Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за 11/01/07



№ 53 (413) “УСЯ МУНIЦИПАЛЬНА УКРАЇНА — СУЦIЛЬНИЙ АЛЧЕВСЬК”. СЕРГIЙ РАТУШНЯК ПРО НАШI РЕАЛIЇ БЕЗ НОВОРIЧНОЇ МIШУРИ

Запiдозрити нинiшнього мера Ужгорода в тому, що вiн любить попiаритися, — важко. За 9 мiсяцiв своєї каденцiї Сергiй Ратушняк уперше дає iнтерв’ю газетi мiської ради, де за бажання мiг би “свiтитися” щотижня. Втиснути його в рамки стандартної “причесаної” передсвяткової розмови про зроблене за рiк нелегко та, мабуть, i не потрiбно. Просто подаємо власне бачення Сергiя Миколайовича найгострiших проблем мiста й держави загалом — без призми рожевих окулярiв, десь рiзкувате, зате реалiстичне.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

ПРО КОМУНАЛЬНУ СФЕРУ

— Останнiми роками у нас постiйно вiдбувалися якiсь вибори, i це дуже сприяло розквiту популiзму, в тому числi щодо цiн на комунальнi послуги. У пiдсумку вся мунiципальна Україна — суцiльний Алчевськ. Зараз нарештi настала пауза, i можна сказати народу правду. А вона полягає в тому, що всi цi тарифи були набагато нижчими за їх реальну вартiсть, рiзниця ж так-сяк покривалася з бюджету, котрий, у свою чергу, наповнювався за рахунок дешевої робочої сили в галузях хiмiї i металургiї. Кон’юнктура на ринку змiнилася, цiни на хiмiю i метал упали, зарплата у нас трохи зросла — i ресурси експортних надходжень змiлiли. Держава офiцiйно визнала — через ряд постанов Кабмiну, — що тарифи були нерентабельними, i тiльки зараз покрила заборгованiсть 1999—2000 рокiв, до речi, часiв прем’єрства Ющенка та вiце-прем’єрства Тимошенко. А Юлiя Володимирiвна зараз кричить про грабiжницькi тарифи. Та якби вони за цi роки пiднiмалися поступово, шоку не було б такого в населення, i комунальна сфера не була б у такому жалюгiдному станi. Я казав Черновецькому: “Нехай Юлiя Тимошенко очолить “Київтеплокомуненерго” i надає цi послуги хоч i за цiнами 1961 року”. Однак говорити завжди легше, нiж зробити щось. А наслiдки такої популiстської трiскотнi серйознi: люди перестають платити, розбалансовується фiнансово-енергетична дисциплiна. При всiй повазi до Юлiї Володимирiвни, зараз вона займається провокацiєю i заважає спокiйно пережити зиму. Я розумiю, що кожен iз великих полiтикiв має трохи навигадувати, щоб сподобатися, але треба знати мiру.

На прикладi Ужгородського водоканалу можемо бачити, що з реальними тарифами пiдприємство потроху стає на ноги. 50 рокiв вони отримували дотацiї, нiколи не мали прибуткiв, а зараз виходять на них. Тепер та в I кварталi 2007-го ми ще зробимо їм податковi пiльги, аби Минайський водозабiр привели до ладу, а потiм платитимуть усi збори за повною програмою. Без крику i ґвалту ми вивели на самоокупний рiвень усi тарифи — пiдняли їх у пiвтора-два рази. Причому рентабельнiсть у сферi прибирання смiття, лiфтового господарства, водозабезпечення i водовiдведення, теплопостачання ми затвердили для населення на рiвнi 3%, для бюджетних закладiв — 7,7%, а для бiзнесу — 12%. Це що, грабiжницькi тарифи? До речi, честь i хвала ужгородським бiзнесменам, якi справно платять за послуги. Те ж саме можна сказати про бюджетну сферу, а ось iз населенням — бiда. Правда, зараз на хвилi забобонiв (не годиться входити у Новий рiк iз боргами) йде масова проплата, але в сiчнi, впевнений, знову буде провал.

— Ви ще пiдтримуєте систему iндивiдуального опалення? Як правило, його власники боргiв не допускають…

— Звичайно, але тiльки системно: вiдрiзати цiлi пiд’їзди, будинки. Бо нещодавно, наприклад, в одному з будинкiв на пр. Свободи залишилося лише двоє користувачiв централiзованого опалення, i тепло там виходило просто за цiною золота. Ми вимушенi були за рахунок партiйних коштiв поставити там “iндивiдуалки”, щоб вiд’єднати весь будинок вiд великої котельнi. До речi, вже зроблений проект гiдравлiки, який ми замовляли в Києвi. Cитуацiя непогана. Десь, можливо, доведеться змiнити труби локальної прибудинкової мережi на бiльшi за дiаметром, але це не так страшно. Однак робитимуть це або самi люди, або якiсь фiрми, бо Закарпатгаз у нас, на жаль, монополiст (та ще й не державний!), i вiн тiльки бере на баланс те, що хтось зробив за власнi грошi.

— Яка ситуацiя з прибиранням мiста?

— Уже якось прибирають. Але цього мало — треба, щоб люди були задоволенi санiтарним станом мiста. А в нас, на жаль, вiдсоткiв 10 ужгородцiв активно забруднюють ґрунт, а через нього — воду. У пiдсумку страждають i решта 90% порядних людей, ми самi калiчимо пiдростаюче поколiння. Вiдповiдальнiсть за долю нащадкiв у деяких осiб — нульова.

ПРО ЗЕМЕЛЬНI ПИТАННЯ

— Земельне питання псує людей. Навколо цього постiйно йде трiскотня, а тим часом в останнi роки вся земля в Ужгородi, за великим рахунком, роздавалася у 2—3 пари рук — я мiг би назвати цих людей по прiзвищах. У них зараз десятки гектарiв, на яких i кiнь не валявся. Тим часом усi iншi стояли в черзi i вiд них перекуповували. За безкоштовно вiдiбрану землю, яка не використовується i захаращена, має йти боротьба. Моє завдання, щоб побiльше грошовитих людей iшли сюди i вкладали грошi. Процес пiшов: цього року бiльше тисячi квартир було здано.

У принципi, я радий, що в Ужгородi вже нема майна, яке можна продати, — практично все розiбрали. Я б залюбки продав за один день з аукцiону i рештки землi, а за отриманi грошi зробив би життя людей комфортнiшим. Це i є мiсiя влади. Переконаний: на державному рiвнi боротьба ведеться доти, поки не розподiлять останнiй шматок землi, останнє пiдприємство. Залишилося небагато: всi великi вже розпродали, зараз iдуть середня i низова ланки. I тiльки коли все це закiнчиться, почнеться нормальне керування державою. Лобiювання йтиме за реалiзацiю соцiальних замовлень (будiвництво мостiв, дорiг, оновлення водоканалiв) через близькi пiдряднi органiзацiї, а не розподiл-перепродаж.

Або вiзьмiм дiлянки пiд iндивiдуальну забудову. Пiвроку товкли: треба роздавати землi. На жаль, безкоштовно — так передбачає закон. Я запропонував нашим мiським депутатам 25 гривень за кожен квадратний метр брати — на комунiкацiї. Будуються далеко не бiднi люди, нехай подiляться. Прийняли на сесiї. Зараз буде розподiл бiля Ужгородської ЦМКЛ. До речi, складний район — там треба робити локальнi свердловини, локальне водовiдведення. Так от, я “вициганив” для мiста по цi 25 гривень, i тi 250 дiлянок рiзної площi дадуть понад 3,5 млн. грн., якi використаємо для будiвництва дорiг, створення iнфраструктури.

ПРО ГРОШI

— Шкода, що в нас так i нема податку на майно — це фактично податок на багатство. Я зараз був на зустрiчi з Президентом i спитав, чому цей податок не вводиться. До виборiв у програмах усiх партiй були правильнi слова, а зараз… I не треба прикриватися в цьому питаннi пенсiонерами: йдеться не про те, щоб здирати додатковi грошi з двох лiтнiх людей, якi живуть на 60 квадратних метрах. Мова про тих, хто має 2000 кв. м житлової площi, та ще й при цьому користується пiльгами.

Або вiзьмiть роботу супермаркетiв, унiвермагiв. За мiсяць кожен iз них приносить близько 100 тис. доларiв. Я зараз не тiльки про Ужгород говорю — про всю Україну. А скiльки сплачується до бюджету? 200 гривень. Рiвно стiльки коштує патент на мiсяць. Так от: деякi господарi податкiв платять мiзер, зате претензiї мiсту висувають — не прибрано, не пофарбовано, холодно там, де їхня дитина вчиться. А спитати, скiльки ти заплатив, щоб все це було? 200 гривень, хоч заробляє 200 тисяч. Я не за те, щоб не заробляли, а за те, щоб дiлилися.

I ще про спiввiдношення фiнансових потреб та можливостей. Я потрапив на прийом до Януковича, переговорив про полiтичну ситуацiю, спитав стосовно тих чи iнших законодавчих iнiцiатив, а Вiктор Федорович поцiкавився, чи є в мене якiсь “шкурнi” питання. Я, кажу, не жалiюся, менi не гiрше, нiж усiм iншим. Ми всi в Українi живемо в Алчевську. I що ваш, кажу, бюджет, що Вiктора Андрiйовича, — це жебрацький бюджет. Ми дiлимо 164 чи 170 мiльярдiв, а iнтересам держави сьогоднi вiдповiдав би бюджет у 400—450 млрд. грн. Треба вкладати грошi в стратегiчнi галузi — енергозбереження, лiтакобудування, металургiю, тодi вони будуть годувати завтрашнє поколiння. Тут треба погодитися з Азаровим, бо виробництво серветок i запальничок годує локальнi групи, а не економiку загалом. У нас найенергоємнiша продукцiя в свiтi — ось над чим треба працювати уряду.

НОВОРIЧНА НОТКА

— Святкувати Новий рiк буду iз сiм’єю. Cпершу в лiсi, з банею, пiрнанням пiд кригу. Потім — за святковим столом удома. Новорiчна нiч буде, як годиться. I всiм ужгородцям побажав би святкувати в родинному колi.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини, Країна)  -  11/01/07, 11:30




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS