Газета ужгородської міської ради і виконкому

Архів за Червень 2006



№ 26 (386) “Золоте” таксі. Більшості ужгородців цей вид перевезень став явно не по кишені

До редакції “Ужгорода” зателефонувала читачка, котра розповіла, що після того, як таксисти підняли ціну за проїзд, у місті почало коїтися бозна-що: одні служби від площі Корятовича в “новий” район, довго вираховуючи кілометраж, беруть 11 гривень, інші ж, не задумуючись, — усі 16. Коли вже, запитує ужгородка, настане край цьому свавіллю? І чому таксисти роблять таку проблему зі, здавалося б, елементарних речей: покращення умов перевезення пасажирів? Відповіддю на ці та інші запитання і став наш матеріал.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Власне, пояснити, чому ціни на проїзд у таксі підскочили так різко, нам не зміг ніхто. Не схотіли висловити свою думку щодо цієї проблеми й самі служби таксі — в усіх, до кого ми зверталися з проханням допомогти в об’єктивному викладі ситуації, що склалася нині в Ужгороді, була одна відповідь: залиште свій номер телефону і якщо ми будемо зацікавлені з вами говорити, обов’язково зателефонуємо. Звісно, жодна з фірм-перевізників нам так і не зателефонувала, тож певні розрахунки щодо підвищення цін на проїзд у таксі нам довелося проводити самостійно.

Офіційну інформацію нам подав начальник міського відділу промисловості, транспорту і зв’язку Володимир Талісман, котрий розповів, що підвищення вартості проїзду на таксі зумовлене новими умовами Закону України “Про автомобільний транспорт”, який передбачає обов’язкове ліцензування таксистів. Нововведення викликало бурю емоцій в ужгородських водіїв таксі, котрі навіть погрожували влаштувати страйки, але за два тижні роз’яснень усіх пунктів переглянутого закону все, здається, стало на свої місця. Окрім, звісно, цін на проїзд.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Новини)  -  26/06/06, 14:49


№ 26 (386) Унаслiдок бурi шiсть ужгородських вулиць були знеструмленi

Штормове попередження для Закарпаття на 22—23 червня виявилося правдивим. Буря налетiла на Ужгород у четвер увечерi. За три години випало 38 мм опадiв, що дуже багато.

На щастя, Радванка i традицiйно проблемнi вулицi цього разу не “плавали” — далися взнаки нещодавно прочищенi зливовi стоки. Зате, як повiдомив начальник вiддiлу з питань надзвичайних ситуацiй та цивiльного захисту населення Сергiй Ганiн, було пiдтоплено кiлька комунальних будинкiв на вул. Собранецькiй: дощова вода, яка стрiмко стiкала згори, несла з собою листя та гiлки, внаслiдок чого забилася зливова каналiзацiя. Протягом двох годин її прочистили, i ситуацiя нормалiзувалася.

Чимало проблем того вечора завдав вiтер. Через обiрванi дроти без струму залишилося 6 вулиць обласного центру: Iвана Ваша, Академiка Грабаря, Солов’їна, Пiвнiчна, Виноградна та Му-качiвська. Роботи по вiд-новленню електропостачання розпочали вiдразу пiсля бурi, i в п’ятницю вони були завершенi. Загалом по Закарпаттю, кажуть у прес-службi обласного ГУ МНС, були повнiстю знеструмленi 4 села.

Деякi незручностi виникли i через обламанi вiтром гiлки. Бiля залiзничної лiкарнi та на вул. О. Кошового вони пере-крили проїжджу частину, тож водiї мали сушити голову, як там проїхати. Отримавши iнформацiю про такi випадки, за звiльнення дороги вiдразу взялися вiдповiднi комунальнi сужби.

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Новини, Випадок)  -  26/06/06, 14:48


№ 26 (386) Парк нашої надiї. Улюблене колись мiсце вiдпочинку ужгородцiв реанiмується

З Боздоським парком практично в кожного ужгородця пов’язане щось особисте. Люди старшого вiку в 60-тi роки з ентузiазмом працювали тут на комсомольськiй будовi — саме тодi парк i почали називати Комсомольським. Потiм прийшло забуття. Спочатку ми дивувалися, що дiтище ентузiастiв занепадає, потiм обурювалися i закликали взятися до справи, та врештi-решт махнули рукою i, пустивши все на самоплив, просто перестали туди ходити. Тож Боздоський став притулком для неформальної молодi, бомжiв та поодиноких перехожих. Керiвники, якi приходили сюди з гарними намiрами, через рiзнi причини здебiльшого так їх i не реалiзували.

Людмила ОРТУТАЙ, “Ужгород”

Сьогоднi в парк прийшли новi господарi, котрi заявили про себе голосно i впевнено. Група пiдприємцiв на чолi з Миколою Жолтанi розпочала з основного. За власний кошт провели воду, освiтлення, впорядкували пiд’їзну дорогу, закупили новi атракцiони.

У цьому випадку збiглося декiлька обставин, каже Микола Жолтанi, — полiтична воля мiської влади, бажання громадськостi мати гарне мiсце для вiдпочинку та професiоналiзм тих людей, котрi взяли на себе вiдповiдальнiсть за вiдродження парку. Молодi пiдприємцi добре усвiдомлюють, що це нелегка справа. Для реанiмацiї парку потрiбнi кошти, i немалi. Саме зараз й утворюється фiнансовий потiк, який дозволить утримувати це величезне господарство. Микола Жолтанi вiдверто каже, що, окрiм бажання повернути ужгородцям мiсце вiдпочинку, вони мають намiр, зрозумiло, що не вiдразу, отримати й прибуток.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  26/06/06, 14:48


№ 25 (385) Чи мають майбутнє зелені насадження в центрі міста?

Рівно рік тому в пішохідній частині Ужгорода з’явилася “обновка” — молоді канадські сливи у дерев’яних діжках та зручні лавиці біля них. Городяни були задоволені, адже ці зелені оази дуже прикрасили густо забудований історичний центр і зробили його приємним для відпочинку. Та недовго радували око ужгородців пурпуроволисті деревця: вже через місяць більшість із них загадково всохла.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Директор КП “Агромікс” Петро Харевич тоді повідомив, що деревцятам у діжках якимось чином зашкодили. Як і хто це зробив — обіцяли розповісти пізніше, коли сливи пройдуть у зеленгоспі реабілітацію. Але з’ясувати правду так і не вдалося. Восени відновлені канадські дерева планували повернути в діжки, проте ризикувати знов не стали — невідомо, як би вони перенесли українську зиму.

Місце слив у центрі Ужгорода минулого літа зайняли туї “смарагд” — хвойні деревця пірамідальної форми. Діжки з туями прикрасили квітучими кущиками бегоній, більшість з яких першої ж ночі безслідно зникла. Незабаром почали перекочовувати на дачі і приватні ділянки ужгородців і самі туї. Пусті ж діжки на Корзо перехожі поступово перетворили на смітники, рясно закидавши їх недопалками й обгортками від морозива. Сказати по правді, винні не лише самі ужгородці, а й ті, хто не потурбувався поставити бодай якісь смітники біля лавиць, на яких щодня відпочиває безліч людей. От і вийшло, що, не бажаючи кидати сміття собі під ноги, відпочиваючі залишали обгортки в діжках, сподіваючись на те, що звідти їх приберуть швидше, ніж із землі.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада, Новини)  -  19/06/06, 13:02


№ 25 (385) Бережіться угорської птиці!

Минулого тижня інформаційні агентства Європи заявили про нові спалахи пташиного грипу. Цього разу заражену вірусом грипу Н5 птицю виявили в одному з господарств на півдні Угорщини. Зараз спеціалісти з’ясовують, чи має відношення виявлений вірус до смертельного штаму H5N1, а ми тим часом спокійно продовжуємо споживати привезених з-за кордону курочок.

Попри те, що пташина хвороба оточила наш край з усіх боків (у сусідній Румунії з недугою борються аж у 141 населених пунктах, 7 тисяч заражених птахів уже спалили на Сумщині, а в Угорщині чекають на результати експертизи), на Закарпатті, дякувати Богу, ситуація залишається стабільною. Лякає те, що на відміну від українсько-румунського кордону, на межі з Угорщиною ніякі попереджувальні заходи не проводяться. Це значить, що поки в Угорщині досліджують, чи становить заражена грипом птиця смертельну небезпеку для людей, до України продовжують завозити дешеве пташине м’ясо з Угорщини. На кордоні з державою-сусідом поки що тихо: автомобілі не проходять дезінфекцію, м’ясо птиці не вилучається.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Новини, Випадок, Країна)  -  19/06/06, 13:01


№ 25 (385) Вiд рiчки — до крана, або Шлях води до споживача

У зв’язку з кiлькаразовою загрозою вiдключення електроенергiї Водоканалу за борги i, вiдповiдно, перспективою зневоднення мiста, про проблеми цього пiдприємства, мабуть, чули всi ужгородцi. Але не всi, напевно, знають, який шлях проходить вода, перш нiж опинитися в наших кранах. Заповнити цю прогалину спробуємо серiєю репортажiв, перший iз яких — про насосно-фiльтрувальну станцiю.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Загальновiдомо, що правобережна частина Ужгорода використовує воду з деривацiйного каналу, себто з Ужа. А доводять її до питного стану на насосно-фiльтрувальнiй станцiї, розташованiй на околицi мiста. До станцiї їдемо розбитою грунтовою дорогою. Обабiч то тут, то там “свiтять” купи побутового та будiвельного смiття. Їх час вiд часу прибирають, однак незабаром виростають новi. Створюють стихiйнi звалища деякi несвiдомi ужгородцi, хоча це саме той випадок, коли прислiв’я “Не погань криницi, бо схочеш водицi” можна розумiти буквально. Територiя навколо НФС є природоохоронною зоною другої категорiї, адже поряд — деривацiйний канал, що напуває пiвмiста. Сама станцiя — об’єкт стратегiчно важливий, тому, звiсно, огороджена. Тут багато дерев; працiвники кажуть, водяться навiть фазани, бiлки та зайцi. Екскурсоводами для нетямущого у водоканальних справах журналiста люб’язно погодилися стати зав. лабораторiєю Тетяна Смерека, начальник насосної станцiї Петро Микитенко та iнженер Володимир Пильник.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Влада)  -  19/06/06, 13:00


№ 25 (385) УжНУ повертає приміщення бібліотеки

Цього тижня єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік запросив журналістів та представників влади на відкриття та коротке освячення частини повернутої у володіння церкви єпископської резиденції XVII століття, яку більшість ужгородців знають як приміщення наукової бібліотеки УжНУ.

Перед освяченням владика Мілан провів для перших гостей старовинної резиденції екскурсію подвір’ям церкви, в якому колись розміщувався розкішний парк з літнім помешканням єпископів, а нині знаходиться кафедра ядерної фізики УжНУ та складські приміщення, в яких зберігають списані речі університету. Керівництво УжНУ пообіцяло з часом віддати єпархії і цю частину історичних єпископських володінь, рясно забудованих у радянські часи, якій Мілан Шашік мріє повернути колишню красу. А поки на університетській кафедрі продовжує працювати апарат для отримання рідкого азоту, який, за твердженням церковників, постійною вібрацією руйнує стіни кафедрального собору.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Новини)  -  19/06/06, 12:58


№ 24 (384) Євген Морозов: “Усе минуче: партії, президенти, режими. Тільки ваше “Я” залишається завжди з вами”

Журналіста Євгена Морозова багато його молодших колег називають своїм професійним “хрещеним” батьком. Читачі знають його під псевдонімом О.Боржава і щотижня купують газети, щоб прочитати його чергову колючу статтю чи фейлетон. Більшість колег вважають його складною людиною, але при цьому додають: “Якщо ти заслужив прихильність Морозова, можеш собою пишатися”. Сьогодні людина, для котрої власні принципи — цінний скарб, — гість наших “Суботніх зустрічей”.

— Євгене Олександровичу, по-перше, хотілося б привітати вас із професійним святом — Днем журналіста. Днями газета “Неділя” назвала вас 47-м у списку найвпливовіших людей Закарпаття. Як ви до цього поставилися: для вас це певна заслуга і досягнення чи чергова формальність?

— Кожен день приходить до нас зі своїм світлом і своїми тінями. Це природно, не буває одного без іншого, у цьому балансі запорука рівноваги. У тому числі й душевної.

Таким був і минулий вівторок — День журналіста. Все віщувало смуток, а я розсміявся. Колись із професійним святом мене вітали, кудись запрошували Устич, Балога, Москаль, навіть Різак, з яким я ніколи не був близьким. Тепер на обласному троні сидить свій брат і колега Кічковський — з редакторів райгазети. І ні слова, ні півслова, ніби нема ні мене, ні свята. Помічники колишніх перших осіб навіть телефонували, щоб не забув, не запізнився. Шкода, немає у Михайла таких ретельних помічників, яким він був сам багато років.

Отакою була тінь, яка розвеселила. Була і радість, коли мені показали спецпроект газети “Неділя”. Радість, яка засмутила, коли я побачив своє фотозображення. Що ж до тексту — все на світі умовне. Я можу назвати півдесятка видань, котрі вмістили б мене у проект “Кращий ретроград (писака-невдаха, продажне перо, україно- або ж русофоб) Закарпаття”.

Цього ж дня був і день народження Пушкіна. Людини, яка закликала: “Хвалу и клевету приемли равнодушно…”

Що ж до “Неділі”, то я вдячний цим молодим людям за таке привітання зі святом. Більше того, побачити себе в компанії принаймні десяти по-справжньому видатних людей краю вважаю за честь.

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум)  -  14/06/06, 11:05


№ 23 (383) Діти без догляду. Як забезпечити дитині повноцінний літній відпочинок?

На жаль, дорослим канікули не писані, і вони не можуть присвятити всю свою увагу дітям, котрі, звільнившись від нудних підручників, так і рвуться вихлюпнути свою енергію на активний літній відпочинок. Звісно, переважну кількість батьків лякає бездоглядна діяльність власних чад (не можуть же вони щохвилини дзвонити додому і перевіряти, чи бува малі чогось не підпалили!), тож із завершенням навчання у школі мами й тата починають сушити собі голову над тим, куди подіти дітей на літо?

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Опитані нами батьки вва-жають, що обрати для дитячого відпочинку якийсь табір — не проблема, були б на те кошти. Саме дороговизна путівок до літніх таборів чи санаторіїв стає більшості з них на заваді, коли йдеться про якісне оздоровлення власної дитини. Тому найоптимальнішим виходом для них є передати піклування про свого непосидючого гаврика дідусям і бабусям: зрештою, це і їм на радість (хто з нас не згадує літні дні під “керівництвом” бабці, котра все нам дозволяла і завжди готувала щось смачненьке), і батькам — полегшення, адже у вільну від роботи хвилинку можна буде ретельно прибрати помешкання або зробити ще щось корисне.

Власне, це літо через постійні дощі не надто вабить до відпочинку, але про дозвілля дітей у літній час батькам радять подбати вже зараз. Одним із виходів для працюючих мам і тат Ужгорода є віддати дитину до одного з літніх таборів на базі школи. Хоч такий відпочинок і називають у нас “асфальтним”, часто він є єдиним варіантом для батьків, котрі не мають ані бабусі у селі, ані зайвих грошей у кишені. Цьогоріч в Ужгороді на кошти міського бюджету буде відкрито 9 пришкільних таборів на базі ЗОШ №№ 1, 6, 7, 8, 12, 19, 20, гімназії та ПАДІЮНу, в яких планують оздоровити 3900 дітей. Крім того, за кошти Фонду соціального страхування цього літа додатково відпочинуть ще 380 дітей: у ЗОШ № 17 — 120, НВК “Пролісок” — 60, НВК “Престиж” — 60, НВК “Дзвіночок”, АНВК — 80 дітей. Путівки вже передані директорам шкіл, тож батьки можуть звернутися до них із відповідною заявою. Але в першу чергу до цих таборів потраплять діти, котрі найбільше потребують уваги держави: сироти, напівсироти, діти з малозабезпечених і багатодітних сімей та ті, що схильні до правопорушень, — вони відпочиватимуть при школах безкоштовно. На вільні місця візьмуть школярів, чиї батьки здатні заплатити за догляд своєї дитини. Один день у пришкільному таборі коштуватиме для них 5,50 грн. (минулого року — близько 3 грн.). Аби відпочинок школярів не називали “асфальтним”, міський відділ освіти домовився про організацію дозвілля дітей зі спонсорами та музеями міста. Розглядалася можливість винести табір за межі міста, але більшість батьків були проти нововведення — надто обтяжливо для них щодня привозити дітей до табору і забирати їх звідти. Перша зміна у пришкільних таборах Ужгорода розпочнеться 5 червня, друга — 23 червня, а третя — 13 липня. Готовність шкіл до оздоровчого сезону підтвердила і міська санепідемстанція: цьогоріч СЕС пообіцяла перевіряти діяльність таборів ретельніше, ніж торік.

На жаль, не працюватимуть цього літа ужгородські трудові табори. Попередня влада вирішила, що їхня діяльність є недоцільною і не виділила на їх роботу кошти з міського бюджету. Нагадаємо, що в попередні роки діти, схильні до правопорушень, мали змогу перебувати в єдиному в Україні трудовому таборі. Першу половину дня дівчата працювали в зеленгоспі, хлопці прибирали Боздоський парк, а після обіду діти влаштовували конкурси, самодіяльні концерти тощо. Зайнятість “важких” для виховання школярів істотно покращила криміногенну ситуацію в місті, а повноцінна робота дозволила їм чесно заробити половину мінімальної заробітної плати (минулоріч приблизно 140 гривень).

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Соціум, Країна)  -  14/06/06, 11:04


№ 24 (384) Нічні вулиці Ужгорода стають світлішими

Гадаю, ніхто не сперечатиметься, що нічне освітлення міста — це не лише питання естетики, а й безпеки наших громадян. Бо на темних вулицях і ризик грабежів вищий, і випадків травмувань більше. Не кажучи вже про те, що Ужгород відвідує чимало туристів, котрі хочуть побачити вечірнє місто, і саме від його освітленості залежить, наскільки комфортно вони почуватимуться в нас. Отож КП “Міськсвітло” за останні три місяці активно (у рамках фінансових можливостей, звісно) взялося за ужгородські ліхтарі.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

Загалом мережі зовнішнього освітлення є великою проблемою обласного центру, розповідає директор КП “Міськсвітло” Наум Рєпкін. Адже на 430 вулицях тут знаходиться 7 тисяч ліхтарів, і до 90 відсотків із них уже відпрацювали свій строк. За кордоном світильники використовують не більше 8 років, бо з часом втрачається їх яскравість і зменшується світловіддача. А в нас вони експлуатуються по 35—40, деякі ж стовпи-”ветерани” дотягували навіть до 70 років (нещодавно їх, повністю з’їдених корозією, замінили). Звісно, вихід подібного оснащення з ладу — не дивина, та ще й “допомагають” хулігани й збирачі кольорових металів…

(more…)

(опубліковано в категорії: Загальна, Місто, Влада)  -  14/06/06, 11:03




Реалізація: ALDESIGN WebStudio
базується на WP 1.5 engine | valid XHTML and CSS