Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за 27/11/09



№ 46 (566) Карантин продовжили. Наразі на 3 дні

У четвер надзвичайна протиепізоотична та протиепідемічна комісія при Ужгородській міській раді, розглянувши стан захворюваності на грип та ГРВІ в місті, вирішила продовжити карантин іще на 3 дні, себто до 25 листопада. Чи варто його розтягувати в часі надалі - розглядатимуть на засіданні наступної середи, о 16.00.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Основна причина такого рішення - епідпоріг наразі ще перевищений на 12%. Звичайно, це важко порівнювати з п’ятикратним його перевищенням 2 тижні тому і в 2,5 раза - минулого тижня, проте заспокоюватися рано. Завідуюча епідвідділом СЕС Людмила Пономарьова каже, що обмежувальні заходи в освітянських, лікувально-профілактичних закладах, в інших установах та на підприємствах залишаються в силі до повної нормалізації епідемічної ситуації. Себто школи, садки - закриті, масковий режим та дезінфекційні заходи й надалі є обов’язковими.

Трохи статистики для тих, хто стежить за динамікою захворюваності. З 29 жовтня по 18 листопада за медичною допомогою із симптомами ГРВІ звернулося 5579 ужгородців, у тому числі 2061 неповнолітній. Як уже наголошувалося, кількість хворих зменшується. За цей час госпіталізовано 412 чоловік, у т. ч. 27 вагітних та породіль, і 241 дитина. Вірусу каліфорнійського, чи свинячого, грипу в Ужгороді не виявлено, “гуляють” А1 і А3, парагрип та респіраторно-синцитіальні віруси.

Як повідомила нашій газеті в. о. начальника відділу охорони здоров’я міста Ірина Столярова, у п’ятницю в Ужгороді до лікарів звернулося 60 чоловік, зокрема 20 дітей, а це менше, ніж за попередню добу. Госпіталізовано всього 5 неповнолітніх та 1 дорослого. Себто маємо стійку тенденцію спаду епідемії. Якраз час подбати про те, щоб убезпечитися від наступної її хвилі, яку прогнозують на кінець грудня - початок січня. Медики закликають щепитися, причому організовано, вже найближчим часом, щоб устиг сформуватися імунітет, а на це потрібно 2-3 тижні. За кошти міського бюджету буде закуплено вакцину для цілодобового садочка № 18, де перебувають дітки з групи ризику, за рахунок лікарняних кас - для працівників галузі охорони здоров’я, котрі щомісячно роблять до них внески (таких в Ужгороді більшість). Ну а керівників інших підприємств, установ та організацій члени надзвичайної протиепізоотичної та протиепідемічної комісії закликають подбати про своїх підлеглих і теж закупити для них вакцини проти сезонного грипу. Для проведення власне щеплень на великі об’єкти зможуть виїздити бригади медиків, а для маленьких колективів організують процедуру в кабінеті профілактичних щеплень. За консультаціями з питань вакцинації звертайтеся до лікаря-інфекціоніста міської поліклініки Вікторії Маркусь за телефоном: 64-22-71.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини, Країна)  -  27/11/09, 13:28


№ 46 (566) Сергій Ратушняк: “Ми повинні висмикнути зі шлунків олігархів свою державу”

Сергій Ратушняк, мер Ужгорода, перший кандидат у Президенти від Закарпаття і член Спілки журналістів із 20-річним стажем, у День радіо й телебачення понад дві години спілкувався з мас-медійниками. Говорив про найрізноманітніші речі, починаючи з помилок нашої незалежної історії і закінчуючи власним баченням шляхів розвитку держави, тверезо оцінював свої можливості й завдання, відповідав на всі поставлені запитання. Судячи з того, що під кінець зустрічі у залі дружно сміялися навіть ті, кого важко назвати симпатиками мера, захід вийшов неформальним і невимушеним.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Помилки історії і висновки з них

“Треба розуміти, що незалежний етап історії України ми всі з вами профукали, - вважає Сегрій Ратушняк. - Чому? Бо після комуністів державу треба було очистити. Саме їхня ідеологія творила голодомори, ГУЛАГи, знищила 25 млн. людей до Другої світової війни, під час і після неї. Проголосивши незалежність, варто було зробити 3 речі. По-перше, на 3 роки відсторонити від влади, навіть на низових ланках, усіх комуністів. По-друге, розкрити архіви КДБ, щоб виявити “стукачів”, які спричинили купу нещасть. По-третє, для Буковини, Закарпаття і Прикарпаття провести реституцію, себто повернути неправомірно відібране з приходом радянської влади майно його законним власникам або їх нащадкам. Якщо в тих квартирах, будинках, скажімо, зараз живуть інші люди - матеріальну й моральну компенсацію мала б узяти на себе держава. Але замість цього ми обрали першим Президентом не-залежної України Леоніда Кравчука, котрий відповідав за ідеологію Комуністичної партії.

Безпосередньо його помилками було позбавлення України ядерного статусу, поспішна й непродумана репатріація татарів у Криму, через що той став українською Чечнею. Наш риболовецький флот, за Союзу 6-й у світі, продали за ціною брухту - від 20 до 30 доларів за тонну. Так само сталося з військово-морським і торговельним флотом. Потім почали переписувати на Суркісів стадіони за 20 тис. грн. І так випадково сталося, що на українця жоден не оформляли. Звичайно, в той час хтось за це ставав Лицарем почесного легіону, Леонід Макарович отримав хатинку у Швейцарії на березі Женевського озера. А там, до речі, нема жодної ділянки, дешевшої за 1,5 млн. євро, і це - офіційний хабар…

На час розпаду СРСР економіка України була 15-ю у світі, ми мали розвинуту промисловість. Стали продавати це іноземцям. Цементну галузь віддали, а тепер цемент купуємо у 4 рази дорожче собівартості. Акцизна галузь, яка могла б наповнювати бюджет, теж пішла. Крім Ахметова, ви не знайдете жодного українського виробника горілки. Зате зараз ми серед 182 країн за розвитком економіки на 173-му місці. І це результат діяльності трьох наших великих керманичів.

Потім ми вирішили, що краще за комуніста Кравчука нову демократичну державу будуватиме комуніст Кучма. А той, талановитий преферансист, прикинув: для чого продавати все іноземцям? Краще на себе переписати. А для уникнення великого галасу треба висмикнути кілька точок по державі, щоб не було незадоволених регіонів. Ну, так вийшло, що ці точки виявилися неслов’янськими. І почалося присвоєння того, що створювалося з 1917-го року, на ці бригади, а наймасовіше - на Кучму та його сім’ю, до якої увійшов Пінчук. Вони монопольно володіють експортною продукцією, Укртелекомом, металургійною галуззю, які мали б наповнювати бюджет. Земельки у Порошенків, Губських, Суркісів стало по 100 - 150 га, ну і Балога від них не відставав. Передавалися в управління, а потім викуповувалися підприємства. І таким чином створилася олігархія, яка заволоділа 85% інтегральних багатств України. Нікопольський феросплавний завод випадково опинився у Пінчука, котрий у 1994 році (коли я вже був офіційним мільйонером у доларах, не продавши жодного закарпатського дерева чи шматка землі) працював лаборантом на заводі й отримував мізерну зарплату. Звідки в нього гроші? Питання риторичне. А цей завод дає 50-80 млн. грн. прибутку на місяць, і його доходи могли наповнювати державну скарбницю. Натомість сьогодні ім’я цієї скарбниці - холдинг “Кучма - Пінчук”. 5% доходу вони виділяють на відрядження сюди Елтона Джона, “Пінчук-арт”, володіння ІСTV, “Новим каналом”. І що маємо? Шалом-шалом, українська громадо. Ось ми вам пропонуємо цих і цих, можете обирати Президента.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  27/11/09, 13:27


№ 46 (566) Професор Микола Рішко: “Трилисник мого життя - це медицина, наука і любов”

Микола Рішко - відома й шанована людина не тільки в області чи Україні, а й далеко за її межами. Він один із провідних кардіологів Європи, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри госпітальної терапії УжНУ, заслужений лікар України, голова обласного товариства терапевтів та кардіологів, член президії кардіологів і терапевтів України, дійсний член Європейської асоціації кардіологів, депутат обласної ради, заступник голови обласного товариства мисливців “Лісовик”.

А ще він - ужгородець, щирий закарпатець, добродушна й відверта людина, яка полюбляє гумор. Спілкуючись із ним, і не подумаєш, що він володар вищезгаданих титулів, світоч медичного небосхилу, бачиш перед собою просто файного “дохтора”.

Одружений. Батько трьох донечок, дідусь чотирьох онуків.

Володимир ТОВТИН, Ужгород

- Ледве умовив вас на інтерв’ю. Чому так неохоче спілкуєтеся з пресою?

- Бо часу не маю. Дехто дуже полюбляє трибуни, мікрофони, телекамери. Я цим не хворію.

- Корінь слова “медик” - слово “мед”. У лікарів дійсно робота солодка, наче цей нектар?

- Мед - продукт харчування, а ще ліки. Згадаймо емблему - змія над чашею. Інколи її отрута для хворих - найліпший мед у світі. Таблетки гіркі, але людина їх приймає, бо знає: вони врятують. Ефективність меду й ліків залежить від лікаря, який їх призначає.

- Де ваші корені, Миколо Васильовичу?

- Мої батьки із с. Драгово, що на Хустщині, а я народився в Радванці. Тато - хірург, мама - вчителька. Нині вони на пенсії, виховують правнуків та готуються до свого 80-річчя. А прізвище моє походить від слова “ріш”, котре перекладається як багатий. Але не статками, а духовною мудрістю.

- А з чого почалася крона вашого дерева?

- Із СШ № 1 ім. Т.Г. Шевченка. У школі мріяв стати інженером. Навіть змайстрував акваланг із пластмасових бочок і 5 хвилин пробув під водою Доманинського водоканалу. Про медицину ніколи не думав, але завдяки батьковим розповідям вибрав медфак. Школу закінчив із золотою медаллю, тому проблем із вступом не мав. До речі, з мого класу 1972 року випуску тільки 5 учнів не отримали вищої освіти. Тобто рівень навчання у школах тоді був набагато вищим, ніж зараз.

- Ви були чемним студентом?

- Аякже! До навчання ставився серйозно. До цього спонукала не тільки наука батьків, учителів, а й громадська робота. Як-не-як, а мене обирали комісаром та керівником будзагонів, комсоргом групи, курсу та секретарем комітету комсомолу медичного факультету.

А ще була наукова робота. На медфаці у віварії утримувалися собачки, над якими ми з 3-го курсу проводили експерименти. Із застосуванням анестезії оперували їх, відкривали грудну клітку, перев’язували коронарну артерію, викликали інфаркт, лікували. Дізнавшись про це, багато ужгородців приносили до нас на лікування своїх улюбленців. Ось тоді й відчув, що кардіологія - це моя стихія.

Крім того, навчання поєднував із практикою, працюючи медбратом хірургічного відділення міськлікарні. У ті роки студенти хвалилися не дорогими речами, а хорошими знаннями, участю в громадській роботі, науковими працями. Будучи студентом, уже мав три публікації в солідних виданнях. Медичний факультет закінчив із відзнакою в 1978 році.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Новини)  -  27/11/09, 13:26




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS