Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за Березень 2010



№ 10 (582) З оптимізмом у майбутнє дивляться комунальники напередодні професійного свята

Хоч комунальники наразі живуть у “безбюджетному” режимі - за відсутності фінансування та з усіма наслідками, які з цього випливають, у майбутнє вони дивляться з оптимізмом. Сподіваються, передвиборні обіцянки про розподіл зібраних на місцях коштів між центром і муніципалітетами у форматі “50 на 50″ (наразі діє схема “65 на 35%” на користь Держбюджету) таки стануть реальністю. А як витратити гроші - вони чітко знають. Планом робіт на 2010-й напередодні професійного свята з журналістами поділився директор Департаменту міського господарства Віктор Мартин.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Цифри і плани

Департамент міського господарства уже підготував базу даних для майбутнього бюджету. Запити комунальників оформилися в цифру 39,753 млн. грн. Із них на капітальний ремонт житла - лагодження дахів, заміну водогонів, каналізаційних мереж тощо - просять 4 млн., на утримання об’єктів благоустрою (прибирання, озеленення, вивезення сміття і т. д.) - 12 млн. грн. Це все стосується загального фонду. По спецфонду заявок набралося на 22 мільйони. Із них планується 6 млн. грн. транспортного збору, який піде виключно на поточний ремонт доріг, оскільки лише 1 км капітального тягне на 5 млн. грн. Враховуючи, що загальна протяжність ужгородських шляхів 210 км, на їх ґрунтовне впорядкування потрібна астрономічна сума. Ще 6 млн. слід знайти на ліфтове господарство, адже з 255 ужгородських ліфтів близько 80 вичерпали свій строк експлуатації. Техніка безпеки вимагає або замінювати їх, або капітально лагодити.

Мільйонів 10 треба на продовження розпочатого минулоріч упорядкування внутріквартальних територій та виконання запланованих програм “Тротуар” і “Центр міста” - відповідне завдання перед комунальниками поставив мер Сергій Ратушняк. Наразі вже розробляються проекти реконструкції центральної частини Ужгорода: вулиць Корзо, Волошина, Швабської, площі Ш. Петефі, та вимощення тротуарів у районі Перечинського вокзалу, облаштування решти пр. Свободи - аж до авто- й залізничного вокзалів. До слова, цьогоріч обов’язково розпочнуть робити сучасний гарний проспект на Легоцького. Будівля на розі Легоцького-Заньковецької хоч і добудовується, проте вже набуває пристойного вигляду, перші 3-4 поверхи збираються запускати, тож підрядчик проводить благоустрій території. А місто, зі свого боку, теж займеться реалізацією задуманого. Зокрема планується зробити регульованим це перехрестя. Відколи відкрився рух по вул. Легоцького на 8 Березня і Можайського, це дуже розвантажило центральну частину, тож розпочате треба довести до завершення й покласти там другий шар асфальтового покриття. Наразі ведуться переговори з обласними структурами, щоб гроші виділили з крайового бюджету, адже Ужгород віддає туди 10% транспортного збору.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  22/03/10, 12:32


№ 10 (582) Міська влада зустрілася з представниками церков

Цього четверга у малому залі Ужгородської міської ради зібралися представники влади та духовенства, аби продовжити розпочатий торік діалог і за пропозиціями церков окреслити завдання для міських соціальних та комунальних служб із підготовки до святкування Великодня.

Як зазначив заступник міського голови Федір Апшай, питань у влади і церкви, що потребують спільного вирішення, чимало. Й у розв’язанні ряду з них, зокрема в роботі з молоддю, з часу попередньої зустрічі вдалося досягти відчутних результатів завдяки активній позиції релігійних молодіжних організацій.

Тому міський голова Сергій Ратушняк підписав, а його заступник Федір Апшай вручив подяки від Ужгородської міської ради за вагомий внесок у проведення виховної роботи серед дітей та молоді міста Ужгорода, формування в них духовної культури та найкращих моральних цінностей протоієрею Української православної церкви Київського патріархату Андрію Вальку; голові молодіжного центру „Воскресіння” при Ужгородському греко-католицькому кафедральному соборі отцю Владиславу Ігнатишину (на фото); сестрі чину домініканців Римо-католицької церковної громади Мірі Підлер; голові Ужгородського молодіжного православного братства ім. Преподобного Алексія Карпаторуського Української православної церкви Московського патріархату протоієрею Віктору Палошу; головному секретарю управління Закарпатської реформаторської церкви пастору Ужгородської реформатської громади Яношу Гейдеру.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  22/03/10, 12:32


№ 10 (582) В Ужгороді запрацював консорціум двох фондів

Міжобласний благодійний Фонд розвитку Карпатського єврорегіону (Карпатський фонд) та Міжнародний фонд “Відродження” об’єдналися й разом реалізовуватимуть антикризову гуманітарну програму.

Директор Карпатського фонду Руслан Жиленко та його колега з Міжнародного фонду “Відродження” Євген Бистрицький підписали угоду про співпрацю. Адже ці організації мають спільну мету - підтримати соціально вразливі верстви населення в Західній Україні, які найбільше постраждали в період кризи, ініціювати неурядові організації, що займаються допомогою людям з фізичними вадами, безробіним, малозабезпеченим і безпритульним, національним меншинам та іншим категоріям громадян.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/03/10, 12:32


№ 10 (582) Зауважте. Рішення щодо місць проведення мітингів ніхто не відміняв

Ужгородська міська рада нагадує, що рішенням ХІІІ сесії ІІІ скликання від 8 вересня 1999 року місцями для проведення мітингів, маніфестацій та інших акцій, організаторами яких виступають об’єднання громадян, релігійні громади та мешканці міста, визначено: площу біля обласного музично-драматичного театру (Київська наб.), стадіон “Спартак” та Боздоський парк.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада)  -  22/03/10, 12:31


№ 10 (582) Будівельний ринок досяг паритету

Принаймні, так вважає представник одного з найбільших інвестиційних проектів у галузі будівництва в Ужгороді Володимир Шолохман, котрий у прес-клубі “Нове Закарпаття” розповідав про реалії та перспективи будівельної галузі в місті. Зараз, на його думку, ринок досяг такої стадії, коли затрати, податки й мінімальний прибуток у сумі складаються в ціну квадратного метра, більш-менш прийнятну для покупця.

Про проблеми галузі Володимир Петрович розповідав, виходячи з досвіду близького йому “Боздош-еліт”. Там заморожувати будівництво або тримати ціну до останнього не збираються, бо вигідніше мати хоч і менші, але “швидкі” гроші, ніж втрачати позиції в бізнесі. Так, нещодавно була введена в експлуатацію друга черга - 3 багатоповерхівки на 52 квартири, які ужгородці викупили ще в 2008 році, а от із третьою чергою справи гірші - тільки 60% помешкань знайшли власників. Та, незважаючи на це, уже в квітні-травні наступні 3 будинки введуть в експлуатацію, а затим візьмуться за наступні. Щоправда, якщо в перших багатоповерхівках квадратний метр продавали по 1200 доларів, то зараз - по 750 (треба врахувати, що йдеться про елітне клубне житло). Різниця суттєва, саме тому можна казати: це ціна ще не збиткова для забудовника і вже не жахаюча для покупця.

Хоча, зрозуміло, навіть за такої ситуації мало хто спроможний придбати нерухомість: криза, доступних іпотечних кредитів, як і будь-яких інших, нема, а відтак і грошей. Та навіть люди, котрі їх мають, після афер на зразок “Еліта-центру” дуже насторожено ставляться до первинного ринку житла: набагато надійніше купити готову квартиру й отримати завірений нотаріусом акт на право власності, ніж вкладати кошти в будівництво, яке невідомо коли насправді закінчиться. Тому величезна проблема з внутрішніми інвестиціями в Україні - через недовіру і побоювання бути “кинутим”. Та якщо не зважати на ризики, нове житло зараз має багато переваг, зокрема в ціновому плані придбати його вигідніше, аніж купувати “убиту” квартиру в цікавому мікрорайоні й робити євроремонт.

Журналісти поцікавилися в Володимира Шолохмана, що потрібно робити, аби до нас пішли іноземні інвестиції? І він подав цікаву ідею: компетентним службам міської ради варто розробляти проекти певних об’єктів, а потім … виставляли їх на конкурс. Хай іноземці змагаються за право будувати супермаркети, школи й садки. І вони змагатимуться! Річ у тім, що сама по собі окупність грошей в Україні набагато швидша, ніж у Європі. У них 12-15 років вважається цілком прийнятним строком, а в нас - не більше п’яти. От тільки іноземців лякають такі українські явища, як забюрократизованість отримання земельних ділянок, дозволів на будівництво і, м’яко кажучи, “незаплановані витрати”. Якщо ж усунути ці фактори готовими пакетами документів - “закордон нам допоможе”.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/03/10, 12:31


№ 10 (582) За інформацію про “гранатометів” міліція обіцяє винагороду 50 тисяч гривень

Перша неприємність спіткала кафе-бар “Міні” на вул. Ракоці, 10 ще 27 лютого. О 5.45 за номером 102 зателефонував черговий, котрий охороняв об’єкт, і повідомив, що там розбите вітринне скло, а в самому приміщенні лежить предмет, схожий на гранату.

На місце події приїхала слідчо-оперативна група, і оскільки вона попередньо дійшла висновку, що це таки граната, було проведено евакуацію всіх мешканців багатоповерхівки (кафе знаходиться на 1-му поверсі житлового будинку - авт). Гранату вивезли на полігон, а там з’ясувалося, що це муляж, - вибухової речовини всередині не виявили.

13 березня в цьому ж кафе, яке, до речі, належить 22-річній ужгородці, знову трапилася НП. Цього разу о 4.40 зателефонував невідомий: мовляв, на вхідних дверях та вітрині пошкоджено скло, до того ж чувся гучний хлопок. Слідчо-оперативна група констатувала, що спрацював невідомий вибуховий пристрій.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/03/10, 12:30


№ 10 (582) Художнику і бунтарю, вічному Дон Кіхоту Михайлу Банику присвятив свою книжку Андрій Дурунда

Щойно у видавництві “Ґражда” побачила світ третя книжка із задуманої письменником Андрієм Дурундою серії розповідей про наших краян “Роде наш красний”. А цього вівторка “новонароджену” - художньо-документальну повість-монолог “Художник і бунтар, або Вічний Дон Кіхот” представили громадськості в актовій залі Богословської академії.

Ї ї автор і упорядник присвятив самобутньому художнику, громадському діячеві, орденоносцю, Почесному громадянину Ужгорода й почесному професору МАЛіЖ Михайлу Банику, маючи тверде переконання, що добре слово про достойну людину треба казати за її життя. “Йому йде, нівроку, дев’ятий десяток. Михайло Іванович немало прожив і пережив на своєму віку, як і його рідне Закарпаття, Україна, яку він любить і якій незрадно служить”, “Цього чоловіка всеньке життя били, ламали, гнули, морально терзали, та скорити не змогли. Він не став жорстоким, навпаки - дедалі більше сповнювався великою любов’ю до людей”, “Ця людина і в радянські часи, і тепер боролася проти несправедливості, за честь, гідність, любов до свого краю”, - це все, за автором, про героя книжки. Тому й не випадкова її назва - “…Вічний Дон Кіхот”.

До своїх оповідей про Михайла Баника Андрій Дурунда додав відгуки культурних діячів, науковців, журналістів; окремі сторінки присвячені й дружині художника Ніні Тарахонич; усе це гарно проілюстровано фото з архіву Михайла Івановича та репродукціями його картин - от і вийшло достойне видання про достойну людину.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/03/10, 12:30


№ 10 (582) До громадських слухань 23 березня 2010 року

Забезпечення належного європейського рівня обслуговування житлових багатоповерхівок та прибудинкових територій в Ужгороді (як і в багатьох інших містах України) вимагає термінових спільних зусиль місцевої влади, депутатів та мешканців - співвласників будинків.

Форма участі мешканців у цій роботі може бути різна хоча б через те, що практично кожна багатоповерхівка має свої особливості. Мешканці будинку № 31 по вул. Л. Толстого ще в березні 2002 року обрали будинковий комітет з метою сприяння у вирішенні проблем належного утримання житлового комплексу, захисту прав співвласників. Звичайно, через багато обставин нам вдалося вирішити ще мало із численних проблем майже 240 мешканців 72-х квартир.

Ми підтримуємо дії нашого мера Сергія Ратушняка щодо реорганізації комунальної служби міста. Своєчасним є створення Департаменту міського господарства на чолі з В. Мартином. До речі, це єдиний керівник-комунальник, з яким за останні 10 років можна поспілкуватися щодо проблем й отримати реальну допомогу (звісно, в межах можливого). Долучились до практичного вирішення питань нашої багатоповерхівки депутати міської ради Т. Зомбор та О. Химинець, а також депутат обласної ради М. Каламуняк.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада)  -  22/03/10, 12:30


№ 10 (582) Ужгород під знаком Терезівзакономірно став містом художників і мрійників

20 березня астрологи та всі, хто вірить у віщування зірок, відзначають Всесвітній день астрології. Звісно, дата святкування не є випадковою: західні астрологи запропонували її тому, що саме цього дня починається астрономічний і астрологічний рік, а сонце вступає у знак Овна. Відзначають його і в Україні, де в останні кілька років мода на астрологів набула такого масштабу, що багато політиків та бізнесменів бояться крок ступити, не порадившись з особистим спеціалістом. Ужгород також може похвалитися фахівцями з астрології, щоправда, їх у нас набагато менше, ніж у столиці. У переддень професійного свята ми запросили до розмови ужгородського астролога Оксану Каплуненко, котра розповіла нам багато цікавого про астрологію, її особливості, свою роботу та навіть зоряний “характер” нашого міста.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Що воно таке?

Астрологія (від давньогрецького astron - зірка і logos - слово, навчання) - наука про вплив зірок на земний світ і людину, вчення, яке за розташуванням небесних тіл (в основному планет) передбачає майбутнє конкретних людей, цілих народів, результат певних дій тощо. Виникла астрологія в глибоку давнину в Месопотамії й отримала великий розвиток в Асірії, Вавилоні, Греції, Римі, Індії, пізніше в ісламському світі та Європі. Семи відомим у давнину небесним тілам (Сонцю, Місяцю, Меркурію, Венері, Марсу, Юпітеру й Сатурну) приписували вплив на долю людей. На основі їхнього взаємного розташування, показників 12 знаків зодіаку й 12 так званих домів у момент народження людини складався гороскоп, який “розповідав” про подальше життя людини. Гороскопи також складалися для того, аби дізнатися, чи будуть успішними битви та інші політичні рішення давніх правителів. Пізніше до семи згаданих планет доєдналися Уран, Нептун, Плутон, деякі великі астероїди та фіктивні точки, які трохи розширили спектр роботи астрологів.

Учені всього світу досі сперечаються, чи можна називати астрологію наукою, але сходяться в одному: якби наші предки не цікавилися настільки зорями, розвиток таких наук, як математика, астрономія, метеорологія тощо, відбувався би значно повільніше. Між тим статисти зазначають: за останні два десятки років астрологія знову стала модною, і все більше людей звертається за порадами до планет. Навіть ті, хто досить іронічно ставиться до зоряних віщувань, часто зізнаються, що вірять у схожості характерів людей, котрі народилися під однаковими знаками зодіаку, та допускають, що розташування планет у момент народження може накласти відбиток на майбутнє фомування особистості. Звісно, є й такі, хто абсолютно не довіряє астрології, але, як зазначає наш гість Оксана Каплуненко, так стається тому, що люди помилково ставляться до цього вчення як до певного розділу гадальної магії і майже ототожнюють астрологів з бабками-віщунками, екстрасенсами, ворожками тощо.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/03/10, 12:29


№ 10 (582) Степан Марченко: “Ужгород підкорив мене своєю європейською аурою”

До Дня Перемоги у нашій “Галереї слави” мають виступити всі ужгородці - визволителі Ужгорода, котрих, на жаль, залишилося дуже мало. Черговий гість цієї рубрики - майор у відставці Степан Марченко. Незважаючи на те, що йому скоро 95, Степан Аксентійович тримається молодцем: щодня робить зарядку, до пояса миється холодною водою і взагалі живе за чітким режимом, до котрого обов’язково входить одногодинна прогулянка містом. Причому з 4-го поверху вниз, а потім нагору самостійно підіймається пішки! На зустріч із журналістом ветеран погодився без зайвих зволікань, проте згадувати про війну, як з’ясувалося, не любить. Більше того, рідним ніколи нічого про неї не розповідав - надто тяжкі картини оживали перед очима, не хотілося знову й знову повертатися до них.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Життя Степана Марченка і до війни важко назвати безхмарним. Народився 28 листопада 1915 року на Дніпропетровщині, і того ж року на фронтах Першої світової загинув його батько, навіть не побачивши сина. Хлопчик був ще зовсім малим, коли мама вдруге вийшла заміж і переїхала в інше село, тож він залишився з дідусем та бабусею, котрі прищепили йому любов до природи й хліборобської праці. 4 роки початкової школи у рідній Підгородні, потім школа-інтернат - і 15-літній підліток розпочинає самостійне “плавання”, вступивши до фабрично-заводського училища при шахті № 1 Красноармійського району Донецької області. По закінченні навчання працював на тій же шахті електрослюсарем, аж поки в 1933-му його не призвали до армії. Служив у прикордонних військах у Середньоазіатському воєнному окрузі, на кордоні з Афганістаном, і зарекомендував себе дуже гарно: разом із товаришами неодноразово ловив порушників, якось учотирьох затримали аж 54-х бажаючих “просочитися” за рубіж. Не дивно, що після закінчення служби Степана Марченка як перспективного й добросовісного направили у військово-політичне училище в Ташкент, яке він закінчив у червні 1941-го. І зразу пішов на фронт. Спершу був політруком, потім старшим командиром 10-ї гвардійської бригади Північно-Кавказького фронту. У 1942-му під Москвою отримав друге тяжке поранення і 2 місяці пролежав у госпіталі (досі в нозі сидить осколок). Після одужання Степана Аксентійовича направили на 4-й Український фронт, у 331 гвардійському гірсько-в’ючному артилерійському полку 128 гірсько-стрілецької дивізії став командиром артилерійського взводу. Саме з ним із боями пройшов Закарпаттям, визволяв Ужгород. Коли пробиралися горами, була осінь: багнюка, бездоріжжя. Гармати, гаубиці тягли конями, часом і самим доводилося штовхати. Бої, звісно, точилися запеклі, проте, каже ветеран, настрій у радянських воїнів уже був набагато кращим, адже вони наступали, а ворог тікав. Напевно, тому, та ще через добру скоординованість дій наших військ, фашисти й не змогли завдати значних руйнувань Ужгороду: основні адміністративні будівлі в центрі ворог замінував, але підірвати не встиг.

Далі шлях лежав на Чехословаччину. Степан Марченко брав участь у Дуклівській операції, з боями дійшов до м. Оломовці, Праги, де й зустрічав День Перемоги. То, пригадує, був неймовірний шквал емоцій - суцільне торжество, залпи, стрілянина, вигуки радості. І водночас туга за тими, хто не дожив до цього свята.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/03/10, 12:29




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS