Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за 08/12/08



№ 51 (517) Долю “Водного світу” вирішить референдум. Тим часом облрада створює видимість підтримки аквапарку, щоб максимально знизити активність волевиявлення ужгородців

Референдум з питання будівництва аквапарку в районі Слов’янської набережної відбудеться вже у неділю, і якраз під нього депутати облради цього четверга, так і не розглянувши протест прокурора області на своє попереднє рішення щодо розширення меж природоохоронної зони у Боздоському парку, знову взялися грати в дипломатів, тримаючи при цьому дулю в кишені для ужгородців. А психоаналіз їхніх дій для журналістів робили “батьки” референдуму: виконавчий директор Закарпатського відділення Асоціації міст України Олег Лукша, співголова ініціативної групи Еміл Ландовський та її член Володимир Ломоносов.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Щоб висвітлити “підтримку” проекту аквапарку в Боздоші обласними структурами, Олег Лукша коротко розповів історію питання. У вересні 2007-го міська рада прийняла рішення про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для вибору земельної ділянки під будівництво “Водного світу”. Ішлося про серйозні інвестиції в розмірі близько 30 мільйонів євро, 750—800 робочих місць на період зведення комплексу (а це 1,5—2 роки) та 250—300 стаціонарних посад. Реалізація проекту мала різко підняти рейтинг міста, його інвестиційну привабливість, а головне — через цілу систему басейнів і розважальних атракціонів сприяти оздоровленню та цікавому дозвіллю ужгородців, а відтак — і “перемиканню” наших дітей із вуличних посиденьок із палінням, алкоголем та наркотиками на заняття спортом.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  08/12/08, 11:03


№ 51 (517) Незважаючи на рішення обласної ради стосовно аквапарку, на референдум все одно слід прийти та проголосувати “за”

На сесії обласної ради 4 грудня було прийняте рішення “Про надання дозволу на будівництво аквапарку в Ужгороді”. До речі, знову з перевищенням повноважень, бо це не компетенція крайових депутатів. До того ж у ньому слово “сприяти” фігурує більш упевнено, аніж “дозволити”, бо в пункті 2 цього рішення як мінімум 10 управлінь, служб чи організацій можуть накласти своє вето на дозвіл…

Олексій МЕГЕЛА, “Ужгород”

Якщо заглибитися в недалеку історію, представникам 18 громадських об’єднань віче громадян Ужгорода 8 серпня 2008 року доручило бути ініціативною групою з проведення місцевого референдуму на підтримку рішення сесії Ужгородської міської ради щодо будівництва водно-оздоровчого комплексу “Водний світ” на території, що прилягає до Боздоського парку. Днями вони повторно звернулися до депутатів облради із проханням відмінити на сесії 4 грудня 2008 року своє рішення № 614 від 25.07.2008 р. “Про розширення площі об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення” у частині, що стосується невмотивованого й одностороннього збільшення природно-заповідної площі парку “Боздоський”, яке прийнято з грубим порушенням чинного законодавства України. Тим часом у газеті “Новини Закарпаття” від 2 грудня ц. р. повідомляється, що 65 депутатів облради звернулися до голови з проханням винести на розгляд чергової сесії питання про надання дозволу на будівництво аквапарку в м. Ужгороді. Як бачимо, обласні депутати нібито дослухалися до “гласу народу”. Але не все так гладко, як видається з першого погляду. На думку багатьох, 4 грудня зі стін ОДА вийшло чергове популістське рішення із фальшивими лозунгами щодо “підтримки” аквапарку.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  08/12/08, 11:02


№ 51 (517) Біля Перечина за 170 тисяч доларів продають півтора гектара землі сільськогосподарського призначення

Цього вівторка у прес-центрі ГО “Нове Закарпаття” про ситуацію навколо 150 соток землі, яка продається через посередників, журналістам розповіли екс-мер Перечина Іван Погоріляк та жителі Перечинщини, яких безпосередньо торкнулася ця горезвісна оборудка, проведена за корупційною схемою.

Ситуація стосовно неза-конного виділення землі у Перечинському районі останнім часом не змінилася, незважаючи на те, що рік тому в районному центрі пройшла широкомасштабна акція протесту проти цього, розповідає Іван Михайлович. Досить зупинитися на одному конкретному прикладі — ділянці при в’їзді у Перечин, так званому урочищі “Реформа”. Півтора десятка сімей обробляли тут землю понад 17 років, сплачували всі податки та неодноразово зверталися до Перечинської міської ради про надання цієї землі їм у власність. Але щоразу діставали відмову, оскільки ця територія належить до земель сільськогосподарського призначення і тому не може приватизуватися. Однак нещодавно рішенням сесії Перечинської міськради, незважаючи на те, що ділянка належить району, одній особі таки віддали у власність ці півтора гектара землі. І вже через кілька днів з’я-вилося оголошення про продаж цього наділу за ціною 170 000 $.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Соціум, Новини, Випадок)  -  08/12/08, 11:01


№ 51 (517) Сортувати сміття — значить дбати про майбутнє

Старт програми роздільного сортування сміття дещо затягнувся через затримку з доставкою техніки, але наразі машина, що вивозитиме посортовані відходи, вже в Ужгороді, спецконтейнери — теж, отож саме час долучитися до цивілізованого поводження з ТПВ.

Спецконтейнери розмістять на подвір’ях освітніх закладів

Нагадаємо, що проект роздільного зби-рання, вивезення та переробки твердих побутових відходів був підготовлений управлінням з інноваційних впроваджень Ужгородської міської ради ще в 2007 році. Він став переможцем Всеукраїнського конкурсу проектів та програм місцевого самоврядування і в підсумку на його реалізацію з Держбюджету виділено 500 тис. грн., з міського — 625 тисяч, ще 250 тис. нададуть організації-партнери: Регіональне молодіжне екологічне об’єднання “Екосфера” та КШЕП.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  08/12/08, 11:01


№ 61 (517) Вірменська громада в Ужгороді осіла, рятуючись від землетрусу 1988 року

Цієї неділі, 7 грудня, вірмени всього світу згадуватимуть сумні події 20-річної давності — страшний землетрус, який забрав життя 25 тисяч їхніх співгромадян. Нагадаємо, що 7 грудня 1988 року в північно-західній частині Вірменії стався землетрус силою 10 балів, який за 30 секунд ущент знищив Спітак, наполовину зруйнував міста Ленінакан (нині Гюмрі) та Кіровакан (нині Ванадзор), загалом завдавши ушкоджень 21 містові та 350 селам. Частину евакуйованих вірменських родин прихистив і Ужгород, надавши вцілілим сім’ям усе необхідне для відновлення нормальних умов проживання.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Одним із тих, кому пощастило вижити в зруйнованому Кіровакані, був і Сергій Нікогосян, нині відомий багатьом ужгородець, незмінний голова Товариства вірменської культури “Арарат”. У 1988 році Сергій Сергійович працював в органах державної безпеки Вірменії та жив із дружиною і трьома маленькими дітьми. Того злощасного ранку він, як завжди, пішов на роботу, а об 11.41 за московським часом зупинився у коридорі поговорити з московськими колегами. Аж тут будівлю струсонуло так, що, здалося, зараз впадуть стіни, після короткої паузи нахлинула друга хвиля підземного поштовху. Сергій Нікогосян згадує: увесь землетрус тривав від сили 10 секунд, після чого він із колегами виглянув у вікно і звернув увагу на те, що транспортний рух на вулиці зупинився. Перші кілька хвилин минули в цілковитому нерозумінні ситуації, потім хтось примітив, що з будівлі сусіднього хімкомбінату йде дим, і висловив думку про те, що його підірвали (то якраз були часи загострення відносин між Вірменією й Азербайджаном, початки конфліктів у Нагірному Карабасі, тож містом не раз ширилися чутки про можливе бомбардування). “Тоді це було для нас єдиним можливим варіантом — пригадує Сергій Сергійович. — Про землетрус ми навіть подумати не могли. Але через кілька хвилин усе ж вирішили вийти на вулицю і подивитися, в чім річ. Вийшли, озирнулися і не повірили власним очам: половина міста з боку Спітака лежала в руїнах!

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Соціум)  -  08/12/08, 11:00


№ 51 (517) Тут усі під одним дахом, одним законом та одними правами…

Жінки, чоловіки, неповнолітні… Потрапити сюди — не дай Боже нікому. Але життя є життя, і може все статися.

В Україні подібних закладів понад 30, і один із них знаходиться в центрі нашого міста. Це установа виконання покарань, відома як слідчий ізолятор.

Будівля СІЗО зведена ще за чехів, причому так якісно, що нині, аби підтримувати її в належному стані, потрібні лише поточні ремонти. Навіть комунікаційні системи працюють як треба. Відновлення та перебудови потребують лише ті інженерно-технічні системи, що не відповідають вимогам часу.

Як розповів заступник начальника Закарпатської УВП Владислав Вербич, у коморах ізолятора вже близько 40 тонн картоплі, муки та інших харчових продуктів з розрахунку до наступного урожаю. Що ж до приготування їжі, то цим займаються особи, котрі відбувають тут покарання. Свої знання застосовують й електрики, зварники, малярі та інші спеціалісти.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  08/12/08, 10:59


№ 51 (517) Сузір’я неперевершених виконавців зібрав ІХ фестиваль класичної та сучасної музики

Напевно, одночасно такої кількості віртуозів, яких зібрало дев’яте “Музичне сузір’я Закарпаття”, Ужгород не бачив давно. У фестивальних концертах виступили два Герої України, народні артисти композитор Мирослав Скорик та співачка Ніна Матвієнко; Національний ансамбль солістів України “Київська камерата”, Державний камерний ансамбль “Київські солісти”, струнний квартет “Collegium”, Львівський академічний симфонічний оркестр, викладачі Ужгородського музичного училища імені Д. Задора. Це був справжній калейдоскоп яскравих програм, цікавих прем’єр та майстерних виконавців. Тож усі, хто відвідав фестивальні заходи, отримали духовного хліба та видовищ сповна.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

Останній концертний день фестивалю було відведено “Київським солістам” на чолі із Богодаром Которовичем, видатним скрипалем світової величини, єдиним українцем, котрий удостоївся честі грати на скрипці Паганіні, носієм численних цілком заслужених звань. Колектив, в якому Богодар Антонович зібрав обдарованих молодих музикантів (тут віднедавна працює й дочка Б. Которовича Мирослава, котра по праву вважається однією з найцікавіших молодих музикантів і має в активі солідний досвід концертної діяльності), — під стать своєму художньому керівникові та диригентові. За 13 років існування його визнали слухачі й критики в багатьох країнах світу, а Міністерство закордонних справ України за активну популяризацію вітчизняної культури і мистецтва присвоїло йому звання “Посол української культури”. Тож, зрозуміло, виступ музикантів такого ґатунку не міг нікого в залі залишити байдужим. Бурхливі аплодисменти та вигуки “браво”, моментально розкуплені під час перерви диски із записами виступів “Київських солістів” були тому свідченням, а водночас і нагородою за блискуче виконання “Ранкової музики” для скрипки і струнного оркестру, Камерної симфонії № 3 та завершальної “Колискової” Є. Станковича, “Двох діалогів з післямовою” для фортепіано і струнного оркестру, “Гімну-2001” та “Тихої музики” В. Сильвестрова, Largo i Allegro Г. Канчелі та Струнного квартету № 2 Б. Бартока — його представив струнний квартет “Collegium”. Припали до душі й оригінальні коментарі Б. Которовича до кожного твору, що виконувався, і одухотвореність музикантів, і невимушена атмосфера, яка панувала в залі.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Новини)  -  08/12/08, 10:58


№ 51 (517) Ніна Тарахонич: “Усепереч тому, шо мені вимальовувався шлях у ткалі, я стала лікарем”

Коли я вперше потрапила до оселі Ніни Іванівни та Михайла Івановича Баників, одразу ж відчула, що тут верховодить справжня жінка. Та, котра вміє створити неповторний, притаманний лише її дому затишок, вчасно подбати про все й усіх і при цьому залишатися ніби за кадром. Напевно, такою й повинна бути дружина талановитої людини, аби тій легко творилося, подумала тоді. А ближче знайомство піднесло чимало несподіванок. Насамперед те, що подружній стаж Баників зовсім не великий, а до того в кожного була своя історія. Що за плечима в Ніни Іванівни — понад піввіку роботи на медичній ниві: спочатку медичною сестрою, потім лікарем та завідувачкою райздороввідділу. Що її праця у воєнні й мирні роки відзначена орденами Дружби народів та Богдана Хмельницького, званням ветерана праці й рядом медалей. Що люди й досі з вдячністю згадують свою “дохторку”, котра зцілювала не лише їхнє тіло, а й душі. Про все це захотілося розповісти читачам у редакційних “Суботніх зустрічах”.

…І знову я в гостях у Баників. Ніна Іванівна просто від порогу запрошує до столу, “на голубці”. Відчуваю, що відмовитися від пригощання неможливо, — цим образила б господиню. Поволі зав’язується й розмова.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

— Ніно Іванівно, звідки в “москальки” вміння готувати такі смачні голубці?

— Воно прийшло з часом. Слухала поради, десь щось вичитала і так винайшла власний рецепт. Якось моя знайома, котра певний час жила в Татарії, розповіла, що там готують дуже смачні голубці. А таємниця цієї смачності — в додаванні різних круп, навіть макарони для цього згодяться. Отож спробувала і собі й переконалася, що справді з суміші круп голубці виходять смачніші, ніж із самого рису. Відтоді готую їх із однакової кількості пропареного рису й гречки, і всі, хто їх їсть, хвалять.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  08/12/08, 10:58




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS