Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за Серпень 2010



№ 32 (604) Один тиждень міської влади мовою фактів і конкретних справ

Продовжуємо друкувати перелік зробленого управліннями та підрозділами міської влади протягом тижня.

Управлінням освіти Ужгородської міської ради із 16 по 18 серпня проведено огляд стану готовності навчально-виховних закладів освіти до нового 2010-2011 навчального року (комісію очолив заступник міського голови Федір Апшай), підписано акти готовності закладів освіти до нового навчального року. Делегація педагогів закладів освіти м. Ужгорода у складі Б. Кіштулинця, Л. Рубіш, Н. Гриценко, Х. Мещерякової, В. Поліщука, М. Цанько 19 серпня брала участь у роботі секцій підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України в м. Києві, а начальник управління Володимир Огар - у роботі пленарного засідання підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України 20 серпня. Складено аналітичну довідку з удосконалення освіти ромської молоді в м. Ужгороді та розроблено заходи з виконання Програми правової освіти населення на 2010/2011 н. р. Проведено розрахунок на суму 148 тис. грн. із фонду розвитку міста за капітальні ремонти шкіл. Профінансовано комунальні послуги, заробітну плату та послуги зв’язку. Проведено ряд консультативно-методичних та організаційних заходів з питань підготовки до 2010/2011 н. р., зокрема засідання міського методоб’єднання шкільних бібліотекарів, консультації для батьків першокласників та підготовку роздаткового матеріалу до тренінгу класних керівників 5 класів “Емоційна адаптація та вікові особливості учнів молодшого віку”. Здійснюється контроль за виконанням ремонтних робіт у навчальних закладах м. Ужгорода у зв’язку з підготовкою їх до нового навчального року.

Управління економіки та підприємництва цього тижня підготувало й подало матеріали по м. Ужгороду в рейтингове агентство „Кредит-Рейтинг” журналу „Топ-100. Найкращі міста та регіони України” для участі в рейтингу 100 кращих міст України. Підготовлені списки кандидатур суб’єктів господарської діяльності для нагородження грамотами міського голови до Дня підприємця. Зареєстровано та розглянуто 40 заяв суб’єктів господарювання щодо видачі дозволів на розміщення будівель торговельного, побутового та іншого призначення.

Управління з питань інноваційних впроваджень, інвестицій та сталого розвитку міста цього тижня працювало над розробкою Програми будівництва та реконструкції автономних котелень закладів освіти в м. Ужгороді на 2010-2013 роки. Крім того, був підготовлений проект рішення „Про Реєстр сумлінних платників податків” та організована зустріч керівництва міської ради Ужгорода та м. Ніредьгаза (Угорщина) щодо підготовки спільного транскордонного проекту з розвитку туризму. Працівники управління підготували також аналітичну записку про шляхи покращення якості надання комунальних послуг у місті через державно-приватне партнерство для юридичної фірми „Арцінгер” (м. Київ) та додатковий пакет документів на запит співпартнера з підготовки спільного транскордонного проекту - мерії м. Кросно (Польща). Надали 4 консультації ініціативним групам з питань створення ОСББ та будинкових комітетів.

Відділ реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності протягом тижня розглянув 299 звернень суб’єктів господарювання щодо державної реєстрації 7 юридичних осіб та 18 фізичних осіб - підприємців, внесення змін до 13 пакетів установчих документів юридичних осіб та 14 змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, припинення державної реєстрації 12 фізичних осіб-підприємців, підтвердження відомостей 28 юридичних осіб. Внесено 7 відміток про подання фінансової звітності юридичних осіб, 1-ну про втрату оригіналу установчих документів юридичної особи, 2 рішення фізичної особи про відміну власного рішення щодо припинення підприємницької діяльності, 18 рішень фізичних осіб - підприємців про припинення підприємницької діяльності та 2 рішення юридичних осіб. З Єдиного державного реєстру видано 14 виписок, 102 витяги, 61 довідку.

Офіс видачі документів надав 30 консультацій, прийняв 22 пакети документів та видав 13 документів дозвільного характеру.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада)  -  30/08/10, 12:52


№ 32 (604) Цього тижня міська дитяча клінічна лікарня отримала в подарунок 50 небулайзерів - аерозольних інгаляторів, котрі широко застосовуються при лікуванні бронхо-легеневих хвороб

Абсолютно нові сучасні портативні прилади виробництва Великобританії дісталися Ужгороду завдяки Центру муковісцидозу (Голландія) та Східноєвропейській місії. Наразі близько 500 маленьких ужгородців потребують регулярної аерозольтерапії. Не всі вони вміють грамотно застосовувати звичайні інгалятори, тож зручні небулайзери з маскою дозволяють використати всю необхідну дозу препарату та позбутися побічних ефектів. Головний лікар МКДЛ Ігор Рошко зауважив: надходження 50 нових інгаляторів принесе величезну користь здоров’ю маленьких пацієнтів. Планується, що кожен філіал міської лікарні в майбутньому матиме такі прилади, більш широко вони використовуватимуться і в стаціонарі Ужгородської МДКЛ.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Новини)  -  30/08/10, 12:51


№ 32 (604) ЖРЕР № 3: перспективи та проблеми

Не секрет, що система житлово-комунального обслуговування нині переживає складні часи й потребує реформування. Втім ужгородські ЖРЕРи навіть за умов недофінансування та потреби в капітальному ремонті об’єктів житлового фонду працюють на повну силу, намагаючись забезпечити якомога кращі умови утримання будинків та прибудинкових територій.

ЖРЕР № 3, який нині функціонує в складі Комунального шляхоексплуатаційного підприємства, опікується 46 багатоповерховими будинками в районі проспекту Свободи, частини вулиць Заньковецької, Швабської, Перемоги, площі Петефі тощо. Його начальник Василь Роман зізнається: роботи тут завжди вистачає, адже район складний, на обслуговуванні перебуває багато “хрущовок”, нашвидкуруч зведених у 60-70-ті роки минулого століття. Особливих клопотів комунальникам завдають багатоповерхівки з черепичними дахами - їх зробили так неякісно, що буквально за одне десятиліття балки прогнулися, покрівля протекла, і тепер майже кожен із них потребує капітального ремонту. На підтвердження цих слів начальник ЖРЕРу № 3 демонструє близько 50 заяв від власників верхніх поверхів, котрі потерпають від протікання даху. На жаль, брак коштів не дозволяє задовольнити всі прохання, буває, мешканці чекають своєї черги кілька місяців. Натомість на носі дощовий осінній сезон, тож Василь Роман небезпідставно побоюється зриву підготовки об’єктів житлового фонду до холодів.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  30/08/10, 12:51


№ 32 (604) Іван Цьока: “Профілактика дає видимий результат: кількість звернень громадян до міліції різко зменшилася”

16 квітня Ужгородське МУ ГУМВС отримало нового керівника - полковника міліції Івана Цьоку. Тоді наша газета однією з перших поспілкувалася з новопризначеним головним міським міліціонером, дізналася, які тенденції він планує започаткувати у правоохоронній сфері обласного центру, що ставитиме за фаховий пріоритет і як співпрацюватиме з органами місцевого самоврядування. Нині, у переддень Незалежності України, ми знову зустрілися з Іваном Степановичем, котрий розповів уже про здобутки, напрацювання та плани на майбутнє ужгородської міліції.

Олексій МЕГЕЛА, “Ужгород”

- Після 100 днів мого призначення начальником Ужгородського МУ ГУМВС я б хотів у загальних рисах познайомити мешканців міста з тією оперативною ситуацією, яка склалася на сьогодні в обласному центрі. Свого часу, коли обійняв посаду, одразу проаналізував загальний стан злочинності в Ужгороді. З’ясувалося, що місто найбільше турбують квартирні пограбування, крадіжки з підвальних приміщень, грабежі, викрадення металу, мопедів, велосипедів. Одним словом, усе, що злочинні елементи могли легко поцупити, викрадалося. Тому з метою недопущення в майбутньому будь-яких типів крадіжок я запропонував особовому складу Ужгородського МУ ГУМВС іншу, відмінну від попередньої, організацію роботи міської міліції, неодноразово звертався до ужгородців через пресу та телебачення.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада)  -  30/08/10, 12:50


№ 32 (604) Дрес-код для українських чиновників: необхідність чи ущемлення прав

На початку липня з’явилося повідомлення про те, що в держслужбі готується документ, в якому буде прописано стиль одягу держслужбовців усіх рівнів - від міністра до клерка. Поки ж офіційного обмеження у вбранні для чиновників немає, а є переконання, що кожен із них для себе повинен розуміти, як треба вдягатися на службу. Втім казуси таки стаються (не раз і ми буваємо свідками недоречностей у зовнішньому вигляді держслужбовців, як-от: надмір коштовностей, величезні декольте, оголені ділянки тіла, кричущий макіяж або не відповідне офісному стилю взуття). Тому місцеві органи влади, аби не допускати їх, чи за їхніми наслідками нерідко вводять дрес-код для своїх працівників. За ним “живуть”, зокрема, у Вінниці, Києві, Броварах та Криму. А нещодавно губернатор сусідньої Івано-Франківщини, наштовхнувшись у коридорі адміністрації на “якесь попандопуло в шортах, капцях і майці з ланцюгом”, видав розпорядження, яким зобов’язав дотримуватися ділового стилю в одязі не лише підлеглих, а й відвідувачів владної будівлі. Тож, напевно, введення кодексу одягу (англійською “дрес-код”) на загальнодержавному рівні таки на часі. Про це розмовляємо з ужгородським дизайнером і модельєром Русланом Джангобековим.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

- Руслане, чи доречне нині введення дрес-коду для службовців?

- Почнемо з того, що регламент в одязі для чималої кількості працюючих українців не є чимось новим. Банківські установи й солідні фірми уже давно ним послуговуються, для них зовнішній вигляд їхніх працівників теж є частиною бренду. До того ж доведено, що часто офісний одяг може розповісти про компанію більше, ніж самі співробітники, тому й така увага до нього, а порушення встановлених правил карається різного роду стягненнями аж до звільнення. Введення дрес-коду для держслужбовців теж потрібне. Бо, за великим рахунком, у нас немає культури офісного стилю. Нині ми так само, як і за Радянського Союзу, прагнемо продемонструвати щойно придбану річ насамперед своїм колегам. Щоправда, тоді показували ту, яку за тотального дефіциту вдавалося “дістати по блату”, тепер уже за традицією. Мені взагалі здається, що в нас на роботу люди приходять не працювати, а дружити, спілкуватися, вирішувати свої проблеми, в тому числі й особисте життя. Причому це склалося історично на пострадянському просторі. Згадаймо хоча б фільм “Службовий роман”, герої якого починають робочий день із причепурювання, протягом трудового дня вибігають за покупками, обговорюють сімейні проблеми… Тому із введенням дрес-коду можуть виникнути труднощі, навіть відторгнення в працюючих людей - змінювати звички важко.

- До того ж не сприяє виробленню культури вдягатися й нинішнє засилля яскравого пляжно-карнавального мотлоху в магазинах. Тож, гадаю, за нинішніх умов рамки пристойності треба окреслити.

- Безперечно. Ми ж лягаємо спати в піжамі, на пляжі носимо купальник і на роботу повинні вдягатися відповідно до офісного стилю. Чому має бути інакше? Коли людина заходить в установу, то мусить зосереджуватися на питанні, з яким прийшла туди, звертати увагу на рівень професіоналізму співробітників, а не їхній екстравагантний зовнішній вигляд. Я завжди кажу про таке поняття, як доречність. Наприклад, гіпюр о 10-й ранку - це вульгарно, бо виникають асоціації, вибач за натуралізм, що жінка щойно повернулася після бурхливої ночі. З розповідей клієнток із-за кордону знаю: там неприпустимо, аби блуза була хоч трохи прозорою чи з декольте, а спідниця - коротшою за визначену довжину. В них із цим суворо. І не лише тому, що так треба, - це непристойно. На таку жінку не дивитимуться як на потенційного працівника, а сприйматимуть як на сексуальний об’єкт. В Україні таке зустрінеш нерідко. Тому введення певних обмежень в одязі для наших людей буде доречним. А як інакше навчити?

- Давай спробуємо означити основні вимоги ділового стилю.

- Вони прописані абсолютно чітко. Для жінок це строгий костюм (жакет у поєднанні зі спідницею, брюками чи сукнею ділового стилю), чорні брюки, спідниця до середини коліна, кілька топів, білі сорочки, класичні туфлі-”лодочки” на підборах не вище 6 см, босоніжки неприпустимі навіть улітку, обов’язково капронові колготки чи панчохи, скромний годинник, який слугує лише для визначення часу, з прикрас - обручка, якщо жінка заміжня, ланцюжок із кулоном, скромна каблучка й сережки, прикраси з перлами; природний макіяж, непомітний манікюр, акуратна зачіска, без буклів і “голубців”. Кольори одягу - чорний, білий, сірий, синій, оливковий, коричневий, пастельні тони, відтінки піску, каменю, води, трави. Силуети - об’ємні, вільні, напівприталені. Тканина - що не мнеться, добротна й водночас приємна для погляду.

Діловий стиль для чоловіків припускає однобортну піджачну пару з тканини одного кольору і фактури, сорочку й краватку з мінімальним малюнком та “некричущого” забарвлення; темні, в тон до брюк носки. Причому вони мають бути достатньо високими, аби при сидінні в позі нога на ногу не було видно голої ділянки ноги. Кольори костюма - класичні офісні: темно-синій, коричневий, сірий, бежевий. Чорний переважно на корпоративних вечорах. Туфлі із закритою шнурівкою моделі oxford, рідше - відкритою - derby та ремінь зі шкіри підбирають однакового виду й кольору. З верхнього одягу діловому стилю відповідають пальто чи плащ, залежно від сезону. З аксесуарів дозволяються годинник, добротний, але не дорогезний (це вже вважається непристойним), шпилька для краватки, запонки, обручка, якщо чоловік одружений.

Щодо парфумів. В офісі вважається неприпустимою надмірна захопленість парфумами, проте й не варто відмовляти собі в улюбленому ароматі. Тут головне - не переборщити, аби не “заморити” товаришів по службі сильним нав’язливим запахом.

- Дрес-код досить суворий і в літньому гардеробі…

- Загалом діловий дрес-код не має поняття сезону. Жінкам навіть у страшенну спеку непристойно з’являтися в офісі без капронових колготок чи панчіх, а чоловікам - без піджаків (до речі, їх теж слід уміти носити - нижній ґудзик завжди має бути розстібнутий), особливо під час переговорів чи офіційних зустрічей. Взуття мусить бути закрите. Навіть якщо на вулиці +40 - ніяких сандалів, шльопанців чи сабо. А втім, не все так страшно. Кожна людина має масу варіантів залишатися вірною діловому стилю й при цьому не померти від спеки. Для цього варто віддати перевагу речам із натуральних тканин, наприклад, льону чи бавовни. Жінки можуть замінити сорочки з довгими рукавами на блузки з рукавом-ліхтариком або на три чверті. Допустимі й спідниці, вищі на 2-3 см від коліна. На літній період краще відмовитися від брюк, а замість колготок придбати максимально тонкі панчохи. Класичні “лодочки” можна замінити на туфлі з відкритою п’яткою. Для чоловіків улітку будуть доречними сорочки з коротким рукавом, які у спеку припустимо носити і без краваток (звісно, не під час перемовин чи важливих зустрічей). А як літній варіант взуття можуть бути полегшені мокасини світлих відтінків.

- Окрім таких послаблень, нашим держслужбовцям обіцяють зробити п’ятницю “розвантажувальним” днем.

- Кежуал-день, коли до офісу можна приходити в джинсах і без піджака, практикують чимало закордонних фірм і компаній. Як правило, на цей день не планується жодних зустрічей із клієнтами й візитів. Однак тут також треба знати міру: приходити неохайним, із голим животом чи відкритою спиною не слід.

- До речі, чого категорично не можна вдягати на службу?

- Дрес-код забороняє з’являтися в держустановах та офісах у шортах, майках-топ, спортивних футболках, кросівках, сандалях, жінкам - у міні, відкритих платтях і блузах чи з декольте (воно може бути на рівні 2-х розстібнутих ґудзиків блузи). Неприпустимі ажур, гіпюр і мереживо, люрекс, стрази. А ще яскраві макіяж і нігті, надмір коштовностей, пірсинг і татуювання на відкритих частинах тіла. Кожна тканина, деталь одягу прямо чи опосередковано має смислове навантаження і своє призначення. Повторюся: ми ж не лягаємо спати в шубі (як не дивно, в спальні дрес-код витримується чітко) чи не виносимо сміття в бальній сукні. Чому ж дозволяємо собі на роботу з’являтися у вечірньому чи пляжному одязі?! Це неповага до фірми й оточуючих. Ти не повинен випинати свої можливості та смаки.

- А якщо не хочеться дотримуватися прийнятих норм?

- Багато хто сприймає дрес-код ледь не як насильство над особистістю, навіть як порушення прав людини. А тим часом кодекс одягу продовжує діяти в багатьох компаніях. Й оскільки роботодавці, як правило, схвалюють введення подібних правил, частіше за все супротив виявляється марним. Просто кожен повинен чітко визначитися, що йому важливіше. Якщо вимоги керівництва йдуть урозріз із тим, як людина себе бачить, вона має вибирати між власними переконаннями й корпоративним етикетом. Не подобається - звільняйтеся, бо це вам потрібна робота, ви повинні жити за загальними правилами. Кидаючись у рішучий бій з установленим порядком, багато хто не задумується, що, обмежуючи вибір, дрес-код одночасно його і спрощує. Далеко не всі співробітники можуть продемонструвати бездоганне відчуття стилю й міри, і тут їм на допомогу приходять уже продумані правила. І чим вони суворіші, тим менше шансів загубитися в різноманітності варіантів одягу. До речі, численні укази та постанови, що регламентували форму одягу й вид прикрас, існували здавна в багатьох народів. Так, на початку 80-х років ХVIII століття Катерина ІІ видала указ “О назначении, в какие праздники какое платье носить особам обоего пола, имеющим приезд ко двору”. Згадаймо указ Петра І, аби бояри голили бороди й одягалися на європейський лад. Це той самий дрес-код…

Щоправда, є й інший бік медалі. Якщо фірма чи установа вимагає від своїх працівників дотримання дрес-коду, вона зобов’язана забезпечити їм пристойну зарплату, з якої вони зможуть виділити енну суму на придбання речей, що відповідають вимогам установленого регламенту одягу, а також створити відповідні умови для праці, як-от: кондиціоноване повітря влітку та опалення в холодні пори року. Бо, наприклад, в’язані чи трикотажні речі заборонені офісним стилем. Вони зручні для роботи на дачі або прогулянок у лісі й аж ніяк не підходить для офісу.

- А куди ж носити все інше, що припало до душі й “оселилося” в гардеробі? Невже його ніде буде показати?

- Просто слід урізноманітнити своє життя, не замикати його лише на роботі й домі, визначити коло спілкування поза ними, зрештою, змінити місце проживання, якщо в Ужгороді ніде показати свій гардероб.

- Кого вважаєш за приклад ділового стилю?

- Багато хто захоплювався стилем, який пропагувала Юлія Тимошенко. На мою думку, те, як вона вдягалася, неприйнятне для прем’єр-міністра. Попри те, що одяг її гарний, добротний і, безумовно, цікавий, утім, оздоблений воланами, рюшами та драпіровками, він аж ніяк не відповідав офіційно-діловому стилю, радше романтичному, якому немає місця на такому високому рівні. Крім того, її стиль здобрений певною долею сексуальності. А діловий стиль асексуальний. Звісно, ніхто не каже про Ангелу Меркель, котра носить жакети жахливих крою і кольору… Особисто я вважаю еталоном Маргарет Тетчер. Це справді зразок того, який вигляд повинна мати державна особа.

- А з чоловіків?

- Англійців загалом. У них це в крові. Саме вони є винахідниками класичного чоловічого костюма, а в Лондоні, на відомій вулиці Севіл-Роу, ще з XІХ століття працюють майстерні, що спеціалізуються на його пошитті.

…Гадаю, опануємо і приймемо зрештою діловий стиль і ми. Дотримуватися його необхідно й не так складно, як видається на перший погляд. Достатньо підібрати речі, які подобаються вам особисто та в яких добре почуваєтеся, і тоді навіть найсуворіший стиль видасться привабливим.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  29/08/10, 12:08


№ 32 (604) Еміл Ландовський: “Як мер перехідного періоду, в першу чергу мусив займатися політикою, а вже потім - комунальними питаннями”

Еміл Ландовський, котрому випало нелегке завдання бути міським головою Ужгорода в переломний період 1990 - 1994-го, цього тижня відсвяткував 70-літній ювілей. Безперечно, ми скористалися приводом, щоб запросити його до наших “Суботніх зустрічей”. А згадувати Емілу Федоровичу є про що. Причому як фаховий історик він не уникав неприємних запитань та спогадів: раз факти мали місце - “із пісні слів не викинеш”. Власне, в такому ж ключі написана і його 535-сторінкова книжка “Ужгород на зламі епох”, тож дивуватися нічого.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

- Еміле Федоровичу, ви свого часу викладали на кафедрі історії КПРС в університеті, а потім кинули виклик комуністичному режиму. Тяжко давалася зміна світогляду?

- Тяжко, тим більше, що припала вона вже на зрілий вік. До 1990 року я дійсно був тісно пов’язаний із комуністичною ідеологією. Але з початком перебудови ми стали отримувати так багато закритої доти інформації, яка дискредитувала комуністичну систему! Не кажу, що в радянському суспільстві все виявилося поганим, але перекосів вистачало, тож воно вичерпалося, саме на собі поставило хрест. Знаючи більше, люди коригували свої погляди, і я не став винятком. У відповідь на подібне до вашого запитання один поважний політик загальноукраїнського масштабу сказав мені: “Не міняються тільки дурні”. Тож у демократичному таборі я опинився зовсім не з кон’юнктурних міркувань. Кандидатом у мери мене висунула демократично налаштована депутатська група “Позиція”. Звичайно, не раз поставало питання про те, що Ландовський - комуніст. Але чи можна було в ті часи робити хоч якусь наукову кар’єру без прив’язки, принаймні формальної, до партії? Особливо загострилася ситуація, коли йшлося про демонтаж пам’ятника Леніну. Дехто дорікав: ти освіту отримав завдяки радянській владі, а монумент вождю дозволяєш знімати! Хоча, думаю, за нашу з братом вищу освіту сплачено з верхом - усі землі й худобу, куплені на зароблені дідом в Америці й батьком за Чехословаччини гроші, забрали в колгосп.

- На посаді мера з якими найгострішими проблемами довелося зіштовхнутися?

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  29/08/10, 12:08


№ 31 (603) Льодова арена: від проекту - до реалізації

Цього тижня у великому залі Ужгородської міської ради відбулося громадське слухання - обговорення проекту будівництва в Ужгороді “Льодової арени”, яка в майбутньому дозволить суттєво підняти рівень розвитку міської фізкультури і спорту та цілорічно оздоровлювати всі вікові категорії населення. Це питання є надзвичайно актуальним як для влади, так і ужгородців. Не секрет, що єдиний, якщо можна так сказати, “льодовий” об’єкт Ужгорода - каток у Падіюні - давно відпрацював свій вік і вже багато років є зношеним та технічно непридатним для розвитку хокею чи катання на ковзанах. До слова, наголосив депутат міськради Олег Лукша, котрий відкривав громадські слухання, на сьогодні існує загальнодержавна програма, яка передбачає за рахунок Держбюджету зведення спортивних арен для занять льодовими видами спорту в кожному обласному центрі України. Але, повідомив Олег Васильович, перевагу в цьому будівництві чомусь віддали Мукачеву… Така сама сумна доля спіткала й будівництво аквапарку в Ужгороді, яке наштовхнулося на глуху стіну непогодженнь та ігнорувать з боку чиновників, незважаючи на те, що за аквапарк на всеміському референдумі проголосувала більшість ужгородців. На жаль, із політичних, економічно-фінансових та інших причин зведення аквапарку в обласному центрі поки що законсервоване. Але, підсумував депутат, нині йтиметься не про політику, а про реальні речі.

Олексій МЕГЕЛА, “Ужгород”

Представила проект “Льодової арени” заступник начальника ужгородського управління архітектури та містобудування Олександра Зотова, котра в загальних рисах розповіла про нього, технічні характеристики об’єкта, його наповнюваність глядачами та спортсменами. Олександра Сергіївна наголосила, що “Льодова арена” будуватиметься в два етапи, а її перша черга буде завершена вже наприкінці цього року. Свого часу рішенням сесії депутатів Ужгородської міської ради під цей проект виділено достатню за площею ділянку. Спочатку інвестори зведуть основну частину “Льодової арени”, яка включатиме власне каток, котрий тимчасово, до моменту реалізації другої черги, буде відкритим із боків. Тому він функціонуватиме тільки тоді, коли температура повітря не підніматиметься вище 10-15 градусів тепла, а в літній період перекваліфіковуватиметься на ролики. Проте на другому етапі передбачено зробити арену повністю критою: тоді каток працюватиме вже цілорічно в “холодному режимі”.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  25/08/10, 09:14


№ 31 (603) Один тиждень міської влади мовою фактів і конкретних справ

Продовжуємо друкувати перелік зробленого управліннями та підрозділами міської влади протягом тижня.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада)  -  25/08/10, 09:13


№ 31 (603) КП “Боздоський парк” подбав про безпеку ужгородців

Цього тижня Боздоський парк поповнився вкрай важливими для безпеки його відвідувачів засобами - двома 40-метровими громовідводами загальною вартістю близько 80 тис. гривень.

Гігантські вежі встановили поблизу центрального входу в парк та в кінці однієї з алей біля залишків старого “чортового колеса”. Як пояснив директор комунального підприємства Олександр Черняк, такі застережні заходи були вкрай потрібні завжди людному місцю відпочинку, адже у високі паркові дерева під час гроз часто влучають блискавки, що може становити небезпеку для людей. Кошти на встановлення громовідводів виділили на сесії міськради після звернення директора парку до міського голови Сергія Ратушняка. “Приємно, що міська рада зголосилася подбати про безпеку ужгородців, - резюмує Олександр Черняк. - Власне, ані депутати, ані міський голова, розуміючи, яким важливим для міста є впорядкування Боздоського парку, жодного разу не проігнорували мої прохання і звернення. Результати цієї співпраці, думаю, помітні всім, хто останнім часом бував у нашому парку”. Наприкінці вересня керівництво комунального підприємства планує відзвітуватися про роботу, виконану протягом 3-х років. Як запевнив Олександр Черняк, на цьому оновлення Боздоського парку не припиниться. Серед планів на наступний рік - провести нічне освітлення центральних алей аж до підвісного мосту, відкрити 3 нові вбиральні, за кошти приватного інвестора збудувати стайню (можливо, навіть започаткувати кінну охорону парку) та подбати про ще більшу безпеку відпочиваючих, установивши на заглиблених алеях парку камери відеоспостереження та найнявши професійну охорону.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  25/08/10, 09:13


№ 31 (603) Американський досвід міського планування

Днями на запрошення обласної організації ВМГО “Молодіжний європейський рух” Закарпаття відвідала заступниця директора Департаменту з аналізу програмної політики й урядової підзвітності штату Флорида (США) Кетрін Макгуайєр.

У сесійній залі Ужгородської міської ради пані Макгуайєр провела зустріч з міським головою Сергієм Ратушняком, міськими депутатами, представниками громадськості та ЗМІ. Американська модель міського самоврядування викликала чимало запитань у присутніх, котрі цікавилися, як мерія співпрацює з поліцією, які податки платять мешканці американських міст та як проводиться стратегічне планування їх життєдіяльності. Так, Кетрін Макгуайєр розповіла, що в умовах економічної кризи її департамент багато працює над ретельним плануванням бюджету та економією коштів. Рідним містом американської чиновниці з кількістю населення, як в Ужгороді, керує мер та всього лише 5 депутатів, але є міста, в яких головує так званий сіті-менеджер, тобто спеціально найнятий професійний економіст, котрий розробляє план розвитку міста. Сказати, що розмова вийшла плідною, мабуть, не можна - занадто вже різні в Україні та США законодавчі бази та менталітет. Зокрема, Сергій Ратушняк зазначив, що поради від тих, хто заробляє та витрачає значно більше, ніж українці, сприймаються важко, адже навряд чи в американських мерів та депутатів трапляються ситуації, коли бюджетних коштів не вистачає так катастрофічно, що годі наскребти на ремонт дорожніх покриттів чи навіть прибирання вулиць. Насамкінець американська гостя презентувала Сергієві Ратушняку грамоту та невеличкий подарунок і поїхала далі говорити про виховання молодих лідерів та підвищення добробуту людей з мерами Мукачева та Рахова.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  25/08/10, 09:13




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS