Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за Листопад 2006



47 (407) Дармова земля пiд будiвництво залишиться тiльки для пiльговикiв

Четверте пленарне засiдання чергової IV сесiї Ужгородської мiської ради V скликання виявилося напрочуд продуктивним. У четвер депутати встигли розглянути 22 заздалегiдь запланованi питання, та ще й ряд додаткових i 18 обговорених на засiданнях постiйних комiсiй, внесених до порядку денного пiзнiше. Щоправда, рiшення прийняли не по всiх — дещо залишилося на наступне пленарне засiдання. Iз того, що цiкавить загал: депутати вирiшили тимчасово призупинити надання дiлянок пiд будiвництво автозаправних комплексiв (однак ще 10—15 таких Ужгороду потрiбно, тому це було враховано у критичних зауваженнях) та культових споруд. Останнiх у нашому мiстi зведено та вже спроектовано аж 63, i це бiльш нiж достатньо.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Змiнено й умови надання дiлянок пiд iндивiдуальне житлове будiвництво. Вiдтепер безкоштовно їх зможуть отримати лише громадяни з пiльгових категорiй, iншим доведеться викладати по 25 грн. за кв. м, тобто 2,5—4 тис. дол. за середню дiлянку. Це була пропозицiя мера, який аргументував її тим, що будуються далеко не найбiднiшi люди, тож нехай вони видiлять щось зi своїх доходiв до мiської казни. Тим бiльше, що частина цих грошей пiде саме на створення iнфраструктури нових вулиць i кварталiв. Депутати висували лiберальнiшi умови — аж до безкоштовного надання дiлянок, — але доводи Сергiя Ратушняка, що задарма отриманi дiлянки через газетнi оголошення продають по 30 тис. дол., переконали їх пiдтримати саме цей проект.

Також рiшенням сесiї у структурi мiськради було видiлено архiтектурний вiддiл, який займатиметься створенням електронної карти Ужгорода, де буде нашаровано 42 найрiзноманiтнiшi види iнформацiї. Це вкрай необхiдна справа, бо, по-перше, така карта значно пришвидшує розробку рiзноманiтних проектiв а по-друге, iншi обласнi центри України вже мають розроблену картографiю 4-го поколiння, а ми навiть найпростiшою туристичною не можемо похвалитися.

Довелося депутатам вiдкоригувати й бюджет мiста на 2006 рiк. Спрва в тому, що свого часу була закладена нереальна дохiдна частина, i хоча цьогорiч у порiвняннi з аналогiчним перiодом 2005-го надходження, за словами мера, на 25—30%, а за прогнозами голови бюджетної комiсiї Марiї Бадиди на 30% бiльшi — план нагнати неможливо. Тому було внесено поправки, якi наблизили картину до реальної та, вiдповiдно, проведенi змiни до Програми економiчного i соцiального розвитку мiста на 2006 рiк.

Врегульовано сесiєю i питання премiювання та встановлення надбавки заступникам мiського голови. Щодо зарплатнi самого мера, то вона залишиться на старому рiвнi. Це питання Сергiй Ратушняк зняв з розгляду на самому початку сесiї, зауваживши однак, що, згiдно з розрахунками йому щомiсяця могли б нараховувати на 1 грн. бiльше, нiж головi обласної ради пану Кiчковському (а тому “набiгає” 25 тисяч гривень).

Крiм того депутати серед iншого прийняли рiшення про вiдкриття вiддiлення медико-соцiальної допомоги (50 лiжок на базi Територiального центру обслуговування пенсiонерiв та одиноких непрацездатних громадян буде змога утримувати на кошти з центрального бюджету), затвердили програми створення й забезпечення функцiонування об’єднань спiввласникiв багатоквартирних будинкiв у м. Ужгородi та енергомонiторингу у бюджетних установах мiста (остання якщо й не матиме наразi фiнансування, то, принаймнi, дасть можливiсть звертатися за грантами), дозволили створити комiтет мiсцевого самоврядування у Доманинцях. Особливо актуальним у свiтлi четвергового землетрусу було рiшення “Про затвердження матерiалiв детального обстеження грунтiв сiльськогосподарських угiдь”, адже зсуви є серйозною проблемою для Ужгорода.

I вже “пiд завiсу” депутати прийняли рiшення про реорганiзацiю Ужгородської ЦМКЛ. За словами Єлiзавети Лях, з цього приводу є вiдповiдний указ Президента, а Ужгород залишався єдиним в Українi, де реорганiзацiя досi не була проведена. Зараз ситуацiю виправили, i лiкарня та полiклiнiка стали двома окремими структурами. Щоправда, мiський голова висловив побоювання, аби за рiк не довелося голосувати за їх об’єднання.

А ось затвердити Правила благоустрою мiста та створити мунiципальну полiцiю наразi не вдалося — депутати цi питання вiдправили на довивчення, оскiльки їх впровадження все одно планується з нового року. Однак провести депутатськi слухання з цього приводу планують уже у вiвторок.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  27/11/06, 09:58


№ 48 (408) Китайський метелик замість закарпатського кошарика

Закарпаття. Цей край назавжди “вростає” в будь-кого, хто хоч раз побував у нас. За красу, неповторні краєвиди мальовничої Срібної Землі, чистоту повітря, наповненого п’янким настоєм дуба та закарпатського вина. У це органічно вплітаються місцева архітектура та… сувеніри. Справжній сувенір — незамінна річ для туриста, бо в ній перегукуються старовина, сьогодення та фольклор. Але, на жаль, не всі вони є символами народних традицій та їх виразниками, не всі варті уваги та зацікавлення. Сувенір справжній лише тоді, коли змушує замислитися над його походженням, історією створення і коли немає підстав сумніватися в його справжності. Більшість подорожуючих обов’язково захопить у “чужих краях” на пам’ять якийсь сувенір. Для когось це вкрадена у кав’ярні ложечка, а для когось — придбана на аутентичному базарі дрібничка. Про історію, походження та сучасний стан “сувенірного” сервісу Закарпаття розповідає завідуючий кафедрою туризму Ужгородського національного університету, кандидат соціологічних наук Федір Шандор.

Упродовж століть десятки й сотні тисяч закарпатських майстрів — вишивальниці, ткачі, різьбярі по дереву та каменю, майстри декоративного розпису, ковалі, майстри лозоплетіння та художньої обробки шкіри й багатьох інших професій — створювали речі, необхідні людям у побуті. Кращі з них ми називаємо тепер творами народного мистецтва. Це визначення жорстко переплітається із поняттям “сувенір” і буде домінуючим у нашій розмові. Народні художні промисли на Закарпатті завжди були невід’ємною складовою культури і, природно, увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам краю. Вони стали сервісним додатком до туризму, тобто кінцевим матеріальним продуктом туристичної індустрії. Слід підкреслити, що туризм у концепції сталого розвитку області є пріоритетною галуззю краю. Туризм Закарпаття — це не просто фантастичні гори та блакитні річки, це й необхідний додатковий сервіс.

Тут не можна не сказати про виняткову традиційність нашого краю. До того ж на Закарпатті насправді дуже багато віруючих людей, вони щиро і невимушено дотримуються традицій своїх предків, зберігають та передають їх із покоління в покоління. Але народна творчість тут з’явилася порівняно пізно, тому що край довгий час історично перебував на роздоріжжі постійних воєн та повстань. Не можна забувати і про прихід у наш край різних національностей, які змінювали той чи інший вид народного ремесла. Це, природно, відбилося на поняттях узагальнення та виділення категорій сувенірного промислу нашого регіону.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Країна)  -  27/11/06, 09:56


№ 48 (408) Китайський метелик замість закарпатського кошарика

Закарпаття. Цей край назавжди “вростає” в будь-кого, хто хоч раз побував у нас. За красу, неповторні краєвиди мальовничої Срібної Землі, чистоту повітря, наповненого п’янким настоєм дуба та закарпатського вина. У це органічно вплітаються місцева архітектура та… сувеніри. Справжній сувенір — незамінна річ для туриста, бо в ній перегукуються старовина, сьогодення та фольклор. Але, на жаль, не всі вони є символами народних традицій та їх виразниками, не всі варті уваги та зацікавлення. Сувенір справжній лише тоді, коли змушує замислитися над його походженням, історією створення і коли немає підстав сумніватися в його справжності. Більшість подорожуючих обов’язково захопить у “чужих краях” на пам’ять якийсь сувенір. Для когось це вкрадена у кав’ярні ложечка, а для когось — придбана на аутентичному базарі дрібничка. Про історію, походження та сучасний стан “сувенірного” сервісу Закарпаття розповідає завідуючий кафедрою туризму Ужгородського національного університету, кандидат соціологічних наук Федір Шандор.

Упродовж століть десятки й сотні тисяч закарпатських майстрів — вишивальниці, ткачі, різьбярі по дереву та каменю, майстри декоративного розпису, ковалі, майстри лозоплетіння та художньої обробки шкіри й багатьох інших професій — створювали речі, необхідні людям у побуті. Кращі з них ми називаємо тепер творами народного мистецтва. Це визначення жорстко переплітається із поняттям “сувенір” і буде домінуючим у нашій розмові. Народні художні промисли на Закарпатті завжди були невід’ємною складовою культури і, природно, увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам краю. Вони стали сервісним додатком до туризму, тобто кінцевим матеріальним продуктом туристичної індустрії. Слід підкреслити, що туризм у концепції сталого розвитку області є пріоритетною галуззю краю. Туризм Закарпаття — це не просто фантастичні гори та блакитні річки, це й необхідний додатковий сервіс.

Тут не можна не сказати про виняткову традиційність нашого краю. До того ж на Закарпатті насправді дуже багато віруючих людей, вони щиро і невимушено дотримуються традицій своїх предків, зберігають та передають їх із покоління в покоління. Але народна творчість тут з’явилася порівняно пізно, тому що край довгий час історично перебував на роздоріжжі постійних воєн та повстань. Не можна забувати і про прихід у наш край різних національностей, які змінювали той чи інший вид народного ремесла. Це, природно, відбилося на поняттях узагальнення та виділення категорій сувенірного промислу нашого регіону.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Країна)  -  27/11/06, 09:55


№ 46 (406) Доведеться грітися гуртом?

Здається, відтепер українці не зможуть переходити на самостійний обігрів своїх квартир. Заборона на установку автономного опалення кілька днів тому була озвучена віце-прем’єр-міністром Володимиром Рибаком. За його словами, в Україні немає законодавчої бази й висновків СЕС, які регулювали б індивідуальний обігрів житла. “Такі котли можуть створювати надзвичайні ситуації, шкодити здоров’ю сусідів і перевантажувати системи газопостачання житлових будинків”, — сказав віце-прем’єр. Він також підкреслив, що встановлення автономного опалення в Україні відбувається хаотично й переважно за хабарі. Тому поки фахівці не з’ясують ситуацію, привілей грітися індивідуально “для тих, хто не встиг” тимчасово залишається недосяжним. Втім, у четвер з екранів телевізорів нас заспокоювали:
відключати “автономників” у холодну пору ніхто не збирається.

Олексій МЕГЕЛА, “Ужгород”

Хоча загальна заборона на встановлення автоном-ного опалення є однозначно порушенням прав споживачів. Інша річ, якщо десь технічні умови цього не дозволяють. Споживач має виняткове право вирішувати, яким опаленням користуватися. Правда, дехто вважає, що вищезгадане рішення уряду наразі означає не заборону, а швидше спробу врегулювати це питання, бо мають бути чіткі норми, в яких будинках можна, а в яких не можна встановлювати індивідуальне опалення, щоб ситуація і справді не набула ознак хаотичності. Що стосується Ужгорода, то, на жаль, складається враження, що чимала частина споживачів подбала про альтернативний обігрів, ігноруючи відповідні регламентовані процедури. Однак про точні обсяги незаконного проведення таких робіт не відомо (за неофіційнимим даними, це зробили приблизно півтори тисячі ужгородських родин ). Не секрет: щоб встановити індивідуальне опалення, слід звернутися до ряду комісій та організацій, тож чимало споживачів починають монтувати котел паралельно з “прогулянками” в інстанції. А дехто відключається від центрального опалення взагалі без жодних погоджень… Виявити це зазвичай можна лише тоді, коли власник квартири перестає платити за централізоване теплопостачання, мотивуючи це тим, що не користується ним. Головна ж небезпека несанкціонованого встановлення полягає в тому, що його виконують приватні умільці, котрі не дають жодних гарантій. Якщо ж роботи виконують законно, то в затвердженому проекті має бути вказано виконавця, яким може бути лише ліцензоване підприємство.

Повернемося до міністерської заборони. Зрозуміло, що ця заява віце-прем’єр-міністра не є документом. Володимир Рибак вирішив скликати міжвідомчу комісію, яка протягом двох місяців мусить перевірити всі факти хаотичного встановлення газових котлів у квартирах українців і призупинити їхню роботу. А в Ужгородському відділенні ВАТ “Закарпатгазу” цього тижня отримати будь-яку компетентну відповідь з цього приводу ми так і не змогли. Тож питання, очевидно, залишається відкритим.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини, Країна)  -  16/11/06, 10:00


№ 46 (406) Водоканал на нас не заробляє. Тариф на воду для населення встановлено з нульовою рентабельнiстю

Цього тижня редакцiя отримала лист-звернення до мiського голови та депутатiв вiд пана (чи панi?, на жаль, повного iменi автор не написав) В. Кирпаль, який, засвiдчивши свою пiдтримку меру в боротьбi з тими, хто засмiчує мiсто, попросив роз’яснити населенню, чому необхiдно було пiдвищувати цiни на воду та електроенергiю. Щодо електроенергiї — то тарифи на неї встановлюються на загальноукраїнському рiвнi, а ось iз приводу води ми попросили прокоментувати ситуацiю директора Ужгородського водоканалу Юрiя Омельяненка.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Як розповiв Юрiй Вiталiйович, основна питома вага в тарифi на воду й водовiдведення лягає на вартiсть спожитої електроенергiї — це близько 55%. Далi йдуть зарплата працiвникам з усiма необхiдними вiдрахуваннями, податки, витратнi матерiали, зокрема пальне, й амортизацiя. Цiна на воду та її вiдведення пiднiмалася у груднi 2003 р., у травнi 2005 i зараз, улiтку 2006-го (вона становить 3,47 грн. за м3 за наявностi лiчильника, або ж 20,82 грн. на особу при централiзованому гарячому водопостачаннi й 27,76 грн. для тих, у кого вдома встановлена газова колонка). Робити це було просто необхiдно з тієї простої причини, що затрати водоканалу значно перевищували суми, якi нараховувалися споживачам за наданi послуги.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада)  -  16/11/06, 10:00


№ 46 (406) Якби маршрутки і автобуси їздили на бензині, то ціна за проїзд була б не меншою за дві гривні…

До редакції звернулися кілька ужгородців із однаковим нібито логічним для пасажирів запитанням: “Чому ж піднялися ціни на проїзд у громадському транспорті, якщо, як відомо, бензин останнім часом подешевшав на 20 відсотків?” Для роз’яснення ситуації за коментарями ми звернулися до заступника міського голови Володимира Химинця та начальника відділу транспорту Ужгородської міськради Володимира Талісмана.

За їхніми словами, нещодавне подорожчання цін за проїзд у громадському транспорті ніяк не пов’язане із змінами цін на бензин, бо майже всі ужгородські перевізники використовують як пальне скраплений газ (у рідкісних випадках — дизельне пальне). Як уже повідомлялося у газеті “Ужгород”, нові тарифи нарешті стали реальними й відповідатимуть витратам перевізників. Слід повторити, що раніше під час формування тарифів на проїзд по місту не враховувалося таке поняття, як “усереднене плече рейсів”. Це відстань, яку проїжджають автобуси за повний маршрут туди і назад, розділена на їхню кількість. До останнього часу вона була 5 км, хоча насправді в Ужгороді ми маємо багато маршрутів, якими автобус проїджає і всі 10 км. Зараз величина “усередненого плеча”, що є основним моментом у розрахунках перевізників, зросла саме до цих 10 км. Це і призвело до збільшення затрат на пасажиро-кілометр (що є основним “ціноутворювачем”). До слова, у Мукачеві, де “усереднене плече” є реально меншим за ужгородське, тарифи на проїзд підняли до однієї гривні раніше за Ужгород.

По-друге, нові тарифи враховують «сьогоденну» амортизацію (ціни на запчастини зросли удвічі), ремонт, заробітну плату водіям (зростання сердньої заробітної плати), техогляди тощо. Зо два місяці тому перевізники пропонували встановити ціни в межах 1,20 грн. Але нові тарифи для населення завдяки ужгородській владі не стали “кусючими”. Зупинилися на 1 гривні для маршрутних таксі до 17 пасажиромісць і 90 коп. — для середніх та великих автобусів. Таким чином, компроміс між дешевизною і рентабельністю було знайдено.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  16/11/06, 09:59


№ 45 (405) Грiємося! З п’ятницi 90% ужгородських квартир отримали тепло

Незважаючи на те, що Ужгород уже мав пiдписанi угоди про газопостачання з “Газ-теплом”, ситуацiя, виявляється, минулими вихiдними знову набула ознак невизначеностi. Щоправда, по всiй Українi. Бо, як повiдомив на прес-конференцiї у четвер мiський голова Сергiй Ратушняк, ця фiрма була лiквiдована i всi угоди довелося переукладати з ДК “Газ Україна”.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Переговори були тяжкими. Знову постало питання про погашення 16-мiльйонного газо- вого боргу збанкрутiлого “Ужгородтеплокомуненерго”. Втiм, мер Ужгорода стояв на тому, що “Газ України” як один iз санаторiв цього пiдприємства став його лiквiдатором i не без його участi борги цiєї органiзацiї за перiод “оздоровлення” зросли в кiлька разiв. Зрештою сторони дiйшли згоди, й обласний центр Закарпаття таки отримав лiмiти на блакитне паливо. остаточне пiдтвердження цього телефоном iз Києва отримав губернатор Олег Гавашi, пiсля зустрiчi з котрим мiський голова прийшов до журналiстiв. До речi, газ на умовах продажу наразi вдалося “вибити” тiльки 4-м мiстам України: Ужгороду, Мукачеву, Луганську та Артемiвську. Всi iншi отримуватимуть його на давальницьких умовах, тобто абсолютно не керуватимуть фiнансовими потоками, i всi грошi, отриманi вiд споживачiв послуг, вiдправлятимуть до Києва, котрий повертатиме теплопостачальним органiзацiям якiсь вiдсотки. Така схема, до речi, стала згубною свого часу i для нашого “Теплокомуненерго”.

Тепер конкретно про тепло. Учнi цього тижня на канiкулах, отож опалювати школи потреби не було. Садочки вже обiгрiваються (26 закладiв мають автономнi котельнi, тож iз ними проблем нема), так само, як i медичнi установи. Щоправда, обласна лiкарня вiдмовилася вiд тепла, допоки там не лiквiдують неполадки у внутрiшнiй мережi. А що стосується помешкань ужгородцiв, то цiєї п’ятницi радiатори мали стати гарячими в 90% iз них. Проблемними залишаються 16 багатоповерхiвок у районi вулиць Панькевича, Столєтова, Шумної й Острiвної, якi колись обслуговувала котельня на вул. Електрозаводськiй. Тепер їх обiгрiватимуть 9 локальних котелень, але щоб довести їх до ладу, потрiбно ще 2 тижнi.

Звичайно, протягом тижня ще можуть виявитися якiсь неполадки в системi, адже її перевiряли тiльки з холодною водою. Але це звичайний процес “обкатки”, так буває щороку. Проблеми в iншому. На жаль, постачальник газу в нас — природний монополiст, i вiн продовжує наполягати на передоплатi. За бюджетнi установи фiнуправлiння перерахує кошти, тiльки-но буде офiцiйно пiдтверджено лiмiт, та вносити авансовi платежi за населення мiсто не має права. Тим часом за 10 днiв, протягом яких працiвники мiськради ходили вiд будинку до будинку з приводу укладання угод на теплопостачання, з’ясувалося: лише 3—5% ужгородцiв готовi платити за газ наперед. Сергiй Ратушняк, до речi, ставиться до цього з розумiнням, адже нi пенсiї, нi субсидiї авансом нiхто не видає. Отож будемо сподiватися, що газовики погодяться на компромiсний варiант, коли вiд бюджетної сфери йтиме передоплата, а вiд населення — оплата по факту. Загалом керiвництво мiста рiшуче налаштоване вiдходити вiд повної газової залежностi (бо цiна газу невпинно зростає) i вже з наступного сезону планує шукати якiсь альтернативнi схеми теплопостачання. Тому iндивiдуальне й локальне опалення базуватиметься на унiверсальних котлах, котрi можуть працювати як на дешевiй нiчнiй електроенергiї, так i на твердому паливi та газi.

Мер визнав, що система опалення в Ужгородi розбалансована. Дозволи на “автономки” треба було давати лише на цiлi пiд’їзди чи будинки комплексно (це так i передбачалося, але маса людей перейшла на iндивiдуальний обiгрiв без усякого узгодження з вiдповiдними службами). У пiдсумку значно дорожчим стає централiзоване теплопостачання: у багатоповерхiвцi, скажiмо, залишилося вiдсоткiв 10 тих, хто грiється вiд великої котельнi, гарячу воду їм ганяти довжелезними трасами треба, а спiльнi комунiкацiї в пiдвалi, виходить, обiгрiваються лише за рахунок цих 10%. Зараз проводиться паспортизацiя всiх багатоповерхiвок для того, щоб без усяких емоцiй констатувати факти i мати реальну картину — скiльки там є “iндивiдуальникiв”, а скiльки грiються централiзовано. Сергiй Ратушняк вважає, що якщо абоненти “Уж-тепла” чи “Енергетичних систем Ужго-рода” залишилися в будинку в абсолютнiй меншостi i вони є пенсiонерами чи малозабезпеченими, автономне опалення їм варто б ставити в кредит, на пiльгових умовах за рахунок бюджету.

Пiдбиваючи пiдсумки, скажемо таке. Наразi тепло є, i газовий кран для нас вiдкритий. Однак якщо не платитимемо за спожитi послуги, його можуть перекрити i в найлютiшi холоди. Просто треба усвiдомити, що час ринкових вiдносин таки настав, i товар (будь то газ, електрика чи ковбаса) без грошей нiхто вiдпускати не буде.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини, Країна)  -  08/11/06, 10:03


№ 45 (405) Подбати про братів наших менших закликають міські ветеринари

За повідомленням міського управління ветеринарної медицини, епізоотична ситуація щодо сказу в Ужгороді проти попередніх років покращилася: протягом 2005—2006-го не зареєстровано жодного випадку захворювання тварин. Проте заспокоюватися не варто, кажуть ветеринари.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

Нагадаємо, що сказ належить до особливо небезпечних інфекційних недуг. На нього хворіють як свійські та дикі тварини, так і люди. Він уражає центральну нервову систему і має летальні наслідки. Отже, аби сказ не мав жодних шансів, треба постійно бути напоготові.

Одним із факторів поширення захворювання серед тварин та потенційною загрозою зараження людей є велика кількість безпритульних тварин у нашому місті, каже Юрій Сенинець, начальник управління ветеринарної медицини м. Ужгорода. І не останню роль у зростанні їхнього числа відіграють люди, котрі часто з різних причин, не задумуючись про наслідки, просто викидають на вулицю домашніх тварин, які раптом стали їм непотрібними. Аби таких тварин стало менше, слід цю проблему розв’язувати в комплексі, вважає Юрій Михайлович, із залученням комунальних служб, благодійних фондів та організацій, шляхом створення притулків. Чимала роль відводиться пропаганді гуманного ставлення городян до братів наших менших.

Ефективним методом протистояння сказу є щеплення. І міські ветеринари активно працюють у цьому напрямі. Річний план вакцинації вони виконали за 10 місяців. Проте їх непокоять факти безпідставних відмов від щеплень господарів т.зв. сторожових собак, яких утримують на територіях підприємств, установ різних форм власності та охоронних фірм. Разом із тим в управлінні наголошують: незважаючи на план, скільки б не було собак, вакцинованою буде кожна. Причому безкоштовно. А зроблять щеплення вашому улюбенцю будь-якого дня, крім суботи та неділі, в Ужгородській міській лікарні ветеринарної медицини на вул. Золотій, 24.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  08/11/06, 10:02




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS