Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за 22/02/10



№ 5 (577) Проводи зими та День кохання в Ужгороді

Нинішні вихідні в нашому місті обіцяють бути веселими й насиченими різноманітними подіями. Ще б пак: завершується тижнева Масляна, і починається улюблене свято закоханої молоді - День святого Валентина.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Хоч Масляна й не є традиційним для нашого регіону святом, її із задо-воленням відзначають усі закарпатці (навіть угорці та словаки мають відповідник цього свята - Форшонг та Фашіанг). Тож сьогодні міська влада разом із Закарпатською лігою КВН, Корпорацією свят “Не ПоНяЛ”, кафедрою туризму УжНУ та Туристично-інформаційним центром Закарпаття вперше за 18 років відновлює традицію народних гулянь з нагоди проводів зими і влаштовує в Боздоському парку свято Масляної. Об 11.00 на усіх ужгородців і гостей міста чекатимуть традиційні масляні розваги: ковзання з льдової гірки, стовп із призами, що дістануться сміливцям, котрі вилізуть найвище, конкурси, концерт, розваги для дітей і, звісно, їстівна смакота - млинці з найрізноманітнішими начинками, бограч, ковбаски та багато інших зігріваючих наїдок і напоїв. Окрім народних гулянь, організатори свята обіцяють ще й цілком серйозні заходи, як-от конкурс на найшвидше приготування млинців та встановлення нових рекордів для нещодавно заснованої Книги рекордів Закарпаття (по секрету нам розповіли, що нині в Боздоському парку спечуть млинець завдовжки 15 метрів!). А завершиться свято Масляної традиційним ще для дохристиянських проводів зими спаленням опудала зимової “мари”, яке має прискорити прихід теплих весняних днів.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Новини)  -  22/02/10, 10:22


№ 5 (577) Ужгородські паркові зони будуть реально захищені й упорядковані

Території природозаповідного фонду Ужгорода формально були визначені рішеннями облвиконкому в 1969 та 1984 роках, проте їхній статус нічим, окрім цих папірців, так і не підкріпили. А відтак у паркових зонах десятиліттями хазяйнували хто як хотів: і дерева вирубували, і виносні тераси облаштовували… Зараз департамент міського господарства взявся наводити лад у цьому питанні: робиться інвентаризація, картографія, виготовляються технічні паспорти, на основі яких буде отримано природоохоронні зобов’язання для кожного об’єкта.

Узагалі в межах нашого міста природо-заповідними є парки Лаудона, Горького, Боздоський, липова алея, рокарій “Закарпатлісу” та партерний сквер біля будівлі ОДА на пл. Народній. Останній - загальною площею 1,5 га - минулої п’ятниці вже отримав технічний паспорт: відповідне рішення затвердила міська рада. Попередньо працівниками ДМГ зробили всю картографію, подеревну зйомку зелених насаджень, замовлено інформаційні охоронні знаки, як того вимагає законодавство. Те саме вже ось-ось завершується щодо липової алеї, Боздоського парку, паралельно займаються парком Горького. В ньому, до речі, департамент міського господарства разом із екологічною інспекцією цього тижня робив рейдову перевірку й виявив 14 свіжих великих пнів та 6 - діаметром до 10 см. Хто повирубував дерева, наразі невідомо, та коли це вже буде юридично оформлена природозаповідна зона, відповідати за таке браконьєрство винним доведеться дуже серйозно.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/02/10, 10:22


№ 5 (577) До відома! Пункти реєстрації для участі в ЗНО працюватимуть довше

З понеділка змінено графіки роботи пунктів реєстрації учасників ЗНО-2010 - вони працюватимуть довше.

Так, пункт реєстрації на базі загаль-ноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 6 імені В.С. Ґренджі-Донського м. Ужгорода прийматиме заяви випускників по понеділках, середах та четвергах із 13.30 до 17.00 і по вівторках та п’ятницях із 14.00 до 17.30. А пункт реєстрації на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 19 - з понеділка по п’ятницю - з 14.00 до 18.00 та в суботу - з 10.00 до 14.00.

(опубліковано в категорії: Загальна, Соціум, Влада, Новини)  -  22/02/10, 10:13


№ 5 (577) Зростання рівня захворюваності на ГРВІ прогнозується на кінець лютого

Наразі ж епідситуація в місті стабільна і контрольована. Про це повідомляють спеціалісти міської СЕС, котрі щодня відстежують стан відвідування дітьми дошкільних та шкільних навчальних закладів, а також захворюваності ужгородців.

Згідно з їхніми даними, на 11 лютого рівень захворювання на ГРВІ становив менще 60% від епідемічного порогу, а грипу наразі в місті не реєструється; кількість відсутніх дітей у навчально-виховних закладах не перевищує 9%. Проте з погіршенням погодних умов у місті, втім як і по всій країні, прогнозується зростання рівня захворюваності на ГРВІ на кінець лютого, тобто можлива друга хвиля епідемії грипу та ГРВІ, зазначає Лариса Зарембо, лікар-епідеміолог міськСЕС. Тож аби захиститися від масового захворювання та можливих ускладнень, Лариса Олексіївна радить найперше дотримуватися правил особистої гігієни: якомога частіше мити руки з милом; за допомогою мийних засобів чистити та дезінфікувати поверхні столів, ручок дверей, стільців тощо; уникати контакту з хворими, витримуючи відстань до них не менше 1 метра; в людних місцях удягати маску. А ще дотримуватися здорового способу життя, підвищувати опір організму до інфекцій завдяки повноцінному сну, прогулянкам на свіжому повітрі, споживанню багатих на білок, вітаміни та мінеральні речовини продуктів.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Новини, Країна)  -  22/02/10, 10:13


№ 5 (577) На Закарпатті переконливо перемогла Тимошенко Балога своєю підтримкою зробив ведмежу послугу Януковичу

Ментально Закарпаття все-таки ближче до Західної України, ніж до Східної. Сумніви, які з’явилися було з цього приводу після І туру президентських виборів, зараз зникли: з відривом у 10,2% в нас перемогла Юлія Тимошенко.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Хоча загалом по державі очільниця БЮТу поступилася на 3,5% Віктору Януковичу. І якщо чесно, це просто чудовий результат: будь-який інший представник влади на її місці програв би з тріском (як-от Ющенко), зважаючи на економічну й політичну кризу в країні та пов’язаний із цим стан економіки і рівень життя. Далися взнаки харизма Юлії Володимирівни, бійцівський характер, феноменальна працездатність та несприйняття її опонента більшістю електорату на заході й у центральній частині все-таки розколотої навпіл країни. Проте здаватися Ю.Тимошенко не вміє, тож ставити крапку на “президентіаді-2010″, принаймні формально, поки що не можна. Хоча Віктор Федорович із соратниками у своїй перемозі не сумнівається і приймає привітання - наразі з “високим результатом”, щоб не наврочили, як у 2004-му.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини, Країна)  -  22/02/10, 10:12


Погляньте на численні фотографії нашого міста, надруковані у туристичних довідниках, буклетах, журналах, і зверніть увагу на те, як багато серед них нічних. Освітлений Ужгород і справді неймовірно гарний, причому будь-якої пори року. А неповторного шарму додають йому вуличні ретро-ліхтарі, що теплим жовтуватим світлом підкреслюють архітектурне обличчя міста. Без них важко уявити собі пішохідну частину Ужгорода, та були часи, коли він жив у суцільній темряві, а темної пори вулицями ходили люди зі свічками.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Ліхтарі, що освітлювали вулиці й площі нашого древнього міста, мають багату історію, котра сягає аж 1852 року. Як описує Петро Сова в книжці “Прошлое Ужгорода”, саме 6 січня 1852 року був влаштований “любительський спектакль”, гроші від якого пішли на закупівлю 12 вуличних ліхтарів (тоді їх називали канделябрами). Автор зазначає, що міська управа на той час уже й сама планувала зробити перший крок у напрямі освітлення міста, оскільки в бюджет Ужгорода на 1852 рік на ці потреби було закладено 400 флоринів сріблом. Слід розуміти, що перші ужгородські світильники були керосиновими, принаймні Петро Сова трохи далі писав, що з плином часу кількість таких канделябрів збільшилася до 130, а витрати на освітлення міста становили 6 тис. австрійських корун на рік. На жаль, це письмове джерело не містить інформації стосовно того, який вигляд мали перші вуличні ліхтарі, де вони розміщувалися та звідки були привезені. Але ми можемо припустити, що в Ужгороді був ліхтарник, котрий щовечора піднімався драбиною до кожного світильника і запалював ґніт.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/02/10, 10:12


№ 5 (577) Іван Штефанюк: “Щоб ефективно боротися зі злочинністю, потрібно об’єднати зусилля правоохоронців, мерії і навіть громадськості”

Минуло сто днів, як в Ужгороді маємо нового прокурора - старшого радника юстиції Івана Штефанюка, проте досі він не “засвітився” в пресі, не роздавав інтерв’ю. Що, у принципі, цілком зрозуміло: потрібен був час, аби ввійти в курс справ, зробити певні висновки і розставити пріоритети. Тепер цей період позаду, тож Іван Матвійович розповів нашій газеті, вирішення яких проблем наразі вважає найактуальнішим і над чим у першу чергу працюватиме прокуратура.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

- Іване Матвійовичу, вам є з чим порівнювати. Робота прокурора Ужгорода має свої особливості?

- Безперечно. По суті, я був прокурором у трьох районах і можу відзначити, що в Ужгороді показник злочинності та й узагалі правопорушень значно вищий. При цьому люди більш обізнані зі своїми правами, активніші, відтак за минулий рік нам довелося розглянути 1269 заяв і скарг громадян. В Ужгородському районі, приміром, проходила тільки третина від цієї кількості. Густонаселеність, розвинута інфраструктура автоматично означають і більше проблем. Хоча, з іншого боку, в місті працюємо з одним виконкомом, а в районі доводилося з 31 сільрадою. Тож є свої плюси і свої мінуси.

- За останні кілька років ви - перший прокурор Ужгорода, який став відвідувати сесії міськради. Вдалося налагодити конструктивну співпрацю з мерією?

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  22/02/10, 10:11


№ 5 (577) Музею Федора Манайла - 30

30 років тому, в лютому 1980-го, наказом Міністерства культури України в Ужгороді був створений перший на Закарпатті меморіальний Будинок-музей народного художника УРСР Федора Федоровича Манайла. У меморіальних та експозиційних приміщеннях зібрані особисті речі, документальні матеріали, велика кількість художніх творів, які знайомлять глядача з творчістю відомого майстра пензля. Сюди приходять ужгородці й численні гості міста. На них завжди чекає захоплююча розповідь наукових працівників про одного з найвидатніших майстрів закарпатської школи живопису.

Музей цього неповторного співця нашого краю знаходиться на вул. Другетів, 74, в будинку, де Ф. Манайло жив і працював понад 30 років. Уже через рік після створення заклад приймав перших відвідувачів. Цьому значною мірою сприяла активна позиція членів родини митця, котрі передали приміщення оселі під музей. Діти художника Іван та Катерина, сестра Олена Мартон, Іван Михайлович Чендей, актив Закарпатського відділення Спілки художників України, наукові працівники музею намагалися, відтворивши атмосферу меморіальних кімнат - вітальні та майстерні, розкрити щедрість мистецької палітри Манайла, його духовну привабливість. На окрему подяку заслуговує передбачливість дітей митця, які ще в траурні дні після смерті батька сфотографували деякі куточки його майстерні. За розповідями членів родини, друзів митця, один за одним відновлювалися меморіальні куточки експозиції музею.

Дві кімнати - вітальня та майстерня - залишені в такому стані, як було за життя художника. Інші приміщення квартири переобладнані в експозиційні зали. Стіни кімнат густо завішені картинами Федора Манайла, що представляють піввіковий період його творчої діяльності. Тут розміщено близько 170 художніх творів. Понад 60 робіт складають фонд пересувної виставки, а загалом фонди музею нараховують близько 1,5 тисячі експонатів.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/02/10, 10:11


№ 5 (577) Олексій Луговой: “Не варто нарікати на життя. Тим паче, що в мене воно виявилося доволі вдалим, незважаючи на мінливості долі”

Таке багате на події й зустрічі життя, як у нашого нинішнього гостя Олексія Лугового, складається далеко не в кожного. Уродженцю Ужгорода часів Чехо-Словаччини довелося бути свідком відходу краю до Австро-Угорщини, короткий період пожити в Карпатській Україні, зустріти День Перемоги в Празі, а далі, прийнявши радянське громадянство, разом із батьками повернутися на Закарпаття. Проте і тут надовго не затримався: здобувши освіту біолога-зоолога, “рушив” по заповідниках колишнього СРСР, зокрема Астраханському, Карпатському, “Розточчю” на Львівщині, де пропрацював понад 20 років. Це свого роду рекорд: серед орнітологів Західної України Олексій Євгенович вважається науковцем із найбільшим досвідом “заповідної” роботи. Ще тривалішим є час його викладання у вузах, з якого найпліднішим вважає період у Мордовському педагогічному інституті, де з викладача виріс до завідувача кафедри та декана хіміко-біологічного факультету і заснував школу орнітологів. Ужгородський орнітологічний клуб, що згодом увійшов до Закарпатського відділення Українського товариства охорони птахів, теж завдячує своєю появою Олексію Луговому. Він може похвалитися і чималим “друкованим” науковим доробком: понад 270 статей, монографій, довідників, ряд книжок, численні публікації в періодичній пресі. Однак не лише питання суто професійні спонукали його звертатися до публічних виступів - Олексій Євгенович і нині активно реагує на реалії нашого життя, продовжуючи й у 80, які зустрів цими днями, залишатися небайдужим до всього, що з нами відбувається.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

- Олексію Євгеновичу, ви задоволені тим, як склалося ваше життя?

- Не варто нарікати на своє життя - як склалося, так і склалося. Тим паче, що в мене воно виявилося доволі вдалим, незважаючи на мінливості долі. Хоча б тому, що я 54 роки живу зі своєю Лією Олександрівною душа в душу, ми виростили 3-х дітей, котрі нас люблять і дбають про нас, маємо 6-х онуків, з’явився й правнук Олексій ІІІ, як я його жартома називаю, оскільки, окрім мене та нього, є ще один Олексій - онук.

А ще мені в житті таланило на хороших людей. Хтось пробивається через терни до зірок, у мене ж усе складалося гладко, і не в останню чергу завдяки небайдужому ставленню оточуючих. Тому хочу їх згадати. Так, із Праги на постійне проживання в Ужгород наша родина повернулася 26 серпня 1948 року. Зрозуміло, що про жодні вступні іспити до місцевого університету вже не йшлося: за кілька днів мав початися навчальний рік. Ми з батьком звернулися до ректора (тоді Ужгородський університет очолював хімік Аркадій Михайлович Курішко) і пояснили, що довго чекали на візу, тому й затрималися із переїздом (я навіть вступив до Празької лісотехнічної академії, аби не втрачати рік). Ректор до нашої ситуації підійшов зовсім не по-чиновницьки: “Який факультет вам підходить?”. Оскільки вступав на лісотехнічний, а такого в Ужгороді не було, обрав біологічний. А протягом місяця мав скласти іспити… Наступним був Ілля Іванович Колюшев. Він загалом відіграв важливу роль у моєму житті. Саме він прищепив мені любов до зоології, з ним ми обійшли чимало цікавих місць Закарпаття, а його курс з охорони природи настільки захопив мене, що по закінченні університету вирішив попроситися на роботу в систему заповідників СРСР. Ілля Іванович написав мені рекомендаційного листа, і згодом я отримав направлення в Туркменію. А коли в главку в Москві подивилися мої документи, Таманцева, чудовий орнітолог, запропонувала пройти стажування в Дарвінському заповіднику на Вологодщині у відомого еколога та орнітолога Юрія Андрійовича Ісакова, а потім на вибір - Чорноморський чи Астраханський заповідники. Я вибрав останній. Там теж усе складалося благополучно. Робота буквально захоплювала. Щоправда, коли в нас із Лією Олександрівною з’явилося 2 дітей, 6-метрової кімнатки стало явно замало. Тому я звернувся в главк із проханням направити мене на роботу в той заповідник, де отримав би квартиру. Мені запропонували Майкоп. Навіть устиг з’їздити туди “прицінитися”. А в цей час новий директор Астраханського заповідника на прийомі в І секретаря обкому партії Ганенка обмовився, що через відсутність житла втрачає хорошого спеціаліста, котрого планував зробити своїм заступником. За кілька хвилин у телефонному режимі моє квартирне питання було вирішене, а згодом у першому новозбудованому будинку ми отримали хорошу 2-кімнатну квартиру.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  22/02/10, 10:10




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS