розпорядилася так, що я потрапив до Афганістану, де пробув цілих два роки. У 1983 році влаштувався на роботу до Ужгородського ПрАТ “Будавтодор”. Тут працюю і нині.

- А чому після служби в Афганістані не залишилися у війську?

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  05/11/12, 13:52




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS