Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за 23/09/08



№ 40 (506) До Дня Ужгорода депутати визначилися з почесними громадянами міста

Традиційно першої неділі жовтня відзначається День міста, а напередодні обирають Почесних громадян Ужгорода та претендентів на здобуття лауреата “Почесної відзнаки Ужгородської міської ради”. Саме цим депутати займалися у п’ятницю на 50-му пленарному засіданні ІV сесії V скликання.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Цього року на звання Почесного громадянина подали 10 кандидатур. Серед них були і чиновники при владі, але Сергій Ратушняк сказав, що за таких не голосуватиме, і запропонував обмежитися трьома номінантами. Мовляв, тоді це звання матиме вагу і не уподібниться “генералам від Ющенка” (наш Президент за останні півроку збільшив кількість останніх на 80). Голосування вперше вирішили зробити таємним і найдостойніших визначити за рейтингом. Роздруківки з кандидатами роздали депутатам, і кожен позначив до трьох прізвищ. У підсумку найбільше голосів отримав колишній голова виконкому Ужгородської міськради Микола Руснак, на другому місці — народна артистка України, солістка заслуженого Закарпатського народного хору Клара Попович-Лабик, а на третьому — художник, заслужений майстер народної творчості України, голова Закарпатського об’єднання майстрів народного мистецтва та самодіяльних художників Закарпаття Михайло Баник. Саме вони і стали почесними громадянами Ужгорода-2008, а як бонус отримали від міста стовідсоткову пільгу на житлово-комунальні послуги та право безкоштовного проїзду в нашому громадському транспорті.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  23/09/08, 10:22


№ 40 (506) Перечинський чиновник “засвітився” на весь світ

Днями в Інтернеті з’явився цікавий ролик, який за усіма рейтингами мережі посів перше місце. Із нього сміялося не лише все Закарпаття, а й Україна та світ. У ролику голова Перечинської РДА Михайло Данча у специфічній манері “спілкується” з колишнім мером Перечина Іваном Погоріляком. Якщо коротко, то кількість матів приблизно дорівнює кількості сполучних слів, тому етика не дозволяє оприлюднити сам текст у друкованих засобах масової інформації. До речі, подібна поведінка держслужбовця підпадає під статтю Кримінального кодексу (грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Тут можна зробити висновок: щоб стати представником Президента у районній раді, достатньо вміти справно матюкатися… Цій “розмові” передував захід, організований обласною владою минулої п’ятниці: так званий “живий коридор” на трасах області, спрямований нібито на відміну платної шенгенської візи. На ролику також видно, що учасники дійства абсолютно не розуміли, навіщо вони вийшли на дороги. Що ж відбувалося насправді, журналістам у прес-центрі “Нове Закарпаття” пояснили депутати Олександр Антал, Андрій Сербайло та журналіст Іван Погоріляк.

Саме екс-мер Перечина представив на “5-му каналі” та Інтернет-сайтах згаданий відеоролик (здається, голова Перечинської РДА не розумів, що його знімають на відео). Іван Погоріляк спростував коментар однієї посадової особи ОДА про те, що нібито саме він спровокував неадекватну поведінку Михайла Данчі, який до того ж тоді перебував у відпустці. На кадрах видно: зі шкільних автобусів виходять і формують ланцюг діти з Перечинської школи-інтернату, вихованці музучилища. Вони тримають плакати з написами: “Ні — парламентській олігархії!”, “Ні — антидержавній коаліції!”, “Ганьба українським зрадникам!”. На питання “Чи знаєте ви, навіщо вас сюди зігнали?” половина дітей хихонить чи відповідає: “Щоб за візу не платити”. Коментарі зайві.

Іван Погоріляк наголосив, що диски із записом особисто передав через голову ОДА Олега Гаваші в Секретаріат Президента.

Депутат обласної ради Андрій Сербайло передусім вибачився перед присутніми за таку деградацію та дискредитацію влади. За його словами, це може свідчити про те, що Данча отримав якусь індульгенцію від Балоги. А насправді це вказує лише на агонію теперішньої влади. Минуло вже кілька днів, але жодної оцінки діям високопосадовця ані від голови ОДА, ані від Президента немає. Як стало відомо згодом, створено комісію, яка ви- вчатиме поведінку голови Перечинської РДА, але чи потрібна тут комісія взагалі?.. Депутат-бютівець також засудив і використання адмінресурсу для проведення цього “живого коридору”, оскільки на акцію зігнали всіх працівників адміністрацій, рад, бюджетників, учнів.

Кілька депутатів облради відразу ж склали відповідний акт та депутатське звернення до прокурора, в якому просили дати правову оцінку дій посадових осіб Закарпатської обласної ради, а в разі необхідності притягнути їх до відповідальності. Однак досі — жодної відповіді.

На закінчення варто сказати, що ЄЦ в Ужгороді не отримав ні розуміння, ні підтримки. На переконання депутатів облради Олександра Антала та Андрія Сербайла, майбутнього в ЄЦ на теренах України просто немає. Лідерів цієї політичної сили, може, і знають у Мукачеві, але десь інде вони невідомі, а закарпатська влада майже всюди сформована лише однією людиною — Балогою, підсумували депутати.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини, Випадок, Країна)  -  23/09/08, 10:21


№ 40 (506) Крадуть і будуть красти? Власники творів мистецтва мусять бути на сторожі

Минулотижневе зухвале викрадення чотирьох картин із обласного краєзнавчого музею, розташованого в Ужгородському замку, змусило згадати про резонансні “мистецькі” злочини попередніх років. І висновок напрошується невтішний: художні цінності крали, крадуть і будуть красти, поки самі власники не зроблять усе можливе для їх збереження, бо розкривати замовні й добре продумані “фокуси” зі зникненням полотен дуже важко.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Сумна хронологія

Початок XXI століття виявився нещасливим для творів засновників закарпатської школи живопису. 2000 року двоє грабіжників поцупили 4 картини з будинку Адальберта Ерделі. Сам художник помер у 1955 році, а мистецьку спадщину ревно берегла його вдова Магдалина, котра мешкала самотньо. Нападники, погрожуючи ножем, зачинили літню жінку у ванній, а самі вибрали, що хотіли, і зникли в невідомому напрямку. Після того випадку хазяйці пропонували віддати решту картин на збереження в музей або хоча б обладнати приміщення сигналізацією, але вона була категорично проти. Заледве умовили її поставити додаткові металеві двері-решітку. Втім цього виявилося недостатньо: уже в 2004-му 88-літня пані Магдалина стала жертвою злодюг: перекусивши щипцями залізні прути, вони віді- гнули решітку, проникли в будинок, зв’язали нещасну стареньку електричним проводом і кілька годин хазяйнували в кімнатах, акуратно виймаючи полотна з підрамників. Тим часом серце жінки не витримало такого стресу, і на ранок племінник Адальберта Ерделі знайшов її вже холодною. Вдову великого художника поховали того ж дня, що й її чоловіка, тільки на 49 років пізніше. А кілька десятків картин загальною вартістю близько мільйона гривень безслідно зникли. Правда, пізніше більшість із них підкинули назад. Очевидно, злочинці не ризикнули або не змогли продати полотна, за якими стояло загублене людське життя.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Випадок)  -  23/09/08, 10:20


№ 40 (506) Переможці фестивалю “Мій рідний край” Уже визначені. Але ще не озвучені

З 18 по 21 вересня в готелі-ранчо “Золота гора” ( с. Барвінок) проходить Х Міжнародний фестиваль телевізійних та радіопрог-рам для національних меншин під назвою “Мій рідний край”. Метою його є сприяння створенню та показу конкурсних документальних фільмів, теле- та радіопрограм, що спрямовані на духовне відродження нацменшин, культурних надбань і цінностей усіх етнічних спільнот, які проживають на території кожної країни, кращих представників національних меншин. Організували цей захід закарпатські, державні українські та закордонні заклади радіо- та телепрограм.

Учасники з 9 країн представили свої роботи українською, угорською, румунською, словацькою, молдавською, білоруською, німецькою, польською, сербською та ромською мовами. А це 40 слухацьких праць та 70 робіт телевізійного продукту, з яких членами журі було переглянуто 65. Суддівську групу телевізійного фаху очолив Олесь Гоян, завідуючий кафедрою телебачення і радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, а головою радіожурі Олександр Бутко, віце-президент Національної радіокомпанії України.

На зустрічі з журналістами, що відбулася на згаданому ранчо 17 вересня, Олександр Гоян проаналізував перегляд телевізійних робіт, не виокремлюючи та не акцентуючи на якійсь конкретній. Зокрема він сказав: “Чи задоволений я роботами? Гадаю, головними критиками мають стати глядачі. Нашим завданням було виставити максимальні чи мінімальні бали, зрозуміти, на якому телевізійному рівні знаходяться роботи тієї чи іншої країни та чи відповідають вони вимогам фестивалю і тематиці. І основне — наскільки технологічно якісно просунулися журналісти в сучасних умовах телебачення”.

Олександр Бутко підкреслив, що порівняно з минулим роком, питома вага робіт, які відповідають духові та ідеям фестивалю, зросла на 90%, а це майже всі презентації. Загалом було представлено 40 радіопрограм, з яких 15 — українських. Цьогорічний фестиваль оцінює роботи за 6-ма критеріями, першим з яких є вже згаданий дух та ідея. Другий — використання авторами програм виражальних засобів радіо, або ж радійність. Третій — майстерність авторів у журналістиці, четвертий — оригінальність теми. Майстерність допоміжних спеціалістів на п’ятому місці і на шостому — актуальність. Віце-президент зазначив, що були дуже цікаві роботи, які вже відзначені як переможці, і їх можна сміливо демонструвати на українському радіо.

Продовжуючи розмову про критерії в телеконкурсі, Олександр Гоян додав, що попри основні вимоги, такі, як тематика, операторське мистецтво, режисура та інше, цьогоріч новинкою була спрямованість на аудиторію. Донедавна основним глядачем вважалася старша вікова категорія, зараз же з’являється дедалі більше програм про рідний край, орієнтованих на молодь. Це надзвичайно важливо, і це можна назвати новим телебаченням, новим журналістським пошуком. Саме цією особливістю сьогоднішній фестиваль відрізняється від попередніх.

Насамкінець пан Олександр висловив упевненість, що, подивившись роботу-переможницю, глядач зрозуміє, чому журі виокремило саме її, і чому можна стверджувати, що це — нове телебачення.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Новини)  -  23/09/08, 10:20


№ 40 (506) Юрій Пісарев: “Якщо в нас будуть басейни, Ужгород знову заживе слави кузні плавецьких кадрів”

Моє заочне знайомство з Юрієм Пісаревим відбулося задовго до інтерв’ю. Якось почула захопливу розповідь про талановитого тренера з плавання та людину, котра успішно допомагає хворим із проблемами хребта, і захотілося запросити його на редакційні “Суботні зустрічі”. А з часом трапилася й нагода — День фізичної культури та спорту. Так ми зустрілися, а наше спілкування лише додало позитиву до почутого раніше.

Він не досяг кар’єрних висот і не заробив купу грошей, проте почувається щасливою людиною, бо знайшов себе у житті й приносить користь людям. Знайшов не одразу — довелося побувати в різних життєвих амплуа: і тренера, і масажиста, і керівника, і бізнесмена, і навіть мера. Понад 30 років він навчав дітей плавання і “ставив” спини недужим, а нині за неможливістю займатися тренерською роботою зосередився на останньому. Проте щиро вірить, що не все втрачено для крайового плавання, і Ужгород іще заживе слави кузні плавецьких кадрів.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

— Юрію Анатолійовичу, зазвичай зустріч із нашим гостем ми починаємо з його розповіді про себе. Отже…

— Я народився в селі Кривуші Кременчуцького району Полтавської області. А в Ужгород приїхав разом із батьками, коли їх направили сюди на роботу. Тут закінчив СШ № 4. Далі навчався у Львівському інституті фізичної культури, опісля працював тренером із плавання: спочатку на ДСТ “Спартак”, а після року служби зв’язківцем у ПрикВО — в Ужгородській ДЮСШ. На початку 80-х поїхав на роботу на Північ, у Магаданську область. Із 93-го — знову в Ужгороді.

— Коли зайнялися плаванням?

— Доволі пізно — в 13 років (починають-бо в 5—6). У школі займався і легкою атлетикою та баскетболом, і боротьбою та боксом, і фехтуванням та тенісом, а ще вирішив піти в басейн. На той час в Ужгороді вже була потужна команда плавців. Навіть попри те, що регулярно плавати доводилося лише протягом трьох літніх місяців, бо відкритий басейн працював лише тоді. Решту ж часу займалися фізпідготовкою, а на осінні та зимові канікули виїздили на збори у Великий Бичків, де басейн функціонував цілорічно.

Загалом за радянських часів займатися спортом було престижно. Так, наприклад, з моїх однокласників лише двоє не ходили ні на яку секцію, всі інші встигали щонайменше на одну-дві.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  23/09/08, 10:19


№ 40 (506) День фізичної культури і спорту місто зустріло різноманітними заходами

За усталеною традицією обласний центр активно відзначив День фізичної культури і спорту. Управління в справах культури, спорту, сім’ї і молоді Ужгородської міської ради добре попрацювало, аби проведені заходи були різноманітними й запам’ятались як усім жителям міста – любителям спорту, так і тим, хто минулої суботи відзначав свій професійний день.

Святкування розпочалося напередодні урочистим зібранням. В обласному центрі, в одному із затишних кафе, в теплому, товариському колі зібралися тренери, спортсмени, організатори, ветерани фізичної культури і спорту – словом, усі ті, хто докладає зусиль для розвитку галузі, аби її прихильниками ставало дедалі більше ужгородців.

Зібрання відкрив начальник згаданого управління Олег Муртазін. Привітавши всіх присутніх, він доволі прагматично підійшов до оцінки стану справ із фізичною культурою і спортом у місті. Зокрема Олег Анатолійович наголосив, що в Ужгороді активно запрацював міський центр “Спорт для всіх”, стало проводитися більше змагань, тому надалі потрібно буде більше уваги звертати на вищий рівень їх організації, а також сприяти розвиткові дворового спорту й облаштуванню відповідних майданчиків, адже саме з низин починають торувати собі дорогу у великий спорт майбутні чемпіони.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада)  -  23/09/08, 10:17




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS